Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №904/3441/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026м. ДніпроСправа № 904/3441/26

за позовом Закритого акціонерного товариство "UAB"Naftalita", Республіка Литва, м. Вільнюс

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба", Дніпропетровська область, м. Самар

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Демченко С.В.

Представники:

від позивача: Заметна Н.О.;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Закрите акціонерне товариство "UAB "Naftalita" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба", в якому просить суд стягнути заборгованість за договором поставки № 08-25 МС від 26.08.2025 у розмірі 9 088 371, 38 грн.

Разом із позовною заявою, Закритим акціонерним товариством "UAB Naftalita" подано заяву про забезпечення позову, у якій просить застосувати заходи забезпечення позову, шляхом: накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" в межах суми позову у розмірі 9 088 371, 38 грн та витрат з оплати судового збору в розмірі 136 325, 57 грн.

Ухвалою суду від 12.06.2026 повернуто Закритому акціонерному товариству "UAB "Naftalita" заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 07.07.2026 о 14:00.

29.06.2026 від Закритого акціонерного товариства "Нафталіна" надійшло клопотання про долучення доказів у справі.

29.06.2026 від Закритого акціонерного товариства "Нафталіна" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 06.07.2026 заяву Закритого акціонерного товариства "Нафталіна" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/3441/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

07.07.2026 від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

07.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою від 07.07.2026 оголошено перерву до 04.08.2026.

21.07.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

22.07.2026 від відповідача надійшли заперечення.

В підготовче засідання 04.08.2026 з`явився представник позивача та надав усні пояснення по справі. Усно заявив клопотання, в якому просив визнати поважними причини пропуску строку на подання відповіді на відзив у зв`язку з перебуванням у відрядженні, та поновити строк на подання відповіді на відзив.

Також, заявив усне клопотання про необхідність надання часу для долучення до матеріалів справи копії довіреності виданої 02.12.2025 ЗАТ “НАФТАЛІТА”, посвідченої нотаріусом третьої нотаріальної контори муніципалітету Вільнюського району, Литовська Республіка Томасом Петрас Велівіс, ЗАТ “НАФТАЛІТА”, якою уповноважує Потійко Яну представляти Товариство та / або його постійне представництво в Україні на всіх рівнях держави України та території України, з будь-яких питань, що стосуються Товариства та/або його Представництва.

Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив.

Ухвалою суду від 04.08.2026 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні по суті на 08.09.2026.

В судове засідання 08.09.2026 з`явився повноважний представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Тож суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Суд наголошує на тому, що сторони скористались своїм правом на подання заяв по суті справи із посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.

В ході судового засідання 08.09.2026 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 08.09.2026 ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві та відповіді на відзив

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 08-25 МС від 26.08.2025 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Позивач вказує на те, що доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем є підписані без будь-яких зауважень видаткові накладні. Крім того, наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується і актом звірки взаємних розрахунків (який також скріплений печаткою та підписаний бухгалтером відповідача), відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 088 371, 38 грн.

Відповідач визнав факт отримання товару в відзиві на позовну заяви зазначивши, що видаткові накладні підписані директором товариства без зауважень. Крім того до матеріалів справи долучено гарантійний лист, в якому відповідач визнає заборгованість та розписує графік її погашення. Позивач зазначає, що будь-яких доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати за поставлений товар до відзиву на позов не додано.

Позивач посилається на те, що Представництво «УАБ «НАФТАЛІТА» може діяти від імені та в інтересах ЗАТ «НАФТАЛІТА», у тому числі, з питань захисту прав та інтересів у суді, що підтверджується Положенням про Представництво, затвердженого наказом № NAF-10 від 10.04.2023, зокрема за змістом п. 3.2 якого, Представництво є відокремленим підрозділом, що представляє і захищає інтереси Компанії. Укладаючи договір поставки, стягнення заборгованості за яким є предметом позову в цій справі, представництво діяло від імені та в інтересах саме позивача; в договорі поставки зазначено рахунок, на який мала б бути здійснена оплата; саме на цей рахунок відповідачем здійснена часткова оплата за поставлений товар, а тому стягнення за поданим позовом здійснюється на користь позивача на рахунок його представництва.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив

Відповідач вказує на те, що посилання відповідача на акт звірки взаєморозрахунків як на доказ визнання відповідачем заборгованості у розмірі 9 088 371,38 грн є безпідставним. Відповідача зазначає, що акт звіри не є первинним обліковим документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, оскільки не відображає конкретної господарської операції і не є підставою виникнення, зміни чи припинення зобов`язань, він є лише обліково-порівняльним документом і сам по собі не замінює первинних документів як доказів заборгованості. Таким чином, за відсутності належним чином уповноваженого підпису з боку відповідача та за відсутності первинних документів, на яких базується акт звірки, цей документ не може вважатися належним доказом визнання відповідачем заборгованості у заявленому позивачем розмірі. Головний бухгалтер відповідача здійснює організацію бухгалтерського обліку господарських операцій. Повноваження визнавати від імені товариства грошові зобов`язання належать керівнику товариства або особі, уповноваженій на це довіреністю чи установчими документами, доказів наявності яких у головного бухгалтера позивачем не надано.

Відповідач не заперечує факту отримання товару за видатковими накладними № 57, 63, 68, 69, 70, 74, 77 та 78, оскільки останні підписані директором ТОВ «М`ясна Садиба» Коломійцем О.В. та підтверджені відповідними товарно-транспортними накладними за формою № 1-ТН. Відповідач заперечує проти того, що здійснена ним оплата у розмірі 1 340 951,30 грн повинна зараховуватися виключно в рахунок видаткової накладної № 57 від 09.04.2026, як це довільно визначено позивачем у розрахунку ціни позову. Вказує на те, що позивачем не надано платіжного доручення з визначеним у ньому призначенням платежу, яке б підтверджувало, що відповідач самостійно спрямував кошти саме на погашення заборгованості за цією конкретною накладною.

Відповідач посилається на те, що договір поставки № 08-25 МС від 26.08.2025 укладений представництвом «УАБ «Нафталіта»», яке діяло «від імені, за дорученням та в інтересах UAB «Naftalita»» (Литовська Республіка). Стороною договору є UAB «Naftalita» як іноземна юридична особа. Відповідно до п. 4.1 Положення про Представництво ЗАТ «Нафталіта» в Україні: «Представництво не є самостійною юридичною особою і не здійснює самостійної господарської діяльності; у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням Компанії», що узгоджується зі ст. 95 Цивільного кодексу України. Однак, з прохальної частини позовної заяви вбачається, що стягнення здійснюється на банківський рахунок Представництва (UA593057490000002600631403201, ПАТ «Банк Кредит Дніпро»), а не на рахунок UAB «Naftalita» як юридичної особи — сторони договору. Такий підхід породжує невизначеність щодо того, на чию користь здійснюється стягнення та хто є належним отримувачем присуджених коштів.

Позивач зазначає, що гарантійний лист підтверджує визнання заборгованості. Однак, лист складений у межах переговорів щодо добровільного врегулювання спору та не є документом, який визначає остаточний розмір заборгованості або замінює первинні документи бухгалтерського обліку.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

26.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" (позивач, покупець) та представництвом «УАБ ««Нафталіта»» (відповідач, постачальник) укладено договір поставки № 08-25 МС.

Згідно з п.1.1 договору, постачальник зобов`язується передати, у встановлений договором строк, товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму згідно договору.

Предметом поставки є товар постачальника: м`ясо та м`ясна продукція в асортименті (пункт 1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору, визначено, що кількість, асортимент та ціна товару встановлюється у накладних на кожну відпускаєму партію. Накладні, що підписуються при кожній поставці для цілей цього договору одночасно є специфікаціями, додаються до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 5.1 договору, постачальник виконує поставку товару після одержання заявки не пізніше 3-х днів з моменту погодження замовлення покупця, якщо інше не погоджено сторонами додатково.

Пунктом 6.1 договору, визначено, що товар, який постачається за договором, оплачується за цінами, погодженими сторонами.

