Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №922/2539/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2539/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1)

до Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Олександра Зачепила, буд. 15)

про стягнення 5.457.424,51 грн.

за участю представників:

позивача - Васіліу С.В.;

відповідача - Петрова Н.Д.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до відповідача - Комунального підприємства "Чугуївтепло" про стягнення 5.457.424,51 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 5.176.969,52 грн., 3% річних у розмірі 23.615,49 грн., інфляційні втрати у розмірі 20.684,58 грн., пеня у розмірі 236154,92 грн., а також судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань за договором розподілу природного газу №200104FT-1080-23 від 01.07.2023 в частині сплати вартості послуг розподілу природного газу за період з травня по червень 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

22.07.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків (вх. №17941) із доданими документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 18.08.2026 об 11:15.

28.07.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" зареєстровано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №18417), в якій у зв`язку з воєнним станом в Україні та постійними повітряними тривогами, просить надати можливість приймати участь у всіх судових засіданнях по справі №922/2539/26 за позовом ТОВ “Газорозподільні мережі України” в особі Харківської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України” до КП “Чугуївтепло” про стягнення заборгованості за РЗП, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №18417 від 28.07.2026) задоволено. Призначено проведення судового засідання на 18.08.2026 об 11:15 та наступних судових засідань у режимі відеоконференції.

07.08.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №19381), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

У заяві по суті справи відповідачем, зокрема, зазначено, що Комунальним підприємством "Чугуївтепло" 10.07.2023 дійсно було підписано заяву-приєднання №200104FТ-1080-23 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а відповідач зобов`язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Відповідач визнає позов щодо стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 5176969, 52 грн., просить суд зменшити нарахування пені на 90%, а також надати відстрочку виконання рішення суду на 12 місяців після набрання судовим рішенням законної сили. Просить суд врахувати, що відповідач до початку розгляду справи по суті фактично визнав позов.

Отже, відповідач просить суд залучити до матеріалів справи відзив на позов з додатками. Задовольнити клопотання відповідача про зменшення на 90% суми пені. Задовольнити клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення в частині задоволених позовних вимог на 12 місяців після набрання судовим рішенням законної сили. При вирішенні питання про розподіл судових витрат врахувати, що відповідач до початку розгляду справи по суті фактично визнав позов.

12.08.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №19786), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

У заяві по суті справи позивачем, зокрема, зазначено, що позивач вважає законними та обґрунтованими вимогами стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим просить суд стягнути їх у повному обсязі, а також відмовити відповідачу у розстроченні, відстроченні виконання рішення суду. Звертає увагу, що відповідач погоджується з правильністю розрахунків штрафних санкцій. Позивач наголошує про не доведеність про скрутний фінансовий стан та винятковість причин розстрочення/відстрочення виконання рішення суду. Щодо зменшення штрафних санкцій вважає, що обставини, які можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності у виді штрафних санкцій відсутні. Основна сума заборгованості визнана відповідачем і підлягає безумовному стягненню. Відповідач взяті на себе зобов`язання по оплаті заборгованості не виконує, тим самим допустив прострочення виконання зобов`язання. Відповідач достеменно був обізнаний про наявну у нього суму заборгованості, оскільки жодним чином не заперечував такого факту та підписував акти звірки. Звертає увагу на те, що у відповідача була наявна можливість у добровільному порядку без застосування будь яких штрафних санкцій, оплатити заборгованість, однак відповідач взяті на себе зобов`язання по оплаті заборгованості в повному обсязі не виконав. Оскільки відповідач свої зобов`язання не виконав, то з метою захисту своїх порушених прав позивач змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення простроченого грошового зобов`язання за договором та штрафних санкцій, як способу захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, позивач просить суд у відстроченні/розстроченні виконання рішення суду відповідачу відмовити. Відмовити у повному обсязі вимоги відповідача по зменшенню суми пені, штрафних санкцій. Позивач позов підтримує та просить суд задовольнити в повному обсязі.

12.08.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Комунального підприємства "Чугуївтепло" зареєстровано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №19798), в якій просить провести судове засідання по справі №922/2539/26, що призначено на 18 серпня 2026 року о 11:15, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та надати можливість участі у судових засіданнях по даній справі, в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2026 заяву Комунального підприємства "Чугуївтепло" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №19798 від 12.08.2026) задоволено. Призначено проведення судового засідання на 18.08.2026 об 11:15 та наступних судових засідань у режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2026 враховуючи, що у справі виконані усі завдання підготовчого засідання, визначені частиною 1 статті 177 ГПК України, керуючись пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України, статтями 183, 232, 233 ГПК України, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2026 об 13:00.

Представник позивача у призначене судове засідання з`явився, позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити. У задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення суду просив відмовити.

Представник відповідача у призначене судове засідання з`явився, позовну заяву визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того, клопотання про зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення підтримав, просив задовольнити.

Таким чином, судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань відокремленим підрозділом позивача є Харківська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", яка згідно Положення про Харківську філію діє від імені ТОВ "Газорозподільні мережі України" та здійснює діяльність з розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи для задоволення потреб споживачів природного газу, відповідно до отриманих від газотранспортних організацій поставлених обсягів.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі - Оператор ГРМ) є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) на території Харківської області починаючи з 01.07.2023.

Зазначену діяльність позивач здійснює відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 26.12.2022 №1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України" із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28.06.2023 №1131.

У спірних правовідносинах відповідач має статус споживача природного газу, оскільки згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач) фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

З матеріалів справи убачається, що 01.07.2023 Комунальним підприємством "Чугуївтепело" (далі - відповідач, споживач) надано 01.07.2023 до Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі - позивач, оператор ГРМ) заяву-приєднання №2001104FT-1080-23 від 01.07.2023 до умов типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1384/27829, затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - типовий договір).

