Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №922/2358/26 — Господарський суд Харківської області

Суд: Господарський суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 15 вересня 2026 р.

Справа: №922/2358/26

Суддя: Трофімов І.В.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2358/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Сидоренко О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2)

до Фізичної особи-підприємця Крючкова Володимира Євгенійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 8'331'998,40 грн

за участю представників:

позивача - Стеценка Т. М.;

відповідача - Кузнецової А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Крючкова Володимира Євгенійовича, в якому просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 8'331'998,4 грн, з яких: пеня в сумі 1'169'114,4 грн, штраф у сумі 576'324 грн (п. 8.2. Договору) та штраф у сумі 6'586'560 грн (п. 8.4. Договору). Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 423/12-24-РМ від 12.12.2024 в частині поставки товару у встановлений договором строк та обумовленої договором якості.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 29 липня 2026 року о 14:15.

04.08.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач проти позову заперечує та зазначає, що перевірка відбувалась відносно відібраних зразків товару, а не усієї партії товару. Отже, тільки частина відібраних зразків не відповідала вимогам по якості, про що й було зазначено у відповідних актах. Відповідач також вважає, що стягнення штрафу за один і той самий товар нарахованого чотири рази по 20% є подвійною (та навіть чотирикратною відповідальністю) в межах одного виду санкцій (штрафу). Крім того, відповідач вказав, що позовну заяву подано з порушенням спеціального строку давності, передбаченого частиною 8 статті 269 Господарського кодексу України. Враховуючи, що спірний договір виконувався у період дії воєнного стану та стосується оборонних закупівель, на думку відповідача, положення пункту 4 статті 17 Закону №4196-IX підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для стягнення штрафу у розмірі 7%. Відповідач також вважає, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а також позивач помилково здійснює розрахунок пені з урахуванням 20 % податку на додану вартість (ПДВ). Крім того, відповідач послався на існування форс-мажорних обставин та заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%.

06.08.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що незалежно від кількості виявленого неякісного товару – вся неприйнята партія товару - вважається неякісною. Також позивач зазначив, що в цій справі розглядається позов про стягнення штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань, а не позов, який випливає з поставки товарів неналежної якості, тому приписи ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України не підлягають застосуванню. Крім того, позивач вказав, що штраф нараховано не відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, а відповідно до умов п. 8.2. Договору, а тому підстави для застосування пункту 4 статті 17 Закону №4196-IX відсутні. Позивач вказав, що спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо поставки товару, тобто порушення має місце у сфері негрошового зобов`язання. З огляду на викладене, дія Закону №543/96-ВР на такі правовідносини не поширюється, а відтак положення статті 3 цього Закону щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України не підлягають застосуванню. Крім того, аналізуючи зміст норми ст. 188 Податкового кодексу України, на думку позивача, можна дійти до обґрунтованого висновку, що жодного відношення ст. 188 Податкового кодексу України на порядок здійснення нарахування договірної штрафної санкцій немає. Позивач зазначив також, що сторони під час підписання Договору врахували обставини воєнного стану, відповідно відсутні підстави для врахування заперечень відповідача що наявності форс-мажорних обставин та зменшення розміру штрафних санкцій.

11.08.2026 від представника відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, які були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

12.08.2026 від представника позивача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, які були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

25.08.2026 від представника відповідача надійшли письмові пояснення, які були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 вересня 2026 року о 14:30.

Представник позивача в судовому засіданні 16.09.2026 підтримав позов, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.09.2026 проти позову заперечив, а також підтримав клопотання про зменшення штрафних санкцій та про застосування позовної давності, які викладені у відзиві на позовну заяву.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд установив такі обставини.

12.12.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу", в подальшому ДП "Агенція оборонних закупівель" (далі - Замовник, Позивач), та Фізичною особою-підприємцем Крючковим Володимиром Євгенійовичем (далі – Постачальник, Відповідач) укладено державний контракт (Договір) про закупівлю № 423/12-24-РМ (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставити Замовнику "Пончо, вид 1 (ДК 021:2015: 18220000-7: Штормовий одяг)" (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (Лот 3, номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель – ID: UA-2024-11-21-016608-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Відповідно до п. 4.1. Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).

