Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №921/757/25 — Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 червня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/757/25

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Шевчук К.О.

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", вул. Іллінська, 8, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКАД АГРО СЕРВІС", вул. Гайова, 50, м. Тернопіль

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1 , с. Давидківці, Чортківський район, Тернопільська область

2. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", вул. Дегтярівська, 62, м. Київ

про відшкодування шкоди у розмірі 75 219,62 грн.

У судове засідання представники сторін не з`явилися.

Судові процедури.

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКАД АГРО СЕРВІС" про відшкодування шкоди у розмірі 75 219,62 грн.

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025, для розгляду справи №921/757/25 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.12.2025 відкрито провадження у справі №921/757/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.01.2026.

Також, ухвалою суду від 23.12.2025 залучено до участі у справі №921/757/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 .

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 22.01.2026.

Ухвалою суду від 22.01.2026 підготовче засідання відкладено на 12.02.2026 з підстав, викладених в ній.

Протокольними ухвалами від 12.02.2026 та від 24.02.2026 підготовче засідання відкладено відповідно на 24.02.2026 та на 17.03.2026.

Ухвалою суду від 24.02.2026 залучено до участі у справі №921/757/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна".

Ухвалою суду від 24.02.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/757/25 на 30 днів.

Ухвалою суду від 17.03.2026 призначено підготовче засідання на 26.03.2026 з підстав, викладених в ній.

Ухвалою суду від 26.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/757/25 до судового розгляду по суті на 09.04.2026.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні – 07.05.2026 розпочато розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 09.04.2026 відкладено судове засідання на 07.05.2026 з підстав, викладених в ній.

Протокольною ухвалою від 07.05.2026 судове засідання відкладено на 19.05.2026.

Ухвалою суду від 19.05.2026 судове засідання відкладено на 03.06.2026 з підстав, викладених в ній.

Протокольною ухвалою від 03.06.2026 судове засідання відкладено на 11.06.2026.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав заперечення представника відповідача, його вступне та заключне слово.

У судовому засіданні 11.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення у справі №921/757/25 та оголосив перерву до 23.06.2026, про що зазначено у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 23.06.2026 суд оголосив скорочене рішення, відповідно до вимог статті 240 ГПК України.

Інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 04.02.2026 заяву задоволено. Внесено дані РНОКПП НОМЕР_1 Волосянка Романа Олексійовича до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи №921/757/25 в підсистемі "Електронний суд", в якості представника відповідача ТОВ "АРКАД АГРО СЕРВІС". Надано представнику відповідача ТОВ "АРКАД АГРО СЕРВІС"– адвокату Волосянку Роману Олексійовичу доступ до електронної справи №921/757/25 в підсистемі "Електронний суд".

Ухвалами суду від 11.02.2026, від 18.02.2026, від 23.03.2026 та від 06.04.2026 заяви представника відповідача ТОВ "АРКАД АГРО СЕРВІС"– адвоката Волосянка Романа Олексійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, задоволено.

Ухвалою суду від 24.02.2026 клопотання відповідача задоволено. Поновлено строк відповідачу для подання відзиву та долучено відзив до матеріалів справи №921/757/25.

Аргументи сторін.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" виплатило власнику транспортного засобу MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ), страхове відшкодування в розмірі 172 003,46 грн за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07.11.2024 о 09 год. 30 хв. по шосе Берестейське 16 км у місті Києві, за участю транспортного засобу MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ) win-код НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля – ОСОБА_3 ) та транспортного засобу RENAULTDOKKER (д.р.н. НОМЕР_4 ), яким керував водій ОСОБА_1 , (власник автомобіля ТОВ "АРКАД АГРО СЕРВІС") внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ) win код НОМЕР_3 , що був застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 22790Га4кгв від 02.04.2024.

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Святошинського районного суду міста Києва від 10.12.2024 року у справі №759/24598/24.

18.03.2025 Приватним акціонерним товариством "СК "ПЗУ УКРАЇНА" здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 96 783,84 грн.

