Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №904/3757/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026м. ДніпроСправа № 904/3757/26

за позовом Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області, м. Жмеринка, Вінницька область

в інтересах держави в особі Шаргородська міської ради, м. Шаргород , Вінницька область

до відповідача-1: Комунального некомерційного підприємства "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, м. Шаргород, Вінницька область

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", м. Дніпро

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Демченко С.В.

Представники:

прокурор: Богомол О.М.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Жмеринська окружна прокуратура Вінницької області в інтересах держави в особі Шаргородської міської ради звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Комунального некомерційного підприємства “Шаргородська міська лікарня” Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", в якому просить суд:

- визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 09.02.2021, № 4 від 19.02.2021, № 5 від 01.03.2021, № 7 від 06.08.2021, № 8 від 05.10.2021, № 9 від 19.10.2021, № 10 від 04.11.2021, № 11 від 05.11.2021 якими внесено зміни до істотних умов договору № 36 від 01.02.2021, укладені між Комунальним некомерційним підприємством "Шаргородська центральна районна лікарня" (на даний час Комунальним некомерційним підприємством “Шаргородська міська лікарня” Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12");

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" на користь Шаргородської міської ради безпідставно сплачені кошти в дохід місцевого бюджету у розмірі 542 487,37 грн.

Ухвалою господарського суду від 25.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Згідно із частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального суду України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) містяться відомості про юридичну особу, зокрема, щодо її місцезнаходження. Ухвала суду від 25.06.2026 була надіслана відповідачу на його адресу, вказану в ЄДР, а саме: 49031, м. Дніпро, проспект Поля Олександра, 59.

Відповідно до положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального суду України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, частина 7 статті 120 Господарського процесуального суду України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

25.08.2026 на адресу суду повернувся направлений відповідачу конверт із копією ухвали суду від 25.06.2026, до яких відділенням поштового зв`язку додано довідку про причину невручення поштового відправлення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи.

У підготовче засідання 07.07.2026 з`явився прокурор. Представники позивача та відповідачів-1,2 у вказане підготовче засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 07.07.2026 відкладено підготовче засідання до 03.08.2026.

10.07.2026 від позивача надійшла заява, в якій позовні вимоги підтримує та розгляд справи просить проводити без його участі.

10.07.2026 від відповідача-1 надійшла заява, в якій позовні вимоги підтримує та розгляд справи просить проводити без його участі.

В підготовче засідання 03.08.2026 з`явився прокурор та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав.

Ухвалою суду від 03.08.2026 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні по суті на 07.09.2026.

В судове засідання 07.09.2026 з`явились прокурор. Представники позивача та відповідачів - 1, 2 в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Тож суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідачів - 1, 2 за наявними у справі матеріалами.

Суд наголошує на тому, що сторони скористались своїм правом на подання заяв по суті справи із посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.

В ході судового засідання 07.09.2026 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 07.09.2026 ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція прокурора викладена у позовній заяві

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокуратура посилається на те, що внесення змін до договору шляхом підписання додаткових угод суперечить вимогам договору, умовам тендерної документації замовника та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якими збільшено ціну за одиницю товару без наявності та підтвердження факту коливання ціни, на ринку за одиницю товару з моменту укладання договору, а також загальним вимогам ст. 203, 215 ЦК України щодо дійсності правочину, у зв`язку з чим такі додаткові угоди підлягають визнанню недійсними. Грошові кошти у розмірі 542 487,37 грн є такими, що були безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", підстава їх набуття відпала, а тому товариство зобов`язане їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Позиція позивача

Позивачем подано до суду заяву, за змістом якої підтримано позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розгляд справи без його участі.

Позиція відповідача – 1

Відповідачем надіслано до суду лист, за змістом якого відповдіач-1 підтримує позовні вимоги та просить суд розгляд справи проводити без його участі.

Позиція відповідача – 2

Відповідач - 2 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Згідно з інформації наявної в електронній системі публічних закупівель на веб-порталі «Prozorro», встановлено, що КНП «Шаргородська ЦРЛ» проведено відкриті торги по закупівлі товару: «Електрична енергія» (UA-P-2020-12-24-002945-c), очікувана вартість предмета закупівлі: 2 088 000 UAH, фінансування – місцевий бюджет, оголошення – UA-2020-12-24-003458-c від 24.12.2020.