Згідно з п. 4.2 Договору поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1).

Відповідно до п. 5 Специфікації (Додаток №1) до Договору сторони погодили поставку Товару – пончо в загальній кількості 30'000 штук. Строк поставки Товару – 28.02.2025.

Відповідно до п. 4.3 Договору заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення Договору.

Відповідно до п. 6.7 Договору у разі відсутності зауважень Отримувача до товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на товар від Постачальника до Отримувача, та передають підписаний Акт приймання товару на підпис Замовнику, після чого Замовник повертає належні екземпляри Акту приймання товару Постачальнику та Отримувачу.

Отже, дата підписання Акту приймання товару є датою, що підтверджує перехід права власності на товар та підтверджує факт поставки Постачальником Замовнику товару.

На виконання п. 4.3 Договору Позивачем на електронну адресу Відповідача 16.12.2024 направлено заявку на поставку товару № R000575 у загальній кількості 30'000 шт, строк поставки Товару до 28.02.2025.

Таким чином, відповідно до заявки на поставку № R000575 від 16.12.2024 Постачальник взяв на себе зобов`язання поставити Товар у кількості 30'000 шт (одиниць) з кінцевою датою поставки – 28.02.2025.

Проте Відповідач порушив своє зобов`язання за Договором та прострочив строки поставки Товару по заявці № R000575 у розумінні п. 5 Специфікації, що підтверджується наступними Актами приймання товару:

- № 46 від 20.03.2025, відповідно до якого Відповідач поставив частину Товару у кількості 18'000 шт на суму 12'349'800 грн;

- № 79 від 10.04.2025, відповідно до якого Відповідач поставив частину Товару у кількості 12'000 шт на суму 8'233'200 грн.

Згідно з п. 8.2 Договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі.

Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання.

За порушення строку поставки Товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Пунктом 8.5 Договору Сторони погодили, що у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє Постачальник від виконання умов цього Договору, за виключенням випадків дострокового розірвання Договору з урахуванням п.8.3.1. та п.8.7.1. Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується Постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

На підставі вищевикладеного, керуючись умовами укладеного Договору (п. 8.2) і нормами чинного законодавства, у зв`язку з порушенням державного контракту (договору) № 423/12-24-РМ від 12.12.2024, а саме заявки R000575, Позивач направив Відповідачу повідомлення-вимогу № 2165/6942/06-2025 від 26.09.2025 з вимогою сплати протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення вимоги штрафних санкцій (пені та штрафу) в сумі 1'745'438,40 грн, з яких пеня – 1'169'114,40 грн, штраф – 576'324 грн.

Проте Відповідач пеню та штраф, які нараховані на підставі п. 8.2. Договору, не сплатив.

Крім того, Позивач зазначає, що Відповідач здійснив поставку неякісного товару, що підтверджується Актами приймального контролю товару за якістю, а саме:

1) Відповідно до Акту приймального контролю товару за якістю № 56 від 21.03.2025, який складено уповноваженою особою представниками органу контролю у присутності представника Відповідача - виконано приймальний контроль за якістю 12'000 шт Товару.

За результатами проведеного контролю було нараховано тільки 10'600 шт, замість 12'000 шт.

За результатами проведеного контролю кількість неприйнятого товару становить 12'000 шт. Ціна одиниці товару становить 571,75 грн (без ПДВ), 686,10 грн (з ПДВ), вартість всього комплекту – 8'233'200 грн (з ПДВ).

2) Відповідно до Акту приймального контролю товару за якістю № 77 від 27.03.2025, який складено уповноваженою особою представниками органу контролю у присутності представника Відповідача - виконано приймальний контроль за якістю 12'000 шт Товару.

Під час вибіркової перевірки було перевірено 315 шт. За результатами проведеного контролю було забраковано 36 шт. Причина браку – відсутність герметичної стрічки на швах стачування та вшивання капюшона (в 15 шт) та невідповідність якості проклеювання герметичної стрічки на швах стачування та вшивання капюшона (в 21 шт).