У зв`язку з тим, що залишок шкоди у розмірі 75 219,62 грн залишився невідшкодованим, позивач просить стягнути зазначену суму з відповідача як володільця джерела підвищеної небезпеки та роботодавця винного водія.

Позивач стверджує, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача.

Зокрема зазначено, що позивачем набуто права вимоги до відповідача на підставі Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Закону України "Про страхування" та Цивільного кодексу України.

У письмових поясненнях (вх.№1384 від 23.02.2026) позивач просив суд позов задоволити.

Заперечення відповідача.

Представник відповідача заперечує щодо позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. №1114 від 12.02.2026). Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Пояснення третьої особи ОСОБА_1 .

Представник третьої особи ОСОБА_1 заперечив щодо позову з підстав, викладених у поясненнях по суті спору ( вх.№3507 від 06.05.2026), просив суд відмовити у задоволенні позову.

Пояснення третьої особи Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна".

Представник третьої особи Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" підтримав позов з підстав, викладених у поясненнях по суті спору ( вх.№2353 від 24.03.2026). Просив суд позов задоволити.

Відповідь на відзив.

23.02.2026 позивачем надіслано письмові пояснення відповідь на відзив (вх.№1384) відповідно до статті 166 ГПК України, згідно якого доводи відповідача вважає безпідставними.

Фактичні обставини, встановлені судом.

07.11.2024 о 09 год. 30 хв. по шосе Берестейське 16 км у місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ) win-код НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля – ОСОБА_3 ) та транспортного засобу RENAULTDOKKER (д.р.н. НОМЕР_4 ), яким керував водій ОСОБА_1 , (власник автомобіля ТОВ "АРКАД АГРО СЕРВІС") внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ) win код НОМЕР_3 , що був застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 22790Га4кгв від 02.04.2024.

Як стверджує позивач, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Святошинського районного суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №759/24598/24.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №759/24598/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Зокрема в постанові зазначено, що ОСОБА_1 не був уважним, не зреагував на зміну дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з транспортним засобом MERCEDES-BENZ, під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалася попереду. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив підпункт "б" п.2.3, п.13.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Згідно Відповіді від НПУ № 3024317554833590 про ДТП, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту підпункт "б" п. 2.3, п. 13.1 ПДР України (ст. 124 КпАП України).

02.04.2024 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) та ОСОБА_3 (Винодонабувач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 22790Га4кгв.

Предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечить закону, пов"язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, вказаними у розділі 5 та 6 цього Договору (р.4 Договору).

Розділом 5 Договору передбачено, що застрахований транспортний засіб є MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , win-код НОМЕР_3 , 2021 року випуску.

Як визначено розділом 4 Договору, умови виплати страхового відшкодування – на базі СТО на вибір Страхувальника.

Строк дії договору 14.04.2024 – дата початку дії Договору, 13.04.2025 дата закінчення дї Договору ( р. 18 Договору).

Пунктами 24.1. та 24.2. Договору встановлено, що за умовами цього Договору, Страховик бере на себе зобов"язання компенсувати Страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п.24.2 цього Договору. До страхових ризиків належать збитки внаслідок ДТП – будь-яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання та/або комплектуючих елементів ТЗ внаслідок ДТП.

Страховик зобов"язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк згідно з розділом 28 Договору (п.25.1 Договору).

Згідно п.26.1 Договору в разі настання передбаченої у п.24.2 Договору події Страхувальник зобов"язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту настання події сповістити про це Страховика шляхом надання Заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку та на виплату страхового відшкодування.

Страхове відшкодування виплачується Страховиком згідно з Договором на підставі Заяви про подію та на виплату і Страхового акта, який складається Страховиком ( п.28.1 Договору).

Страховик повинен скласти Страховий акт протягом 10 (десяти) робочих днів, починаючи з моменту отримання Заяви про подію та на виплату та інших документів та/або інформації згідно з розділами 25 і 27 Договору (п.28.3 Договору).