Оплата товару виконується шляхом попереднього перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, а у випадку відвантаження товару без попередньої оплати, оплата повинна здійснюватися за фактом відвантаження товару покупцю (пункт 6.3 договору).

Пунктом 7.1 договору, визначено, що перехід права власності відбувається з моменту прийняття товару представниками покупця. Факт отримання товару представниками покупця засвідчується постановкою підпису представника покупця на видатковій і товарно-транспортній накладній. Порушення зазначеного порядку оформлення видаткової і товарно-транспортної накладної і вся відповідальність за нього покладається на покупця.

Згідно з п.10.1 договору, цей договір вступає в силу з часу його підписання сторонами і діє до 31.12.2026.

На виконання договору поставки, позивачем здійснювались поставки товару на адресу відповідача на загальну суму 10 429 322, 68 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними: № 57 від 09.04.2026 на суму 1 680 393, 60 грн; № 63 від 17.04.2026 на суму 1 103 190, 49 грн; № 68 від 30.04.2026 на суму 2 257 618, 26 грн; № 69 від 30.04.2026 на суму 1 575 180, 22 грн; № 70 від 30.04.2026 на суму 315 787, 92 грн; № 77 від 15.05.2026 на суму 1 155 235, 36 грн; № 78 від 15.05.2026 на суму 1 501 584, 83 грн, а також товарно-транспортними накладними: № 57 від 09.04.2026, № 63 від 17.04.2026, № 68 від 30.04.2026, № 69 від 30.04.2026, № 70 від 30.04.2026, № 74 від 05.05.2026, № 77 від 15.05.2026, № 78 від 15.05.2026.

Однак, відповідачем належним чином не виконані зобов`язання за договором та здійснено часткову оплату за поставлений товару у розмірі 1 340 951, 30 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача складає у розмірі 9 088 371, 38 грн, що не заперечується відповідачем в гарантійному листі.

Доказів оплати вказаної заборгованості сторонами не надано суду.

Вищезазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару є такими, що настали.

Відповідач у порушення умов договору не здійснив повних та своєчасних розрахунків із позивачем, у зв`язку з чим зі сторони відповідача має місце неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Згідно з розрахунком позивача сума заборгованості відповідача за поставлений товар складає у розмірі 9 088 371, 38 грн.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості у вказаній сумі відповідачем суду не надано.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає.

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Відповідно до частин першої, другої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 , згідно з яким Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4. вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Видаткові накладні, які містяться у матеріалах справи, відповідно до вимог вищевказаного Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" містять такі обов`язкові реквізити, як дату їх складання; особу, від імені якої складено документ і кому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; підпис в графі "від постачальника" та підпис в графі "отримав(ла)". Надані позивачем видаткові накладні на загальну суму підписані сторонами без зауважень. Крім того, до них додано довіреності, видані позивачем на отримання товару уповноваженій ним особі.

Суд також звертає увагу на те, що, що акт звірки взаємних розрахунків не є майновою дією боржника, не свідчить про проведення певної господарської операції; сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб (позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/9004/13, від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 23.09.2021 у справі №910/866/20).

При цьому, видаткова накладна, складена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", засвідчує факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 904/887/18).

Вказана правова позиція є усталеною, та викладена в тому числі, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2026 у справі 922/4558/24.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що позивачем здійснено постачання позивачу товару за спірним договором поставки.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

За вищевказаних обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 9 088 371, 38 грн є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 136 325, 57 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2,73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" (51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гідності, буд. 154, код ЄДРПОУ 43620707) на користь Закритого акціонерного товариства "UAB"Naftalita" (Литовська Республіка, м. Вільнюс, вул. Казімєро Ладігос 1-91, код підприємства 303184789) в особі Представництва «УАБ «Нафталіта» (49000, м. Дніпро, вул. Єлизавети ІІ Королеви, 7 , оф. 1119, код ЄДРПОУ 26561960) заборгованість у розмірі 9 088 371, 38 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 136 325, 57 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення 18.09.2026

Суддя В.І. Ярошенко