3) Відповідно до Акту приймального контролю товару за якістю № 94 від 31.03.2025, який складено уповноваженою особою представниками органу контролю у присутності представника Відповідача - виконано приймальний контроль за якістю 12'000 шт Товару.

Під час вибіркової перевірки було перевірено 315 шт. За результатами проведеного контролю було забраковано 39 шт. Причина браку – невідповідність якості проклеювання герметичної стрічки на швах стачування та вшивання капюшона (в 21 шт).

4) Відповідно до Акту приймального контролю товару за якістю № 102 від 04.04.2025, який складено уповноваженою особою представниками органу контролю у присутності представника Відповідача - виконано приймальний контроль за якістю 12'000 шт Товару.

Під час вибіркової перевірки було перевірено 315 шт. За результатами проведеного контролю було забраковано 46 шт. Причина браку – невідповідність якості проклеювання герметичної стрічки на швах стачування та вшивання капюшона (в 45 шт) та порушення цілісності строчки пришивання текстильної застібки на пакаувальному чохлі виробу (в 1 шт).

Лише 10.04.2025 Товар був прийнятий у Відповідача (Акт приймання Товару №79).

Відповідно до п. 8.4 Договору у разі поставки неякісного Товару або виявлення невідповідності щодо якості Товару, після його прийняття, що підтверджується складанням Акту із зазначенням невідповідності, Постачальник сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неякісно поставленого Товару, або вартості Товару щодо якого виявлено невідповідність по якості після поставки. Штраф за неякісний Товар передбачений даним пунктом, за виключенням якщо невідповідності щодо якості Товару виявлені після його прийняття, застосовується до Постачальника у разі виявлення неякісного Товару під час прийняття, якщо поставка Товару відбувається з порушенням строку вказаного в Заявці та пункті 5 Специфікації. Штраф за неякісний Товар, невідповідність якого виявлена після приймання, застосовується до Постачальника після складання Акту із зазначенням невідповідностей Товару.

Пунктом 8.5 Договору Сторони погодили, що у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє Постачальника від виконання умов цього Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується Постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Позивач зазначає, що порушуючи взяті на себе зобов`язання, Постачальник чотири рази не пройшов вибірковий контроль якості, щодо поставки Товару належної якості на загальну суму 8'233'200 грн, що підтверджується Актами приймального контролю товару за якістю.

У зв`язку з порушенням державного контракту (договору) № 423/12-24-РМ від 12.12.2024 з проходження приймального контролю товару за якістю, Позивач направив Відповідачу повідомлення-вимогу № 2165/3907/06-2025 від 29.05.2025 з вимогою сплати протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення вимоги штрафних санкцій (штрафу) в сумі 6'586'560 грн.

Проте Відповідач штраф, нарахований на підставі п. 8.4. Договору, не сплатив.

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд установив, що Відповідачем порушено строки поставки Товару, а саме:

1) термін прострочення за Актом № 46 від 20.03.2025 складає 20 календарних днів;

2) термін прострочення за Актом № 79 від 10.04.2025 складає 41 календарний день.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі.

Щодо тверджень Відповідача про неправомірне включення Позивачем ПДВ до ціни Товару, на яку нараховувалась пеня, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

У даному випадку ціна Договору не включає та не містить будь якої суми неустойки (штрафу та/або пені). Умовами Договору сторони розмежували поняття ціни за одиницю Товару, вартості Товару без ПДВ та загальної ціни Договору, яка включає податок на додану вартість.

Водночас пункт 8.2 Договору не містить посилання саме на вартість Товару без ПДВ як на базу для нарахування пені та не передбачає виключення податку на додану вартість із ціни Товару при визначенні розміру відповідальності за порушення строків поставки.

Таким чином, твердження Відповідача про необхідність застосування для розрахунку пені виключно ціну Товару без урахування ПДВ фактично ґрунтується на довільному тлумаченні умов Договору, яке не передбачене його положеннями.

Щодо посилань Відповідача на норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" суд зазначає, що вказаний закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Водночас спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу неналежного виконання Відповідачем обов`язку щодо поставки товару, тобто негрошового зобов`язання.

