Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №906/684/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Справа № 906/684/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача: не з"явився

відповідача: Мілевська Я.І. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2026 у справі №906/684/25 (суддя Сікорська Н.А., м.Житомир, повний текст складено 14.08.2026)

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО"

про зобов`язання надати документи, інформацію та відеозапис

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.08.2026 у справі №906/684/25 за результатами розгляду заяви ТОВ "ОБІО" про ухвалення додаткового рішення, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" – 70 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2026 року по справі №906/684/25 повністю та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБІО» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБІО» про зобов`язання надати документи і інформацію та відеозапис.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2026 у справі №906/684/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16 вересня 2026 року.

14 вересня 2026 року представником ТОВ «ОБІО» адвокатом Білоцерковцем Н.В. поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2026 у справі № 906/684/25 залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2026 у справі № 906/684/25 залишити без змін.

15 вересня 2026 року представником ОСОБА_1 адвокатом Бугайчуком М.В. подано клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, в якому просить розглянути справу №906/684/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2026 року по справі № 906/684/25 без участі позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Бугайчука Максима Володимировича. Здійснювати розгляд справи № 906/684/25 за наявними матеріалами, із урахуванням постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.09.2026 заперечила доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення.

Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення викладенні у відзиві на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив, що після ухвалення рішення Господарського суду Житомирської області від 04.06.2026 про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ОБІО» у справі №906/684/25 відповідач звернувся із заявою про стягнення 200 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження цих витрат подано договори про надання правової допомоги від 23.06.2025, укладені з адвокатами Мілевською Яною Ігорівною та ОСОБА_2 , додаткові угоди від 02.01.2026 та акти приймання-передачі наданих послуг від 05.06.2026, якими передбачено сплату кожному адвокату гонорару в розмірі 100 000,00 грн протягом 90 днів із дня підписання актів. Суд визнав підтвердженим факт надання правничої допомоги, проте встановив часткове дублювання адвокатами послуг з опрацювання матеріалів справи, аналізу правової позиції та судової практики, консультування клієнта й участі в судових засіданнях. Зокрема, 7 год 25 хв припадало на засідання, у яких одночасно брали участь обидва представники, тоді як необхідності їх одночасної участі та виконання ними різних самостійних процесуальних завдань відповідач не обґрунтував. Суд першої інстанції, оцінивши заперечення позивача, немайновий характер спору, його складність, обсяг матеріалів і фактично наданої правничої допомоги, дійшов висновку, що заявлені до компенсації 200 000,00 грн не відповідають критеріям необхідності, розумності та співмірності, визначеним статтями 126, 129 ГПК України. Суд першої інстанції врахував, що розгляд справи не потребував проведення експертиз, складних розрахунків чи дослідження значного обсягу доказів, а подані відповідачем процесуальні документи значною мірою повторювали та деталізували раніше сформовану правову позицію. При цьому погодження фіксованого гонорару та залучення двох адвокатів не зумовлюють обов`язку іншої сторони відшкодувати всі договірні витрати. З огляду на викладене суд першої інстанції визнав обґрунтованою компенсацію в розмірі 70 000,00 грн і стягнув цю суму з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОБІО», дійшовши висновку, що решта заявлених витрат у сумі 130 000,00 грн не підлягає покладенню на позивача.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2026 у справі №906/684/25 у частині стягнення з нього 70 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу ухвалене з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням істотних обставин та без належної оцінки його заперечень. Насамперед апелянт посилається на недотримання відповідачем вимог частини восьмої статті 129 ГПК України щодо порядку та строків подання доказів судових витрат. Наголошує, що зазначення у відзиві орієнтовного розрахунку витрат у сумі 200 000,00 грн не замінює відповідної заяви про подання доказів після ухвалення рішення та не звільняє від дотримання встановленої законом процедури. На його переконання, суд безпідставно перейшов до оцінки розміру витрат, попередньо не перевіривши процесуальних передумов для їх розподілу, на відсутність яких позивач указував у заяві від 09.06.2026 №121/26.

Окремо скаржник стверджує, що суд не встановив передбачених статтею 221 ГПК України підстав для вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті спору. За доводами апелянта, ТОВ «ОБІО» не обґрунтувало поважних причин неподання доказів до закінчення судових дебатів, а суд не з`ясував, у чому полягали відповідні перешкоди та якими доказами вони підтверджувалися. На підтвердження своєї позиції позивач посилається, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 та постанову об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2024 у справі №346/2744/21, наголошуючи на необхідності дотримання спеціальної процедури розгляду заяви про судові витрати, забезпечення змагальності сторін та оцінки поважності причин несвоєчасного подання доказів.

Щодо розміру присудженого відшкодування апелянт зазначає, що заявлені відповідачем витрати охоплювали 27 год 15 хв роботи адвоката Мілевської Яни Ігорівни та 28 год 20 хв роботи адвоката Білоцерковця Назара Вікторовича, загалом 55 год 35 хв, тоді як тривалість судових засідань, за наведеним у скарзі розрахунком, становила 9 год 25 хв, із яких 7 год 25 хв обидва адвокати брали участь одночасно. Позивач не заперечує права товариства залучати декількох представників, однак вважає, що це не створює обов`язку іншої сторони компенсувати дублювання їхньої роботи. Наголошує, що суд сам встановив повторюваність послуг і процесуальних документів, відсутність обґрунтування необхідності одночасної участі двох адвокатів та значної складності спору, проте не пояснив, які саме послуги, у якому обсязі та за якою вартістю врахував при визначенні компенсації в сумі 70 000,00 грн. Оскільки гонорар кожного адвоката встановлено у фіксованому розмірі 100 000,00 грн без погодинної ставки, скаржник уважає, що присуджена сума не має належного розрахункового та доказового обґрунтування.

Крім того, позивач посилається на відсутність платіжних інструкцій, банківських виписок, квитанцій чи інших розрахункових документів, які підтверджували б фактичне перерахування товариством коштів адвокатам. На його думку, договори про надання правової допомоги, додаткові угоди та акти приймання-передачі послуг самі по собі не підтверджують фактичного понесення заявлених витрат. У цьому контексті апелянт покликається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 22.05.2024 у справі №206/4841/20 та від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, щодо доказування складу й розміру витрат та оцінки їх необхідності.

Також апелянт наголошує на неврахуванні фактичного часткового досягнення мети звернення до суду. Зазначає, що листом №1114/08 від 25.11.2025 ТОВ «ОБІО» направило йому належним чином засвідчені копії довіреності №6 від 01.04.2025, виданої на ім`я Соловйова Євгена Олександровича, та довіреності №8 від 02.04.2025, виданої на ім`я Савчук Дарини, у зв`язку із чим ухвалою від 10.03.2026 провадження у відповідній частині було закрито. На переконання позивача, це свідчить про виконання відповідачем частини вимог уже після звернення до суду, а не про їх безпідставність. Тому відмову в задоволенні решти позовних вимог не можна оцінювати відокремлено від поведінки сторін та результату розгляду справи загалом. Посилаючись на частину п`яту статті 129 ГПК України, скаржник вважає несправедливим покладення на нього витрат, пов`язаних, зокрема, з тією частиною спору, в якій відповідач фактично виконав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу спростовуючи доводи позивача щодо недотримання частини восьмої статті 129 ГПК України, представник відповідача зазначає, що у відзиві на позов товариство навело орієнтовний розмір судових витрат у сумі 200 000,00 грн та просило покласти їх на позивача в разі відмови в задоволенні позову. Цей розрахунок повторно зазначено в запереченнях на відповідь на відзив. Крім того, у судовому засіданні 25.05.2026 адвокат Мілевська Я.І. до закінчення судових дебатів заявила про подання доказів витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення. За твердженням відповідача, відповідну заяву разом із доказами подано 09.06.2026, тобто в межах п`ятиденного строку після ухвалення рішення від 04.06.2026. На підтвердження своєї позиції представник товариства посилається на постанову Верховного Суду від 18.03.2026 у справі №910/6986/21.

