Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №902/476/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Справа № 902/476/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Хабарова М.В. , суддя Мамченко Ю.А.

секретар судового засідання Кулай О.М.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

прокурор - Мельничук Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинний маєток" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 червня 2026 року у справі №902/476/26 (повний текст складено 15 червня 2026 року, суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинний маєток"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12 червня 2026 року у справі №902/476/26 частково задоволено заяву заступника керівника Вінницької обласної прокуратури (вх. №01-30/6003/26 від 11 червня 2026 року) про вжиття заходів забезпечення позову у справі №902/476/26.

Накладено арешт на грошові кошти ТОВ "Родинний маєток" (код ЄДРПОУ 41029980) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ "Родинний маєток", у межах суми 3 756 303,92 грн.

В решті заяви відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви прокурора про забезпечення позову, виходячи з того, що після зміни предмета позову та збільшення розміру позовних вимог до 6 550 174,60 грн раніше вжиті заходи забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідача в межах 2 793 870,68 грн не охоплюють повного розміру заявлених вимог. Суд визнав співмірним та адекватним накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Родинний маєток" у межах різниці між остаточно заявленою сумою позовних вимог та сумою вже накладеного арешту, а саме 3 756 303,92 грн, зазначивши, що такий захід має тимчасовий характер, безпосередньо пов`язаний із предметом спору, не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача та спрямований на забезпечення можливості фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Не погоджуючись з постановленою судом першої інстанції ухвалою, відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Родинний маєток" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 12 червня 2026 року у справі №902/476/26, зупинити виконання оскаржуваної ухвали до розгляду апеляційної скарги, скасувати її та ухвалити постанову, якою заяву заступника керівника Вінницької обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також з порушенням норм процесуального права.

Скаржник посилається на положення статті 136 ГПК України та зазначає, що забезпечення позову допускається за умови існування достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача. На переконання апелянта, при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції застосував положення статті 136 ГПК України без належного врахування правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22, постановах Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі №910/16370/20, від 24 червня 2022 року у справі №904/3783/21, від 26 вересня 2022 року у справі №911/3208/21 та від 20 червня 2025 року у справі №911/2073/24.

Апелянт зауважує, що відповідно до наведеної ним практики Верховного Суду умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, у тому числі грошові кошти, яке перебуває у відповідача на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення суду. При цьому достатньо обґрунтованими є саме підтверджені доказами фактичні обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

За твердженням скаржника, про існування відповідної загрози можуть свідчити, зокрема, конкретні дії відповідача, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення до нього вимоги або після звернення до суду, а саме реалізація майна чи здійснення підготовчих дій до його відчуження, витрачання коштів не для проведення розрахунків із позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо. Натомість саме лише посилання заявника на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання майбутнього рішення суду без наведення відповідних фактичних обставин та доказів, на думку апелянта, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не встановив та не навів конкретних фактичних обставин, які б свідчили про існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі. На думку скаржника, місцевий господарський суд фактично обмежився посиланням на норми процесуального права та практику Верховного Суду, однак не встановив, що ТОВ "Родинний маєток" вчиняє чи має намір вчиняти дії, спрямовані на створення перешкод для виконання майбутнього судового рішення.

При цьому скаржник звертає увагу, що рішення по суті спору станом на момент вжиття заходів забезпечення позову не ухвалено, а результат вирішення спору та те, на користь якої зі сторін буде прийнято рішення, є невідомими. Тому, на думку апелянта, сама по собі наявність майнового спору та значний розмір заявлених позовних вимог не можуть автоматично свідчити про необхідність накладення арешту на грошові кошти відповідача.

