Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №904/3032/25 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026м. ДніпроСправа № 904/3032/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баланс Центр", м. Дніпро

про стягнення збитків за договором підряду в розмірі 1 475 000 грн 92 коп.

Представники:

від позивача: Алексеєнко Л.Л., службове посвідчення

від відповідача: Забара А.В., ордер, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпра звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баланс Центр" збитки за договором підряду в розмірі 1 475 000 грн 92 коп.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на завищення відповідачем вартості виконаних будівельних робіт за договором підряду №51 від 26.09.2023 року та Додаткової угоди №1 від 15.11.2023 року.

Ухвалою суду від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 01.07.2025.

23.06.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що Довідки та акти після їх перевірки інженером з технічного нагляду та підтвердження ним обсягів та якості виконаних будівельних робіт, були підписані замовником і підрядником, скріплені відповідними печатками. Прийняття в експлуатацію Об`єкта здійснюється робочою комісією на підставі кошторисної документації, вимог державних стандартів, будівельних норм і правил. За результатами роботи робочої комісії складається Акт готовності об`єкта до експлуатації про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівель, споруд, приміщень, який підписується експлуатуючою організацією, Генпідрядником та затверджується Замовником. Отже, позивач прийняв роботи та погодив їх об`єм та обсяг, а тому позивач втрачає право посилатися на відступи від умов договору згідно з приписами ст. 853 ЦК України. Крім того висновок аудиту не є належним та допустимим доказом, підтверджуючим збитки позивача. Більше того, доведення факту наявності відступів від умов договору підряду після фактичного прийняття робіт допускається лише у випадку виявлення прихованих недоліків. Жодного доказу, який підтверджує факт того, що невідповідність обсягів робіт не могла бути виявлена при звичайному прийняті позивач не долучив, а так само не долучив належного та допустимого доказу, який підтверджує факт збитків. Висновки, викладені в аудиторському звіті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків, а порушення, встановлені в останньому, можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки звіту. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України по справі №806/5099/15 від 16 серпня 2019 року. А отже, складений позивачем в односторонньому порядку на підставі зазначеного звіту документ під назвою "Відомість перерахунку вартості (завищення вартості та обсягів робіт) до Акту контрольного обміру №1 від 23.04.2024р., також не може вважатись належним та допустимим доказом. Всі товарно-матеріальні цінності купувались відповідачем в сторонніх організацій та об`єми закупівлі співпадають з об`ємами, які заявлені в Актах приймання-передачі виконаних робіт, підписаних сторонами. Також наголошує на тому, що об`єми робіт були надані самим замовником та на підставі наданого замовником об`єму робіт формувалась проектно-кошторисна документація. Факт приймання робіт та їх оплати зі сторони позивача свідчить про їх належне виконання, а тому доводи про те, що в результаті неналежного виконання договірних умов ФОП Шаталовим Ю.В. (з яким позивач уклав договір про здійснення технічного нагляду за будівництвом на об`єкті) позивач не здійснив належне приймання робіт спростовується наявними доказами. При цьому позивач надав викривлені доводи стосовно визнання ФОП Шаталовим Ю.В. неналежного виконання послуг.

30.06.2025 відповідачем подано до суду клопотання про долучення доказів, а саме експертного звіту від 14.09.2023 року № 166/23Д.

01.07.2025 відповідачем подані до суду клопотання про долучення доказів.

У підготовче засідання 01.07.2025 позивач явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

У засіданні представник відповідача заявив клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи щодо фактичної сплати вартості правничої допомоги.

Ухвалою суду від 01.07.2025 відкладено підготовче засідання на 22.07.2025.

22.07.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій зазначив, що позивачем з ФОП Шаталовим Ю.В. укладено договір від 26.09.2023 № 52 про здійснення технічного нагляду за будівництвом на об`єкті. Відповідно до умов зазначеного договору саме на інженера з технічного нагляду ФОП Шаталова Ю.В. покладено обов`язок перевіряти обсяги та якість виконаних будівельних робіт, а також візувати акти приймання виконаних будівельних робіт. ФОП Шаталов Ю.В. визнав наявність порушень в договорі технічного нагляду та добровільно відшкодував збитки, про що свідчить виписка з рахунку від 15.12.2024 року про сплату 21259,37 грн., згідно виставленої претензії від 14.10.2024 року № 525/5057. Також зазначає, що Аудиторський звіт № 520/5/16/аз 08.10.2024 є чинним, не визнавався незаконним та не скасовувався в цілому та/або в частині. У Позивача були відсутні технічні фахівці, які б мали специфічні поглиблені знання для приймання будівельних робіт такої складності. Відповідач умисно приховав факти завищення вартості будівельних робіт таким чином, щоб інженер відповідальний за проведення технічного нагляду та інші особи визначені для приймання вказаних будівельних робіт не мали можливості щодо виявлення вказаних порушень.