Опис окремої частини або частин предмета закупівлі: товари, об`єм електричної енергії – 870 000 кВт/год, строк поставки товарів – до 31 грудня 2021 року, очікувана вартість предмета закупівлі – 2 088 000 грн, строк поставки товарів (надання послуг, виконання робіт) - до 31.12.2021 року.

За результатами аукціону по процедурі закупівлі найбільш економічно вигідною пропозицією учасника, який відповідає кваліфікаційним критеріям, визнано пропозицію ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» (остаточна пропозиція 1 693 000 грн).

01.02.2021 між КНП «Шаргородська ЦРЛ» та ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» укладено договір №36 про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до умов договору:

2.1. За цим договором постачальник продає Електрична енергія – ДК 021:2015: 09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія - ДК 021:2015: 09310000-5 Електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії.

2.3. Очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії, за цим договором складає 870 000 кВт/год (додаток 3 до договору).

5.2. Ціна цього договору становить 1 410 833, 33 грн без ПДВ, крім того ПДВ 282 166,67 грн, разом ціна цього договору становить 1 693 000 грн з ПДВ.

13.1. Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін i діє до 31.12.2021, а в частині здійснення розрахунків споживачем за фактично спожиту електричну енергію - до повного виконання зобов`язань.

Згідно з додатком 2 до договору - специфікація, сторонами погоджено, що ціна за одиницю кВт/год без ПДВ становить 1,621647509578543, обсяг – 870 000 кВт/год, загальна ціна без ПДВ – 1 410 833,33 грн. Початок постачання з 01.02.2021.

Між КНП «Шаргородська ЦРЛ» та ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» були укладені додаткові угоди, якими збільшено ціну електричної енергії та відповідно зменшено обсяги її споживання з урахуванням внесених змін, а саме:

- додатковою угодою № 2 від 09.02.2021 (із застосуванням з 01.02.2021) ціну збільшено до 2,14038012 грн/кВт·год з ПДВ, обсяг – 790 980,996 кВт·год;

- додатковою угодою № 4 від 19.02.2021 (із застосуванням з 10.02.2021) – до 2,354204088 грн/кВт·год, обсяг – 698 991,5650 кВт·год;

- додатковою угодою № 5 від 01.03.2021 (із застосуванням з 01.03.2021) – до 2,589389076 грн/кВт·год, обсяг – 635 504,6490 кВт·год;

- додатковою угодою № 7 від 06.08.2021 (із застосуванням з 01.08.2021) – до 2,844 грн/кВт·год, обсяг – 619 461,11 кВт·год;

- додатковою угодою № 8 від 05.10.2021 (із застосуванням з 01.10.2021) – до 3,12 грн/кВт·год, обсяг – 597 083,95 кВт·год;

- додатковою угодою № 9 від 19.10.2021 (із застосуванням з 12.10.2021) – до 3,42 грн/кВт·год, обсяг – 578 696,68 кВт·год;

- додатковою угодою № 10 від 04.11.2021 (із застосуванням з 01.11.2021) – до 3,756 грн/кВт·год, обсяг – 565 000,41 кВт·год;

- додатковою угодою № 11 від 05.11.2021 (із застосуванням з 05.11.2021) – до 4,128 грн/кВт·год, обсяг – 553 147,44 кВт·год.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що після укладення договору № 36 сторони систематично вносили до нього зміни шляхом укладення додаткових угод, якими, починаючи з лютого 2021 року, неодноразово збільшували ціну за 1 кВт/год електричної енергії з 1,945977011494252 грн з ПДВ до 4,128 грн з ПДВ (ціна згідно додаткової угоди № 11 від 05.11.2021), тобто фактично більш ніж на 112,13 % порівняно з ціною, визначеною сторонами у договорі. Зміни супроводжувалися відповідним зменшенням обсягів постачання електричної енергії.

Крім того, запропонована переможцем торгів - ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» ціна електричної енергії на момент укладення договору № 36 була істотно нижчою за подальші ціни, визначені додатковими угодами, що могло забезпечити перемогу у процедурі закупівлі.

Однак, після укладення договору сторони розпочали послідовне підвищення ціни за одиницю товару шляхом укладення додаткових угод, чим фактично змінили істотні умови договору.

Так, додаткова угода № 2 від 09.02.2021 укладена зразу після укладення договору № 36 від 01.02.2021, а додаткова угода № 11 від 05.11.2021 – на наступний день після укладення додаткової угоди № 10 від 04.11.2021.