Відповідно до пункту 1.1 типового договору зазначено, що він є публічним і регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до пункту 1.2 типового договору умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року за № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Пунктом 1.4 типового договору розподілу природного газу визначено, що послуга з розподілу природного газу - це послуга Оператора ГРМ, яка надається споживачу і включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується, як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.4 типового договору).

Відповідно до пункту 6.2 типового договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

Згідно з пунктом 6.6 типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу із свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до умов пункту 6.8. типового договору передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.

Постановою НКРЕКП №2163 від 19.12.2025 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ТОВ "Газорозподільні мережі України" визначено тариф на послуги розподілу природного газу для Харківської філії встановлено на період з 01 квітня 2026 року у розмірі 3,23 грн. за 1 м-3 на місяць (без урахування ПДВ), що відповідно складає 3,876 грн. (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до Акту приймання-передачі природного газу №9449 від 30.09.2025 позивачем споживачу була встановлена величина річної замовленої потужності на 2026 рік в об`ємі 8013884,75 м3, а величина потужності, що розрахована для місячної оплати складає 667823,73 м3.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору, позивачем надано послугу з розподілу природного газу за період з травня по червень 2026 року на загальну суму 5176969,52 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами про надані послуги з розподілу природного газу, а саме:

1) Акт №УХФ00008315 від 31.05.2026, відповідно до якого у травні 2026 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 667823,72 м3 природного газу, вартість послуг склала 2588484,82 грн. з ПДВ. Позивачем оформлено рахунок на оплату №УХФ00003046 від 01.04.2026 на суму 2588484,82 грн., який скеровано на адресу відповідача згідно листа №ХФ/100/7.1.2. - 3583-26 від 23.04.2026 з описом вкладення та поштовою накладною від 24.04.2026.

2) Акт №УХФ00010522 від 30.06.2026, відповідно до якого у червні 2026 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 667823,71 м3 природного газу, вартість послуг склала 2588484,70 грн. з ПДВ. Позивачем оформлено рахунок на оплату №УХФ00004374 від 06.05.2026 на суму 2588484,70 грн., який скеровано на адресу відповідача згідно листа №ХФ/100/7.1.2. - 4525-26 від 14.05.2026 з описом вкладення та поштовою накладною від 14.05.2026.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено про належне виконання взятих на себе зобов`язань перед відповідачем за договором розподілу природного газу №200104FT-1080-23 від 01.07.2023 в частині розподілу природного газу за спірний період з травня по червень 2026 року. Разом з тим, позивачем зазначено про порушення з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором в частині сплати вартості послуг розподілу природного газу за період з травня по червень 2026 року, а тому виникла заборгованість у розмірі 5176969,52 грн., що стало підставою для нарахування 3% річних у розмірі 23615,49 грн., інфляційні втрати у розмірі 20684,58 грн. та пені у розмірі 236154,92 грн.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору позивачем оформлено та скеровано на адресу відповідача претензію №ХФ/100/7.5.1.2. - 6674 - 26 разом із рахунком на оплату №УХФ00006059 від 08.07.2026 на суму 5176696,52 грн. та актом звіряння №667, в якій просив погасити заборгованість, однак яка залишилась з боку відповідача без задоволення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу".

Згідно статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким, оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу передбачено ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).

На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:

- присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника;

- надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об`єкта для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу;

- забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом (п. 6 гл. 3 розділу І Кодексу ГРМ).

Суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу (пункт 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ).

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року за №2498 (далі типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Положеннями пунктів 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу).

Відповідно до пункту 10 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ надання оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.

Пунктом 1.1, 1.2. типового договору розподілу природного газу зазначено, що він є публічним і регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України Про ринок природного газу і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Пунктом 1.3 типового договору закріплено, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Як встановлено матеріалами справи, 01.07.2023 року між Харківською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (Оператор ГРМ) та Комунальним підприємством "Чугуївтепело" укладено договір розподілу природного газу шляхом надання відповідачем підписаної заяви - приєднання №200104FT-1080-23 до умов типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Отже, з моменту укладення між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 у справі №922/1703/20).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору, позивачем надано послугу з розподілу природного газу за період з травня по червень 2026 року на загальну суму 5176969,52 грн., про що свідчать підписані сторонами актами про надані послуги з розподілу природного газу, а саме:

1) Акт №УХФ00008315 від 31.05.2026, відповідно до якого у травні 2026 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 667823,72 м3 природного газу, вартість послуг склала 2588484,82 грн. з ПДВ. Позивачем оформлено рахунок на оплату №УХФ00003046 від 01.04.2026 на суму 2588484,82 грн., який скеровано на адресу відповідача згідно листа №ХФ/100/7.1.2. - 3583-26 від 23.04.2026 з описом вкладення та поштовою накладною від 24.04.2026.

2) Акт №УХФ00010522 від 30.06.2026, відповідно до якого у червні 2026 року споживачу забезпечено цілодобовий доступ до розподілу 667823,71 м3 природного газу, вартість послуг склала 2588484,70 грн. з ПДВ. Позивачем оформлено рахунок на оплату №УХФ00004374 від 06.05.2026 на суму 2588484,70 грн., який скеровано на адресу відповідача згідно листа №ХФ/100/7.1.2. - 4525-26 від 14.05.2026 з описом вкладення та поштовою накладною від 14.05.2026.