Щодо причин подання доказів після закінчення судових дебатів відповідач пояснює, що договори від 23.06.2025 та додаткові угоди від 02.01.2026 визначали правові й фінансові умови надання допомоги, однак не підтверджували остаточного обсягу фактично наданих послуг. Згідно з умовами додаткових угод такий обсяг визначається в актах приймання-передачі, які підписано 05.06.2026. Представник відповідача наголошує, що фіксований гонорар охоплював представництво протягом усього розгляду справи судом першої інстанції, а тому остаточний обсяг виконаних робіт міг бути зафіксований лише після завершення цього етапу. Відтак завчасне укладення договорів і додаткових угод, на його думку, не свідчить про наявність до закінчення судових дебатів усіх доказів наданої правничої допомоги.

Заперечуючи проти доводів про відсутність платіжних документів, представник товариства зазначає, що розподілу підлягають витрати, які вже сплачені або лише підлягають сплаті. При цьому додатковими угодами передбачено оплату послуг протягом 90 календарних днів із дня підписання актів, а тому на момент звернення із заявою строк оплати ще не сплив. За позицією відповідача, договори, додаткові угоди та акти підтверджують наявність грошового зобов`язання перед адвокатами, обсяг послуг і їхню вартість, а відсутність доказів фактичної оплати не виключає компенсації витрат. На обґрунтування цього доводу наведено посилання на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та додаткові постанови Верховного Суду від 03.09.2026 у справі №910/3598/25 і від 21.08.2026 у справі №914/544/25.

Стосовно неспівмірності витрат представник відповідача наголошує, що правнича допомога не обмежувалася участю в судових засіданнях, а включала ознайомлення з позовом, аналіз правових підстав і судової практики, консультації клієнта, підготовку та подання процесуальних документів. Тому порівняння загального часу роботи адвокатів виключно з тривалістю судових засідань вважає необґрунтованим. Також зазначає, що за погодженого фіксованого гонорару його розмір не залежить від кількості витрачених годин, а наведення погодинної деталізації робіт не змінює способу визначення винагороди. У цій частині посилається на пункти 131, 145, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Крім того, відповідач стверджує, що доводи про участь двох адвокатів, часткове дублювання послуг та фактичний обсяг виконаних робіт уже враховані судом першої інстанції, який зменшив заявлені витрати з 200 000,00 грн до 70 000,00 грн. На його переконання, повторне посилання апелянта на ці обставини не доводить неправильності визначеного судом розміру відшкодування.

Щодо часткового досягнення позивачем результату, заради якого подано позов, представник відповідача зазначає, що ця обставина не є підставою для повної відмови товариству у відшкодуванні витрат. Посилаючись на застосований судом апеляційної інстанції під час перегляду основного рішення підхід, відповідач вказує на необхідність розподілу судових витрат порівну за часткового задоволення немайнових вимог, точну пропорцію задоволення яких визначити неможливо. Водночас розмежовує визначення обґрунтованого розміру витрат і їх подальший розподіл залежно від результату спору, суму 70 000,00 грн вважає результатом оцінки необхідності та співмірності послуг, тоді як часткове задоволення позову, на його думку, може враховуватися при розподілі цієї суми, але не зумовлює повної відмови в її компенсації.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" про зобов`язання протягом 10 (десяти) днів з дати набрання рішенням законної сили засобами поштового зв`язку направити ОСОБА_1 належним чином завірені копії таких документів:

- довіреності виконавчого органу (директора) ТОВ "ОБІО", виданої на ім`я ОСОБА_3 , на підставі якої його було уповноважено на представництво інтересів виконавчого органу товариства на загальних зборах учасників ТОВ "ОБІО" 04.04.2025 (про існування таких повноважень було повідомлено безпосередньо ним);

- довіреності від 01.04.2025 представника ОСОБА_4 (6% в статутному капіталі ТОВ "ОБІО"), виданої на ім`я ОСОБА_5 , на підставі якої його було уповноважено на представництво інтересів ОСОБА_4 на загальних зборах учасників ТОВ "ОБІО" 04.04.2025;

- довіреності від 21.03.2025 представника ОСОБА_6 (37% в статутному капіталі ТОВ "ОБІО"), виданої на ім`я ОСОБА_3 , на підставі якої його було уповноважено на представництво інтересів ОСОБА_6 на загальних зборах учасників ТОВ "ОБІО" 04.04.2025;

- довіреності від 17.03.2025 представника ОСОБА_7 (20% в статутному капіталі ТОВ "ОБІО"), виданої на ім`я ОСОБА_8 , на підставі якої його було уповноважено на представництво інтересів ОСОБА_7 на загальних зборах учасників ТОВ "ОБІО" 04.04.2025;

- довіреності ТОВ "ОБІО" на ім`я ОСОБА_9 ;

- копію відеозапису на електронному носії проведених загальних зборів учасників ТОВ "ОБІО", який було зроблено 04.04.2025 на загальних зборах учасників ТОВ "ОБІО", які відбувались в приміщенні адмінбудівлі ТОВ "ОБІО", 2 поверх, конференц-зал, за адресою: м.Житомир, вул. Промислова, буд. 6.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.03.2026 закрито провадження у справі в частині вимог про зобов`язання направити позивачу належним чином завірені копії наступних документів: довіреності виконавчого органу ТОВ "Обіо" виданої на ім`я ОСОБА_3 ; довіреності ТОВ "Обіо" на ім`я ОСОБА_9 , на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України (а.с.28-29 т.2).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.06.2026 у справі №906/684/25 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" про зобов`язання надати документи, інформацію та відеозапис, відмовлено (а.с.42-46 т.2).

09 червня 2026 року представником відповідача до суду першої інстанції подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача 200000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 139-142 т.2).

10 червня 2026 року позивачем до суду першої інстанції подано заяву про залишення без розгляду заяви ТОВ "ОБІО" про ухвалення додаткового рішення (а.с. 156-158 т.2).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.07.2026 судом відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви представника відповідача ТОВ "ОБІО" про ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів справи №906/684/25 з Північно-Західного апеляційного господарського суду (а.с.162 т.2).

Поряд з цим, не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 04.06.2026 року по справі №906/684/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ОБІО” надати документи та інформацію. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОБІО” на користь ОСОБА_1 судові витрати (а.с. 48-68 т.2).

27 липня 2026 року представником ТОВ "ОБІО" адвокатом Білоцерковцем Н.В. подана до суду апеляційної інстанції заява про постановлення ухвали відповідно до частини 3 статті 267 Господарського процесуального кодексу України (а.с.116 т.2).