Вищевказане свідчить про те, що укладення додаткових угод № 2 від 09.02.2021, № 4 від 19.02.2021, № 5 від 01.03.2021, № 7 від 06.08.2021, № 8 від 05.10.2021, № 9 від 19.10.2021, № 10 від 04.11.2021, № 11 від 05.11.2021 до договору № 36 спрямоване на послідовне та системне збільшення ціни за одиницю товару, яке у сукупності становило 112,13 %, при одночасному зменшенні обсягів постачання.

Вказані обставини, фактично призвели до нівелювання результатів проведеної процедури закупівлі, оскільки істотні умови договору були змінені у спосіб, що суперечить принципам відкритості, добросовісної конкуренції та максимальної економії бюджетних коштів.

Прокурор звертає увагу на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували об`єктивне коливання ціни на ринку електричної енергії у відповідні періоди, а також наявність правових підстав для підвищення ціни на момент укладення кожної з указаних додаткових угод.

Прокуратура вважає, що додаткові угоди № 2 від 09.02.2021, № 4 від 19.02.2021, № 5 від 01.03.2021, № 7 від 06.08.2021, № 8 від 05.10.2021, № 9 від 19.10.2021, № 10 від 04.11.2021, № 11 від 05.11.2021 укладалися безпідставно, з порушенням вимог договору, умов тендерної документації замовника та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, якими збільшено ціну за одиницю товару без наявності та підтвердження факту коливання ціни, на ринку за одиницю товару з моменту укладання договору та просить суд визнати недійсними спірних додаткові угод до договору № 36.

Крім того, прокурор за зазначає, що на виконання умов договору № 36 від 01.02.2021 КНП «Шаргородська міська лікарня» у період лютий 2021 року – грудень 2021 року отримало від ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» електричну енергію в обсязі 545 892 кВт·год, за яку сплачено 1 604 780,65 грн з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії та платіжними документами.

У разі визнання недійсними додаткових угод №№ 2, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11 розрахунки за поставлену електричну енергію підлягають визначенню виходячи з первісної ціни договору. За таких умов вартість фактично поставленої електричної енергії становить 1 062 293,28 грн, у той час як фактично сплачено 1 604 780,65 грн, у зв`язку з чим різниця у сумі 542 487,37 грн є безпідставно набутими відповідачем коштами.

Вказані кошти набуті без достатньої правової підстави у зв`язку з недійсністю додаткових угод, якими змінено істотні умови договору, зокрема ціну, що є порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а отже підлягають поверненню відповідно до ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Вищезазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду.

Щодо представництва прокурора в інтересах держави у справі

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави”.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 за №3-рп/99 прокурори мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави. Оскільки “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У даному випадку порушенням інтересів держави є те, що сторонами договору під час проведення закупівлі електроенергії порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що призвело до надмірного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання.

Зазначені у позові порушення вимог чинного законодавства завдають шкоди територіальній громаді у вигляді порушенні плановості формування та використання фінансових ресурсів, незаконних витрат бюджетних коштів, що унеможливлює раціональне та ефективне використання місцевих коштів і спричинило істотної шкоди інтересам територіальної громади.

Звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні такого значимого питання як раціональне та максимально ефективне витрачення бюджетних коштів, що здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс 19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України “Про публічні закупівлі” та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

У даному випадку, укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод відповідачем – 1 фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм ЦК України та Закону України “Про публічні закупівлі” є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій.

Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

“Нездійснення захисту” виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

“Здійснення захисту неналежним чином” виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

“Неналежність” захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №4/166“б”.

Аналогічні правові позиції Верховного Суду щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави викладені у постановах від 01.03.2018 у справі № 922/1361/17, від 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 25.09.2018 у справі № 804/2244/18, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 25.03.2019 у справі №469/5 80/16-ц.

Укладенням додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії порушено матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням цих угод відповідачем - 1 отримано менше електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Згідно п.п. 1.2– 1.5, 5.1, 5.4 Статуту КНП «Шаргородська міська лікарня», затвердженого рішенням Шаргородської міської ради від 23.10.2025 № 1059, Підприємство є комунальним некомерційним закладом, засновником, власником майна та органом управління якого є Шаргородська міська рада. Фінансування видатків закладу, у тому числі на оплату енергоносіїв, здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, які є складовою матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, ч. 2 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до статті 5 Бюджетного Кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

При складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевими державними адміністраціями, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Частиною 3 ст. 47 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 26 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує зокрема досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності та результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (п.3 ч.1 ст.26 Бюджетного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

З огляду на те, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування з метою забезпечення фінансової спроможності місцевих бюджетів для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, факт нераціонального витрачання коштів комунального підприємства, яке є власністю територіальної громади, несе загрозу як інтересам територіальної громади так і держави в цілому.