Відповідно до умов пункту 6.6. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Тобто, з огляду на зобов`язання, визначені у договорі, відповідач повинен був оплачувати вартість послуги з розподілу природного газу на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду, як узгоджено умовами п. 6.6 договору.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Враховуючи вказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заявленої до стягнення основної заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення відповідачем належного розрахунку перед позивачем, приймаючи до уваги визнання відповідачем у відзиві на позовну заяву позову, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основної заборгованість у розмірі 5176969,52 грн., є правомірною, обґрунтованою, підтвердженою наявною в матеріалах справи сукупністю належних та допустимих доказів, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 23615,49 грн., інфляційні втрати у розмірі 20684,58 грн., пені у розмірі 236154,92 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Окрім того, за приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з умовами пункту 8.2 типового договору розподілу природного газу передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку 3% річних у розмірі 23615,49 грн., інфляційні втрати у розмірі 20684,58 грн., пені у розмірі 236154,92 грн., суд зазначає, що нарахування відповідають погодженим умовам договору, положенням законодавства, фактичним обставинам справи, розрахунок з огляду на прострочення сплати заборгованості виконано арифметично вірно, приймаючи до уваги визнання відповідачем позову, позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 23615,49 грн., інфляційні втрати у розмірі 20684,58 грн., пені у розмірі 236154,92 грн., визнається судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, яке викладено у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

За приписами частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто, частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено умови як підстави для зменшення штрафних санкцій, і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Застосоване у статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оцінюючи обставини, які мають істотне значення (правова позиція у постанові Верховного Суду від 03.12.2024 у cправі №904/872/24).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

В обґрунтування вказаного вище клопотання, зокрема, зазначено, що розмір заявленої до стягнення пені не є співмірним зі збитками, наявність яких позивачем навіть не наведена у позовній заяві. Пеня є санкцією за невиконання грошового зобов`язання. Окрім стягнення пені, позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані. Стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі значно погіршить фінансово-економічне становище відповідача, спричинить для нього додаткові витрати, які не мають джерел покриття.

Враховуючи період прострочення та підстави, з яких воно виникло, наслідки порушення зобов`язання, майновий стан сторін, вину відповідача у виникненні заборгованості, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, просить суд реалізовуючи свої дискреційні повноваження, визнати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором .

Заперечуючи проти задоволення клопотання про зменшення розміру пені, позивачем, зокрема, зазначено, що заборгованість залишається непогашеною, борг є значним. Борг виник внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором, а тому вина відповідача є беззаперечно та однозначно доведеною і підтвердженою. Позивач і відповідач знаходяться в ідентичних умовах ведення діяльності: сторони є підприємствами паливно-енергетичного комплексу, що є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Обставини, які можуть бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності у виді штрафних санкцій відсутні.

Штрафні санкції підлягають стягненню в силу частини 2 статті 625 ЦК України та умов договору незалежно від понесених позивачем збитків. Строк прострочення виконання тривав і продовжує тривати значний проміжок часу та стосується значних сум грошових коштів. Ступінь вини відповідача у порушена зобов`язання є очевидним та з огляду на виникнення заборгованості є беззаперечним. Суд може зменшити розмір пені в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України). Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по оплаті заборгованості не виконує, тим самим допустив прострочення виконання зобов`язання. Відповідач достеменно був обізнаний про наявну суму заборгованості, оскільки жодним чином не заперечував такого факту та підписував акти звірки. Звертає увагу, що у відповідача була наявна можливість у добровільному порядку без застосування будь-яких штрафних санкцій, оплатити заборгованість, однак відповідач взяті на себе зобов`язання по оплаті заборгованості не виконав. Оскільки відповідач свої зобов`язання не виконав, то з метою захисту своїх порушених прав позивач змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення простроченого грошового зобов`язання за договором та штрафних санкцій, як способу захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Нарахована позивачем пеня є співмірною з розміром основного боргу та не перевищує його. Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення ст. 551 ЦК України. В той же час, систематичне порушення відповідачем умов договору розподілу природного газу в частині оплати послуг Оператора ГРМ негативно впливає на результати господарської діяльності Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України"

Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, про що також зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року за №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 року у справі №910/14591/21).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина 3 статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (висновки Верховного Суду в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 року у справі №910/11733/18).

Разом з тим, при вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Наведений підхід підтверджено Верховним Судом у постанові від 02.07.2026 у справі №908/1562/25, в якій також наголошено, що обов`язок доведення обставин, які можуть бути підставою для зменшення неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання, а суд має оцінити всі істотні обставини справи у їх сукупності та забезпечити баланс інтересів сторін.

Натомість з урахуванням викладеного суд зазначає, що заявлена до стягнення пеня у розмірі 236.154,92 грн. порівняно з основною сумою заборгованості у розмірі 5.176.969,52 грн. не є значно або надмірно великим розміром штрафної санкції в контексті співвідношення розміру заборгованості та розміру пені, а тому не має ознак каральної санкції, не становить непомірний тягар для відповідача і не є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача. У даному випадку навпаки, пеня має компенсаційних характер, виконує функцію сприяння належному виконанню відповідачем договірних зобов`язань та спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 виснувала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Натомість суд враховує, що порядок нарахування пені погоджено умовами пункту 8.2 типового договору, який узгоджується з статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та не містить умов, які за даних конкретних обставин справи свідчили б про те, що обсяг відповідальності є нерозумним та непропорційним наслідкам правопорушення з виникнення значного розміру заборгованості.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Поряд з цим, при вирішенні питання про наявність підстав для зменшення розміру пені суд має враховувати ступінь виконання основного зобов`язання з сплати заборгованості, яка хоч і визнається відповідачем до початку розгляду справи по суті, однак з огляду на досудову претензію №ХФ/100/7.5.1.2. - 6674 - 26, в якій позивачем повідомлено відповідача про намір звернення до суду за захистом своїх порушених прав з урахуванням, зокрема, штрафних санкцій у разі відсутності оплати основної заборгованості у розмірі 5176696,52 грн., яка відповідачем не була сплачена, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