Також, позивачем надано клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Четверте територіальне управління внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.

У підготовчому засіданні 22.07.2025 представник позивача просив задовольнити вищезазначене клопотання.

Судом відхилено клопотання позивача, як необґрунтоване та безпідставне.

У підготовчому засіданні сторони не заперечували щодо продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 22.07.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засідання на 26.08.2025.

23.07.2025 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив в якій зазначив, що всі об`єми робіт були надані самим позивачем, які були ним же і обраховані та визначені, а тому позивач не може говорити про завищення об`ємів робіт, які самостійно перед укладенням договору визначив для відповідача. Відповідач долучив до матеріалів справи Дефектний акт, який складався позивачем до моменту укладення Договору підряду №51 на виконання робіт. На підставі вказаного Дефектного акта за замовленням позивача була розроблена проектно-кошторисна документація (робочий проект) на підставі Договору на розробку проектно-кошторисної документації (робочого проекту) від 06.09.2023р., який був укладений між позивачем та ТОВ "ТРЕЙД СТРОЙ". Також наголошує на тому, що аудиторський звіт не містить жодних обмірів, які були здійснені особою, що складала такий висновок, не має фотофіксації таких обмірів. Не вказано у висновку якими методами та інструментами користувалась особа, що склала такий висновок в результаті чого було встановлено факт завищення тих об`ємів, про які йдеться в цьому висновку.

26.08.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

У підготовчому засіданні 26.08.2025 оголошено перерву до 11.09.2025.

28.08.2025 від відповідача до суду надійшло заперечення на клопотання про призначення експертизи.

У підготовчому засіданні 26.08.2025 було оголошено перерву до 11.09.2025.

У підготовче засідання 11.09.2025 позивач не з`явився, будучи повідомлений особисто, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 11.09.2025 підготовче засідання відкладалося до 16.09.2025.

Ухвалою суду від 16.09.2025 клопотання позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра про призначення судової будівельно-технічної експертизи - задоволено.

Призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На час проведення експертизи провадження у справі № 904/3032/25 зупинено.

Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України листом від 04.06.2026 №4961/09-13/13-26 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області була повернута справа № 904/3032/25. Крім того, у вказаному листі зазначено, що позивачем не оплачено виставлений експертом рахунок №191 від 08.04.2026 у зв`язку з чим справа повернута без проведення судової експертизи.

Ухвалою суду від 06.07.2026 поновлено провадження у справі № 904/3032/25.

Підготовче засідання призначено на 04.08.2026.

У підготовче засідання 04.08.2026 позивач не з`явився.

У підготовчому засіданні 04.08.2026 представник відповідача заявив про можливість закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 04.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 10.09.2026.

У судовому засіданні 10.09.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив стягнути з позивача на його користь 45 000,00 грн. вартості правової допомоги.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору на підряду, докази виконання робіт, наявність/відсутність підстав для стягнення збитків, у зв`язку завищенням вартості наданих послуг з поточного ремонту об`єкта, зафіксованого в акті ревізії.

26.09.2019 Дніпровським квартирно-експлуатаційним управлінням (далі – замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баланс Центр" (далі – генпідрядник, відповідач) укладено договір підряду № 51 капітальний ремонт і реставрація (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом Договору підряду є виконання робіт по об`єкту, які є складовою частиною загальної вартості об`єкту та входять до зведеного кошторисного розрахунку, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт викладено у Додатку № 1, Додатку № 2 до Договору.

Пунктом 1.2. Договору сторони погодили, що Генпідрядник зобов`язується виконати та здати у 2023 році згідно Договірної ціни (Додаток № 1) та кошторису (Додаток № 2) роботи по об`єкту, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити вказані роботи.