З огляду на викладене, дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" на спірні правовідносини не поширюється, а відтак положення статті 3 цього Закону щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України не підлягають застосуванню.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування Позивачем пені, суд зазначає, що вказаний розрахунок є арифметично правильним.

Щодо клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п.28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому слід враховувати, що правило ст. 551 Цивільного кодексу України направлене на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

Суд бере до уваги, що випробування для затвердження контрольного зразку Товару було проведено лише 16.01.2025 (тобто через місяць після заявки), що підтверджується відповідним протоколом. При цьому відповідно до умов Договору етап проведення випробувань є обов`язковим та необхідним для виготовленню та контролю Товару за якістю.

Отже, до 16.01.2025 Відповідач не міг приступити до виготовлення Товару з причин, які не залежали від нього.

Крім того, зразки кольорових матеріалів (сировини) та комплектуючих до контрольного зразку затверджувались тричі (17.01.2025, 03.02.2025 та 20.03.2025).

Відповідно до листа-пояснення від Відповідача від 12.02.2025, останній повідомив Позивача, що для договору №423/12-24-РМ було відправлено зразки товару до випробовульної лабораторії та після цього буде відправлено до Центрального управління контролю якості на затвердження.

13.03.2025 Центральне управління контролю якості повідомило відповідача щодо відсутності заперечень на повторне використання контрольного зразка № 121 Пончо, вид 1, згідно ТС А01ХJ.30010-467:2023 (01) за договором №423/12=24-РМ від 12.12.2024, якщо товар був виготовлений без зміни конструкції та матеріалів, що надало можливість виробнику можливість приступити до наступного процесу, а саме виготовлення товару на підставі контрольного зразку.

18.03.2025 та 20.03.2025 на адресу Позивача були направлені заяви з проханням погодити в Пончо, вид 1, маркування "Партія №1" на етикетці виробу для всієї партії товару в кількості 30'000 штук, оскільки для прискорення виконання договору, ФОП Крючков В.Є. було прийнято рішення відвантажувати товар частинами партії по 18'000 шт та 12'000 шт з різницею в часі менше тижня, які були проігноровані позивачем.

При цьому, Відповідач є лише постачальником Товару.

Відповідно до Додатку № 1 до державного контракту (договору) про закупівлю виробником Товару є ТОВ "Сенс Смарт" (ЄДРПОУ 38494841).

З огляду на викладене, Відповідач доклав максимум зусиль для виконання державного контракту, який було виконано в повному обсязі та прострочення Відповідача склало 20-41 день.

Вищевказані обставини свідчать про те, що прострочення Відповідача мають об`єктивні причини, в тому числі причини, які не залежали від волі Відповідача. При цьому Відповідачем було докладено максимум зусиль для негайного повідомлення Позивача про настання даних обставин та добровільного їх усунення в максимально можливі короткі терміни.

Як убачається з матеріалів справи, Відповідач виконав свої зобов`язання за Договором в повному обсязі, при цьому порушення зобов`язання не завдало збитків Позивачу.

Суд також враховує, що виробники товару виконують замовлення для держави під час воєнного стану, та їх діяльність ускладнюється нестабільною роботою енергомережі, через обстріли агресора, повітряними тривогами та артилерійськими обстрілами. Що також скорочує тривалість робочого часу, адже під час повітряних тривог, працівники припиняють свою роботу, відповідно до наказу керівника та повинні пройти до бомбосховища.

З огляду на причини неналежного виконання Відповідачем зобов`язань щодо своєчасної поставки продукції і його ступінь вини, а також, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесення Позивачем збитків та настання інших негативних наслідків для Позивача через простроченням Відповідачем поставки позивачу Товару за Договором відповідно, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання Відповідача про зменшення неустойки та зменшити заявлену до стягнення пеню на 40%.

Таким чином, з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача пеня за прострочення поставки товару в розмірі 701'468,64 грн.