ТОВ "Родинний маєток" зазначає, що фактична мотивація суду першої інстанції щодо необхідності накладення арешту на грошові кошти зводиться до висновку про те, що такий захід не призведе до невиправданого обмеження майнових прав товариства, оскільки грошові кошти залишатимуться у його володінні та користуванні, а обмеження можливості розпорядження ними матиме лише тимчасовий характер і спрямоване на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Крім того, апелянт вказує на внутрішню суперечливість мотивів оскаржуваної ухвали. Так, при вирішенні вимоги прокурора про накладення арешту на нерухоме майно відповідача суд першої інстанції зазначив, що міркування заявника про можливість ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог є лише припущеннями, які не підтверджені належними та допустимими доказами. Водночас за тих самих наведених прокурором обставин суд задовольнив заяву в частині накладення арешту на грошові кошти товариства. На переконання апелянта, такі висновки суду є взаємосуперечливими, оскільки, визнавши недоведеними обставини щодо реальної загрози ускладнення виконання рішення суду, місцевий господарський суд водночас застосував один із заявлених заходів забезпечення позову.

Окремо скаржник заперечує належність та достовірність відомостей про фінансовий стан ТОВ "Родинний маєток", на які посилався прокурор в обґрунтування заяви про забезпечення позову. Зокрема, прокурор посилався на розміщену у відкритому доступі на вебсайті "Опендатабот" інформацію, відповідно до якої товариство у 2023– 2025 роках мало від`ємні показники чистого прибутку та рентабельності, що, за доводами заявника, свідчило про тривалий збитковий характер діяльності товариства.

Апелянт стверджує, що достовірність наведеної на вебсайті "Опендатабот" інформації судом не перевірялася, така інформація не підтверджена іншими доказами, а джерело її походження не встановлено. При цьому скаржник посилається на умови використання матеріалів зазначеного вебресурсу та положення ліцензії Creative Commons, якими передбачено відсутність гарантій щодо точності, повноти та відсутності помилок у розміщених матеріалах. З огляду на це апелянт вважає, що інформація із вебсайту "Опендатабот" не могла бути покладена в основу висновків про фінансову неспроможність товариства та існування загрози невиконання можливого рішення суду.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 липня 2026 року у справі №902/476/26 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинний маєток" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 червня 2026 року у справі №902/476/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12 серпня 2026 року о 14:30 год.

15 липня 2026 року від Вінницької обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор заперечує проти доводів ТОВ "Родинний маєток", вважає ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 червня 2026 року законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

Обґрунтовуючи заперечення, прокурор зазначає, що накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Родинний маєток" у межах 3 756 303,92 грн відповідає критеріям розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, безпосередньо пов`язане з предметом спору та спрямоване на запобігання утрудненню або унеможливленню виконання майбутнього рішення суду. Такий захід має тимчасовий характер, не позбавляє відповідача права володіння коштами та, на переконання прокуратури, не створює невиправданих перешкод у здійсненні ним господарської діяльності.

Прокурор наголошує, що ризик утруднення виконання рішення пов`язаний із можливістю відповідача вільно розпоряджатися своїми активами до набрання рішенням законної сили. На підтвердження необхідності забезпечення позову до заяви були долучені документи щодо фінансового стану товариства, відомості з відкритих джерел та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, на думку прокуратури, саме відповідач має можливість надати більш повну інформацію про наявність грошових коштів, іншого майна та довести неспівмірність чи недоцільність застосованого заходу, однак відповідних заперечень до суду першої інстанції не подавав.

З урахуванням наведеного прокуратура вважає арешт грошових коштів необхідним і достатнім заходом, який забезпечує реальне виконання можливого рішення суду та ефективний захист інтересів держави.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду №01-05/840 від 11 серпня 2026 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Олексюк Г.Є. та перебуванням у відпустках суддів членів Гудак А.В. і Петухова М.Г. на підставі службової записки Секретаря судової палати №2, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/476/26 визначено колегію суддів у складі: суддя Маціщук А.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2026 року у справі №902/476/26 заяву судді Маціщук А.В. про самовідвід у справі №902/476/26 задоволено. Відведено суддів Маціщук А.В., Філіпову Т.Л. та Василишина А.Р. від участі в розгляді справи №902/476/26. Справу №902/476/26 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/476/26 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Кульчій І.М., суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 серпня 2026 справу №902/476/26 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Кульчій І.М., суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В. Розгляд апеляційної скарги відкладено на 31 серпня 2026 року о 10:30 год.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду №01-05/875 від 20 серпня 2026 року у зв`язку з перебуванням у відрядженні головуючої судді Кульчій І.М. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 серпня 2026 року, у зв`язку із перебуванням у відрядженні головуючої судді Кульчій І.М., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний склад суду: головуюча суддя Бучинська Г.Б., суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В.

