Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №922/2334/21 (922/2470/26) — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2334/21 (922/2470/26)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кононової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки"

про розірвання договору

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2021 серед іншого було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія – Близнюки”, код ЄДРПОУ 35462911, визнано розмір вимог ініціюючого кредитора Акціонерного товариства “Райффайзен Банк”, в тому числі й забезпечених заставою майна боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича та призначено проведення попереднього засідання суду на 06.10.2020.

Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Софія - Близнюки" було здійснено 19.08.2021 за № 67081 на офіційному веб-сайті ВГСУ, в якому встановлений граничний строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника.

Так, на адресу господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом встановлений в оголошенні строк надійшли заяви від 17 кредиторів.

Ухвалою суду від 20.12.2022 в попередньому засіданні суду судом були розглянуті вказані заяви з грошовими вимогами до боржника та прийняті відповідні рішення щодо їх обґрунтованості; зобов`язано розпорядника майна за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Належним чином складений та підписаний реєстр вимог кредиторів надати суду у десятиденний строк з дня постановлення ухвали суду.

Постановою суду від 06.11.2024 судом було припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна боржника – арбітражного керуючого Хандурина Дмитра Вікторовича.

Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія - Близнюки", м. Харків, код ЄДРПОУ 35462911 (адреса: 64871, Харківська область, Близнюківський район, с. Софіївка Перша) - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Призначено ліквідатором Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія - Близнюки", м. Харків, код ЄДРПОУ 35462911 - арбітражу керуючу Геріх Наталію Анатоліївну (свідоцтво № 2047 від 14.12.2021).

10.07.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшла позовна заява (вх. № 2470/26) в якій позивач просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:03:000:0257 площею 4,5150 га від 22.10.2015, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки".

Ухвалою від 14.07.2026 суд серед іншого прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Встановив відповідачу, відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Встановив позивачу, відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, строк на подання до суду відповіді на відзив - 5 календарних днів з дня його отримання.

Встановив відповідачу, відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, строк на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив - 5 календарних днів з дня її отримання.

Також зазначеною ухвалою суд витребував від ТОВ "СОФІЯ - БЛИЗНЮКИ", код ЄДРПОУ 35462911 для огляду у судовому засіданні оригінал договору оренди земельної ділянки № б/н від 22.10.2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27680065 від 30.12.2015 та належним чином засвідчену копію договору оренди земельної ділянки № б/н від 22.10.2015 для залучення до матеріалів справи.

Витребував у Головного управління ДПС у Харківській області довідку про отримання доходів ОСОБА_2 за період з 2015 по 2025 в частині отримання орендної плати згідно договору оренди земельної ділянки № б/н від 22.10.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "СОФІЯ - БЛИЗНЮКИ", код ЄДРПОУ35462911.

Зобов`язав Головне управління ДПС у Харківській області в строк до 14.08.2026 надати суду довідку про отримання доходів ОСОБА_2 за період з 2015 по 2025 в частині отримання орендної плати згідно договору оренди земельної ділянки № б/н від 22.10.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "СОФІЯ - БЛИЗНЮКИ", код ЄДРПОУ35462911.

20.08.2026 до суду від ГУ ДПС в Харківській області на виконання вимог ухвали 14.07.2026 надійшла заява (вх. №20537) про долучення до матеріалів справи інформації про доходи ОСОБА_2 за період з 2015 по 2025 в частині отримання орендної плати згідно договору оренди земельної ділянки № б/н від 22.10.2015.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія - Близнюки" належить до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Однак, відповідач станом на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєстрував.

Відтак, для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст. 167 та ст. 251 - 252 ГПК України, суд, з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта", направив на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зазначена ухвала була повернута на адресу суду із відміткою "адресат відсутній".

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Крім того, суд звертає увагу, що в свою чергу відповідач своїм правом наданим відповідно до ст. 251, ст. 252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 431566552 від 17.06.2025 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,611 га з кадастровим номером 6320686300:03:000:0258, розташовану на території Софіївського старостинського округу Лозівського району (раніше Близнюківського) Харківської області.

Зазначена ділянка набута позивачкою у спадщину, про що свідчить копія Свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.05.2025, відповідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1981 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зокрема земельної ділянки, площею 2,6110 (два цілих шість тисяч сто десять десятитисячних) га у межах згідно з планом, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Близнюківської селищної ради (до об`єднання Софіївська сільська рада) Лозівського району Харківської області, кадастровий номер: 6320686300:03:000:0258.

Зазначена земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №914519 виданого Близнюківською райдержадміністрацією Харківської області 20 вересня 2012 року, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за N?632068631001714.

Реєстрація права власності на вищезазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 19.08.2015 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 706718563206.

Позивачка вказує, що 22.10.2015 між ОСОБА_2 та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки", код ЄДРПОУ 35462911 був укладений Договір оренди вказаної земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0258 та з моменту укладення договору, починаючи з 2015 року по 2025 рік, ТОВ "Софія - Близнюки" свої зобов`язання в частині оплати за оренду земельної ділянки не виконує.

Відповідно ч. 4 ст. 164 ГПК України, до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

В позовній заяві позивачка повідомила про відсутність в неї оригіналу спірного договору оренди землі та надала суду відповідне клопотання про витребування його у відповідача.

Ухвалою від 14.07.2026, якою було відкрито провадження в цій справі, суд витребував від ТОВ "СОФІЯ - БЛИЗНЮКИ", код ЄДРПОУ 35462911 для огляду у судовому засіданні оригінал договору оренди земельної ділянки № б/н від 22.10.2015 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27680065 від 30.12.2015 та належним чином засвідчену копію договору оренди земельної ділянки № б/н від 22.10.2015 для залучення до матеріалів справи.