Враховуючи викладене вище, інтерес держави в даному позові виражається в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади щодо законного, доцільного, економного, ефективного витрачання коштів, які є фінансовою основою для забезпечення функціонування та розвитку громади, та здійснення розпорядження такими коштами у суворій відповідності із законодавчо встановленими вимогами.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті. Головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі, здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів, тощо.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Сільські, селищні, міські ради, відповідно до ст.10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, є органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси територіальної громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відповідно до ст. 143 Конституції України, ч. 2 ст. 327 ЦК України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.

Частиною 8 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Частиною 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Частиною першою статті 17 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються па засадах їх підпорядкованості, підзвітності, та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

При цьому, Верховним Судом у справі № 815/1216/16 від 14.03.2018 надано правовий висновок, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Схожі висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Оскільки засновником відповідача - 1 та власником його майна є Шаргородська міська рада, яка у свою чергу фінансує і контролює діяльність цього комунального підприємства, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання коштів місцевого бюджету за договорами про закупівлю товарів, вона уповноважена вживати заходи щодо захисту інтересів територіальної громади, в тому числі представницького характеру, а тому є належним позивачем у цій справі.

Жмеринською окружною прокуратурою у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано на адресу Шаргородської міської ради лист від 10.04.2026 № 02.52/1-502ВИХ-26, яким повідомлено про виявлені порушення.

Згідно з відповіддю Шаргородської міської ради від 14.04.2026 № 05-01/383, уповноважений орган повідомив, що не звертався до ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» з вимогою про повернення надмірно сплачених коштів, самостійно до суду не звертався через відсутність коштів на сплату судового збору та просить прокуратуру звернутися з відповідним позовом.

На виконання вимог абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Жмеринською окружною прокуратурою Вінницької області попередньо, до пред`явлення позову, листом від 12.06.2026 № 02.52/1-794ВИХ-26 додатково повідомлено позивача про намір здійснювати представництво інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Звернення прокурора до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість звернення до суду для відновлення порушених інтересів держави.

Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що у прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, серед способів захисту визначено визнання правочинів недійсними.

У постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №917/1062/21 викладено правову позицію про те, що визнання додаткових угод недійсними в разі порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є належним способом захисту.

Розглянувши позовні вимоги, суд дійшов висновку про те, що вищевказані додаткові угоди до договору № 36 від 01.02.2021 укладені в порушення вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі та є недійсними з огляду на таке.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Учасник - переможець процедури закупівлі під час укладення договору повинен надати дозвіл або ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання такого дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством.

Забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (частина третя статті 631 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі Закон № 922-VIII) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Пунктами 2, 7 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (п.2),

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (п.7).

Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 цього Закону, зокрема за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Вказана норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. При цьому, кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: якщо відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Законодавство про публічні закупівлі, як у редакції Закону №922-VIII до 19.04.2020 (положення пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону), так і у редакції цього закону після внесення змін (положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону) встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного за результатами проведення закупівлі за державні кошти та містить обмеження щодо заборони збільшення ціни за одиницю товару більш, ніж на 10% незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (п.7.50 постанови Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/383/22).

Згідно Висновку Великої палати Верховного Суду про застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який викладено у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23):

ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п.88);

зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (п.89);

у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п.90).

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 зазначено:

- … норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII (п.150 постанови);

- Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої (п. 151 постанови);

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII (п.152 постанови);

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників (пункти 153-154 постанови.).

Згідно з тендерною пропозицією Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" взяло на себе зобов`язання та надало певні гарантії, яких повинно було дотримуватись, при цьому, погодилось постачати електричну енергію споживачу за ціною та на умовах, передбачених у договорі.

Підписанням договору № 36 від 01.02.2021 та додатків до нього Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" засвідчило можливість та погодження виконати домовленість, вказану у договорі та додатках до нього, тобто добровільно взяло на себе зобов`язання поставити споживачу електричну енергію за ціною за одиницю кВт/год без ПДВ - 1,621647509578543, обсяг – 870 000 кВт/год, загальна ціна без ПДВ – 1 410 833,33 грн. Початок постачання з 01.02.2021.