З огляду на викладене, суд вважає слушними твердження позивача про те, що оскільки відповідач зобов`язання не виконав, з метою захисту своїх порушених прав позивач змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення простроченого грошового зобов`язання за договором та штрафних санкцій, як способу захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що обсяг відповідальності відповідача зі сплати передбаченої пунктом 8.2. договору пені у розмірі 236154,92 грн. є пропорційним наслідкам порушення договірного зобов`язання зі сплати основного боргу у розмірі 5176969,52 грн., що свідчить про дотримання розумного та справедливого балансу між інтересами сторін у стягненні вказаного розміру пені та відсутність належних підстав для зменшення її розміру.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем в певній мірі компенсовано понесені витрати з прострочення сплати основної заборгованості за рахунок додаткового нарахування 3% річних та інфляційних втрат поряд з пенею, оскільки вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом позивача, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу в порядку частини 2 статті 625 ЦК України. Поряд з цим, суд приймає до уваги, що заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 23615,49 грн., інфляційні втрати у розмірі 20684,58 грн., пеня у розмірі 236154,92 грн., разом - 280454,99 грн. порівняно з сумою заборгованості у розмірі 5176969,52 грн. не є значно або надмірно великим розміром додаткових нарахувань, не дорівнюють та не перевищують розміру основного боргу. Тому суд також вважає слушними посилання позивача про те, що основна заборгованість є значною, а нарахована пеня є співмірною з розміром основного боргу та не перевищує його.

Відтак, твердження відповідача в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені про наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку, що спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором відхиляються судом як безпідставні.

З огляду на викладене, задоволення у даному конкретному випадку клопотання про зменшення розміру пені, на обґрунтоване переконання суду, лише порушить розумний та справедливий баланс інтересів сторін, позбавить позивача права на отримання коштів пені у заявленому розмірі, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні відповідного клопотання.

Відтак, оскільки відповідач не здійснив належний розрахунок з позивачем, що суперечить вимогам законодавства та погодженим умовам договору, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України, частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, частина 1 статті 130 ГПК України та частина 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлює спеціальні правила, які стосуються певних окремих випадків розподілу судового збору, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 у справі №910/14479/21 виснував, що аналізуючи підстави повернення судового збору, передбачені частиною 1 статті 130 ГПК України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у сукупності з пунктом 12 частини 3 статті 2 та частиною 1 статті 2 ГПК України, видається, що закріплення цих підстав виступає проявом паритетності інтересів держави на отримання компенсаційних витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства і інтересів особи на фактичне здійснення правосуддя та зацікавленості особи максимально і ефективно реалізувати свої процесуальні справа. Такий підхід дає змогу урівноважити як інтереси учасників судового процесу, так і держави в питанні співвідношення доступу до правосуддя та компенсації витрат, котрі були задіяні на розгляд такої справи.

Запровадження законодавцем можливості повернути з Державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору позивачу у передбачених частиною 1 статті 130 ГПК України випадках встановлює практичну реалізацію завдань господарського судочинства, які направлені на своєчасний, неупереджений та справедливий розгляд справи у відповідності з реалізацією прав самих учасників справи, зокрема шляхом визнання позову до початку розгляду справи по суті.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано позов, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 32.744,54 грн., а інші 50% судового збору у розмірі 32.744,54 грн., повернути позивачу з Державного бюджету України в силу частини 1 статті 130 ГПК України, частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Щодо клопотання про відстрочення виконання рішення, яке викладено у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Також, Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 у справі Чижов проти України, заява №6962/02 виснував, що на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Частиною 1 статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3, 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Приписами частини 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Аналізуючи наведені норми суд зазначає, що відстрочення виконання рішення суду є процесуальним інститутом, наслідком реалізації якого є відкладення (перенесення) виконання рішення суду на інший строк у зв`язку з наявністю обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Норми статті 331 ГПК України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує надання відстрочки виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Разом з тим, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Вирішення питання про відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

З огляду на вище викладене, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Відтак, особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Відповідачем зазначено, що Комунальне підприємство "Чугуївтепло" не є фактичним споживачем послуги. Підприємство створено, згідно рішення Чугуївської міської ради №1414-V від 27.05.2008р. Відповідно до п. 2.1 Статуту підприємства, основною метою його діяльності є задоволення потреб населення та інших категорій споживачів в забезпеченні тепловою енергією. КП "Чугуївтепло" внесено до секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури, яке виконує функції на задоволення виробничої потреби у підготовці до опалювального сезону. Основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу відповідача.

Вказано, що відповідач зобов`язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів та здійсненої оплати наданих послуг, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста. КП "Чугуївтепло" є основним джерелом теплопостачання у м. Чугуїв та обслуговує 156 житлових будинків, що становить понад 9 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 21 об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 3 медичних заклади, 6 шкільних закладів та 11 дитячих садків. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований по теперішній час.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією". Наказом №309 від 22.12.2022 р. Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії вбачається, що Чугуївська міська територіальна громада відноситься до територій можливих бойових дій з 26.03.2022 р.

Підприємство знаходиться на території можливих бойових дій та продовжує виконувати соціально значущу роль забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Велика кількість українців опинилася у дуже складних життєвих обставинах і поки не може сплатити за спожиті житлово-комунальні послуги. При цьому господарська діяльність відповідача з постачання теплової енергії споживачам є стабільно збитковою: сума дебіторської заборгованості споживачів перед КП "Чугуївтепло" станом на 01.07.2026 р. складає 62743000 грн., з яких заборгованість населення 54714400 грн., що в свою чергу приводить до виникнення кредиторської заборгованості по розрахункам за поставлені енергоносії на виробництво теплової енергії, яка станом на 01.07.2026 р. становить 177854200,00 грн.

З урахуванням зазначених норм, на території Чугуївської міської територіальної громади відповідно до постанови КМУ від 05.03.2022 №206 про "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням. стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. За обставин законодавчо встановленої неможливості, КП "Чугуївтепло" не нараховує будь-які санкції за несвоєчасну плату послуги з теплопостачання.

