Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №902/335/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м.Рівне Справа № 902/335/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Поліщук П.Я. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник Кулаківський В.В. - в порядку самопредставництва

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради (вх3176/26 від 02.07.2026) на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 16.06.26р. суддею Шамшуріною М.В, у м.Вінниці, у справі № 902/335/26

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради

про стягнення 848 914,68 гривень

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Вінницької області від 16.06.2026 у справі №902/335/26.

1.2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.06.2026 у справі №902/335/26 задоволено частково позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради про стягнення 848 914,68 гривень.

1.3. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 330072,91 гривень вартості спожитої електричної енергії за лютий 2021 року, 14 419,21 гривень пені, 71 865,46 гривень 15 % річних, 231 226,19 гривень інфляційних втрат та 10 186,98 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

1.4. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог про стягнення 33 644,83 гривень пені та 167 686,08 гривень 15 % річних.

2. Короткий зміст процесуального рішення суду першої інстанції.

2.1. Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за електричну енергію у розмірі 848 914,68 гривень, з яких: 330 072,91 гривень вартості спожитої електричної енергії за лютий 2021 року, 48 064,04 гривень пені, 239 551,54 гривень 15% річних, 231 226,19 гривень інфляційних втрат.

2.2. Умови укладеного між сторонами договору за своєю правовою природою відповідають умовам у договору поставки електричної енергії (енергопостачання).

2.3. Вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини операторів систем розподілу, оператора системи передачі, користувачів системи розподілу та замовників послуг з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок визначені, а взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, врегульовані, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018, № 310 (далі - Кодекс систем розподілу), а також Правилами роздрібного ринку електричної енергії.

2.4. За змістом пункту 1.2.9. ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

2.5. Позивачем на виконання умов укладеного на умовах публічного договору між КНП "Могилів-Подільська ОЛІЛ та ДПЗД "Укрінтеренерго" договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, за період з 01.02.2021 по 28.02.2021 як постачальником "останньої надії" поставлено споживачу електричну енергію у кількості 78554 кВт/год. на загальну суму 330072,91 грн.

2.6. Здійснення господарської операції з поставки позивачем на користь відповідача та відповідно прийняття відповідачем електричної енергії за період лютого 2021, фактичний обсяг та вартість поставленої відповідачу електричної енергії за період лютого 2021 підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії № 009023 від 28.02.2021, а також звітом щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) АТ "Вінницяобленерго".

2.6.1. Зауважень та заперечень відповідача щодо обсягу отриманої електричної енергії матеріали справи не містять.

2.7. Акт купівлі - продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" № 009023 від 28.02.2021, рахунок на оплату спожитої електричної енергії направлялися відповідачу, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 02.04.2021 за №0100190494548.

2.7.1. Твердження відповідача про неотримання вказаних документів, з огляду на отримання цих документів прибиральницею, а не посадовою особою відповідача, як підставу для відмови у заявлених позовних вимогах судом відхилено, оскільки в силу вимог пункту 4.1. комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, яка є невід`ємним додатком до договору: споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

2.7.2. Датою отримання акту, рахунку на оплату спожитої електричної енергії відповідачем є 02.04.2021. Здійснення виконання посадових обов`язків працівниками відповідача, працівниками органу поштового зв`язку не є предметом розгляду у цій справі.

2.8. Обсяг та вартість фактично спожитої електричної енергії за лютий 2021 період підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи, не спростовано відповідачем та ним не заперечується. Доказів погашення заборгованості у розмірі 330072,91 гривень матеріали справи не містять.

2.9. Зобов`язання відповідача за договором в частині оплати поставленої та спожитої електричної енергії в сумі 330072,91грн. є невиконаними та на день розгляду справи доказів здійснення повного розрахунку за поставлену позивачем та спожиту відповідачем у лютому 2021 року електричну енергію у сумі 330072,91 грн. матеріали справи не містять. Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 330072,91 гривень є обґрунтованими.

2.10. Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 48 064,04 гривень пені, 239 551,54 гривень 15% річних, 231 226,19 гривень інфляційних втрат.