Прокурор зазначає, що будучи обізнаним про ринкові ціни на природний газ, відповідач - 2, задля перемоги у відкритих торгах, занизив ціну за електричну енергію, а в подальшому, шляхом укладання додаткових угод, домігся збільшення ціни.

В свою чергу, Верховний суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямими порушенням принципів процедури закупівлі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 вказала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правові висновки постанов Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).

Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Водночас, коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено конкретної форми / вигляду інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).

Станом на дату підписання договору № 36 від 01.02.2021 сторонами погоджено всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Разом з цим, як убачається з матеріалів справи, внаслідок укладання додаткових угод № 2 від 09.02.2021, № 4 від 19.02.2021, № 5 від 01.03.2021, № 7 від 06.08.2021, № 8 від 05.10.2021, № 9 від 19.10.2021, № 10 від 04.11.2021, № 11 від 05.11.2021, замовником зайво сплачено на користь постачальника 542 487, 37 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок укладення додаткових угод № 2 від 09.02.2021, № 4 від 19.02.2021, № 5 від 01.03.2021, № 7 від 06.08.2021, № 8 від 05.10.2021, № 9 від 19.10.2021, № 10 від 04.11.2021, № 11 від 05.11.2021 до договору № 36 спрямоване на послідовне та системне збільшення ціни за одиницю товару, яке у сукупності становило 112,13 %, при одночасному зменшенні обсягів постачання.

Водночас, для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.

Підставою для внесення змін до основного договору та укладення спірних додаткових угод:

- № 2 від 09.02.2021 (збільшення ціни електричної енергії до 2,14038012 грн за 1 кВт·год (з ПДВ), що становить 9,99 % від первісної ціни, із застосуванням таких змін – з 01.02.2021) є лист ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» № 20012021/108 від 03.02.2021, за змістом якого постачальник посилається на аномальне коливання ціни на ринку електричної енергії, що підтверджується експертним висновком Харківської торгово-промислової палати від 01.02.2021 № 235/21, підготовленим за зверненням самого ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» від 01.02.2021 № 20210201/1. Зі змісту вказаного висновку вбачається, що він містить лише довідкові дані щодо середньозважених цін на електричну енергію за окремі періоди січня 2021 року, а саме: за 1 декаду (01.01– 10.01.2021) – 1 149,44 грн/МВт·год та за 3 декаду (21.01– 31.01.2021) – 1 622,23 грн/МВт·год. Формально наведене зростання становить 41,14 %;

- № 4 від 19.02.2021 (збільшення ціни електричної енергії до 2,354204088 грн за 1 кВт·год (з ПДВ), що становить зростання на 20,97 % порівняно з початковою ціною та на 9,99 % порівняно з ціною, встановленою додатковою угодою № 2 від 09.02.2021, із застосуванням таких змін – з 10.02.2021) є лист ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» від 08.02.2021 № 20012021/44, за змістом якого постачальник посилається на аномальне коливання ціни на ринку електричної енергії, що підтверджується експертним висновком Харківської торгово-промислової палати від 04.02.2021 № 266/21. Зі змісту зазначеного висновку вбачається, що він складений на підставі звернення самого ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» від 04.02.2021 № 20210204/1. Вказаний висновок містить інформацію щодо середньозважених цін на електричну енергію за окремі періоди січня–лютого 2021 року, а саме: за період 26.01– 31.01.2021 – 1 568,87 грн/МВт·год та за період 01.02– 05.02.2021 – 1 736,93 грн/ МВт·год. Формально зафіксоване зростання становить 10,71 %;

- № 5 від 01.03.2021 є лист ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» від 22.02.2021 № 20012021/23, за змістом якого постачальник посилається на аномальне коливання ціни на ринку електричної енергії, що підтверджується експертним висновком Харківської торгово-промислової палати від 15.02.2021 № 396/21. Зі змісту зазначеного висновку вбачається, що він сформований на підставі запиту самого ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» від 15.02.2021 № 20210215/1. Вказаний висновок містить інформацію щодо середньозважених цін на електричну енергію станом на 08.02.2021 (1 633,23 грн за 1 МВт·год) та 15.02.2021 (1 799,22 грн за 1 МВт·год), що формально відображає зростання на 10,16 %;