Щодо вимоги про стягнення штрафу в сумі 576'324 грн, нарахованого на підставі п. 8.2. Договору, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 8.2 Договору за порушення строку поставки Товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Суд звертає увагу, що 09.01.2025 Верховною Радою України було прийнято Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" (далі - Закон №4196-IX), який набрав чинності 28.02.2025.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №4196-IX він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності, крім: частини другої статті 13, яка вводиться в дію через три роки та шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; пункту 4 цієї статті, який вводиться в дію з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 4 статті 17 Закону №4196-IX встановлено, що положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов`язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом.

Отже, законодавець встановив імперативну заборону застосування виду відповідальності (7% штрафу) до відносин у межах незавершеного станом на 28.02.2025 контракту (договору) в цілому, незалежно від того, коли саме відбулося прострочення - до чи після цієї дати.

При цьому застосування вказаної вище норми пов`язується з 2 умовами:

1) Договір укладено щодо оборонних закупівель;

2) незавершеність договору станом на дату набрання чинності такою нормою.

Як вже було зазначено, Закон №4196-IX набрав чинності 28.02.2025. Водночас спірний договір щодо оборонних закупівель укладено 12.12.2024, а поставки завершено 10.04.2025. Отже, спірний договір стосується оборонних закупівель та не був завершений на день набрання чинності Законом №4196-IX, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню його норми щодо заборони нарахування 7% штрафу.

Посилання Позивача на договірну природу штрафу цього висновку не спростовує, оскільки пункт 8.2. Договору відтворює передбачену абзацом третім частини другої статті 231 ГК України модель відповідальності - пеню за кожний день прострочення та додатковий штраф 7 % за прострочення понад 30 днів. Тому така умова не може застосовуватися всупереч спеціальному припису пункту 4 статті 17 Закону №4196-IX щодо визначеного ним кола оборонних контрактів.

Таким чином, правова позиція Позивача про непоширення норми встановленої п. 4 ст. 17 Закону № 4196-IX на спірні правовідносини відхиляється з огляду на те, що спірний договір є державним контрактом (договором) з оборонних закупівель, що виконувався у період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, а також не був завершений станом на 28.02.2025 (тобто зобов`язання з поставки товару (виконання робіт, надання послуг) станом на цю дату залишалося невиконаним чи виконаним не у повному обсязі), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами 20.03.2025 та 10.04.2025.

За наявності цих двох умов 7-відсотковий штраф, передбачений умовами договору на підставі абзацу третього частини другої статті 231 ГК України, не підлягає стягненню.

Наведене тлумачення узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.03.2026 у справі № 910/7366/25 та від 10.09.2025 у справі № 910/5581/24, відповідно до яких в умовах воєнного стану законодавець звільнив виконавців державних контрактів з оборонних закупівель від сплати штрафів за прострочення виконання зобов`язань, передбачених статтею 231 ГК України, якщо ці контракти виконуються під час воєнного стану та не завершені на момент набрання чинності Законом № 4196-ІХ; при цьому норми пункту 4 статті 17 Закону № 4196-ІХ слід застосовувати до спірних правовідносин ретроспективно, згідно зі статтею 58 Конституції України, яка є нормою прямої дії, оскільки вказана норма скасовує відповідальність виконавців державних контрактів (договорів) у сфері оборонних закупівель.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в позові в частині стягнення штрафу в сумі 576'324 грн, нарахованого на підставі п. 8.2. Договору.

Щодо вимоги про стягнення штрафу в сумі 6'586'560 грн, нарахованого на підставі п. 8.4 Договору, суд зазначає таке.

Пунктом 6.4. Договору встановлено, що приймання Товару здійснюється після перевірки Отримувачем особисто та/або із залученням третьої особи, визначеної у Додатку № 3 до цього Договору, Товару на відповідність технічним вимогам до даного виду Товару та вимогам нормативної документації, у т.ч. перевірки товаросупровідних документів, візуального огляду кожної партії Товару щодо зовнішнього вигляду, відповідності, цілісності, неушкодженості, проведення повного кількісного контролю- перерахунку, та здійснення контролю за якістю Товару.