Технічний нагляд під час виконання робіт по об`єкту здійснюється в порядку, який визначено Законом України "Про архітектурну діяльність" та Порядком затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року № 903 "Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об`єкта архітектури".

Для забезпечення технічного нагляду і контролю за виконанням робіт, передбачених Договором, Генпідрядник зобов`язаний на вимогу Замовника чи осіб, які відповідно до укладених ними із Замовником договорів здійснюють технічний нагляд, надавати необхідні інформацію та документи (п. 2.3. договору).

У разі виявлення невідповідності виконаних робіт вимогам нормативно-правових актів, якими регламентовано відносини у сфері будівництва, кошторисній документації та умовам Договору, Замовник вимагає від Генпідрядника усунення допущених недоліків або призупинення виконання робіт до повного усунення недоліків Генпідрядником. (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 3.1 договірна ціна становить 5 535 075,67 грн., в тому числі ПДВ 922 512,61 грн..

Пунктом 3.2. сторони погодили, що договірна ціна Договору є твердою та незмінною.

Розрахунки за виконані роботи по об`єкту проводяться на підставі "Актів приймання виконаних будівельних робіт" за формою КБ-2в та "Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат" за формою КБ-3 протягом тридцяти робочих днів після їх підписання. (п.4.1.1 договору).

Сторони погодили у п. 4.1.2. договору, що після виконання Генпідрядником робіт одного або декількох етапів, визначених в пп. 5.1.1 Договору та надання Замовнику документів, зазначених в пп. 4.1.1 Договору, Замовник встановленим порядком приймає ці роботи, якщо вони повністю відповідають визначеним умовами Договору вимогам щодо якості та об`єму, в іншому випадку акти повертаються Генпідряднику для усунення зауважень та коригування.

Відповідно до п. 4.1.6 Замовник має право відмовитись від приймання робіт та їх оплати за умови, якщо вони не відповідають вимогам затвердженої кошторисної документації на об`єкт, чинному законодавству (Державні будівельні норми, правила, стандарти тощо), а також умовам Договору.

Згідно з п. 5.2.2. Договору, прийняття в експлуатацію об`єкта здійснюється робочою комісією на підставі кошторисної документації, вимог державних стандартів, будівельних норм і правил.

Робоча комісія утворюється Замовником, до складу якої залучається Генпідрядник та експлуатуюча організація.

За результатами роботи робочої комісії складається Акт готовності об`єкта до експлуатації про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівель, споруд, приміщень, який підписується експлуатуючою організацією, Генпідрядником та затверджується Замовником.

Відповідно до п. 5.2.3 Договору якщо при виконанні робіт, при введенні об`єкта в експлуатацію чи передачі його Замовнику виникнуть зауваження до стану (якості) об`єкта, Сторони зобов`язані скласти Акт виявлених недоліків та дефектів з переліком і кількісним визначенням виявлених недоліків (недоробок і порушень) та строків щодо їх усунення. Якщо Генпідрядник відмовиться взяти участь у складанні чи підписанні вказаного акту, Замовник має право скласти цей акт за участю залучених представників, що мають відповідну кваліфікацію (сертифікат інженера технічного нагляду, що відповідає класу наслідків об`єкта). Визначені у цьому акті зауваження щодо недоліків, недоробок або порушень (якщо такі будуть виявлені) та терміни їх усунення (виправлення) будуть обов`язковими до виконання Генпідрядником, а також будуть підставами для накладення на Генпідрядника відповідних штрафних санкцій, виплати Генпідрядником Замовнику визначеної Договором штрафних санкцій та відшкодування завданих Замовнику внаслідок порушення умов Договору збитків.

Згідно з п. 5.2.4 Договору передача виконаних робіт по об`єкту Генпідрядником і приймання їх Замовником оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-2В, КБ-3) з обов`язковим попереднім оформленням актів на приховані роботи.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 15.11.2023 року у зв`язку з воєнним станом, оголошеним Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", який подовжено Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022р. № 133/2022, від 18 квітня 2022р. № 259/2022, від 17 травня 2022р. № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 7 листопада 2022 року № 757/2022 , від 6 лютого 2023р. №58/2023, від 1 травня 2023 року № 254/2023, від 26.07.2023 року № 451/2023, але не довше ніж до 15 листопада 2023р., а в частині своїх зобов`язань та розрахунків до їх повного виконання Сторонами (п. 10.1 договору).