Вказано, що у відповідача відсутні реальні важелі впливу на споживачів через недосконалість положень Закону України "Про виконавче провадження" та постанови КМУ №830 від 21.08.2019р. "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії". Усе це обтяжується тим фактом, що держава, надаючи певні гарантії щодо компенсації свого втручання у господарську діяльність відповідача та фактично ставши один з учасником правовідносин, своєчасно не виконує взяті на себе гарантії за Законом України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" по перерахунку заборгованості різниці у тарифах та витрати та/або втрат, понесених внаслідок воєнних дій. Зазначеним законом введено мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання, зокрема, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на послуги з розподілу природного газу, теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Складові витрати тарифів, що діяли впродовж 2021-2025 років, розраховані відповідно до економічних показників, що діяли на період здійснення цих розрахунків, та є значно нижчими цих показників на сьогодні. Проте, з липня 2021 р. відповідач не отримує відшкодування різниці в тарифах з державного бюджету. Сума погоджена територіальною комісією з узгодження заборгованості з різниці в тарифах, та за період з 01.06.2021 р. по 01.07.2026 р. становить 180345186,00 грн.

Зазначено, що ст. 2 Закону України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" надані гарантії суб`єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій.

Статтею 3 Закону України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" передбачений механізм гарантій і компенсацій, а саме фінансування компенсацій, передбачених статтею 2 Закону здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

Сума заборгованості за теплову енергію з різниці в тарифах не змінилась, гроші з Державного бюджету не надійшли. Таким чином, фінансова спроможність КП "Чугуївтепло" з сплати заборгованості за договором розподілу природного газу №200104FT-1080-23 від 10.07.2023 прямо пропорційно залежить від погашення державою різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії. Отже, має місце фактичне втручання у господарську діяльність державою через норми права, які зобов`язують відповідача: надавати теплопостачання споживачам, а саме населенню за цінами, що існували до початку воєнного стану в Україні; забороняють стягнення боргів, нараховувати неустойку, інфляційні, 3% річних, виселення або зупинення у наданні теплопостачання. Відповідач зазнає постійних збитків та втрат, зумовлених впровадженим мораторієм на підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію. Введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного проведення розрахунків відповідачем та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

Зазначено, що стабільно збитковий стан відповідача підтверджується: копією звіту про фінансовий стан (баланс) підприємства станом на 30.06.2024р., відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 57100 тис. грн.; копією звіту про фінансовий стан (баланс) підприємства станом на 30.09.2024 р., відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 61289 тис. грн. копією звіту про фінансовий стан (баланс) підприємства станом на 31.12.2024 р., відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 60247 тис. грн.; копією звіту про фінансовий стан (баланс) підприємства станом на 30.06.2025 р., відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 80552 тис. грн.; копією звіту про фінансовий стан (баланс) підприємства станом на 30.09.2025 р., відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 84538 тис. грн.; копією звіту про фінансовий стан (баланс) підприємства станом на 31.12.2025 р., відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 84114 тис. грн.; копією звіту про фінансовий стан (баланс) підприємства станом на 31.03.2026 р., відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 96197 тис. грн.; копією звіту про фінансовий стан (баланс) підприємства станом на 30.06.2026р., відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 90296 тис. грн.; копіями звітів про фінансові результати підприємства за перше півріччя 2025 р., за 9 місяців 2025 р. та за 12 місяців 2025 р., за перший квартал 2026 р., за перше півріччя 2026р.

Акцентовано увагу, що з 2023 року відповідач бере участь разом з органом місцевого самоврядування у реструктуризації заборгованості за природний газ та електричну енергію згідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", та виконав у 2023 році вимоги постанови Кабінету Міністрів України №812 від 19.07.2022 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам" та відкрив рахунки про що свідчить договір про перерахування коштів №1. Отже, державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні 65% грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки НАК "Нафтогаз України".

Так, згідно інформації по отриманим і розподіленим коштам, що надходять на небюджетний рахунок згідно постанови від 19.07.2022 №812 у розрахунковому періоді з серпня 2025 р. по 29 липня 2026 р. можна побачити яким чином розподіляються гроші помісячно та можна зробити висновок (з серпня 2025 року по 29 липня 2026 р. на рахунок відповідача було розподілено всього 90113783,03 грн.), що їх об`єктивно недостатньо для проведення розрахунків не тільки по зобов`язанням з позивачем, а і по іншим зобов`язанням, у тому числі і по виплаті заробітної плати, заборгованість по якій тільки 01.11.2025 складала 3158700 грн. У зв`язку із чим, враховуючи значимість послуг, які надає підприємство, відповідач неодноразово звертався з запитами до місцевого бюджету для отримання допомоги та виділенні бюджетних коштів для виплати зарплат працівникам (копії листів від 12.08.25 №01-07/428, від 02.09.25 №01-07/461, від 15.10.25 №01-07/561, від 06.11.25 №01-07/626).

Також, акцентовано увагу на тому, що КП "Чугуївтепло" є соціально важливим, монопольним суб`єктом господарювання, створеним для задоволення потреб споживачів м. Чугуїв у сфері постачання теплової енергії. Збільшення фінансового тиску на й без того збиткове підприємство може спричинити неналежне проходження опалювального сезону, виникнення можливих підстав щодо банкрутства. Наслідком вказаних обставин буде виникнення відповідної соціальної напруженості серед споживачів послуг відповідача. Відповідач є теплопостачальним підприємством, метою укладання відповідачем спірного договору є забезпечення потреб цивільного населення (в переважній більшості) тепловою енергією, можливість розрахунків відповідача з позивачем залежать від надходження до відповідача грошових коштів від кінцевих споживачів теплової енергії.