Пунктом 2.3. Додатку № 3 до Договору передбачено, що кожна партія Товару, яка представлена постачальником для здійснення приймального контролю за якістю повинна бути ідентифікована та мати відповідний номер партії, на маркуванні кожної одиниці Товару з партії повинен бути зазначений відповідний номер партії, якщо це передбачено вимогами НТД.

Процедура приймального контролю за якістю застосовується до кожної окремо промаркованої партії в повному обсязі відповідно до порядку, що визначений цим договором.

Пунктом 2.5. Додатку № 3 до Договору визначено, що для здійснення технічного огляду застосовується вибірковий контроль партії товару. Вибірка проводиться шляхом простого випадкового відбирання (додатково повинна виконуватись пропорційність виробів у вибірці за зростами та розмірами) від кожної пред`явленої партії Товару, зазначеної в Оголошенні.

Акти приймального контролю товару за якістю (№ 77 від 27.03.2025, № 94 від 31.03.2025, № 102 від 04.04.2025) чітко зафіксували порушення, і такі порушення підтверджені Відповідачем шляхом проставлення його підпису на цих актах.

Крім того, в подальшому, листами від 28.03.2025 № 28/03-03, від 01.04.2025 №01/04-02, від 07.04.2025 № 07/04-02 Відповідач підтвердив постачання неякісного Товару та повідомляв Центральне управління контрою якості – про усунення недоліків, які встановлені Актами приймального контролю товару за якістю (№ 77 від 27.03.2025, № 94 від 31.03.2025, № 102 від 04.04.2025) та запрошував на наступне прийняття Товару за якістю.

Пунктом 3 розділу IV Порядку № 375 зазначено, що якщо за результатами приймального контролю товару за якістю виявлено невідповідність товару в партії або частини партії вимогам технічної документації, приймання товару не здійснюється.

Таким чином, в незалежності від кількості виявленого неякісного товару – вся неприйнята партія товару - вважається неякісною.

Оскільки вся партія є неякісною, договірна штрафна санкція застосовується до всієї партії товару (поставки), який не прийнятий за якістю.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що Позивачем правомірно нараховано штраф, у зв`язку з постачанням неякісного Товару за Актами приймального контролю товару за якістю (№ 77 від 27.03.2025, № 94 від 31.03.2025, № 102 від 04.04.2025).

Щодо Акта приймального контролю товару за якістю № 56 від 21.03.2025, яким не прийнято товар у кількості 10'600 шт, суд зазначає, що приймання товару, у т.ч. за якістю здійснюється відповідно до розділу 6-7 Договору, п. 2.3., 2.5. Додатку № 3 до Договору, а детальна процедура приймального контролю за якістю визначена "Порядком здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України", який затверджено наказом Міністерства Оборони України від 19.07.2017 № 375 (далі – Порядок № 375).

Так, п. 1 розділу IV Порядку № 375 зазначено, що приймальний контроль товару за якістю здійснюється в два етапи:

- перевірка зразків товару у випробувальній лабораторії;

- технічний огляд товару.

Пунктом 3 розділу IV Порядку № 375 зазначено, що під час технічного огляду товару, представник органу контролю перевіряє пакування, маркування, зовнішній вигляд, конструкцію, комплектність, лінійні виміри та функціональність зразків товару на відповідність вимогам технічної документації та затвердженому контрольному зразку.

Якщо за результатами приймального контролю товару за якістю виявлено невідповідність товару в партії або частини партії вимогам технічної документації, приймання товару не здійснюється. Невідповідності товару в партії або частині партії вимогам технічної документації зазначаються в акті приймального контролю товару за якістю.

20.03.2025 Відповідач направив до Центрального управління контролю якості:

- лист-запрошення від 20.03.2025 № 20/03-06 та

- оголошення № 3 від 20.03.2025 про те, що 21.03.2025 буде пред`явлено для проведення приймального контролю по якості – 12'000 шт Товару.

21.03.2025 під час приймального контролю по якості було встановлено що товар не відповідає комплектації, що є підставою для його неприйняття відповідно до п. 3 розділу IV Порядку № 375.