Безпосередньо в судовому засіданні прокурор повністю підтримали вимоги і доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинний маєток" про стягнення 2 793 870,68 грн безпідставно збережених коштів пайової участі, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, з яких 1 748 784,26 грн - кошти пайової участі, 831 532,28 грн - інфляційні втрати та 213 554,14 грн - три відсотки річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ТОВ "Родинний маєток" обов`язку щодо перерахування до місцевого бюджету Вінницької міської територіальної громади коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Так, відповідачем здійснювалося нове будівництво житлово-громадського комплексу по вул. І. Богуна, 27А у м. Вінниці, першу чергу якого розпочато 02 серпня 2019 року, а другу чергу з першим та другим пусковими комплексами - 17 серпня 2019 року. Вказані об`єкти введені в експлуатацію почергово 30 березня 2021 року та 04 липня 2022 року відповідно. За твердженням прокурора, на відповідача покладався обов`язок сплатити кошти пайової участі до прийняття об`єктів в експлуатацію, однак такий обов`язок виконаний не був.

Одночасно з пред`явленням позову прокурор звернувся із заявою про його забезпечення, у якій просив накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Родинний маєток" у національній та іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову, у межах первісної ціни позову - 2 793 870,68 грн; накласти арешт на нерухоме майно товариства; заборонити відповідачу та уповноваженим суб`єктам вчиняти визначені реєстраційні дії стосовно відомостей про статутний капітал та склад учасників товариства.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14 квітня 2026 року у справі №902/476/26 у задоволенні зазначеної заяви про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 травня 2026 року у справі №902/476/26 ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14 квітня 2026 року в частині відмови у накладенні арешту на грошові кошти ТОВ "Родинний маєток" скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення заяви прокурора.

Зокрема, накладено арешт на грошові кошти ТОВ "Родинний маєток" як у національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ "Родинний маєток", у межах первісної суми позовних вимог - 2 793 870,68 грн. В іншій частині ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

При цьому суд апеляційної інстанції у постанові від 14 травня 2026 року вже надавав оцінку необхідності застосування такого заходу забезпечення позову саме у цій справі та дійшов висновку, що арешт грошових коштів ТОВ "Родинний маєток" у межах ціни позову є співмірним предмету спору та здатним забезпечити майбутнє виконання рішення суду в разі задоволення позову.

На виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 травня 2026 року у справі №902/476/26 головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 03 червня 2026 року винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Родинний маєток" у межах 2 793 870,68 грн.

У подальшому заступником керівника Вінницької обласної прокуратури подано заяву про зміну предмета позову шляхом заміни одних позовних вимог іншими.

Протокольною ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03 червня 2026 року вказану заяву задоволено та постановлено подальший розгляд справи №902/476/26 здійснювати з урахуванням вимог про стягнення з ТОВ "Родинний маєток" на користь Вінницької міської ради 6 550 174,60 грн, з яких 3 863 665,37 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі, 2 185 601,28 грн - інфляційні втрати та 500 907,95 грн - три відсотки річних.

11 червня 2026 року заступник керівника Вінницької обласної прокуратури повторно звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій, зокрема, просив накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Родинний маєток" у межах 3 756 303,92 грн, тобто різниці між остаточним розміром заявлених позовних вимог - 6 550 174,60 грн та сумою раніше накладеного арешту - 2 793 870,68 грн. Крім цього, прокурор просив накласти арешт на нерухоме майно товариства та застосувати заборони щодо здійснення визначених реєстраційних дій.