- № 7 від 06.08.2021 (збільшення ціни електричної енергії до 2,844 грн за 1 кВт·год (з ПДВ), що становить зростання на 46,15 % порівняно з початковою ціною та на 9,83 % порівняно з ціною, встановленою додатковою угодою № 5) є лист ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» від 03.08.2021 № 20210806/108, за змістом якого постачальник посилається на аномальне коливання ціни на ринку електричної енергії, що підтверджується експертним висновком Харківської торгово-промислової палати від 03.08.2021 № 1759-1/21. Вказаний висновок ТПП сформовано на підставі запиту самого ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» від 03.08.2021 № 20210308/01. Зі змісту висновку вбачається, що він містить інформацію виключно щодо середньозважених цін на електричну енергію за 3 декаду липня (21.07– 31.07) 2021 року - 1 623,28 грн/МВт·год та станом на 01.08.2021 - 2 119,14 грн/МВт·год, тобто зафіксоване зростання становить 30,55 %;

- № 8 від 05.10.2021 (встановлення ціни 3,12 грн за 1 кВт·год (з ПДВ), що становить зростання на 33,06 % порівняно з початковою ціною та на 9,99 % порівняно з ціною, визначеною попередніми додатковими угодами, із застосуванням змін з 01.10.2021) є цінова довідка Житомирської торгово-промислової палати від 23.09.2021 № В-3214, сформована на підставі звернення ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» від 23.09.2021 № 2309/-22/ТПП. Зі змісту вказаної довідки вбачається, що фіксує коливання середньозваженої ціни у зазначений період, а саме: станом на 01.08.2021 - 2119,14 грн/МВт·год, з подальшими значними добовими коливаннями протягом серпня–вересня 2021 року, включно до 23.09.2021 - 2805,51 грн/МВт·год;

- № 9 від 19.10.2021 (збільшення ціни електричної енергії до 3,42 грн за 1 кВт·год (з ПДВ), що становить зростання на 75,75 % порівняно з первісною ціною та на 9,61 % відносно попередньої додаткової угоди, із застосуванням дії з 12.10.2021) є лист ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» від 12.10.2021 № 108, за змістом якого постачальник посилається на аномальне коливання ціни на ринку електричної енергії, що підтверджується експертним висновком Харківської торгово-промислової палати від 12.10.2021 № 2554-2/21. Водночас зазначений висновок ТПП, сформований на запит ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» від 12.10.2021 № 12/02, містить інформацію виключно щодо середньозважених цін на електричну енергію станом на 23.09.2021 та 12.10.2021, а саме: 2 805,51 грн МВт/год та 3 331,07 грн МВт/год відповідно, що формально відображає зростання на 18,73 %;

- № 10 від 04.11.2021 (збільшення ціни електричної енергії до 3,756 грн за 1 кВт·год (з ПДВ), що становить зростання на 93,01 % порівняно з ціною та на 9,82 % відносно попередньої додаткової угоди, із застосуванням дії з 01.11.2021) є лист ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» від 02.11.2021 № 108, за змістом якого постачальник посилається на аномальне коливання ціни на ринку електричної енергії, що підтверджується експертним висновком Харківської торгово-промислової палати від 02.11.2021 № 2742/21. Водночас зазначений висновок ТПП, сформований на запит ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» від 01.11.2021 № 1/11, містить інформацію виключно щодо середньозважених цін на електричну енергію станом на 13.10.2021 та 01.11.2021, а саме 2 978,79 грн МВт/год та 3 491,75 грн МВт/год відповідно, що формально відображає зростання на 17,22 %;