Договір, договірну ціну, об`єктний кошторис, локальний кошторис, підсумкову відомість дефектний акти, довідку про вартість та акти приймання виконаних будівельних робіт підписано представниками Сторін та скріплено печатками.

За твердженнями Позивача, не спростованими Відповідачем, за виконані роботи Позивач розрахувався з Відповідачем у повному обсязі.

Представники Четвертого територіального управління внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України провели ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Позивача за період з 08.04.2024 по 31.05.2024, з 19.08.2024 по 12.09.2024, 08.10.2024.

В акті №520/5/16/аз від 08.10.2024, складеному за наслідками наведеної перевірки, зазначено, що за результатом контрольного обміру виконаних та оплачених робіт по об`єкту "Капітальний ремонт покрівлі будівлі", які виконувалися ТОВ "Баланс Центр" згідно з договором від 26.09.2023 №51 (зі змінами згідно додаткової угоди від 15.11.2023 № 1) на суму 5 535 075,67 грн, встановлено завищення обсягів та вартості робіт, що призвело до втрат на суму 1 475 000,92 гривень. Завищення підрядною організацією ТОВ "Баланс Центр" вартості виконаних будівельних робіт за наданими актами форми № КБ-2в переважно пов`язано із завищенням обсягів робіт з капітального ремонту покрівлі (завищено площу покрівлі на 473 м2), а також із завищенням цін на матеріали та вироби під час визначення вартості робіт з улаштування контуру заземлення (блискавкозахисту), що свідчить про неналежне проведення Замовником аналізу поточних цін на ринку будівельних матеріалів, виробів та конструкцій під час визначення прямих витрат при складанні кошторисної документації та укладанні договору підряду, чим порушено вимоги пунктів 5.10, 6.4 Настанови з визначення вартості будівництва, ст. 193 Господарського кодексу та ст. 629 Цивільного кодексу.

29.10.2024 Позивач надіслав Відповідачеві претензію б/н з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 1 475 000 грн 92 коп, сплачені позивачем на рахунок відповідача.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість у сумі 1 475 000,00 грн. відповідачем не сплачена, що і стало причиною даного спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Частиною 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Частинами 1, 2 ст. 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Згідно з ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (ч. 6 ст. 882 ЦК України).

Частинами 1-3 ст. 853 ЦК України закріплено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

У ч. 1 ст. 858 ЦК України визначено, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем. Аналогічний правовий висновок щодо необхідності доведення збитків викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №925/1289/19.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).

Так, Сторони уклали Договір підряду № 51 від 26.09.2023, предметом якого є виконання робіт з капітального ремонту покрівлі приміщення Позивача.

З наданих доказів вбачається, що Сторони підписали Договір, договірну ціну, об`єктний кошторис, локальний кошторис, підсумкову відомість дефектний акти, довідку про вартість та акти приймання виконаних будівельних робіт підписано представниками Сторін без заперечень.

Відтак, Позивач погодився з якістю робіт, їх обсягом, вартістю, обумовлених у Договорі. В матеріалах справи відсутня мотивована відмова позивача від приймання робіт.

Також між сторонами відсутній спір стосовно виконання позивачем взятих на себе зобов`язань з оплати виконаних робіт за Договором.

Отже, сторонами виконані умови Договору.

При укладенні Договору Сторони були вільні у визначенні умов Договору, на свій розсуд укладали даний правочин на певних погоджених умовах, узгодили ці умови, підписавши Договір, в тому числі й щодо вартості робіт. Замовник, який своєчасно не заявив про недоліки у виконанні робіт (за наявності таких), не звільняється від обов`язку оплатити роботи, виконані за договором на виконання робіт.

Так, Сторони виконали свої Договірні зобов`язання без зауважень одна до одної.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання сторонами не допускається.

Проте, Позивач, вважає, що Відповідач завищив вартість робіт за Договором, розмір якої встановлено за результатами проведення аудиту ревізії діяльності Позивача з питань фінансово-господарської діяльності, в тому числі стосовно виконання договору підряду №51 від 26.09.2023, проведеного Четвертим територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерств а оборони України.

Обґрунтовуючи позов, Позивач посилається лише на акт ревізії. При цьому, будь-яких інших доказів на підтвердження неналежного виконання робіт Відповідачем та неналежного виконання робіт, визначення вартості робіт, матеріали справи не містять та суду не надано.