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.07.2026 заяву представника ТОВ "ОБІО" адвоката Білоцерковця Н.В. про постановлення ухвали відповідно до частини 3 статті 267 Господарського процесуального кодексу України, задоволено. Встановлено Господарському суду Житомирської області строк для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" про ухвалення додаткового судового рішення у справі №906/684/25 протягом 10 днів з дати отримання цієї ухвали та матеріалів справи №906/684/25. Направлено матеріали справи №906/684/25 до Господарського суду Житомирської області з метою вирішення питання про розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" про ухвалення додаткового судового рішення у справі №906/684/25. Постановлено Господарському суду Житомирської області після вирішення питання про розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" про ухвалення додаткового судового рішення у справі №906/684/25 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду (а.с.135-136 т.2).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.08.2026 прийнято до розгляду заяву ТОВ "ОБІО" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Постановив розгляд заяви здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (а.с.164 т.2).

11 серпня 2026 року представником позивача до суду першої інстанції подані заперечення на заяву ТОВ "ОБІО" про ухвалення додаткового рішення у справі №906/684/25 (а.с. 165-170 т.2).

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.08.2026 у справі №906/684/25 за результатами розгляду заяви ТОВ "ОБІО" про ухвалення додаткового рішення, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" – 70 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с.172-175 т.2).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Отже, необхідною умовою вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу є підтвердження фактичного надання відповідних послуг, їх обсягу та вартості, яку сторона сплатила або зобов`язана сплатити згідно з умовами договору

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позов повідомив про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, який складає 200 000,00 грн Поряд з цим, просив у разі відмови у задоволенні позову понесені ним фактичні судові витрати на професійну правничу допомогу у цій справі покласти на позивача повністю (а.с.49-52 т.1).

Крім того, у запереченнях на відповідь на відзив, адвокат Мілевська Яна Ігорівна від імені ТОВ «ОБІО» повторно зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, становить 200 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с.65-69 т.2).

З метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження доводів апеляційної скарги та заперечень відповідача суд апеляційної інстанції звернувся до Господарського суду Житомирської області з листом №906/684/25/4691/26 від 15.09.2026 щодо надання доступу до відеозапису судового засідання від 25.05.2026 (протокол судового засідання в режимі конференції №6494796 від 25.05.2026) у справі №906/684/25 для секретаря судового засідання Північно-західного апеляційного господарського суду Пацьолі Ользі Олександрівні - patsolaoo@nwag.court.gov.ua в системі Електронний суд (а.с.246 т.2).

Колегія суддів, дослідивши відеозапис судового засідання від 25.05.2026 в суді першої інстанції (протокол судового засідання в режимі конференції №6494796 від 25.05.2026) у справі №906/684/25, встановила, що до прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі у судовому засіданні 25.05.2026 до закінчення судових дебатів представником ТОВ «ОБІО» Мілевською Я.І. заявлено про розподіл судових витрат, докази про що будуть надані в строки встановлені ГПК України.

09 червня 2026 року відповідач з врахуванням строку (протягом п`яти днів після ухвалення судом першої інстанції рішення суду) встановленого приписами ч.8 ст.129 ГПК України подав докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Таким чином, спростовуються доводи позивача, щодо незаявлення відповідачем до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, в тому числі є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 вказала, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Дослідивши надані відповідачем докази, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що надання правової (правничої) допомоги відповідачу у справі №906/684/25 та представництво інтересів здійснювалось двома адвокатами: Мілевською Яною Ігорівною на підставі договору про надання правової допомоги від 23.06.2025, додаткової угоди №2 від 02.01.2026; Білоцерковцем Назаром Вікторовичем на підставі договору про надання правової допомоги від 23.06.2025, додаткової угоди №1 від 02.01.2026.

Так, 23.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОБІО» (клієнт) в особі керівника Боднарчука Олега Миколайовича та адвокатом Білоцерковцем Назаром Вікторовичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (а.с.146-148 т.2).

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору, предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані з представництвом клієнта, захистом та відновленням його порушених прав, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 4.1 договору передбачено обов`язок клієнта сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк, погоджені між ними у відповідній додатковій угоді до цього договору. Згідно з пунктом 7.1 договору розмір гонорару адвоката, строки та порядок його виплати погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору». У пункті 7.2 договору визначено, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару. Відповідно до пункту 6.1 договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 23.06.2026.

02 січня 2026 року між ТОВ «ОБІО» та адвокатом Білоцерковцем Н.В. підписано додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 23.06.2025. Пунктом 1 додаткової угоди встановлено, що сторони погодили, що розмір гонорару Адвоката за надання правової допомоги Клієнту в межах справи №906/684/25 за позовною заявою ОСОБА_1 у суді першої інстанції становить фіксовану суму у розмірі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 копійок) (а.с.149 т.2).

За змістом пункту 2 додаткової угоди №1 обсяг наданої правової допомоги, перелік виконаних робіт (наданих послуг), визначаються в акті приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги). Пунктом 3 передбачено, що оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дня його підписання, який підписується сторонами та є належним підтвердженням обсягу наданої правничої допомоги, якщо Сторони не домовляться про інше. Відповідно до пунктів 4– 6 додаткової угоди інші умови договору залишаються незмінними, додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та є невід`ємною частиною договору.

05 червня 2026 року між адвокатом Білоцерковцем Назаром Вікторовичем та ТОВ «ОБІО» підписано акт приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) №1 на виконання договору про надання правової допомоги без номера від 23.06.2025 та додаткової угоди №1 від 02.01.2026. У пункті 1 акта зазначено, що адвокат надав клієнту правову допомогу у справі №906/684/25, яка перебуває на розгляді Господарського суду Житомирської області, а саме: «Ознайомлення з позовною заявою та додатками до неї, аналіз правових підстав позовної заяви, аналіз правової позиції позивача, аналіз судової практики Верховного Суду у подібних спорах, консультація клієнта, участь у судових засіданнях у суді першої інстанції у рамках справи №906/684/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ». За наведений обсяг правової допомоги в акті визначено фіксований гонорар у розмірі 100 000,00 грн (а.с.151 т.2).

Згідно з пунктом 2 зазначеного акта загальний розмір гонорару, що підлягає до сплати клієнтом адвокату, складає 100 000,00 грн (сто тисяч) гривень 00 копійок». У пункті 3 акта сторони погодили, що сторони підписанням даного акту погоджуються, що клієнт повинен виконати оплату гонорару адвокату у сумі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 копійок) впродовж 90 (дев`яноста) днів з дня підписання цього акта. Акт містить підписи адвоката та директора ТОВ «ОБІО» і відбиток печатки товариства.

Також 23.06.2025 між ТОВ «ОБІО» (клієнт) в особі директора Боднарчука Олега Миколайовича та адвокатом Мілевською Яною Ігорівною (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (а.с.145 т.2).

Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що клієнт відповідно до договору замовляє та доручає адвокату надавати йому всі види правової допомоги, передбачені чинним законодавством України шляхом виконання дій, що мають юридичне значення, відповідно до чинного законодавства про види адвокатської діяльності та отриманих від клієнта окремих доручень (завдань), а адвокат зобов`язується виконувати отримані від клієнта доручення (завдання) від імені та за рахунок клієнта в порядку та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору, послуги включають в себе збір інформації, вивчення документів, складання та подання документів, надання усних та письмових консультацій, участь у переговорах, представництво і захист прав і законних інтересів клієнта на всіх стадіях кримінальних проваджень, в судових засіданнях при розгляді справ в судах, посвідчення документів та їх копій, збір необхідної для захисту інтересів клієнта інформації, а також вчинення інших необхідних дій, направлених на виконання завдання, вказаного в п. 1.1. договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору, за даним договором ціна послуг та порядок розрахунків сторонами визначаються в додатковій угоді до цього договору». Пунктом 7.1 встановлено, що договір набуває чинності з моменту його укладення і діє протягом 1 (одного) року з дати його укладення, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

02 січня 2026 року між ТОВ «ОБІО» та адвокатом Мілевською Я.І. підписано додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги від 23.06.2025. Відповідно до пункту 1 даної угоди сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги клієнту в межах справи №906/684/25 за позовною заявою ОСОБА_1 у суді першої інстанції становить фіксовану суму у розмірі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 копійок) (а.с.150 т.2).

Пунктом 2 додаткової угоди №2 визначено, що обсяг наданої правової допомоги, перелік виконаних робіт (наданих послуг), визначаються в акті приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги)». Згідно з пунктом 3 оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дня його підписання, який підписується сторонами та є належним підтвердженням обсягу наданої правничої допомоги, якщо сторони не домовляться про інше. Інші умови договору сторони залишили незмінними, визначивши, що додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та є невід`ємною частиною договору.

05 червня 2026 року між адвокатом Мілевською Яною Ігорівною та ТОВ «ОБІО» підписано акт приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) №1 на виконання договору про надання правової допомоги без номера від 23.06.2025 та додаткової угоди №2 від 02.01.2026. У пункті 1 акта визначено такий обсяг правової допомоги у справі №906/684/25: «Ознайомлення з позовною заявою та додатками до неї, аналіз правових підстав позовної заяви, аналіз правової позиції позивача, консультація Клієнта, участь у судових засіданнях у суді першої інстанції, підготовка та відправлення процесуальних документів, подання яких передбачено чинним законодавством України та/або вимагається з метою належного захисту прав Клієнта, у суді першої інстанції у рамках справи №906/684/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ». Фіксований гонорар за зазначені послуги становить 100 000,00 грн (а.с.152 т.2).

Відповідно до пункту 2 вказаного акта, загальний розмір гонорару, що підлягає до сплати клієнтом адвокату, складає 100 000,00 грн (сто тисяч) гривень 00 копійок». Пунктом 3 передбачено, що сторони підписанням даного акту погоджуються, що клієнт повинен виконати оплату гонорару адвокату у сумі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 копійок) впродовж 90 (дев`яноста) днів з дня підписання цього акта. Акт підписаний адвокатом та директором ТОВ «ОБІО», підпис якого скріплений печаткою товариства.

В свою чергу, представником позивача 10.06.2026 подано заяву про залишення без розгляду заяви ТОВ «ОБІО» про ухвалення додаткового рішення у справі №906/684/25, в якій просив залишити без розгляду заяву ТОВ «ОБІО» подана представником ТОВ «ОБІО» про ухвалення додаткового судового рішення у справі №906/684/25 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 09.06.2026 року.

В обґрунтування заяви про залишення без розгляду заяви ТОВ «ОБІО» про ухвалення додаткового рішення у справі №906/684/25 представник позивача зазначив, що ТОВ «ОБІО» у заяві про ухвалення додаткового рішення від 09.06.2026 фактично обмежилося посиланням на наведений у відзиві орієнтовний розрахунок судових витрат у розмірі 200 000,00 грн. Водночас, як наголошує заявник, саме по собі зазначення у відзиві орієнтовного розрахунку витрат не звільняє сторону від обов`язку дотримання вимог частини 8 статті 129 ГПК України щодо порядку та строків подання доказів на підтвердження таких витрат. За його доводами, подання доказів після ухвалення рішення допускається протягом п`яти днів за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила відповідну заяву, а недотримання встановленого порядку зумовлює застосування передбачених процесуальним законом наслідків.

У сукупності зі своєчасною заявою представника відповідача та поданням доказів у встановлений законом строк наведені обставини дають підстави визнати причини подання остаточних доказів після вирішення спору поважними в розумінні статті 221 ГПК України. Відтак правових підстав для задоволення заяви представника позивача про залишення без розгляду заяви ТОВ «ОБІО» про ухвалення додаткового рішення колегія суддів не вбачає.

Поряд з цим, 11 серпня 2026 року представником позивача подано до суду першої інстанції заперечення на заяву ТОВ "ОБІО" про ухвалення додаткового рішення у справі №906/684/25, в якому просив відмовити в задоволенні заяви представника ТОВ «ОБІО» - адвоката Білоцерківця Назара Вікторовича про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 906/684/25 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Хоча у прохальній частині заперечень позивач просив відмовити в задоволенні заяви повністю, за змістом цих заперечень він оспорював, зокрема, необхідність та співмірність заявлених витрат, посилаючись на дублювання послуг, обсяг виконаної роботи та складність справи. Зазначені доводи підлягають оцінці при визначенні суми витрат, яка може бути покладена на позивача, незалежно від назви поданого процесуального документа.

В обґрунтування заперечення на заяву ТОВ "ОБІО" про ухвалення додаткового рішення у справі №906/684/25 представник позивача посилається на те, що відповідач навів розрахунок часу роботи адвоката Мілевської Я.І. тривалістю 27 год 15 хв та адвоката Білоцерковця Н.В. - 28 год 20 хв, що сукупно становить 55 год 35 хв. Водночас, за наведеними в запереченнях відомостями, безпосередня участь представників у судових засіданнях становила 9 год 25 хв, з яких 2 год - участь Мілевської Я.І., а 7 год 25 хв - спільна участь обох адвокатів. При цьому Білоцерковець Н.В. почав брати участь у судових засіданнях лише з 27.11.2025, тоді як провадження у справі відкрито 02.06.2025. Заявник вважає, що значна частина зазначеного часу припадає на аналіз матеріалів справи, консультації, підготовку й опрацювання процесуальних документів та інші супутні дії, однак наведена деталізація не пояснює обґрунтованості заявленої до стягнення суми.

Представник позивача наголошує, що додатковими угодами від 02.01.2026 сторони погодили фіксований гонорар у розмірі 100 000,00 грн кожному адвокату, не встановивши погодинної ставки чи іншого способу визначення винагороди залежно від витраченого часу. Загальна сума у 200 000,00 грн, яку представник відповідача просить стягнути з позивача, сформована шляхом складання двох фіксованих гонорарів по 100 000,00 грн кожному адвокату, а не шляхом множення фактично витраченого адвокатами часу на погоджену сторонами вартість однієї години роботи, яку ніхто не узгоджував. З огляду на це заявник вважає, що погодинна деталізація послуг сама по собі не доводить співмірності витрат та не дає змоги перевірити вартісний зв`язок між обсягом виконаних робіт і сумою заявленого відшкодування.

Окремо представник позивача заперечує проти покладення на позивача повної вартості послуг двох адвокатів, які одночасно брали участь у частині судових засідань та виконанні окремих процесуальних дій. Не заперечуючи права відповідача самостійно визначати кількість представників і погоджувати їхню винагороду, заявник стверджує, що об`єктивної необхідності участі саме двох адвокатів не доведено, а посилання на складність справи, обсяг матеріалів і тривалість розгляду не є достатнім обґрунтуванням компенсації обох гонорарів. На його думку, договірні зобов`язання відповідача перед адвокатами не створюють безумовного обов`язку іншої сторони відшкодувати відповідні витрати в повному обсязі.