Отже, звернення прокурора із новою заявою про забезпечення позову було обумовлене зміною процесуальної ситуації у справі, а саме істотним збільшенням розміру майнових вимог.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та/або грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, господарський суд повинен оцінити розумність, обґрунтованість, адекватність та співмірність відповідного заходу, збалансованість інтересів сторін, наявність зв`язку між конкретним заходом та предметом позову, спроможність такого заходу забезпечити фактичне виконання рішення суду, а також імовірність утруднення чи унеможливлення його виконання в разі невжиття заходів забезпечення.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, зокрема грошові кошти, яке перебуває у відповідача на час розгляду спору, може зникнути або зменшитися на момент виконання рішення суду.

Разом з тим при вирішенні питання про арешт грошових коштів у спорі про їх стягнення необхідно враховувати особливість самого предмета спору: виконання можливого рішення про задоволення позову безпосередньо залежатиме від наявності у відповідача відповідної суми коштів на момент такого виконання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22 звернула увагу, що у спорі про стягнення коштів можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися належними йому коштами є об`єктивною, а покладення на позивача надмірного обов`язку доводити саме цю очевидну можливість може становити завищений стандарт доказування. Такий підхід надалі послідовно застосовується Верховним Судом.

Так, у постанові від 11 травня 2026 року у справі №910/16013/25 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду підтвердив, що у випадку позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами на своїх рахунках є беззаперечною. Верховний Суд також відхилив доводи відповідача про те, що арешт коштів блокує господарську діяльність, зазначивши, що саме відповідач має можливість надати докази свого фактичного фінансового стану, достатності коштів та іншого майна для виконання можливого рішення, а також конкретно довести, яким чином арешт у межах спірної суми порушує його права чи є неспівмірним. У разі ненадання таких доказів арешт коштів у межах спірної суми може бути визнаний співмірним і виправданим.

Крім того, у постанові від 07 серпня 2026 року у справі №907/911/23 (907/212/26) Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, залишаючи без змін судові рішення про накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову, наголосив, що достатність підстав для забезпечення оцінюється з урахуванням конкретних фактичних обставин, а арешт коштів є допустимим, якщо він безпосередньо пов`язаний із майновою вимогою, співмірний їй та спрямований на забезпечення реального виконання майбутнього рішення. При цьому твердження про блокування господарської діяльності повинні бути підтверджені конкретними доказами, а не ґрунтуватися лише на припущеннях.

Надаючи оцінку обставинам цієї справи з урахуванням наведеного правового регулювання, колегія суддів враховує, що необхідність застосування арешту грошових коштів відповідача у межах первісної ціни позову вже була предметом апеляційного перегляду у цій самій справі.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 травня 2026 року у справі №902/476/26 було встановлено наявність достатніх підстав для арешту грошових коштів ТОВ "Родинний маєток" у межах 2 793 870,68 грн та безпосередній зв`язок такого заходу із предметом заявленої майнової вимоги.

Зокрема, суд апеляційної інстанції врахував відомості щодо фінансового стану товариства, розмір його статутного капіталу - 1 010 000,00 грн, який істотно поступався первісній ціні позову, та дійшов висновку про існування обґрунтованого ризику недостатності у відповідача коштів на час виконання можливого рішення суду.

Крім того, у межах попереднього апеляційного перегляду було враховано обставини розпорядження відповідачем належними йому активами, зокрема відчуження у грудні 2025 року трьох нежитлових приміщень за наявності невиконаного обов`язку щодо сплати коштів пайової участі. Колегія суддів тоді дійшла висновку, що сукупність установлених обставин свідчить про наявність ризику недостатності коштів відповідача для виконання можливого судового рішення.

Після ухвалення постанови від 14 травня 2026 року обсяг майнових вимог до відповідача не зменшився, а навпаки збільшився більш ніж удвічі: з 2 793 870,68 грн до 6 550 174,60 грн.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що після збільшення розміру вимог фінансовий або майновий стан ТОВ "Родинний маєток" змінився настільки, що ризики, які стали підставою для забезпечення первісного розміру вимог, перестали існувати.