При визнанні Страховиком події "страховим випадком" страхове відшкодування виплачується протягом 10 (десяти) робочих днів з дня складання Страхового акта ( п.28.16 Договору).

До Страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить в межах виплаченої суми право вимоги, яке Страхувальник ( або інша особа, яка одержала страхове відшкодування) мають до особи , відповідальної за завдані збитки ( п. 28.23 Договору).

У зв`язку із настанням страхового випадку, потерпіла у ДТП - власник транспортного засобу MERCEDES-BENZ – ОСОБА_3 звернулася до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" із заявою про виплату страхового відшкодування, з відповідними документами.

Як зазначає позивач, що ним визнано факт пошкодження транспортного засобу та визнано вказану подію страховим випадком, про що складено страховий акт №АRX4328442 від 04.12.2024.

Згідно з розрахунку страхового відшкодування, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 172 003,46 грн.

Страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 172 003,46 грн, про що свідчить платіжна інструкція №1102468 від 05.12.2024.

Згідно акту наданих послуг № 2500001553 від 05.02.2025, акту наданих послуг № 2500001555 від 05.02.2025 та наряд-замовленнями вартість відновлювального ремонту MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ) win-код НОМЕР_3 складає 173 200,21 грн

Відповідно до рахунку – фактури ТОВ "Автомобільний дім Укравто Україна" за №2124004485 від 21.11.2024, з калькуляцією, вартість послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобіля win-кодW1N1673211A439472 становить 172 003,46 грн.

Позивачем здійснено огляд автомобіля, про що складено Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), в якому зафіксовано характер пошкоджень автомобіля.

Згідно інформації зазначеної у Відповіді від НПУ № 3024317554833590 про ДТП, ОСОБА_1 керував транспортним засобом RENAULTDOKKER (д.р.н. НОМЕР_4 ), що належить ТОВ "АРКАД АГРО СЕРВІС" (ідентифікаційний код 37837863). Також, вказано, що ОСОБА_1 є водієм юридичної особи, який має право керування транспортним засобом.

Як стверджує позивач, що на момент скоєння ДТП, винуватець дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "АРКАД АГРО СЕРВІС".

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги від відповідача щодо компенсації шкоди, заподіяної власнику автомобіля MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ) win-код НОМЕР_3 – ОСОБА_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо транспортної пригоди ( ОСОБА_1 ) за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу RENAULTDOKKER (д.р.н. НОМЕР_5 ) застрахована відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" згідно полісу № ЕР224132910, про що свідчить Відповідь від НПУ за № 3024317554833590 про ДТП та роздруківкою з бази МТСБУ щодо полісу ЕР224132910).

Полісом № ЕР224132910 встановлений ліміт відповідальності ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" в розмірі 160 000,00 грн., франшиза – 0,00 грн.

13.02.2025 позивач звернувся до ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" з заявою про виплату страхового відшкодування за вих. № 2034/18/ЦВ.

18.03.2025 Приватним акціонерним товариством "СК "ПЗУ УКРАЇНА" здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 96 783,84 грн.

Розрахунок розміру страхового відшкодування, компенсованого ПрАТ "СК "ПЗУ УКРАЇНА" відповідно до умов полісу № ЕР224132910 наступний: Вартість відновлювального ремонту ТЗ MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ) win-код НОМЕР_3 згідно рахунку № 2124004485 від 21.11.2024 складає 172 003,46 грн

Згідно витягу з системи "Audahistory" автомобіль MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ) win-код НОМЕР_3 мав попередні ремонтні роботи. Коефіцієнт фізичного зносу ТЗ MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ), розрахований спеціалістами ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" – 0,58 коефіцієнт фізичного зносу, який застосовано ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" при розрахунку матеріального збитку та суми страхового відшкодування відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Таким чином, ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" застосовано коефіцієнт фізичного зносу 0,58 до вартості складових, що підлягають заміні, зазначених в рахунку №2124004485 від 21.11.2024, який підтверджує реальні витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля.

ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" розраховано розмір страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,58 згідно умов полісу № ЕР224132910 відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та сплачено страхове відшкодування в розмірі 96 783,46 грн.

Як вказує позивач, що сума збитків, які не відшкодовані на дату подання позову становить 75 219,62 грн (з розрахунку 172 003,46 грн - 96 783,84 грн = 75 219,62 грн).

Позивачем сплачено страхове відшкодування в розмірі 172 003,46 грн, а ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" компенсовано страхове відшкодування в розмірі 96 783,84 грн, отже ціна позову становить 75 219,62 грн.

15.09.2025 Приватне акціонерне товариство "СК "АРКС" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКАД АГРО СЕРВІС" з претензією про відшкодування страхової виплати.

Однак, претензія залишена без відповіді та задоволення.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу не виконав, заборгувавши станом на час звернення з позовом до суду 75 219,62 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані при вирішенні спору та мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Тобто, право на судовий захист у суб`єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Таким актом є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який містить спеціальні норми щодо регулювання відносин у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Згідно статті 4 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом. Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Статтею 5 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні (стаття 18 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Приписами статті 22 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Статтею 27 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (ч.2).

Відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо: дорожньо-транспортна пригода визнана у встановленому законодавством порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, правил дорожнього руху та технічної експлуатації.

Як слідує з матеріалів справи, що 07.11.2024 о 09 год. 30 хв. по шосе Берестейське 16 км у місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ) win-код НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля – ОСОБА_3 ); та транспортного засобу RENAULTDOKKER (д.р.н. НОМЕР_4 ), яким керував водій ОСОБА_1 , (власник автомобіля ТОВ "АРКАД АГРО СЕРВІС") внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ) win код НОМЕР_3 , що був застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 22790Га4кгв від 02.04.2024.

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Святошинського районного суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №759/24598/24.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №759/24598/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Зокрема в постанові зазначено, що ОСОБА_1 не був уважним, не зреагував на зміну дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з транспортним засобом MERCEDES-BENZ, під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалася попереду. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив підпункт "б" п.2.3, п.13.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Згідно Відповіді від НПУ № 3024317554833590 про ДТП, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту підпункт "б" п. 2.3, п. 13.1 ПДР України (ст. 124 КпАП України).

Предметом позову у цій справі є вимога позивача, як страховика, про відшкодування шкоди, понесеної в результаті здійснення страхової виплати з настанням страхової події.

Відносини у сфері страхування регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов`язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

Правовідносини щодо страхування регулюються також нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 67 ЦК України.

Положеннями статті 979 Цивільного кодексу України визначено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Статтею 980 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Правову природу договору страхування визначено як договір, за яким страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 982 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Отже, початок дії договору співпадає з початком строку, узгодженого сторонами для його дії.

Так, 02.04.2024 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) та ОСОБА_3 (Винодонабувач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 22790Га4кгв.

Предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечить закону, пов"язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, вказаними у розділі 5 та 6 цього Договору (р.4 Договору).

Розділом 5 Договору передбачено, що застрахований транспортний засіб є MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , win-код НОМЕР_3 , 2021 року випуску.

Як визначено розділом 4 Договору, умови виплати страхового відшкодування – на базі СТО на вибір Страхувальника.

Строк дії договору 14.04.2024 – дата початку дії Договору, 13.04.2025 дата закінчення дї Договору ( р. 18 Договору).

Пунктами 24.1. та 24.2. Договору встановлено, що за умовами цього Договору, Страховик бере на себе зобов"язання компенсувати Страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п.24.2 цього Договору. До страхових ризиків належать збитки внаслідок ДТП – будь-яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання та/або комплектуючих елементів ТЗ внаслідок ДТП.

Страховик зобов"язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк згідно з розділом 28 Договору (п.25.1 Договору).

Згідно п.26.1 Договору в разі настання передбаченої у п.24.2 Договору події Страхувальник зобов"язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту настання події сповістити про це Страховика шляхом надання Заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку та на виплату страхового відшкодування.

Страхове відшкодування виплачується Страховиком згідно з Договором на підставі Заяви про подію та на виплату і Страхового акта, який складається Страховиком ( п.28.1 Договору).

Страховик повинен скласти Страховий акт протягом 10 (десяти) робочих днів, починаючи з моменту отримання Заяви про подію та на виплату та інших документів та/або інформації згідно з розділами 25 і 27 Договору (п.28.3 Договору).

При визнанні Страховиком події "страховим випадком" страхове відшкодування виплачується протягом 10 (десяти) робочих днів з дня складання Страхового акта ( п.28.16 Договору).

До Страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить в межах виплаченої суми право вимоги, яке Страхувальник ( або інша особа, яка одержала страхове відшкодування) мають до особи , відповідальної за завдані збитки ( п. 28.23 Договору).

Договір страхування діяв на дату виникнення страхової події - 07.11.2024, що була визнана позивачем як страховий випадок.

Відповідно до статті 92 Закону України "Про страхування" страховик за договором страхування зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.

Згідно статті 102 Закону України "Про страхування" договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Обов`язок підтвердження факту настання події, яка може бути визнана страховим випадком за договором страхування, покладається на страхувальника або іншу особу, визначену договором страхування.

У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.

Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.

Порядок визначення розміру страхової виплати та строки її здійснення визначаються договором страхування або законодавством.

У зв`язку із настанням страхового випадку, потерпіла у ДТП - власник транспортного засобу MERCEDES-BENZ – ОСОБА_3 звернулася до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" із заявою про виплату страхового відшкодування, з відповідними документами.

Позивачем визнано факт пошкодження транспортного засобу та визнано вказану подію страховим випадком, про що складено страховий акт №АRX4328442 від 04.12.2024.

Згідно з розрахунку страхового відшкодування, вартість відновлювального транспортного засобу становить 172 003,46 грн.

Страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 172 003,46 грн, про що свідчить платіжна інструкція №1102468 від 05.12.2024.

Згідно акту наданих послуг № 2500001553 від 05.02.2025, акту наданих послуг № 2500001555 від 05.02.2025 та наряд-замовленнями вартість відновлювального ремонту MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ) win-код НОМЕР_3 складає 173 200,21 грн

Відповідно до рахунку – фактури ТОВ "Автомобільний дім Укравто Україна" за №2124004485 від 21.11.2024, з калькуляцією, вартість послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобіля win-кодW1N1673211A439472 становить 172 003,46 грн.

Позивачем здійснено огляд автомобіля, про що складено Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), в якому зафіксовано характер пошкоджень автомобіля.

Зі змісту наряду-замовлення до акту наданих послуг № 2500001553 від 05.02.2025 вказано 14 найменувань послуг та 44 найменувань запасних частин, відносно ремонту заднього бампера автомобіля .

Також, зі змісту наряду-замовлення до акту наданих послуг № 2500001555 від 05.02.2025 вказано 9 найменувань послуг та 19 найменувань запасних частин, відносно ремонту переднього бампера автомобіля .

Згідно інформації зазначеної у Відповіді від НПУ № 3024317554833590 про ДТП пошкодження транспортного засобу MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ) зазначено, що пошкоджено транспортний засіб – задня центральна частина, що також підтверджується Актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) та фотоматеріалами пошкодженого транспортного засобу ( містяться у матеріалах справи).

У свою чергу, матеріали справи доказів пошкодженого транспортного засобу MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ), а саме - передньої центральної частини, не містять.

За таких обставин, жодної необхідності чи доцільності для здійснення відновлення ремонту автомобіля MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ) передньої центральної частини, суд не вбачає, тим більше з огляду на пошкодження спірного автомобіля - пошкодження відбулося заднього бамперу.