Крім того, заявник посилається на відсутність платіжних інструкцій, банківських виписок, квитанцій чи інших розрахункових документів, які підтверджували б фактичне перерахування ТОВ «ОБІО» адвокатам 200 000,00 грн. За його твердженням, долучені до заяви акти та додаткові угоди не є платіжними документами та самі по собі не підтверджують факту понесення ТОВ «ОБІО» витрат на професійну правничу допомогу.

Проте, колегія суддів відзначає, що вищевказані подані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75 - 78 ГПК України та є належними доказами, що відповідачу надано професійну правничу допомогу у даній справі у суді першої інстанції адвокатами: Мілевською Яною Ігорівною на підставі договору про надання правової допомоги від 23.06.2025, додаткової угоди №2 від 02.01.2026 та Білоцерковцем Назаром Вікторовичем на підставі договору про надання правової допомоги від 23.06.2025, додаткової угоди №1 від 02.01.2026, що в силу приписів ст. 126 ГПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви та підтверджує факт надання відповідачу професійної правничої допомоги та виникнення обов`язку оплатити її. Питання про розмір відповідних витрат, який підлягає компенсації за рахунок позивача, вирішується з урахуванням критеріїв їх необхідності, співмірності та правил розподілу судових витрат.

За приписами ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Колегія суддів відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

В контексті викладеного, колегія суддів враховує, що відповідач вправі самостійно визначати кількість адвокатів, залучених до представництва його інтересів, обсяг доручених кожному з них завдань та розмір винагороди. Водночас погодження клієнтом гонорару з кожним із представників не зумовлює безумовного покладення всієї суми відповідних витрат на іншу сторону спору. При вирішенні питання про їх відшкодування оцінці підлягають обсяг фактично наданої правничої допомоги, її зв`язок із розглядом справи, необхідність відповідних витрат, а також їх співмірність і пропорційність предмету спору. Така оцінка стосується меж компенсації витрат за рахунок іншого учасника справи та не змінює договірних зобов`язань клієнта перед адвокатами.

Зі змісту актів приймання-передачі наданих послуг від 05.06.2026 вбачається, що до обсягу правничої допомоги обох адвокатів включено ознайомлення з позовною заявою та додатками до неї, аналіз правових підстав позову і правової позиції позивача, консультування клієнта та участь у судових засіданнях суду першої інстанції. Водночас зазначені акти не є повністю тотожними: акт, складений з адвокатом Білоцерковцем Н.В., додатково містить аналіз судової практики Верховного Суду в подібних спорах, а акт, складений з адвокатом Мілевською Я.І., підготовку та відправлення процесуальних документів. Отже, оцінюванню підлягає саме часткове дублювання послуг з одночасним урахуванням самостійного обсягу роботи кожного представника.

Саме лише використання однакових найменувань послуг не є достатнім для висновку про їх зайвість, оскільки кожному адвокату може бути необхідне ознайомлення з матеріалами справи для виконання доручених йому завдань. Однак за наявності конкретних заперечень позивача щодо дублювання правничої допомоги необхідність компенсації вартості таких послуг має оцінюватися з урахуванням їх фактичного змісту, розподілу функцій між представниками та особливостей цієї справи. У наданих відповідачем поясненнях не конкретизовано, які відмінні завдання потребували повторного виконання зазначених аналітичних і консультаційних дій та яким чином відповідний розподіл роботи обґрунтовує покладення на позивача повної суми двох гонорарів.

Колегія суддів також враховує, що за наведеним відповідачем розрахунком 7 год 25 хв припадає на судові засідання, у яких одночасно брали участь обидва представники відповідача. Одночасна участь двох адвокатів сама по собі не свідчить про надмірність витрат, проте відповідач не конкретизував розподілу між ними процесуальних функцій під час цих засідань та обставин, які зумовлювали необхідність такого представництва для належного захисту його інтересів. Тому тривалість спільної участі не може без додаткового обґрунтування вважатися достатньою підставою для компенсації вартості роботи обох адвокатів у повному заявленому розмірі.

При цьому встановлення фіксованого гонорару по 100 000,00 грн кожному адвокату не усуває необхідності перевірки співмірності сукупних витрат. Наведена погодинна деталізація може використовуватися для оцінки фактичного обсягу роботи, однак не перетворює погоджений сторонами фіксований гонорар на погодинну оплату та не дає підстав механічно визначати вартість окремих послуг шляхом ділення гонорару на кількість зазначених годин.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що часткове дублювання послуг, відсутність конкретизації самостійних завдань представників у відповідній частині та необґрунтованість необхідності компенсації повної вартості їх одночасної участі в судових засіданнях підлягають врахуванню при визначенні суми витрат, яка може бути покладена на позивача. Отже, заявлений відповідачем загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 200 000,00 грн включає витрати, які за своїм змістом частково дублюють одна одну, а тому їх компенсація у повному обсязі не відповідає критеріям необхідності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів, проаналізувавши наданий відповідачем опис виконаних робіт у сукупності з договорами про надання правової допомоги, додатковими угодами, актами приймання-передачі послуг та матеріалами справи, встановила, що професійна правнича допомога охоплювала ознайомлення з позовною заявою та доданими до неї доказами, аналіз правових підстав позову і позиції позивача, опрацювання судової практики, консультування клієнта, підготовку та подання процесуальних документів, підготовку до судових засідань і представництво інтересів відповідача під час їх проведення.

Зазначені послуги за своїм характером пов`язані з розглядом даної справи та спрямовані на забезпечення захисту інтересів відповідача. Водночас встановлення факту надання правничої допомоги та наявності обов`язку клієнта оплатити її не є достатнім для покладення всієї погодженої сторонами договорів суми гонорару на іншого учасника справи. Визначаючи межі такого відшкодування, суд має оцінити фактичний зміст і обсяг виконаної роботи, її необхідність для розгляду конкретного спору, складність порушених правових питань та співмірність заявленої вартості послуг із цими обставинами.

При цьому погодження фіксованого гонорару не виключає оцінки його розумності для цілей розподілу судових витрат. Така оцінка не означає втручання суду в договірні відносини адвоката та клієнта або зміни визначеної ними винагороди. Договірний розмір гонорару зберігає значення для взаємних зобов`язань сторін договору, тоді як суд визначає, в якому обсязі відповідні витрати можуть бути компенсовані за рахунок іншої сторони спору.

Дослідивши зміст поданих відповідачем процесуальних документів, зокрема заперечень на відповідь на відзив та додаткових пояснень, колегія суддів враховує, що значна частина викладеної в них аргументації стосується вже порушених сторонами обставин і правових питань. У наступних документах правова позиція відповідача переважно уточнювалася, деталізувалася та повторювалася, що не потребувало щоразу первинного опрацювання всіх матеріалів справи чи формування цілком нового правового обґрунтування. Тому кількість поданих документів та їхній обсяг самі по собі не відображають обсягу самостійної інтелектуальної роботи, необхідної для їх підготовки.