Навпаки, прокурором при зверненні із заявою від 11 червня 2026 року додатково наголошено, що ТОВ "Родинний маєток" здійснювало продаж квартир у збудованому комплексі з жовтня 2019 року до лютого 2025 року, однак кошти пайової участі до місцевого бюджету не сплатило. Після звернення Департаменту економіки і інвестицій Вінницької міської ради від 18 березня 2025 року щодо ініціювання сплати пайової участі товариство у грудні 2025 року відчужило три належні йому нежитлові приміщення. Ці обставини підтверджувалися, зокрема, відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зазначені обставини мають істотне значення саме в контексті вирішення питання про забезпечення позову, оскільки свідчать не про суто абстрактну можливість розпорядження активами, а про фактичне здійснення відповідачем такого розпорядження за наявності неврегульованих майнових претензій щодо сплати коштів пайової участі.

Колегія суддів також враховує співвідношення розміру статутного капіталу відповідача (1 010 000 грн) із актуальним розміром заявлених до стягнення вимог (6 550 174,60 грн). Прокурор також посилався на те, що у власності товариства залишився комплекс будівель і споруд площею 645,7 кв. м по вул. І. Богуна, 27-А у м. Вінниці, тоді як інші об`єкти відповідачем упродовж 2021– 2025 років відчужувалися.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про необхідність збереження забезпечення грошового характеру відповідно до актуального розміру позовних вимог є обґрунтованим.

Щодо доводів апелянта про неналежність та недостовірність відомостей із вебсайту "Опендатабот", колегія суддів зазначає, що відповідна інформація не є єдиною підставою для вжиття оскаржуваного заходу забезпечення.

Висновок про наявність ризику утруднення виконання можливого рішення ґрунтується на сукупності обставин, серед яких значне співвідношення ціни позову та розміру статутного капіталу товариства, тривале невиконання спірного грошового обов`язку, здійснення відповідачем відчуження належного йому нерухомого майна після звернення органу місцевого самоврядування щодо сплати пайової участі, а також істотне збільшення розміру заявлених позовних вимог.

Крім того, відомості з "Опендатабот" щодо від`ємних фінансових показників товариства вже були предметом оцінки Північно-західного апеляційного господарського суду при постановленні судового рішення від 14 травня 2026 року у даній справі, яким визнано обґрунтованим накладення арешту на кошти відповідача в межах первісної ціни позову.

Тому посилання скаржника на положення ліцензії Creative Commons та відсутність гарантій з боку адміністратора відповідного вебресурсу саме по собі не спростовує інших установлених та документально підтверджених обставин, які у своїй сукупності свідчать про існування ризику утруднення виконання можливого рішення суду.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що оскаржувана ухвала містить взаємосуперечливі висновки, оскільки суд першої інстанції, з одного боку, визнав недоведеними підстави для арешту нерухомого майна відповідача, а з іншого - наклав арешт на його грошові кошти.

Накладення арешту на грошові кошти та накладення арешту на нерухоме майно є самостійними заходами забезпечення позову, обґрунтованість, необхідність, адекватність та співмірність кожного з яких підлягають окремій оцінці судом.

Предметом спору у цій справі є саме стягнення грошових коштів, тому захід у вигляді арешту грошових коштів відповідача в межах ціни позову має безпосередній зв`язок із предметом заявленої вимоги та спрямований на збереження можливості фактичного виконання рішення про стягнення коштів.

Водночас відмова у застосуванні додаткового заходу у вигляді арешту нерухомого майна не свідчить про відсутність підстав для арешту грошових коштів та не нівелює самостійної оцінки співмірності останнього заходу.