КП "Чугуївтепло" знаходиться у важкому фінансовому становищі, існуюча кредиторська заборгованість, затримка з відшкодування сум різниці тарифів, призупинення оплати за послуги опалення споживачів з причини їх евакуації, руйнування та пошкодження об`єктів КП "Чугуївтепло" (котельних, майна) в наслідок обстрілів, припинення роботи підприємств, установ, ФОПів, які є платниками послуг опалення з причини періодичних обстрілів, яким піддається м. Чугуїв, приводять до виникнення дебіторської заборгованості та арешту рахунків за невиконання зобов`язань по розрахункам за поставлені енергоносії на виробництво теплової енергії. Відповідач не є фактичним споживачем послуги, а є підприємством комунальної форми власності з основним напрямком діяльності - постачання пари, гарячої води, яке не впливає ні на цінову політику в сфері надання послуг з постачання теплової енергії, ні на стан розрахунків споживачів за надані послуги. Підприємство є основним джерелом теплопостачання у м. Чугуїв. Одномоментне та негайне виконання рішення приведе до збільшення суми боргу (за рахунок 10% виконавчого збору та витрат на примусове виконання) та неможливості підтримувати технологічний процес по наданню якісного теплопостачання аж до зупинки діяльності відповідача, яку у подальшому не можна буде відновити без залучення додаткових значних грошових сум. В кінцевому результаті, зазначене може призвести до зриву опалювального сезону 2026-2027 років і виникнення соціальної напруги у м. Чугуїв.

Надання відстрочки враховує й інтереси позивача, тому що примусове стягнення з відповідача суми боргу не приведе до належного виконання рішення суду, тому як відповідач не зможе надавати якісне теплопостачання споживачам, а ті в свою чергу зовсім перестануть розраховуватися за отримане теплопостачання, що у подальшому позначиться на розрахунках з позивачем.

Вказано, що з метою урегулювання на законодавчому рівні заборгованості за спожитий природний газ, що утворилися у підприємств теплопостачання перед ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" після 01.06.2021, Мінрозвитку було розроблено проект Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання кредиторської заборгованості підприємств тепло-, водопостачання та водовідведення" законопроект). 08.05.2024 законопроект було схвалено Урядом та 20.05.2024 зареєстровано у Верховній Раді України за №11273. Однак, у зв`язку із зміною Уряду, законопроект листом від 30.07.2025 №937/8/63-25 повторно внесено Мінрозвитку на розгляд Уряду.

Тобто, Кабінетом Міністрів України вже визнано та оприлюднено інформацію щодо того, що умови укладених договорів є такими, що не можуть бути виконані теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями за відсутності джерела погашення боргу. Також прямо вказується, що "фінансові ресурси для погашення цієї заборгованості в сьогоднішніх умовах у підприємств теплопостачання відсутні".

Щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 №812 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам", Мінрозвитку інформує, що відповідний проєкт постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 2022 №812" стосовно зміни відсотків розподілу та перерахування коштів органами Казначейства, а саме з 65/35 відсотків на 60/40 відсотків, було розроблено Міністерством та внесено на розгляд Урядові. Також у проєкті Закону України від 15.09.2025 №14000 "Про Державний бюджет України на 2026 рік" передбачено видатки у розмірі 15223,2 млн.грн за рахунок субвенції з загального фонду державного бюджету направити на компенсацію різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, що складається в поточному періоді. Тобто, фінансування даних компенсацій повинно здійснюватися за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік". З огляду на наведені аргументи відповідача та подані ним докази, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як відповідача, так і позивача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, зазначене у сукупності суттєво ускладнює виконання судового рішення, але не виключає можливість його виконання в майбутньому, правові підстави для задоволення судом заяви про відстрочку виконання судового рішення на термін 12 місяців після набрання судовим рішенням законної сили доведені відповідачем.

В обґрунтування заперечень проти задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення позивачем у відповіді на відзив, а також у судовому засіданні зокрема, зазначено, що на сьогоднішній день, заборгованість відповідача залишається непогашеною, борг є значним, а тому відсутні підстави вважати, що у разі розстрочення, відстрочення виконання рішення суду воно буде належним чином виконане відповідачем, позаяк, розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду призведе тільки до затягування його виконання та існування тривалий, значний час непогашеної заборгованості. Борг виник внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором, а тому вина відповідача є беззаперечно та однозначно доведеною і підтвердженою.

Зазначено, що наразі попереду опалювальний сезон 2026/2027, протягом якого споживачі надаваних відповідачем послуг більш інтенсивно сплачують за послуги відповідача, що як раз і надає можливість стягнення заборгованості за рахунок саме оплат споживачів. В разі відстрочення виконання рішення суду, позивач буде позбавлений можливості стягнути, так як через рік знов опалювальний сезон завершиться, а борг відповідача виросте, оскільки за весь період існування підприємства позивача, жодного разу не було своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу.

Щодо скрутного фінансового становища, то відповідачем не було надано суду жодних документів, зокрема, виписок з банківських рахунків, які б свідчили про відсутність коштів на банківських рахунках відповідача. За відсутності доказів на підтвердження відсутності коштів на рахунках відповідача та їх руху по них не можливо стверджувати про відсутність у відповідача можливості виконання рішення суду та погашення заборгованості за ним. Стверджує, що позивач і відповідач знаходяться в ідентичних умовах ведення діяльності: сторони є підприємствами паливно-енергетичного комплексу, що є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; введення в Україні воєнного стану вплинуло на діяльність обох сторін тощо.

Оцінивши у сукупності надані докази, зіставляючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача у справі, відсутні виключні підстави для надання відстрочки виконання рішення суду. Відповідачем долучено до відзиву довідки про дебіторську заборгованість станом на 01.07.2026 р., фінансові звіти, заборгованість по заробітній платі станом на 2025 рік, лист за 2025 рік, інформація по отриманим коштам на небюджетний рахунок тощо. Проте жодних документів, які достеменно надають можливість встановити скрутний фінансовий відповідача відсутні. Позивач також має значну заборгованість по не побутовим споживачам, так і велику заборгованість від населення. На день розгляду справи відповідач вже має нову заборгованість за липень-серпень 2026 року .

Введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники або їх частина, керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частину складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану. Позивач у справі не перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, такі обставини стосуються обох сторін договору.

На думку позивача, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами те, що виконання грошового зобов`язання перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити зупинення господарської діяльності. Так само, як і інші підприємства – постачальники комунальних послуг, в тому числі і відповідач, Харківська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України" надає послуги за тарифами, які затверджує Регулятор – НКРЕКП і не має іншого джерела доходів. В зв`язку з тим, що тарифи на послуги не відповідають фактичним витратам підприємства, підприємство позивача гостро відчуває нестачу обігових коштів в умовах систематичного порушення договірних зобов`язань. Заборгованість, яка утворилась, без її оплати є значними збитками для позивача.

Суд зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з агресією Російської Федерації, що почалася з 24.02.2022 року відповідач знаходиться на території, на якій ведуться бойові дії, що підтверджує наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року. Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії вбачається, що Чугуївська міська територіальна громада відноситься до територій можливих бойових дій з 26.03.2022 р.

Матеріали справи свідчать та відповідачем зазначено, що КП "Чугуївтепло" внесено до секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури, яке виконує функції на задоволення виробничої потреби у підготовці до опалювального сезону. Основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу відповідача.

Разом з тим, КП "Чугуївтепло" є основним джерелом теплопостачання у м. Чугуїв та обслуговує 156 житлових будинків, що становить понад 9 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 21 об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 3 медичних заклади, 6 шкільних закладів та 11 дитячих садків. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста.

Суд при розгляді клопотання приймає до уваги, що першочерговим завданням відповідача на теперішній час є проведення робіт з своєчасної підготовки та початку опалювального сезону 2026/2027 року, а також забезпечення безперебійної роботи підприємства протягом опалювального сезону. Натомість у випадку банкрутства, без централізованого опалення в осінньо-зимовий період можуть залишитися важливі об`єкти інфраструктури міста, споживачі-фізичні особи. При цьому зупинення або обмеження діяльності відповідача вкрай негативно позначиться перш за все на споживачах, в тому числі й тих, які вчасно сплачують надані послуги.

Крім того, суд також зважає, що у випадку покладання на відповідача обов`язку одноразово сплатити на користь позивача значну суму заборгованості за судовим рішенням, наведене потенційно може призвести до негативних наслідків, оскільки скрутне фінансове становище відповідача створює реальну загрозу повного зупинення господарської діяльності, доведенням відповідача до стану банкрутства та неспроможності виконання відповідачем обов`язків з забезпечення мешканців, підприємств, організацій та установ послугами теплопостачання, забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи, що спричинить суспільну напругу.

Обставини, які ускладнюють виконання судового рішення на даний час - загроза банкрутства базового підприємства з теплопостачання у регіоні і можливі у зв`язку з цим негативні наслідки, як для навколишнього природного середовища, так і для споживачів житлово-комунальних послуг. Наведене, вочевидь, спричинить надзвичайні наслідки екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру для всього регіону, особливо в умовах воєнного стану, що є неприпустимим.

Окрім того, суд враховує, що відповідач визнає наявність обов`язку виконання рішення у даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, однак не має змоги виконати рішення суду про стягнення значної суми заборгованості негайно у зв`язку з несприятливою фінансовою ситуацією в економіці держави, воєнним станом та прийнятими законодавчими змінами щодо оплати житлово-комунальних послуг.

Щодо тверджень позивача про те, що військова агресія та введення в Україні воєнного стану має загальний характер та впливає загалом на економіку держави та на діяльність суб`єктів господарювання, в тому числі позивача, суд зазначає, що загальновідомим та нормативно врегульованим є питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне здійснення господарської діяльності. Однак, суд зауважує, що ступінь цього впливу є різним.

У даному разі посилання позивача про те, що в зоні ліцензованої діяльності філії перебуває понад 400 тис. побутових та понад 2 тис. непобутових споживачів, експлуатуються десятки тисяч кілометрів газорозподільних мереж і тисячі одиниць газорозподільного обладнання, а економічно необґрунтований тариф та пошкодження газової інфраструктури внаслідок обстрілів негативно впливають на діяльність товариства безумовно підлягають врахуванню при забезпеченні балансу інтересів сторін, однак не підтверджують висновку позивача про перебування сторін в однаковому матеріальному скрутному становищі.

На відміну від загального співставлення діяльності сторін, матеріалами справи щодо КП "Чугуївтепло" підтверджено конкретні негативні показники його діяльності шляхом подання відповідачем вище наведених доказів (звіти про фінансовий стан, звіти про заборгованість з оплати праці, довідки про дебіторську заборгованість споживачів за послуги теплопостачання, довідки про кредиторську заборгованість за спожиті енергоносії, довідки про заборгованість по затвердженій різниці в тарифах тощо), які судом досліджено у їх сукупності з урахуванням додаткових обґрунтувань та пояснень у судовому засіданні.

Натомість матеріали справи свідчать, що заперечуючи проти клопотання про відстрочення виконання рішення у відповіді на відзив та звертаючи увагу на певні обставини, про які стверджує позивач, останнім до вказаної заяви по суті справи та до матеріалів справи в цілому не надано жодних доказів у розумінні вимог статті 73, 74 ГПК України, які б підтверджували вказані обставини та їх безпосередній вплив на господарську діяльність позивача у даному конкретному випадку.