Посилання позивача на укладений з ФОП Шаталовим Ю.В. договір № 52 про здійснення технічного нагляду за будівництвом від 26.09.2023 суд не бере до уваги оскільки зазначений договір не є предметом розгляду даної справи. Та зазначені правовідносини укладені між позивачем та ФОП Шаталовим Ю.В.

Оскільки правовідносини сторін спору є договірними, акт аудиторської служби не є підставою для безспірного визнання наявності порушень саме в діях Відповідача щодо завищення вартості та обсягів робіт, а тому такий доказ має оцінюватись у сукупності з іншими належними доказами.

Згідно з п. 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 р., акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

У даному випадку, акт ревізії складено з приводу наявності певних порушень в діяльності Позивача, і вказаний акт містить лише висновки органу, який його склав, він не є рішенням суду, а тому викладені в такому акті висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто сам лише акт ревізії не є підставою для стягнення з Відповідача коштів, одержаних останнім за наслідками виконання Договірних зобов`язань.

Сам по собі акт № №040406420/09 від 16.05.2025, складений Четвертим територіальним управлінням внутрішнього аудиту за наслідками перевірки діяльності Позивача, не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Цей документ є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. При цьому, обставини, вказані в такому акті, в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених сторонами Договорів і не можуть їх змінювати.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13, постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №9171064/17, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 06.07.2018 у справі №904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 13.02.2018 у справі №910/12793/17 та від 26.03.2019 у справі №910/26948/15.

Відтак, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатися як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання Відповідача повернути сплачені йому Позивачем кошти.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.04.2018 у справі № 826/3902/15 дійшов висновку про те, що акт ревізії не є документом, що створює правові наслідки для суб`єкта інспектування, але є документом, що фіксує певні факти і обставини, які можуть стати підставою для "законної вимоги" контролюючого органу на адресу підконтрольного суб`єкта або для здійснення цим органом самостійно заходів до усунення виявлених порушень законодавства шляхом звернення до суду в інтересах держави.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі № 826/3350/17, від 22.05.2018 у справі № 826/18946/14, від 20.06.2018 у справі № 826/5608/17, від 26.03.2020 у справі № 2040/6730/18.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19 викладено висновок про те, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами передачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Відповідно до висновку викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі № 915/222/24 акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України. Такий акт ревізії має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених статтею 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі. Акт ревізії є носієм доказової інформації, але не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається (частина перша статті 74 ГПК України).

Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/12793/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 07.12.2021 у справі №922/3816/19 та від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21).

За таких обставин, наданий позивачем акт ревізії не може бути доказом заподіяння відповідачем збитків на спірну суму та не є доказом наявності протиправної поведінки відповідача, як обов`язкової складової відшкодування збитків. Позивач не довів порушення відповідачем умов Договору в частині завищення вартості робіт, розмір яких відповідає договірній ціні та фактично виконаних відповідачем робіт. Також позивач не довів нанесення йому відповідачем збитків та наявності вини відповідача, у зв`язку з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Те, що вказані недоліки не мали для позивача явного характеру, останнім не доведено, про що вже було зазначено вище. Крім того позивачем не доведено в чому саме полягав прихований характер недоліків. Отже, твердження позивача про наявність в роботі відповідача прихованих недоліків не можуть вважатися обґрунтованими.

Факт підписання позивачем актів приймання виконаних будівельних робіт за Договором ф.№ КБ-2 у 2023 році без зауважень і заперечень з наступним поданням у 2025 році позову, свідчить про суперечливу поведінку позивача, яка не узгоджується із принципом venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).

Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баланс Центр" просить стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра на свою користь витрати на професійну правову допомогу в сумі 45 000 грн 00 коп.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем надано копії: Договору про надання правничої допомоги № 410 від 20.03.2025, додаткової угоди № 2 від 17.06.2025, акту № 50 від 20.06.2025, платіжної інструкції № 289 від 01.07.2025, також до матеріалів справи додано копії: ордеру адвоката серії АЕ № 1397697 від 10.06.2025 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 3812.