Щодо доводів апелянта - ТОВ "Родинний маєток" про можливе блокування його господарської діяльності внаслідок арешту грошових коштів колегія суддів зазначає, що апелянт обмежився загальними посиланнями на необхідність виплати заробітної плати, сплати податків, зборів та інших поточних платежів, не надавши при цьому належних доказів фактичного обсягу таких зобов`язань, руху коштів по рахунках, наявності спеціального режиму використання відповідних коштів або інших обставин, які б підтверджували, що арешт у межах визначеної суми реально унеможливлює здійснення господарської діяльності товариства.

Саме по собі посилання на існування поточних господарських зобов`язань не свідчить про неспівмірність застосованого заходу.

Натомість ТОВ "Родинний маєток" маючи повну інформацію щодо власного фінансового та майнового стану не надало доказів наявності на його рахунках грошових коштів чи іншого ліквідного майна у розмірі, достатньому для виконання можливого рішення суду про стягнення 6 550 174,60 грн, так само як і доказів конкретних негативних наслідків застосування оскаржуваного арешту.

Такий підхід узгоджується з наведеною вище постановою Верховного Суду від 11 травня 2026 року у справі №910/16013/25, у якій касаційний суд відхилив аналогічні твердження відповідача про блокування господарської діяльності та наголосив на необхідності їх підтвердження відповідними доказами.

Колегія суддів також враховує, що оскаржуваною ухвалою арешт додатково накладено не на довільно визначену суму та не понад ціну позову, а виключно на 3 756 303,92 грн, тобто на різницю між актуальним розміром позовних вимог 6 550 174,60 грн та сумою забезпечення, вже застосованого постановою суду апеляційної інстанції від 14 травня 2026 року - 2 793 870,68 грн.

Отже, у сукупності обидва заходи забезпечують позов саме в межах актуальної ціни позову, що свідчить про дотримання вимоги співмірності, передбаченої частиною 4 статті 137 ГПК України.

При цьому застосований захід не вирішує спору по суті, не свідчить про обґрунтованість заявлених прокурором позовних вимог і не означає наперед визначеного висновку щодо результату розгляду справи. Його правове призначення обмежується збереженням можливості фактичного виконання майбутнього рішення у разі задоволення позову.

Грошові кошти не вилучаються у відповідача та не передаються позивачу, а можливість розпорядження ними лише тимчасово обмежується в установлених судом межах.

Аналогічний висновок щодо характеру такого заходу вже сформульовано у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 травня 2026 року у цій справі, де зазначено, що арешт коштів не призводить до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ "Родинний маєток", має тимчасовий характер, забезпечує збалансованість інтересів сторін та спрямований на збереження можливості ефективного виконання майбутнього судового рішення.

Таким чином, встановлена судом першої інстанції сукупність обставин давала достатні підстави для обґрунтованого припущення, що невжиття заходу забезпечення позову в частині, на яку збільшився обсяг заявлених майнових вимог, може істотно ускладнити або унеможливити фактичне виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Родинний маєток" у межах 3 756 303,92 грн безпосередньо пов`язане з предметом спору, відповідає актуальному розміру незабезпеченої частини позовних вимог, має тимчасовий характер, не виходить за межі ціни позову та забезпечує належний баланс між правом відповідача на здійснення господарської діяльності і необхідністю гарантувати ефективність судового захисту в разі задоволення позову.

За наведених обставин доводи апеляційної скарги про недоведеність підстав для забезпечення позову, порушення вимог статей 73, 77, 78, 136, 137 ГПК України, суперечливість мотивів оскаржуваної ухвали, недостовірність відомостей із відкритих джерел та можливе блокування господарської діяльності відповідача не спростовують правильності висновку місцевого господарського суду в оскаржуваній частині та не є підставою для скасування ухвали.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Вінницької області від 12 червня 2026 року у справі №902/476/26 в оскаржуваній частині постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинний маєток" слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 червня 2026 року у справі №902/476/26 - без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинний маєток" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 червня 2026 року у справі №902/476/26 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12 червня 2026 року у справі №902/476/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/476/26 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "18" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Хабарова М.В.

Суддя Мамченко Ю.А.