Позивачем не доведено, що відстрочення виконання рішення суду в даній справі призведе до істотного понесення ним додаткових фінансових витрат та негативно вплине на його платоспроможність. Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фінансового стану, зокрема наявність (відсутність) збитків, наявність заборгованості з податків, заробітної плати тощо. Доказів на підтвердження того, що фінансовий стан позивача є гіршим за відповідача. Твердження позивача про те, що позивач також має значну заборгованість по не побутовим споживачам та велику заборгованість від населення відхиляються судом як необґрунтовані та не підтверджені матеріалами справи.

При цьому суд звертає увагу, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (висновки Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Таким чином, статус позивача як об`єкта критичної інфраструктури не нівелює встановлених щодо КП "Чугуївтепло" обставин і не дає підстав прирівнювати фактичний фінансово-господарський стан двох підприємств лише за ознакою їх належності до критичної інфраструктури.

Щодо посилань позивача про те, що КП "Чугуївтепло" не подало виписок з банківських рахунків, а тому неможливо встановити, чи надходили на його рахунки кошти та на які цілі вони витрачалися суд зазначає, що частина 3 статті 551 ЦК України не встановлює такого засобу доказування як обов`язковий або виключний для підтвердження майнового стану боржника, а подані документи підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами - балансами підприємства, даними про дебіторську, кредиторську заборгованість та різницю в тарифах тощо. При цьому припущення позивача про можливе спрямування КП "Чугуївтепло" наявних коштів на інші цілі саме по собі не спростовує змісту поданих документів. Позивачем не наведено та судом не встановлено конкретний факт приховування грошових надходжень або на конкретну суму коштів, якою КП "Чугуївтепло" могло вільно розпорядитися та свідомо не спрямувало на погашення заборгованості перед оператором газорозподільної системи.

Таким чином, відсутність саме банківських виписок не свідчить про відсутність у матеріалах справи відомостей щодо фінансового стану відповідача, джерел надходження та порядку розподілу його коштів, а наведене позивачем припущення про можливе спрямування коштів на інші цілі належними доказами не підтверджене.

Крім того, суд приймає до уваги, що у даному випадку відповідача не можна вважати у повному обсязі самостійним суб`єктом господарювання, оскільки назване підприємство створено для задоволення потреб споживачів шляхом здійснення основної діяльності і його платоспроможність залежить від надходжень грошових коштів саме від населення у вигляді оплати на надані послуги.

Суд зазначає, що надання відстрочки не припиняє обов`язку КП "Чугуївтепло" виконати рішення суду, не змінює зміст присудженого зобов`язання та не впливає на розмір стягнутої заборгованості, а лише визначає інший строк його виконання.

Враховуючи фінансовий стан КП "Чугуївтепло", особливості формування та розподілу грошових надходжень, значний обсяг поточних зобов`язань та необхідність забезпечення безперервного теплопостачання м. Чугуєва слід дійти висновку, що негайне примусове виконання рішення у повному обсязі може істотно ускладнити поточну діяльність підприємства та, як наслідок, негативно вплинути на можливість подальшого виконання присудженого зобов`язання.

Водночас суд при вирішенні клопотання про відстрочення виконання рішення приймає до уваги висновки Східного апеляційного господарського суду про суспільну значимість діяльності відповідача та його скрутного майнового стану в контексті клопотання про відстрочення виконання рішення, які викладено у постановах від 03.09.2026 у справі №922/1680/26, від 17.02.2026 у справі №922/4209/25, на які звертає увагу відповідач у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, суд вважає, що клопотання про відстрочення виконання рішення підлягає частковому задоволенню строком на шість місяців та виконання ухваленого судового рішення підлягає відстроченню менше ніж на один рік з урахуванням імперативних приписів частини 5 статті 331 ГПК України.

При цьому слід зазначити, що часткове задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення не змінює змісту та розміру присудженого зобов`язання і не позбавляє позивача права на його виконання. Визначення у даному випадку строку відстрочення у 6 місяців замість заявлених відповідачем 12 місяців, з урахуванням встановлених у справі обставин, відповідає вимогам статті 331 ГПК України, свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін у справі.

Вказаний строк відстрочення не є надмірним і не може вважатися таким, що суперечить вимогам розумності такого строку з огляду на правовий зміст статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р. та створить сприятливі умови для виконання відповідачем судового рішення.

Також суд враховує, що за практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними щоб піднімати питання про порушення статті 6 Конвенції (див. Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року).

Отже, на переконання суду, часткове задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду в подальшому призведе до реального його виконання. При цьому через досить нетривалий проміжок часу. Позаяк, не надання такого відстрочення може взагалі призвести до невиконання рішення суду на користь позивача.

З огляду на викладене, керуючись принципами розумності та справедливості, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, характер здійснюваної господарської діяльності, її суспільне значення, необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів сторін, беручи до уваги усвідомлення відповідачем договірних зобов`язань, необхідності їх виконання та про відсутність наміру в уникненні від їх виконання, враховуючи, що відповідач позбавлений можливості виконати рішення суду у зв`язку з наведеними вище обставинами, що знайшло своє підтвердження матеріалами справи, а позивачем протилежного жодними доказами не спростовано, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для часткового задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців - до 08.03.2027 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Олександра Зачепила, буд. 15, код ЄДРПОУ 35944142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 45051254) основну заборгованість у розмірі 5.176.969,52 грн., 3% річних у розмірі 23.615,49 грн., інфляційні втрати у розмірі 20.684,58 грн., пеню у розмірі 236.154,92 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 32.744,54 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Клопотання Комунального підприємства "Чугуївтепло" про відстрочення виконання рішення суду - задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2026 по справі №922/2539/26 строком на шість місяців - до 08.03.2027 р.

Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 45051254) з Державного бюджету України 50% судового збору у розмірі 32.744,54 грн., сплаченого до Господарського суду Харківської області відповідно до платіжної інструкції №783 від 16.07.2026 на підставі частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "18" вересня 2026 р.

СуддяГ.І. Сальнікова