Колегія суддів визнає необхідність належного реагування відповідача на доводи та процесуальні звернення позивача. Однак при оцінці вартості такої роботи слід розмежовувати первинне формування правової позиції, яке передбачає дослідження фактичних обставин, доказів і правового регулювання та її подальше викладення з урахуванням нових заперечень іншої сторони. Використання раніше опрацьованих матеріалів і вже сформованих висновків об`єктивно зменшує обсяг додаткової роботи. Відповідно, підготовка кожного наступного документа не може автоматично оцінюватися як виконання повного комплексу аналітичних дій заново.

Оцінюючи складність справи, колегія суддів бере до уваги, що спір стосувався обов`язку товариства надати учаснику визначені документи та відеозапис загальних зборів. Його вирішення потребувало дослідження обсягу інформаційних прав учасника товариства, змісту заявлених ним вимог та обставин наявності й надання відповідних матеріалів. Водночас за наведеними обставинами розгляд справи не був пов`язаний із проведенням експертиз, складними розрахунками або дослідженням такого масиву доказів, який вимагав би виняткового за обсягом правового опрацювання.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що немайновий характер спору сам по собі не свідчить про незначну складність справи та не виключає істотного значення її результату для сторін. Проте таке значення також не є самостійним підтвердженням розумності будь-якої погодженої винагороди. Воно підлягає оцінці разом із фактичним обсягом роботи, характером досліджених питань та конкретними діями представників. У цій справі наведені відповідачем обставини не пояснюють необхідності компенсації правничої допомоги саме в заявленому сукупному розмірі 200 000,00 грн.

Тривалість судового провадження колегія суддів враховує в тій мірі, в якій вона зумовила необхідність додаткових дій адвокатів. Саме перебування справи на розгляді суду першої інстанції протягом певного часу не є тотожним безперервному наданню правничої допомоги та не підтверджує відповідного збільшення її обсягу. Для оцінки витрат визначальними є фактично виконані роботи, підготовлені документи та участь у процесуальних діях, а не лише календарна тривалість розгляду.

Водночас колегія суддів відхиляє підхід, за якого весь обсяг роботи представників оцінюється виключно через тривалість судових засідань. Належне представництво потребує підготовки до них, вивчення матеріалів, опрацювання аргументів іншої сторони та узгодження позиції з клієнтом. Тому перевищення загального часу роботи адвокатів над тривалістю їхньої участі в засіданнях саме по собі не доводить завищення витрат. Оцінюванню підлягає обґрунтованість конкретних видів роботи та відсутність їх невиправданого повторного врахування.

У цьому зв`язку колегія суддів бере до уваги частковий збіг послуг, зазначених в актах обох адвокатів, а також їх одночасну участь у судових засіданнях загальною тривалістю 7 год 25 хв. Відповідач не конкретизував, які відмінні процесуальні завдання виконував кожний представник під час таких засідань та які особливості справи зумовлювали необхідність компенсації повної вартості паралельного представництва. Ці обставини підтверджують обґрунтованість заперечень позивача щодо надмірності сукупної заявленої суми, хоча й не дають підстав вважати всю роботу одного з адвокатів зайвою.

Колегія суддів також враховує відмінні послуги представників: аналіз судової практики, зазначений в акті адвоката Білоцерковця Н.В., та підготовку і відправлення процесуальних документів, зазначені в акті адвоката Мілевської Я.І. Відтак оцінка витрат здійснюється щодо сукупного результату роботи обох адвокатів із визнанням необхідності як аналітичної підготовки так і процесуального представництва. Часткове дублювання послуг та спільна участь у засіданнях враховуються як взаємопов`язані обставини, а не як окремі підстави для повторного зменшення компенсації за ту саму роботу.

Визначаючи суму витрат, яка може бути компенсована, колегія суддів бере до уваги, що сторони оцінили повний комплекс представництва у суді першої інстанції в однакову фіксовану суму 100 000,00 грн за кожним із договорів. При цьому наведені в актах відмінні послуги за своїм характером є складовими підготовки та реалізації спільної правової позиції відповідача в одному спорі, а надані документи не підтверджують виконання двох відокремлених за предметом і змістом комплексів правничої допомоги, необхідність оплати яких іншою стороною обґрунтовувала б сукупну компенсацію в розмірі 200 000,00 грн. Зокрема, не наведено обставин, які б свідчили про розмежування між адвокатами самостійних напрямів захисту, що потребували окремого повного опрацювання кожним із них.

Заявлена сума 200 000,00 грн не відповідає тому обсягу необхідної та самостійної роботи, компенсація якого обґрунтовано може бути покладена на іншу сторону.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням характеру заявлених позовних вимог, складності справи, обсягу її матеріалів, змісту процесуальних документів та фактичної участі представників у судових засіданнях обґрунтованим і співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає компенсації за рахунок позивача, є саме 70 000,00 грн. Не простежується з мотивів оскаржуваного судового рішення і те, яким чином суд співвідніс визначену ним суму 70 000,00 грн зі складністю спору, який хоча й потребував дослідження корпоративного законодавства, матеріалів загальних зборів та обсягу інформаційних прав учасника товариства, однак не був пов`язаний із проведенням експертиз, складними розрахунками, значним обсягом спеціальних досліджень чи необхідністю опрацювання виняткового за обсягом масиву доказів.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 70 000,00 грн є не обґрунтованим.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини справи не дають підстав для повної відмови у відшкодуванні відповідних витрат, оскільки матеріалами справи підтверджено реальність надання відповідачу професійної правничої допомоги та її зв`язок із розглядом цієї справи. Тому розмір витрат, що може бути покладений на позивача, підлягає визначенню судом апеляційної інстанції самостійно з урахуванням фактично необхідного обсягу правничої допомоги, розумності її вартості, відсутності подвійної компенсації за взаємопов`язані або дублюючі дії та принципу пропорційності розподілу судових витрат з урахуванням остаточного результату розгляду позовних вимог, враховуючи наступне.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.06.2026 у справі №906/684/25, задоволено частково. Рішення Господарського суду Житомирської області від 04.06.2026 у справі №906/684/25 в частині відмови у задоволенні позову про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ОБІО” (10025, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Промислова, будинок 6, код ЄДРПОУ 32828660 ) протягом 10 (десяти) днів з дати набрання рішенням законної сили засобами поштового зв`язку направити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) належним чином завірені копії наступних документів: довіреності від 01.04.2025 представника ОСОБА_4 (6% в статутному капіталі ТОВ "ОБІО"), виданої на ім`я ОСОБА_5 , на підставі якої його було уповноважено на представництво інтересів ОСОБА_4 на загальних зборах учасників ТОВ "ОБІО" 04.04.2025; довіреності від 21.03.2025 представника ОСОБА_6 (37% в статутному капіталі ТОВ "ОБІО"), виданої на ім`я ОСОБА_3 , на підставі якої його було уповноважено на представництво інтересів ОСОБА_6 на загальних зборах учасників ТОВ "ОБІО" 04.04.2025; довіреності від 17.03.2025 представника ОСОБА_7 (20% в статутному капіталі ТОВ "ОБІО"), виданої на ім`я ОСОБА_8 , на підставі якої його було уповноважено на представництво інтересів ОСОБА_7 на загальних зборах учасників ТОВ "ОБІО" 04.04.2025, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення яким:

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю “ОБІО” (10025, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Промислова, будинок 6, код ЄДРПОУ 32828660 ) протягом 10 (десяти) днів з дати набрання рішенням законної сили засобами поштового зв`язку направити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) належним чином завірені копії наступних документів:

довіреності від 01.04.2025 представника ОСОБА_4 (6% в статутному капіталі ТОВ "ОБІО"), виданої на ім`я ОСОБА_5 , на підставі якої його було уповноважено на представництво інтересів ОСОБА_4 на загальних зборах учасників ТОВ "ОБІО" 04.04.2025;

довіреності від 21.03.2025 представника ОСОБА_6 (37% в статутному капіталі ТОВ "ОБІО"), виданої на ім`я ОСОБА_3 , на підставі якої його було уповноважено на представництво інтересів ОСОБА_6 на загальних зборах учасників ТОВ "ОБІО" 04.04.2025;

довіреності від 17.03.2025 представника ОСОБА_7 (20% в статутному капіталі ТОВ "ОБІО"), виданої на ім`я ОСОБА_8 , на підставі якої його було уповноважено на представництво інтересів ОСОБА_7 на загальних зборах учасників ТОВ "ОБІО" 04.04.2025.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 04.06.2026 у справі №906/684/25 в частині відмови у задоволенні позову про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ОБІО” (10025, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Промислова, будинок 6, код ЄДРПОУ 32828660 ) протягом 10 (десяти) днів з дати набрання рішенням законної сили засобами поштового зв`язку направити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) копію відеозапису на електронному носії проведених загальних зборів учасників ТОВ "ОБІО", який було зроблено 04.04.2025 на загальних зборах учасників ТОВ "ОБІО", які відбувались в приміщенні адмінбудівлі ТОВ "ОБІО", 2 поверх, конференц-зал, за адресою: м.Житомир, вул.Промислова, буд.6, залишено без змін.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОБІО” (10025, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Промислова, будинок, 6, код ЄДРПОУ 32828660) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) – 1211,20 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви; 1816,80 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.206-220 т.2).

Оскільки основне рішення скасовано лише в частині, розподіл витрат здійснений додатковим рішенням, підлягає перегляду в обсязі необхідному для його узгодження з остаточним результатом вирішення спору. Сам по собі похідний характер додаткового рішення не зумовлює його скасування в повному обсязі.

Колегія суддів, надаючи оцінку впливу постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 на розподіл витрат на професійну правничу допомогу, виходить із необхідності розмежування, з одного боку, визначення розумного та обґрунтованого розміру витрат, які відповідають фактичному обсягу необхідної правничої допомоги, а з іншого встановлення тієї їх частини, яка з урахуванням остаточного результату вирішення спору може бути покладена на позивача.

Ухвалюючи додаткове рішення від 14.08.2026, суд першої інстанції виходив із чинного на той час рішення Господарського суду Житомирської області від 04.06.2026 у даній справі про відмову у задоволенні позову. Однак, постановою суду апеляційної інстанції від 07.09.2026 вказане рішення частково скасовано та задоволено вимоги про зобов`язання ТОВ «ОБІО» надати позивачу копії трьох довіреностей. Відмову в задоволенні позову залишено без змін щодо надання копії відеозапису загальних зборів учасників товариства.

Крім того, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.03.2026 у даній справі закрито провадження в частині вимог про надання ще двох довіреностей, копії яких відповідач направив позивачу під час розгляду справи.

Такий процесуальний результат не є відмовою у задоволенні відповідних позовних вимог та сам по собі не підтверджує їх безпідставності. Фактичне надання запитуваних документів відповідачем після звернення позивача до суду також не дає підстав прирівнювати цю частину спору до такої, що вирішена на користь відповідача, та покладати пов`язані з нею витрати на позивача лише з огляду на закриття провадження у відповідній частині.

Отже, визначення суми відшкодування здійснено без належного врахування всіх обставин, істотних для застосування частин четвертої та п`ятої статті 129 ГПК України.

Таким чином, остаточний результат розгляду справи охоплює різні за своїм змістом процесуальні наслідки:

надання відповідачем двох документів (довіреності виконавчого органу (директора) ТОВ "ОБІО", виданої на ім`я ОСОБА_3 , на підставі якої його було уповноважено на представництво інтересів виконавчого органу товариства на загальних зборах учасників ТОВ "ОБІО" 04.04.2025; довіреності ТОВ "ОБІО" на ім`я Савчук Дарини) під час провадження у суді першої інстанції;

задоволення судом апеляційної інстанції вимог про надання трьох інших документів (довіреності від 01.04.2025 представника ОСОБА_4 (6% в статутному капіталі ТОВ "ОБІО"), виданої на ім`я ОСОБА_5 , на підставі якої його було уповноважено на представництво інтересів ОСОБА_4 на загальних зборах учасників ТОВ "ОБІО" 04.04.2025; довіреності від 21.03.2025 представника ОСОБА_6 (37% в статутному капіталі ТОВ "ОБІО"), виданої на ім`я ОСОБА_3 , на підставі якої його було уповноважено на представництво інтересів ОСОБА_6 на загальних зборах учасників ТОВ "ОБІО" 04.04.2025; довіреності від 17.03.2025 представника ОСОБА_7 (20% в статутному капіталі ТОВ "ОБІО"), виданої на ім`я ОСОБА_8 , на підставі якої його було уповноважено на представництво інтересів ОСОБА_7 на загальних зборах учасників ТОВ "ОБІО" 04.04.2025);

відмова у задоволенні позовної вимоги щодо надання копії відеозапису на електронному носії проведених загальних зборів учасників ТОВ "ОБІО", який було зроблено 04.04.2025 на загальних зборах учасників ТОВ "ОБІО", які відбувались в приміщенні адмінбудівлі ТОВ "ОБІО", 2 поверх, конференц-зал, за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, буд. 6.

Зазначені обставини підлягають оцінці в їх сукупності, оскільки покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу без урахування остаточного результату вирішення кожної із складових спору не відповідало б засадам справедливого та пропорційного розподілу судових витрат.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим застосування зазначеного правила здійснюється з урахуванням положень частини п`ятої статті 129 ГПК України, відповідно до яких суд має оцінити, зокрема, чи пов`язані відповідні витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін та інших установлених законом обставин.

У цьому випадку немайновий характер заявлених вимог та встановлення адвокатами фіксованих гонорарів за представництво інтересів відповідача у справі загалом не дають можливості визначити вартість професійної правничої допомоги стосовно кожної окремої довіреності або відеозапису шляхом безпосереднього застосування погодженого сторонами тарифу.

Разом з цим, це не усуває обов`язку суду здійснити мотивований розподіл відповідних витрат з урахуванням змісту позовних вимог, результату їх розгляду та характеру реально наданої правничої допомоги.

Кількість запитуваних позивачем документів також не може бути єдиним критерієм визначення обсягу адвокатської роботи, оскільки правові підстави їх надання, фактичні обставини спору та значна частина необхідних процесуальних дій були спільними.

Колегія суддів погоджується з відповідачем у тому, що часткове задоволення позову не позбавляє його права на компенсацію витрат, пов`язаних із захистом проти тієї позовної вимоги, в задоволенні якої остаточно відмовлено.

Зокрема, розгляд вимоги про надання копії відеозапису потребував формування відповідачем відповідної правової позиції, опрацювання доводів позивача, підготовки заперечень та їх підтримання під час розгляду справи. Тому доводи апелянта про необхідність повної відмови у відшкодуванні відповідачу витрат на професійну правничу допомогу не враховують того, що в цій частині результат вирішення спору залишився на користь відповідача.

