Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №904/1470/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026м. ДніпроСправа № 904/1470/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаверна Смак", Дніпропетровська область, м. Самар

до Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля", м. Дніпро

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Демченко С.В.

Представники:

від позивача: Єрохіна М.О.;

від відповідача: Борисенко М.В.

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаверна Смак" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля", в якому просить суд стягнути заборгованість за договором № 316-19 від 10.06.2019 у розмірі 77 694, 95 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 52 157, 60 грн, пеня у розмірі 13 911, 45 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 704, 75 грн, 3% річних у розмірі 2 921, 15 грн.

Ухвалою суду від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14.04.2026 від Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" надійшов до суду відзив на позовну заяву.

15.04.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаверна Смак" надійшла до суду відповідь на відзив.

17.04.2026 від Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" надійшли до суду заперечення на відповідь на відзив.

21.04.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаверна Смак" надійшли до суду додаткові заперечення по справі.

Ухвалою суду від 25.05.2026 постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 02.06.2026.

29.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаверна Смак" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.

В підготовче засідання 02.06.2026 з`явився представник відповідача. Представник позивача в підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду від 02.06.2026 відкласти підготовче засідання у справі в режимі відеконференції до 07.07.2026.

В підготовче засідання 07.07.2026 з`явилися повноважні представники позивача та відповідача та надали усні пояснення.

Ухвалою суду від 07.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. В підготовчому засіданні оголошено перерву в режимі відеоконференції до 04.08.2026.

14.07.2026 від позивача надійшли додаткові заперечення у справі. В судове засідання 04.08.2026 з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі.

Ухвалою суду від 04.08.2026 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні по суті на 08.09.2026.

В судове засідання 08.09.2026 з`явились повноважні представники сторін.

В ході судового засідання 08.09.2026 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 08.09.2026 ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 316 - 19 від 10.06.2019 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Позиція відповідача

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що позивачем порушено передбачений договором порядок оформлення замовлення товару, поставки товару 19.11.2025, 25.11.2025, 02.12.2025 здійснені без попередньо оформленої заявки та без узгодженої сторонами специфікації, а також зазначає, що видаткові накладні підтверджують лише факт передачі товару, але не його вартість. Крім того, відповідач вважає, що вартість поставленого товару є завищеною та не перевищує середньоринкові ціни, що призвело до подорожчання продукції на 52 157, 60 грн та до порушення умов п.п.1.2, 1.4, 3.4 договору.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

10.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаверна Смак" (постачальник) та Державним підприємством "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" (покупець) укладено договір № 316-19.

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов?язується поставити (передати), а покупець прийняти і оплатити продукти харчування, орієнтовний перелік, який зазначений у додатку № 1.

Поставка конкретних партій продукції протягом терміну дії цього договору проводиться на підставі уточнених специфікацій (№ п/п), у яких визначається, ціна та асортимент на поставлену партію продукції, які є невід?ємною частиною цього договору, без перевищення загальної орієнтовної суми договору (пункт 1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору, встановлено, що підставою для оформлення уточненої специфікації є заявка покупця. У заявці на постачання партії продукції вказується: номенклатура, кількість, ціна, дата, а також бажаний час постачання продукції, якщо він відрізняється від термінів, які вказані у цьому договорі.

Згідно з п.1.4 договору, у випадку неподання заявки покупцем або не узгодження уточненої специфікації у сторін не з?являються зобов?язання по поставці і оплаті та сторони не будуть мати претензії одна до одної.

Пунктом 3.1 договору, погоджено, що загальна орієнтовна сума цього договору на момент його укладання становить 462000 гривень, у тому числі ПДВ 77000 гривень.

Загальна фактична сума договору визначається як сума всіх підписаних та реалізованих специфікацій до даного договору (у межах орієнтовної суми) (пункт 3.2 договору).

Пунктом 3.4 договору, ціна продукції не повинна перебільшувати середніх ринкових цін даного регіону. Відповідальність за ціноутворення несе постачальник.

Після перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника за продукцію (партію продукції) ціна за оплачену продукцію зміні не підлягає.

Відповідно до п.4.1 договору, розрахунки за фактично отриману продукцію здійснюються згідно рахунків та накладних, з відстрочкою платежу до 30 календарних днів.

У момент передачі продукції постачальником додаються: рахунок - фактура; ТТН (товарно-транспортна накладна - Типова форма № 1-TH); видаткова накладна на продукцію; супроводжуючі документи на підтвердження якості продукції (пункт 4.2 договору).

Після виконання обов?язків за даним договором сторони складають акт звірки розрахунків(пункт 4.4 договору).

Згідно з п. 5.1 договору, постачання продукції здійснюється за вимогою покупця з 5-00 до 8:00 ранку партіями, кількість продукції, яких визначається заявками покупця.

У випадку неподання заявки покупцем у сторін не з?являється зобов?язання по поставці та оплаті. Сторони не будуть мати претензій одне до одного та звільняються від відповідальності по поставці та оплаті (пункт 5.2 договору).