Відповідач підтвердив некомплектність та без зауважень/застережень підписав Акт № 56 від 21.03.2025.

Листом № 24/03-02 від 24.03.2025 на адресу Центрального управління контрою якості, Відповідач визнав некомплектність поставки 21.03.2026.

Посилання Відповідача на те, що залишок партії в кількості 1400 одиниць був в наявності в закритому складі під час приймального контролю, судом відхиляються, оскільки жодним доказом не підтверджені. Водночас, як вже було зазначено представник Відповідача підписав Акт № 56 від 21.03.2025 без жодних зауважень/застережень, чи підтвердив некомплектність поставки 21.03.2026.

Згідно з п. 7.3 Договору, Товаром неналежної якості вважається Товар:

- який не відповідає вимогам, визначеним у Додатку № 3 до цього Договору;

- щодо якого відсутні документи, передбачені п. 6.3 Договору;

- щодо якого складено негативний висновок за результатами вхідного контролю якості;

- який не відповідає будь-яким іншим вимогам до якості Товару, які містяться у цьому Договорі або нормативних документах.

З огляду на викладене, Акт № 56 від 21.03.2025 складений правомірно, відповідає Договору та Порядку № 375, а також підписаний Відповідачем.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування Позивачем штрафу, суд зазначає, що вказаний розрахунок є арифметично правильним.

Водночас Відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску спеціальної позовної давності, встановленої ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 269 ГК України (чинного на момент укладення та виконання Договору) позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22) вказала, що у господарських відносинах позовна давність за вимогами щодо виявлення прихованих недоліків товару, на який встановлений гарантійний строк, становить один рік (стаття 681 ЦК України), а за позовами щодо виявлення явних недоліків таких товарів - шість місяців (частина восьма статті 269 ГК України).

Судом враховано, що зупинення на строк дії воєнного стану стосувалося перебігу строків позовної давності лише визначених Цивільним кодексом України, а не строків, встановлених Господарським кодексом України. Прикінцеві положення Господарського кодексу України не містили відповідних положень щодо продовження чи зупинення перебігу строків позовної давності, зокрема, передбачених частиною 8 статті 269 Господарського кодексу України.

Отже, враховуючи приписи частини 8 статті 269 Господарського кодексу України, Позивач повинен був звернутися з позовною заявою про стягнення суми штрафу, нарахованого відповідно до положень п. 8.4. Договору, протягом шести місяців з дня встановлення ним у належному порядку явних недоліків поставленого йому товару.

Беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, якою визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, відлік спеціальної позовної давності розпочався з моменту направлення Відповідачем відповідних гарантійних листів (від 24.03.2025 №24/03-02, від 28.03.2025 № 28/03-03, від 01.04.2025 №01/04-02 та від 07.04.2025 № 07/04-02) та сплив 24.09.2025, 28.09.2025, 01.10.2025 та 07.10.2025 відповідно.

Суд критично ставиться до тверджень Позивача про те, що в цій справі розглядається позов про стягнення штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань, а не позов, який випливає з поставки товарів неналежної якості.

Так, штраф в сумі 6'586'560 грн нарахований на підставі п. 8.4. Договору, який передбачає відповідальність Постачальника у разі поставки неякісного Товару. Отже, вказаний штраф нараховано Позивачем саме у зв`язку з поставкою Відповідачем неякісного товару, а тому до спірних правовідносин в цій частині підлягають застосуванню положення ч. 8 ст. 269 ГК України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 6'586'560 грн штрафу з порушенням спеціального строку давності.

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Поважності причин пропуску спеціальної позовної давності судом не встановлено.

З урахуванням наведеного суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення 6'586'560 грн штрафу.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" підлягають частковому задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 14'029,37 грн покладається на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Крючкова Володимира Євгенійовича ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2; ідент. код 44725823) пеню в сумі 701'468,64 грн та судовий збір у сумі 14'029,37 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Позивач: Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2; код ЄДРПОУ 44725823).

Відповідач: Фізична особа-підприємець Крючков Володимир Євгенійович ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено 18.09.2026.

СуддяІ.В. Трофімов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua