Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №908/1013/25 (201/1197/26) — Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 26/54/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 Справа № 908/1013/25 (201/1197/26)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239 (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411),

до відповідача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ),

про стягнення 116 160,34 грн,

у межах справи № 908/1013/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ,

УСТАНОВИВ:

До Соборного районного суду м. Дніпра Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 515650-КС-003 про надання кредиту від 18.12.2024 у загальному розмірі 116 160,34 грн, яка, за розрахунком позивача, складається з: 41 750,00 грн — простроченої заборгованості за сумою кредиту; 36 910,34 грн — простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом; 37 500,00 грн — процентів, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

У зв`язку з відкриттям Господарським судом Запорізької області провадження у справі № 908/1013/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 матеріали цивільної справи № 201/1197/26 направлені Соборним районним судом м. Дніпра до Господарського суду Запорізької області для розгляду спору в межах справи про неплатоспроможність.

16.06.2026 матеріали справи надійшли до Господарського суду Запорізької області.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали справи № 908/1013/25 (201/1197/26) передано судді Юлдашеву О.О.

Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна.

Таким чином, спір про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором є майновим спором, стороною в якому є боржник у справі про неплатоспроможність, та підлягає розгляду Господарським судом Запорізької області в межах справи № 908/1013/25.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.07.2026 справу № 908/1013/25 (201/1197/26) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою суд витребував у Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» відомості щодо належності Якименко Анні Володимирівні платіжної картки № НОМЕР_2 та відповідного банківського рахунку, а також банківську виписку за рахунком, який обслуговував зазначену платіжну картку, за період з 18.12.2024 по 09.04.2025.

На виконання вимог ухвали суду Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» надано витребувані документи.

З наданих банком документів убачається, що на ім`я Якименко Анни Володимирівни, РНОКПП НОМЕР_1 , відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3 у національній валюті України, операції за яким могли здійснюватися з використанням платіжної картки № НОМЕР_2 . Банком також надано виписку за вказаним рахунком за витребуваний судом період та документи щодо відкриття рахунку.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд установив наступне.

18.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» як кредитодавцем та Якименко Анною Володимирівною як позичальником в електронній формі укладено договір № 515650-КС-003 про надання кредиту.

За умовами договору позивач зобов`язався надати відповідачу грошові кошти у розмірі 75 000,00 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах та у строки, передбачені договором.

Договором встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1 % за кожний день користування кредитом.

Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, наявний на початок відповідного календарного дня, за фактичний період користування кредитними коштами, у тому числі за день надання кредиту та день його повернення (сплати).

Строк кредитування за договором закінчувався 09.04.2025.

Щодо форми та порядку укладення договору суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

За приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем було направлено відповідачу пропозицію укласти договір № 515650-КС-003, яку ОСОБА_1 прийняла шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-6175, направленого на зазначений нею номер мобільного телефону.

Таким чином, сторони у передбачений законом спосіб досягли згоди щодо істотних умов договору, а використання відповідачем одноразового ідентифікатора є належним способом підписання електронного правочину.

Відсутність паперового примірника договору з власноручними підписами сторін за наведених обставин не свідчить про неукладеність договору.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Надані позивачем та витребувані судом банківські документи в сукупності підтверджують належність відповідачу рахунку та платіжної картки, реквізити якої зазначені у матеріалах кредитування.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем обов`язку з надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 75 000,00 грн.

У свою чергу відповідач належним чином свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у визначені договором строки не виконала.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що протягом дії договору відповідач здійснювала часткове погашення заборгованості. Загальна сума здійснених нею платежів становить 63 504,66 грн.

З урахуванням здійснених платежів непогашений залишок основної суми кредиту становить 41 750,00 грн.

Доказів повернення іншої частини основного боргу матеріали справи не містять.

Отже, вимога позивача про стягнення 41 750,00 грн заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 36 910,34 грн процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України проценти, погоджені сторонами договору, є платою за правомірне користування наданими у кредит грошовими коштами.

Договором № 515650-КС-003 установлено процентну ставку в розмірі 1 % за кожний день користування кредитом.

Водночас до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах виходячи із загальних витрат за споживчим кредитом, загального розміру кредиту та строку кредитування.

Частиною п`ятою статті 8 цього Закону встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 відсотка.

Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» було передбачено перехідний 240-денний період, протягом якого максимальний розмір денної процентної ставки поступово зменшувався: протягом перших 120 днів — до 2,5 %, протягом наступних 120 днів — до 1,5 %. Після завершення перехідного періоду застосуванню підлягає встановлений частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки — 1 %.

Спірний кредитний договір укладено 18.12.2024, тобто після завершення зазначеного перехідного періоду.

При цьому суд враховує, що поняття «денна процентна ставка» у розумінні Закону України «Про споживче кредитування» визначається з урахуванням загальних витрат за споживчим кредитом, а тому саме по собі зазначення у договорі номінальної процентної ставки у розмірі 1 % за день не підміняє встановленого законом порядку розрахунку денної процентної ставки.

Разом із тим у межах заявлених позовних вимог позивач не заявляє до стягнення комісій чи інших додаткових платежів, які збільшували б загальні витрати відповідача за споживчим кредитом понад заявлені проценти.

Дослідивши умови договору та наданий позивачем розрахунок, суд установив, що договірні проценти нараховувалися на фактичний залишок основної заборгованості за період користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після закінчення 09.04.2025 установленого договором строку кредитування нові договірні проценти позивачем до стягнення не нараховувалися.

Загальна сума здійснених відповідачем платежів становить 63 504,66 грн. З урахуванням їх розподілу відповідно до умов договору та розрахунку позивача непогашена заборгованість за процентами, нарахованими в межах строку кредитування, становить 36 910,34 грн.

Доказів сплати зазначеної суми, доказів неправильності здійсненого позивачем розрахунку або контррозрахунку заборгованості матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога позивача про стягнення 36 910,34 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 37 500,00 грн процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.

Позивачем окремо від договірних процентів заявлено до стягнення 37 500,00 грн процентів, правовою підставою нарахування яких у позовній заяві визначено статтю 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим законодавцем установлено спеціальне правове регулювання відповідальності позичальників за кредитними договорами в період дії воєнного стану.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Наведена норма є спеціальною щодо загального правила частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та безпосередньо регулює правові наслідки прострочення грошового зобов`язання позичальником за кредитним договором у період дії воєнного стану.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 застосував положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України до правовідносин, що виникли з кредитного договору.

У постанові Пленуму Верховного Суду від 07.02.2025 № 6 при узагальненні практики застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України звернуто увагу на те, що встановлені цією нормою особливості поширюються, зокрема, на кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит, та полягають у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання відповідних грошових зобов`язань.

У цій справі договір № 515650-КС-003 про надання кредиту укладено сторонами 18.12.2024, а погоджений сторонами строк кредитування закінчився 09.04.2025.

Таким чином, як виникнення спірного кредитного зобов`язання, так і прострочення його виконання припадають на період дії спеціального правового регулювання, встановленого пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

При цьому сам позивач визначив правову природу заявленої до стягнення суми 37 500,00 грн саме як проценти відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, незалежно від використаного позивачем способу математичного визначення цієї суми, за заявленою позивачем правовою природою вона є мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

У силу прямої вказівки пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України позичальник у спірний період звільнений від відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України.

У зв`язку із цим правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 37 500,00 грн процентів, заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, відсутні.

При цьому звільнення позичальника від відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України не припиняє основного грошового зобов`язання щодо повернення отриманої суми кредиту та саме по собі не звільняє позичальника від сплати договірних процентів, правомірно нарахованих як плата за користування кредитними коштами в межах установленого договором строку кредитування.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 78 660,34 грн, з яких: 41 750,00 грн — заборгованість за тілом кредиту; 36 910,34 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні вимоги про стягнення 37 500,00 грн процентів, заявлених на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Заявлена ціна позову становить 116 160,34 грн.

Позов задоволено в частині 78 660,34 грн, що становить відповідну частку від загальної ціни позову.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача підлягає покладенню судовий збір у розмірі: 2 662,40 грн Ч 78 660,34 грн / 116 160,34 грн = 1 802,90 грн.

Решта судового збору у розмірі 859,50 грн у зв`язку з відмовою в задоволенні відповідної частини позовних вимог покладається на позивача.

Керуючись статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 11, 15, 16, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 129, 232-233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до Якименко Анни Володимирівни про стягнення заборгованості за договором № 515650-КС-003 про надання кредиту від 18.12.2024 — задовольнити частково.

Стягнути з Якименко Анни Володимирівни, РНОКПП НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239; 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) заборгованість за договором № 515650-КС-003 про надання кредиту від 18.12.2024 у загальному розмірі 78 660 (сімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят) грн 34 коп., з яких: 41 750 (сорок одна тисяча сімсот п`ятдесят) грн 00 коп. — заборгованість за тілом кредиту; 36 910 (тридцять шість тисяч дев`ятсот десять) грн 34 коп. — заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 802 (одну тисячу вісімсот дві) грн 90 коп. судового збору.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення з Якименко Анни Володимирівни 37 500 (тридцять сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. процентів, заявлених на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, — відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 859 (вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 50 коп., пропорційні розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, покласти на позивача.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано-18.09.2026.

Суддя О.О. Юлдашев