Таким чином, позивачем безпідставно здійснено оплату на підставі Акту наданих послуг № 2500001555 від 05.02.2025 на суму 27 445,44 грн.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо транспортної пригоди ( ОСОБА_1 ) за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу RENAULTDOKKER (д.р.н. НОМЕР_5 ) застрахована відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" згідно полісу № ЕР224132910, що підтверджується Відповіддю від НПУ за № 3024317554833590 про ДТП та роздруківкою з бази МТСБУ щодо полісу ЕР224132910).

Полісом № ЕР224132910 встановлений ліміт відповідальності ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" в розмірі 160 000,00 грн., франшиза – 0,00 грн.

13.02.2025 позивач звернувся до ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" з заявою про виплату страхового відшкодування за вих. № 2034/18/ЦВ.

18.03.2025 Приватним акціонерним товариством "СК "ПЗУ УКРАЇНА" здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 96 783,84 грн.

Розрахунок розміру страхового відшкодування, компенсованого ПрАТ "СК "ПЗУ УКРАЇНА" відповідно до умов полісу № ЕР224132910 наступний: Вартість відновлювального ремонту ТЗ MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ) win-код НОМЕР_3 згідно рахунку № 2124004485 від 21.11.2024 складає 172 003,46 грн.

Згідно витягу з системи "Audahistory" автомобіль MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ) win-код НОМЕР_3 мав попередні ремонтні роботи. Коефіцієнт фізичного зносу ТЗ MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ), розрахований спеціалістами ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" – 0,58 коефіцієнт фізичного зносу, який застосовано ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" при розрахунку матеріального збитку та суми страхового відшкодування відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Таким чином, ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" застосовано коефіцієнт фізичного зносу 0,58 до вартості складових, що підлягають заміні, зазначених в рахунку №2124004485 від 21.11.2024, який підтверджує реальні витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля.

ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" розраховано розмір страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,58 згідно умов полісу № ЕР224132910 відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та сплачено страхове відшкодування в розмірі 96 783,46 грн.

Так, позивачем сплачено страхове відшкодування в розмірі 172 003,46 грн, а ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" компенсовано страхове відшкодування в розмірі 96 783,84 грн.

Таким чином, борг становить у розмірі 75 219,62 грн.

Слід зазначити, що ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" компенсовано позивачу страхове відшкодування згідно Актів наданих послуг від 05.02.2025 за № 2500001553 та № 2500001555, відповідно до яких ремонт здійснювався як задньої, так і передньої частин автомобіля, при тому, що згідно Відповіді від НПУ № 3024317554833590 про ДТП пошкодження транспортного засобу MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ) зазначено, пошкодження задньої центральної частини автомобіля, що також підтверджується і Актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість).

15.09.2025 "СК "АРКС" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКАД АГРО СЕРВІС" з претензією про відшкодування страхової виплати.

Однак, претензія залишена без відповіді та задоволення.

Суд зауважує, що саме залежно від виду укладеного договору страхування потерпілою стороною страховик і набуде можливості застосувати право вимоги в порядку суброгації чи регресу.

Поняття добровільного майнового страхування розкривають положення статті Закону України "Про страхування" та статті 979, 982 ЦК України. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником.

Основним призначенням добровільного страхування є майновий захист інтересів страхувальника, що покликаний зменшити шкідливі для власника (володільця) наслідки пошкодження чи знищення його майна.

Варто зазначити, що в процесі реалізації прав та обов`язків, які виникають з таких договорів, також має місце делікт (деліктна відповідальність), внаслідок настання якої і виникає страховий випадок, коли страхувальник зазнає майнової шкоди, а в подальшому можуть виникнути і відносини суброгації.

Статтями 512, 514 Цивільного кодексу України передбачено, що в установлених законом випадках кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою. Ці норми кореспондуються з положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування".

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

У постанові від 02.06.2021 у справі №755/518/19 Верховний суд вказав: "Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією".