- № 11 від 05.11.2021 (збільшення ціни електричної енергії до 4,128 грн за 1 кВт·год (з ПДВ), що становить зростання на 112,13 % порівняно з початковою ціною та на 9,9 % порівняно з ціною, встановленою додатковою угодою № 10) є лист ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» від 03.11.2021 № 108, за змістом якого постачальник посилається на аномальне коливання ціни на ринку електричної енергії, що підтверджується експертним висновком Харківської торгово-промислової палати від 03.11.2021 № 2782/21. Висновок Харківської торгово-промислової палати від 03.11.2021 № 2782/21, сформований на запит ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» від 03.11.2021 № 03/11, містить інформацію виключно щодо середньозважених цін на електричну енергію, що склалися за третю декаду жовтня (21.10– 31.10.2021) та станом на 03.11.2021, із їх порівнянням. Так, середньозважена ціна на РДН в ОЕС України становила: 21.10.2021 – 2 648,94 грн/МВт·год, 22.10.2021 – 2 621,47 грн/МВт·год, 23.10.2021 – 2 738,18 грн/ МВт·год, 24.10.2021 – 2 819,41 грн/МВт·год, 25.10.2021 – 3 041,20 грн/МВт·год, 26.10.2021 – 2 955,11 грн/МВт·год, 27.10.2021 – 3 078,45 грн/МВт·год, 28.10.2021 – 3 113,44 грн/МВт·год, 29.10.2021 – 3 108,73 грн/МВт·год, 30.10.2021 – 3 064,32 грн/ МВт·год, 31.10.2021 – 2 778,51 грн/МВт·год, середнє значення за період 21.10– 31.10.2021 – 2 913,95 грн/МВт·год, станом на 03.11.2021 – 3 338,58 грн/МВт·год;

Проте, зазначені документи не можуть бути належними та достатніми доказами, оскільки не підтверджують коливання цін на ринку, а лише зазначають ціну на електричну енергію за результатами електронних біржових торгів станом на певну дату, а отже не можуть слугувати достатньою підставою для зміни істотної умови за договором № 36 від 01.02.2021 в частині підвищення ціни за одиницю товару.

Вказане свідчить про відсутність законодавчо передбачених підстав для збільшенні ціни сторонами, та відсутність фактору очевидної економічної невигідності для постачальника у разі постачання за попередньою ціною та порушення принципу здійснення публічних закупівель таких як максимальна економія та добросовісна конкуренція.

Ініціювання зміни умов договору в бік збільшення закупівельної ціни на предмети закупівлі відразу після підписання договору без належних обґрунтувань коливання ціни на ринку споживчих товарів свідчить про недобросовісну конкуренцію та неправомірну поведінку переможця процедури закупівель і суперечить меті закупівель щодо здійснення її за найнижчою ціною.

Отже, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Наведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, які викладені в постановах від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18 та від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Таким чином, вказане збільшення ціни сторонами шляхом укладання спірних додаткових угод до договору суперечить п.2 частини 5 статті 41 цього Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК Україн передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів прокурором визначено статтю 1212 Цивільного кодексу України, що регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України ("Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, з додаткові угоди № 2 від 09.02.2021, № 4 від 19.02.2021, № 5 від 01.03.2021, № 7 від 06.08.2021, № 8 від 05.10.2021, № 9 від 19.10.2021, № 10 від 04.11.2021, № 11 від 05.11.2021 до договору про закупівлю № 36 від 01.02.2021 є недійсними та не породжують правових наслідків.

Враховуючи те, що на виконання умов договору № 36 від 01.02.2021 КНП «Шаргородська міська лікарня» у період лютий 2021 року – грудень 2021 року отримало від ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» електричну енергію в обсязі 545 892 кВт·год, за яку сплачено 1 604 780,65 грн з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії та платіжними документами.

У разі визнання недійсними додаткових угод №№ 2, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11 розрахунки за поставлену електричну енергію підлягають визначенню виходячи з первісної ціни договору. За таких умов вартість фактично поставленої електричної енергії становить 1 062 293,28 грн, у той час як фактично сплачено 1 604 780,65 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 542 487, 37 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач - 2 зобов`язаний повернути грошові кошти позивачу що відповідає приписам статей 216,1212 ЦК України (п.82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (провадження №12-57гс23)).

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 09.02.2021, № 4 від 19.02.2021, № 5 від 01.03.2021, № 7 від 06.08.2021, № 8 від 05.10.2021, № 9 від 19.10.2021, № 10 від 04.11.2021, № 11 від 05.11.2021 до договору № 36 від 01.02.2021, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Шаргородська центральна районна лікарня" (на даний час Комунальним некомерційним підприємством “Шаргородська міська лікарня” Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12").

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (49031, м. Дніпро, проспект Поля Олександра, будинок 59, код ЄДРПОУ 34933742) на користь Шаргородської міської ради (23500, Вінницька область, м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, 224, код ЄДРПОУ 04326253) безпідставно сплачені кошти в дохід місцевого бюджету у розмірі 542 487, 37 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" (49031, м. Дніпро, проспект Поля Олександра, будинок 59, код ЄДРПОУ 34933742) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909) судовий збір у розмірі 9 172, 25 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення 17.09.2026

Суддя В.І. Ярошенко