Проте відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відповідного договору суду не надав, про причини такого невиконання суд не повідомив.

До матеріалів справи доданий Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 431566552 від 17.06.2025, зокрема щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:03:000:0258, з якого вбачається зареєстроване за ТОВ "Софія - Близнюки" інше речове право: право оренди земельної ділянки. Документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер б/н, виданий 20.06.2015. Номер запису про речове право: 10984846, дата реєстрації 19.08.2015. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24039038 від 31.08.2015. Зміст, характеристика іншого речового права: орендна плата 3% від грошової оцінки земельної ділянки, строк дії 15 (п`ятнадцять) років. Орендодавець ОСОБА_2 . Об`єкт оренди: земельна ділянка площею 2,611 га.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статями 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Саме такий правовий висновок зроблено у Постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року по справі № 183/3993/16.

Проте при встановленні відповідних обставин щодо наявності порушення умов договору, суд має безпосередньо дослідити вказані умови договору.

Згідно до ст.77 ЦПК України, належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять примірника договору оренди землі, укладеного між спадкодавцем позивачки та відповідачем, розірвання якого є предметом заявленого позову.

Судом вживалися заходи щодо отримання примірника договору оренди від відповідача, однак відповідачем відповідний договір до суду не подано, як і відзиву на позов. За таких обставин суд позбавлений можливості дослідити умови договору в частині визначення розміру орендної плати, порядку та строків її сплати, а відтак — перевірити наведений позивачкою розрахунок заборгованості та встановити, чи мало місце порушення відповідачем саме тих договірних обов`язків, невиконання яких може бути підставою для дострокового розірвання договору оренди землі.

При цьому сама по собі наявність у Державному реєстрі речових прав відомостей про зареєстроване право оренди підтверджує існування відповідного речового права, однак не дає можливості встановити зміст договірних умов щодо орендної плати. За відсутності договору або інших належних доказів, які б дозволяли достовірно встановити такі умови, суд не може зробити висновок про розмір та строки виконання відповідачем грошового зобов`язання, а відтак і про наявність систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору.

Крім того судом встановлено невідповідність між об`єктом оренди, щодо якого позивачкою заявлено вимогу про розірвання договору, та об`єктом, стосовно якого надано докази існування зареєстрованого права оренди.

Так у вступній частині позовної заяв, позивачка вказує, що вона ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6320686300:03:000:0257 площею 4,5150 га та просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:03:000:0257 площею 4,5150 га від 22.10.2015, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки".

Водночас із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 431566552 від 17.06.2025 вбачається, що за ТОВ "Софія-Близнюки" зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320686300:03:000:0258 площею 2,611 га на підставі договору оренди землі, виданого 20.06.2015, строком на 15 років, із розміром орендної плати 3 % від грошової оцінки земельної ділянки; орендодавцем зазначено ОСОБА_2 . При цьому відомості про зареєстроване право оренди стосуються земельної ділянки площею 2,611 га, тоді як у позовній заяві предметом вимоги визначено земельну ділянку площею 4,5150 га з іншим кадастровим номером — 6320686300:03:000:0257. Таким чином, наданий позивачкою Витяг підтверджує існування зареєстрованого права оренди, однак не підтверджує існування саме того договору оренди та щодо того об`єкта оренди, розірвання якого є предметом заявленого позову.

Водночас суд позбавлений можливості усунути зазначену невідповідність шляхом дослідження змісту договору оренди, оскільки примірник договору, на розірванні якого наполягає позивачка, у матеріалах справи відсутній. Судом вживалися заходи щодо витребування відповідного договору від відповідача, однак останнім договір до суду не надано. За таких обставин суд не має можливості достовірно встановити, який саме об`єкт оренди був переданий відповідачу за договором, що є предметом спору, умови цього договору щодо розміру орендної плати, строків та порядку її внесення, а також інші умови виконання сторонами договірних зобов`язань.

Наведене має істотне значення для вирішення спору, оскільки підставою заявленої позовної вимоги є систематична несплата відповідачем орендної плати понад два роки. Встановлення факту такого порушення потребує визначення передбаченого договором розміру орендної плати, строків та порядку її сплати, а також співвіднесення цих умов із наведеними позивачкою відомостями про наявність заборгованості. За відсутності у матеріалах справи самого договору оренди, щодо якого заявлено вимогу про розірвання, суд позбавлений можливості перевірити зазначені обставини та встановити, чи відповідає наведений позивачкою розрахунок заборгованості умовам саме спірного договору.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд констатує, що надані позивачкою докази підтверджують лише факт державної реєстрації за ТОВ "Софія-Близнюки" права оренди земельної ділянки площею 2,611 га, орендодавцем якої зазначений ОСОБА_2 , однак не підтверджують обставин, на які позивачка посилається як на підставу розірвання договору оренди земельної ділянки площею 4,5150 га з кадастровим номером 6320686300:03:000:0257. При цьому відсутність самого договору унеможливлює перевірку умов щодо нарахування та сплати орендної плати за договором, розірвання якого заявлено позивачкою.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У праві "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

На підставі зазначеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які вона посилається як на підставу позовних вимог, а саме: належності їй права щодо земельної ділянки, яка є об`єктом договору, розірвання якого вона просить, та наявності систематичної несплати відповідачем орендної плати за цим договором. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, а тому відмовляє в їх задоволенні.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

На підставі зазначеного, враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на положення п. 2 ч. 1 та ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення направити сторонам по справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу.

Рішення підписано 17.09.2026 (враховуючи тривалі повітряні тривоги, обстріли міста Харкова та періодичну відсутність електропостачання в регіоні).

СуддяО.В. Кононова