Суброгація (від лат. "subrogare" - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

Слід зазначити, що основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке існувало на момент заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, та зміна в ньому кредитора.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Для правильного вирішення питання щодо стягнення у порядку суброгації (відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування", статті 993 ЦК України) суми завданої шкоди, важливим є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

У Законі України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом цього Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

На момент ДТП правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів були врегульовані Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За змістом норм настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Так, постановою Святошинського районного суду міста Києва від 10.12.2024 року у справі №759/24598/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Зокрема в постанові зазначено, що ОСОБА_1 не був уважним, не зреагував на зміну дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з транспортним засобом MERCEDES-BENZ, під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалася попереду. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив підпункт "б" п.2.3, п.13.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Згідно Відповіді від НПУ № 3024317554833590 про ДТП, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту підпункт "б" п. 2.3, п. 13.1 ПДР України (ст. 124 КпАП України).

Як визначено статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Також, правила щодо регресного позову страховика встановлені і статтею 37 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідно до якої страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо: дорожньо-транспортна пригода визнана у встановленому законодавством порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, правил дорожнього руху та технічної експлуатації.

За приписами пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (стаття 1188 Цивільного кодексу України).

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом із тим виплата страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (порядок, умови, розмір, тощо) регулюється положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.

Заміна кредитора у зобов`язанні жодним чином не може впливати на зміст зобов`язання - права і обов`язки сторін, які виникають у правовідносинах з виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в тому числі на порядок та умови здійснення страховиком цивільно-правової відповідальності страхового відшкодування.

При цьому, суд зазначає, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства, відшкодувати спричинений у ДТП збиток (компенсувати сплачене страхове відшкодування позивачу) має саме винна особа (особа, відповідальна за збиток).

За приписами частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що керував транспортним засобом, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц.

З огляду на викладене, матеріальна шкода завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відшкодовується власником (роботодавцем), а не найнятим працівником - водієм, який є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди. Така особа, відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Слід врахувати, що згідно з п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, тощо.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (07.11.2024) строк експлуатації пошкодженого транспортного засобу MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ), не перевищував 7 років (з 2021 року), а отже, коефіцієнт фізичного зносу деталей вказаного транспортного засобу у даному випадку застосуванню не підлягає.

Також суд зважає на положення ст. 12 та ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за змістом яких страхове відшкодування визначається у межах лімітів відповідальності страховика та завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього Закону.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_1 ) за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу RENAULTDOKKER (д.р.н. НОМЕР_5 ) застрахована відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" згідно полісу №ЕР224132910.

Полісом № ЕР224132910 встановлений ліміт відповідальності ПрАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" в розмірі 160 000,00 грн, франшиза – 0,00 грн.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, підлягають застосуванню спеціальні норми закону, а саме пункт 22.1 статті 22 та стаття 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Наведеними нормами закону встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частина 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з пунктом 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 (Методика), відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п. 2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Частиною 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно Відповіді від НПУ № 3024317554833590 про ДТП пошкодження транспортного засобу MERCEDES-BENZ (д.р.н. НОМЕР_2 ) встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено задню центральну частину автомобіля.

Однак, позивач здійснив страхове відшкодування страхувальнику на суму 172 003,46 грн, згідно Актів наданих послуг від 05.02.2025 за № 2500001553 та за № 2500001555за ремонт як задньої, так і передньої частин автомобіля.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач належними та допустимими доказами не довів завдання саме відповідачем шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними та вину відповідача.

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновок суду.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, згідно статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Суд наголошує, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову, слід відмовити.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом судового збору в сумі 2 422,40 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.

В силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1. У задоволенні позовних вимог, відмовити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 2 422,40 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256-257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати сторонам у справі:

- до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України: позивачу, відповідачу та третій особі – Приватному акціонерному товариству "СК "ПЗУ Україна";

- рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення: третій особі - ОСОБА_1 , с. Давидківці, Чортківський район, Тернопільська область.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "18" вересня 2026 року ( з врахуванням, що суддя Боровець Я.Я. у період з 20.07.2026 по 14.08.2026 перебував у відпустці).

Суддя Я.Я. Боровець