20.03.2025 ТОВ "Баланс Центр" (Клієнт) та адвокатське бюро "Альони Забари" (Адвокат) уклали Договір № 410 про надання правової допомоги (далі Договір № 410), за п. 1.1 якого Адвокат, у відповідності до ст. 59 Конституції України, ст. ст. 19, 20 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", надає Клієнту правову допомогу (надалі - Послуги), а Клієнт сплачує та приймає такі Послуги в порядку і у строки передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 410 суть, форма, обсяг, термін або строк надання доручень, що складають у своєї сукупності весь обсяг Послуг за Договором, узгоджуються Сторонами шляхом укладення додаткових угод до договору, які з моменту підписання є невід`ємними частинами договору.

Приймання Клієнтом наданих Послуг здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання ним від Адвоката Акту їх приймання-передачі Послуг за наслідками виконання конкретного доручення або сплину одного року з моменту укладання цього Договору, якщо Сторонами не буде визначене інше. При цьому, приймання Послуг і підписання Акту приймання-передачі здійснюється Клієнтом у разі відповідності наданих Послуг Договору та вимогам Договору, додаткових угод до Договору (п. 4.2 договору № 410).

Відповідно до п. 5.1 Договору № 410 вартість послуг за Договором складає гонорар Адвоката та визначається сторонами в Додаткових угодах до Договору за кожний вид правової допомоги, обумовленої сторонами.

Згідно з п. 10.1 Договору № 410 Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2027р. включно, а в частині невиконаних зобов`язань - до остаточного виконання Сторонами своїх зобов`язань. У випадку, якщо до закінчення строку цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на один календарний рік без обмеження кількості пролонгації.

17.06.2025 сторони договору № 410 уклали додаткову угоду № 2 відповідно до п. 1 якої, відповідності до п. 1.2. Договору Сторони погодили, що Клієнт доручає, а Бюро бере на себе зобов`язання, яке надалі іменується Доручення: (1) Надання правничої допомоги по справі 904/3032/25 за позовом за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баланс Центр" про стягнення збитків за договором підряду в розмірі 1 475 000 грн. 92 коп., підготовка всіх процесуальних документів по суті у відповідності до норм ГПК України. (2) приймати участь в судових засіданнях під час розгляду вказаної справи в суді першої інстанції; (3) підготовка та направлення адвокатських запитів.

Відповідно до умов додаткової угоди № 2 від 17.06.2025:

2. Розмір гонорару Адвоката за виконання доручення, обумовленому в п.п. (1) п. 1 цієї Угоди складає - 45 000,00 грн.

3. Розмір гонорару Адвоката за виконання доручення, обумовленому в п.п. (2) п. 1 цієї Угоди складає – 2500,00 грн. за участь в одному судовому засіданні.

4. Розмір гонорару Адвоката за виконання доручення, обумовленому в п.п. (3) п. 1 цієї Угоди складає – 2000,00 грн.

5. Строк виконання Доручення складає - до винесення рішення в суді першої інстанції.

6. Оплата за виконання доручення проводиться в наступному порядку:

1) 45 000,00 грн. протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту набуття рішенням суду законної сили у відповідності до норм ГПК України.

2) 2000,00 за підготовку та подачу адвокатського запиту протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту погодження такої дії.

3) оплата за участь в судовому засіданні здійснюється Клієнтом за 3 (три) календарних дні до призначеної дати судового засідання.

20.06.2025 Відповідач та адвокат підписали акт № 50 про те, що склали цей акт про те, що Адвокатським бюро "Альони Забари" були виконані наступні роботи (надані такі послуги): правнича допомога адвоката по господарській справі № 904/3032/25 всього на 45000,00 грн.

Зазначені послуги оплачені відповідачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 289 від 01.07.2025.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог відповідача про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини відповідача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг позивачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Відповідач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою позивачем наданих відповідачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг відповідачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки відповідача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата відповідачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення відповідачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок позивача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

У справі, що розглядається, суд, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що заявлені до стягнення.

Господарський суд, здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний відповідачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі (спір виник щодо 1 договору) під час розгляду справи, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, господарський суд дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №904/3032/25 та вважає, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції є 15 000,00 грн.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача у справі).

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України стягненню з позивача на користь відповідача підлягають 15 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Феодосіївська, будинок 13, ЄДРПОУ 08004581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баланс Центр" (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 11, оф. 89, код ЄДРПОУ 44966345) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. на адвокатські послуги.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.09.2026

Суддя І.А. Рудь