Разом з цим, колегія суддів відхиляє доводи ТОВ «ОБІО» про необхідність автоматичного розподілу витрат на професійну правничу допомогу порівну з посиланням на висновок, наведений у постанові суду апеляційної інстанції від 07.09.2026 у даній справі.

Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, під час перегляду основного рішення судом апеляційної інстанції здійснено розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Натомість питання про належну компенсацію витрат відповідача на професійну правничу допомогу є предметом перегляду додаткового рішення у даному апеляційному провадженні.

Колегія суддів відзначає, що судовий збір справляється у визначеному законом розмірі за відповідні процесуальні звернення, тоді як розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу залежить від змісту та обсягу фактично наданих послуг, їх необхідності, розумності, співмірності та зв`язку з розглядом конкретної справи.

Отже, застосований при ухваленні постанови суду апеляційної інстанції від 07.09.2026 підхід до розподілу судового збору не визначає наперед розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та не усуває необхідності їх окремої оцінки.

Водночас, висновок про часткове задоволення позову також не зумовлює автоматичного покладення на позивача половини витрат на професійну правничу допомогу, оскільки суд у кожному випадку має встановити, чи відповідає конкретна сума, яка покладається на іншу сторону, критеріям реальності, необхідності, розумності та пропорційності.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №641/1355/18 та від 11.12.2019 у справі №908/3199/15, наведені на обґрунтування розподілу витрат порівну, не замінюють необхідності дослідження конкретних обставин цієї справи. Відповідач не обґрунтував, чому саме половина загальної вартості правничої допомоги відповідає фактичному та необхідному обсягу захисту його інтересів щодо вимоги про відеозапис, а також яким чином за запропонованого ним розподілу враховуються задоволення позовних вимог про надання трьох довіреностей та надання ще двох довіреностей самим відповідачем під час судового провадження.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, який за встановлених у цій справі обставин може бути покладений на позивача, колегія суддів виходить не із визначеної судом першої інстанції суми 70 000,00 грн як наперед встановленої бази для подальшого арифметичного розподілу, а самостійно оцінює фактичний зміст, характер та обсяг наданої відповідачу правничої допомоги, її необхідність для захисту його інтересів, розумність відповідних витрат та їх зв`язок із тією частиною спору, яка за остаточним результатом його розгляду вирішена на користь відповідача.

При цьому колегія суддів не визначає належну компенсацію шляхом арифметичного поділу заявлених витрат на кількість запитуваних документів чи позовних вимог.

Вимоги про надання довіреностей та відеозапису мали спільну фактичну основу та розглядалися в межах одного провадження, однак відрізнялися предметом доказування та змістом правової аргументації сторін. Тому кількість таких вимог безпосередньо не відображає співвідношення обсягу роботи адвокатів щодо кожної з них.

Акти приймання-передачі послуг та погоджені сторонами фіксовані гонорари не містять окремої вартості представництва інтересів відповідача саме щодо вимоги про надання відеозапису. У зв`язку з цим відсутні підстави ототожнювати певну арифметично визначену частину загального гонорару з договірною вартістю захисту відповідача від цієї вимоги.

Водночас відсутність такого розмежування не заперечує факту надання професійної правничої допомоги у відповідній частині та не усуває необхідності визначення розумного розміру тієї її частини, що пов`язана з вимогою, остаточно вирішеною на користь відповідача.

До відповідного обсягу правничої допомоги колегія суддів відносить опрацювання фактичних і правових підстав вимоги щодо надання відеозапису, формування заперечень проти її задоволення, викладення відповідної позиції у процесуальних документах та її підтримання представниками відповідача під час судового розгляду.

Оцінюванню підлягає також необхідна частина спільних підготовчих та представницьких дій, які забезпечували захист відповідача щодо всього предмета спору.

Разом з тим на позивача не може бути покладена повна вартість таких спільних дій без урахування того, що вони стосувалися також позовних вимог, які в подальшому були задоволені судом апеляційної інстанції, а також вимог, фактично виконаних самим відповідачем шляхом надання відповідних документів під час провадження у суді першої інстанції.

Колегія суддів також враховує встановлені під час дослідження заявлених витрат обставини щодо часткового повторення правової аргументації у процесуальних документах відповідача, використання представниками вже сформованої правової позиції при підготовці наступних заперечень та пояснень, часткового збігу послуг, зазначених в актах обох адвокатів, а також їх одночасної участі у судових засіданнях за відсутності конкретного розмежування процесуальних функцій кожного з представників.

Зазначені обставини не свідчать про відсутність правничої допомоги або непотрібність участі одного з представників, проте мають значення при встановленні того обсягу відповідних витрат, компенсація якого може бути обґрунтовано покладена на іншу сторону спору.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи реальність наданої відповідачу професійної правничої допомоги, її необхідність для формування та підтримання заперечень щодо вимоги про надання відеозапису, обмежений предмет цієї вимоги, її розгляд у межах спільного провадження з вимогами про надання документів, використання спільної фактичної та правової основи, характер і складність справи, часткове дублювання роботи представників, а також остаточний результат вирішення спору, колегія суддів дійшла висновку, що 20 000,00 грн є розумним, обґрунтованим розміром витрат відповідача на професійну правничу допомогу, який у цій справі підлягає покладенню на позивача.

При цьому визначення саме такого розміру компенсації не є механічним зменшенням встановленої судом першої інстанції суми 70 000,00 грн та не ґрунтується на арифметичному співвідношенні задоволених і відхилених позовних вимог.

Сума витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн є результатом самостійної оцінки судом апеляційної інстанції фактичного обсягу необхідної правничої допомоги, пов`язаної з тією частиною спору, яка остаточно вирішена на користь відповідача, з урахуванням відповідної частини спільних підготовчих і представницьких дій, об`єктивно необхідних для захисту його інтересів.

В іншій частині заявлені відповідачем витрати не можуть бути покладені на позивача, оскільки вони не відповідають критеріям розумності та співмірності з фактичним обсягом необхідної правничої допомоги та пов`язані зі здійсненням представництва щодо вимог, за якими позивач отримав судовий захист та запитувані документи були надані відповідачем уже під час розгляду справи.

При цьому такий висновок не впливає на зміст договірних зобов`язань між відповідачем та його адвокатами щодо сплати погодженого ними гонорару, а визначає виключно ту частину відповідних витрат, яка відповідно до вимог процесуального закону може бути компенсована за рахунок іншої сторони спору.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення з позивача визначених судом першої інстанції 70 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу є частково обґрунтованими.

4. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Згідно п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2026 у справі №906/684/25, задовольнити частково. Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2026 у справі №906/684/25 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ОБІО” про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2026 у справі №906/684/25 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2026 у справі №906/684/25, задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2026 у справі №906/684/25 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБІО» про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2026 у справі №906/684/25 залишити без змін.

Резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду Житомирської області від 14.08.2026 у справі №906/684/25 викласти в наступній редакції:

"Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" (10025, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 6, ЄДРПОУ 32828660) - 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу."

3. Доручити видачу судового наказу Господарському суду Житомирської області.

4. Справу №906/684/25 повернути Господарському суду Житомирської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "18" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.