Пунктом 5.4 договору, постачальник здійснює поставку продукції покупцеві у строк відповідно до п. 6.3.1. цього договору.

Продукція приймається згідно супроводжуючих документів, які додаються постачальником (п.4.2, цього договору)(пункт 5.5 договору).

На кожну партію відвантаженої продукції покупець представляє на адресу постачальника підписану уповноваженим представником покупця довіреність на відпустку продукції (пункт 5.6 договору).

Пунктом 11.1 договору, визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2019 року.

Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не виявила бажання у письмовому вигляді розірвати діючий договір, то він вважається пролонгований на кожен наступний рік (пункт 11.3 договору).

Сторонами укладено додаток № 1 до договору № 316 – 19 від 10.06.2019 – асотримент, яким погоджено найменування товару. Крім того, погоджено, що в уточнених специфікаціях ціни на продукцію харчування можуть змінюватись в залежності від змін ціни на продукти харчування, енергоносії тощо у регіоні, проте вони не будуть перевищувати середньостатистичних цін.

На виконання умов договору позивачем за період з 19.11.2025 по 02.12.2025 здійснено поставку продукції на загальну суму 455 646, 70 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: № 22417 від 19.11.2025 на суму 98 167, 21 грн, № 22418 від 19.11.2025 на суму 15 881, 21 грн, № 22939 від 25.11.2025 на суму 12 000 грн, № 22940 від 25.11.2025 на суму 87 300 грн, № 22941 від 25.11.2025 на суму 94 735 грн, № 22943 від 25.11.2025 на суму 94 853, 51 грн, № 22944 від 25.11.2025 на суму 4 613, 16 грн, № 23163 від 25.11.2025 на суму 864 грн, № 23657 від 02.12.2025 на суму 3 993, 84 грн, № 23656 від 02.12.2025 на суму 13 909, 64 грн, № 23653 від 02.12.2025 на суму 99 329 грн, а також товарно-транспортними накладними УТЛС022417 від 19.11.2025, УТЛС022418 від 19.11.2025, УТЛС022936 від 25.11.2025, УТЛС022940 від 25.11.2025, УТЛС022941 від 25.11.2025, УТЛС022943 від 25.11.2025, УТЛС022944 від 25.11.2025, УТЛС023163 від 25.11.2025, УТЛС023657 від 02.12.2025, УТЛС023656 від 02.12.2025, УТЛС023653 від 02.12.2025.

Однак, відповідачем належним чином не виконані зобов`язання за договором в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару та здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 403 489, 10 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача складає 52 157, 60 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем не надано суду.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору, позивачем нараховано пеню у розмірі 13 911, 45 грн, а також 3 % річних у розмірі 2 921, 15 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 704, 75 грн.

Вищезазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім чи іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання та поставив відповідачу товар на загальну суму 455 646, 70 грн, що підтверджується видатковими накладними підписаними уповноваженим представником відповідача без будь-яких зауважень.

Натомість відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого товару в сумі 403 489, 10 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача складає 52 157, 60 грн.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів належного виконання відповідачем свого обов`язку щодо повної оплати поставленого товару, а також доказів припинення чи погашення заборгованості в інший спосіб матеріали справи не містять. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.

Суд відхиляє заперечення відповідача з огляду на таке.

За змістом пункту 4.2 договору, вбачається, що у момент передачі продукції постачальником додаються: рахунок - фактура; ТТН (товарно-транспортна накладна - Типова форма № 1-TH); видаткова накладна на продукцію; супроводжуючі документи на підтвердження якості продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень чи заперечень. Відповідач у відзиві також не заперечує факту отримання товару.

Відповідно до п.6.1.2 договору, покупець зобов`язаний приймати поставлену продукцію згідно супроводжуючих документів, підтверджуючи ціну, якість, комплектність та виробництво продукції.

Отже, підписані сторонами видаткові накладні є первинними документами, що підтверджують не лише факт передачі товару, а й погодження сторонами його найменування, кількості та вартості.

Пунктом 6.2.3 договору, погоджено, що покупець має право повернути рахунок постачальнику без здійснення оплати у разі неналежного оформлення документів, зазначених у п. 4.2. договору (відсутність підпису, тощо).

Відповідач, приймаючи товар без будь-яких зауважень щодо його асортименту, кількості чи ціни, не скористався правом заявити заперечення або відмовитися від його прийняття.

Крім того, після отримання товару відповідач здійснив часткову оплату у сумі 403 489, 10 грн, що свідчить про визнання ним факту існування договірних відносин, прийняття поставленого товару та погодження з обов`язком його оплатити.

Посилання відповідача на відсутність письмової заяви та узгодженої уточненої специфікації, суд оцінює критично, оскільки такі обставини не спростовують факту прийняття відповідачем товару без зауважень та не звільняють його від обов`язку оплатити фактично отриманий товар. Виконання сторонами договору шляхом фактичної поставки товару та його прийняття свідчить про погодження сторонами відповідної господарської операції незалежно від окремих процедурних умов її оформлення.

Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що вартість товару є завищеною та не відповідає середньоринковим цінам. Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження зазначених обставин, не подано доказів існування домовленості сторін щодо іншої ціни, а твердження про невідповідність ціни середньоринковій ґрунтуються виключно на припущеннях.

При цьому відповідно до статей 627, 628, 632 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та погодженні його умов, а ціна договору встановлюється за домовленістю сторін. Закон не пов`язує обов`язковість виконання договору із відповідністю погодженої сторонами ціни середньоринковим показникам.

Суд зазначає, що посилання відповідача на те, що вартість товару є завищеною порівняно із середньоринковою, не впливає на вирішення спору, оскільки предметом даного спору є виконання відповідачем грошового зобов`язання, що виникло з договору поставки, а не визначення ринкової вартості товару.

Суд звертає увагу, що умовам п. 3.4. договору, сторонами визначено, що після перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника за продукцію (партію продукції) ціна за оплачену продукцію зміні не підлягає.

Враховуючи те, що поставлена відповідачем продукція прийнята покупцем та частково оплачена ним, то звернення покупця до постачальника після спливу значного часу з моменту її отримання (4 місяці) з приводу узгодження уточненої специфікації, саме щодо ціни продукції є безпідставним, оскільки договором погоджено, що ціна оплаченої продукції зміні не підлягає.

Щодо тверджень відповідача про відсутність в матеріалах справи заявок покупця, якими визначається: номенклатура, кількість, ціна, дата, а також бажаний час постачання, суд зазначає, що сторонами не надано суду заявок покупця, тому суд не має можливості дати належну оцінку вказаним доказам, які відповідно до п. 1.3 договору є підставою для подальшого оформлення уточненої специфікації для поставки конкретної партії товару.

В той же час, суд зазначає, що сторонами врегульовано умовами п.1.4 договору, що у випадку неподання заявки покупцем або не узгодження уточненої специфікації у сторін не з?являються зобов?язання по поставці і оплаті та сторони не будуть мати претензії одна до одної.

За приписами статей 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач суду не надав.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, не спростовують встановленого судом факту поставки товару та наявності у відповідача заборгованості у розмірі 52 157, 60 грн, а тому відхиляються судом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.

Оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення основної заборгованості за договором № 316 – 19 від 10.06.2019 у розмірі 52 157, 60 грн є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Щодо суми пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.5.2 договору, за прострочення у оплаті продукції покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього, пеню у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого

платежу за кожний день прострочення.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 20.12.2025 по 01.04.2026 з урахуванням часткової оплати (по кожній видатковій накладній) у розмірі 13 911, 45 грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені, та встановлено, що розрахунок пені здійснено з обмеженням її облікової ставкою НБУ, тому зважаючи на приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, у суду відсутнє право на вихід за межі позовних вимог, а тому розмір відповідного нарахування пені підлягає стягненню з відповідача в заявленій сумі 13 911, 45 грн.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення пені у розмірі 13 911, 45 грн.

Щодо суми 3 % річних

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 20.12.2025 по 01.04.2026 у розмірі 2 921, 15 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що він виконаний неправильно, а саме позивачем при розрахунку використано неправильну початкову дату періоду нарахування 3% річних за поставками товару від 02.12.2025, оскільки позивачем не правильно розраховано початок прострочення виконання зобов`язання, який з урахуванням норм ст. 253 ЦК України.

Таким чином, початковою датою нарахування 3% річних має бути початкова дата прострочення виконання зобов`язання, тобто 03.01.2026.

Судом здійснено перерахунок 3 % річних за визначений позивачем період та встановлено, що 3 % річних складають 2 911, 50 грн.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 20.12.2025 по 01.04.2026 у розмірі 8 704, 75 грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат здійснено арифметично не правильно.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починаться з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період та встановлено, що інфляційні втрати складають у розмірі 7 777, 89 грн.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в частині стягнення 3 % річних у розмірі 2 911, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 7 777, 89 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У складі судових витрат позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, розмір яких за попереднім (орієнтованим) розрахунком, що наведений в позовній заяві, становить 7 500 грн.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України итрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем подано до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 14 від 01.04.2021, додаткову угоду № 10 від 16.03.2026, акт надання послуг від 19.03.2026, платіжну інструкцію № 17030 від 20.03.2026 на суму 7 500 грн, ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1486397 від 16.03.2026

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи.

В силу приписів ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, сторона може заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в разі неспівмірності відповідних витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає зазначені витрати обґрунтованими, та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 7 409, 60 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 3, код ЄДРПОУ 14308304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаверна Смак" (51200, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Жлуктенка академіка, буд. 255, код ЄДРПОУ 40375543) 52 157, 60 грн – заборгованість, 13 911, 45 грн – пеню, 2 911, 50 грн – 3% річних, 7 777, 89 грн - інфляційних втрат та 2 630, 31 грн - витрати зі сплати судового збору, 7 409, 60 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення 18.09.2026

Суддя В.І. Ярошенко