2.11. Розрахунок за спожиту електричну енергію за договором за лютий 2021 року відповідно до положень пункту 4.1. комерційної пропозиції та положень статей 252, 253, 254 ЦК України мав бути здійснений протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку (02.04.2021) - до 09.04.2021. Прострочення з виконання зобов`язання з оплати поставленої позивачем та спожитої відповідачем електричної енергії виникло з 10.04.2021. Разом з тим, як станом на 10.04.2021 так і станом на дату подання позову до суду та розгляду справи судом зобов`язання з оплати електричної енергії на загальну суму 330072,91грн. відповідачем не були виконані.

2.12. Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно. Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 48064,04грн є обґрунтованими.

2.13. Розрахунок 15% річних та інфляційних втрат здійсненого позивачем, розрахунок здійснено від простроченої суми невиконаного зобов`язання у розмірі 330072,91грн. за період з 10.04.2021 по 09.02.2026 (15% річних) та за період з 10.04.2021 по 31.12.2025 (інфляційних втрат). Сума нарахованих позивачем 15% річних та інфляційних втрат складає 239551,54грн. 15% річних та 231226,19грн. інфляційних втрат, які є також обґрунтованими.

2.14. Враховуючи у сукупності встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших негативних наслідків порушення зобов`язання відповідачем, суд першої інстанції з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, задоволив клопотання відповідача в частині зменшення розміру нарахованих пені та 15% річних, що підлягають стягненню на 70%, що є співмірним у контексті балансу інтересів усіх сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для усіх сторін спору. Клопотання відповідача про відмову у стягненні/зменшення суми інфляційних втрат, відхилено судом з урахування вимог норм законодавства.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Комунальне некомерційне підприємство "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради 02.07.2026, через систему "Електронний суд", звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх3176/26 від 02.07.2026), в якій просить: рішення Господарського суду Вінницької області в цій справі частково скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути 330 072,91 гривень вартості спожитої електричної енергії за лютий 2021 року, однак зменшити розмір пені до 1 грн. та розмір річних до мінімального розміру 47 913 (трьох процентів річних) та відмовити у стягнення з позивача інфляційних втрат.

3.2. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що вважає дії відповідача неправомірними щодо нарахування вищезазначених сум, окрім 330 072,91 гривень вартості спожитої електричної енергії за лютий 2021 року,

3.3. В матеріалах справи, як доказ вручення позивачу акта та договору, міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке як слідує з відмітки на ньому, вручене 02.04.2021 Ференс Л.О. КНП "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради мало в штаті прибиральницю Ференс Лору Олександрівну, яка звільнилась в 2025 році (докази додаються). Однак, даний лист не був переданий в адміністрацію закладу, зареєстрований та відповідно опрацьований відповідними службовими особами закладу (докази додаються).

3.4. Правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, а також регулювання відносин між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв`язку і користувачами їх послуг визначає Закон України «Про поштовий зв`язок», статтею 2 якого передбачено, що відносини у сфері надання послуг поштового зв`язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

3.5. Відповідно до пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку» № 270 від 05.03.2009 (Правила, у редакції, на час виникнення спірних правовідносин), національний оператор поштового зв`язку забезпечує надання універсальних послуг поштового зв`язку на всій території України. До універсальних послуг поштового зв`язку належать послуги з пересилання поштових карток, листів, бандеролей, секограм-простих та рекомендованих та посилок без оголошеної цінності масою до 10 кілограмів.

3.6. Враховуючи положення вказаних Правил апелянт зауважує, що перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, родинні зв`язки з адресатом, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв`язку. Добросовісне виконання працівниками "Укрпошти" своїх службових обов`язків у даному випадку презюмується. Відповідне положення міститься у постанові Верховного суду від 30.11.2020 у справі № 806/1943/18.

3.7. Враховуючи нормативно-правові акти, які регулюють порядок надання послуг поштового зв`язку - юридична особа, на підставі довіреностей, уповноважує своїх представників або інших осіб на отримання поштової кореспонденції. Прибиральниця Ференс Л.О. не була посадовою особою Комунального підприємства та не була уповноваженою на отримання будь яких листів від імені лікарні, тому позивач не може стверджувати, що відповідач отримав від позивача договір та акт, оскільки «Належного вручення» не відбулось.

3.8. Разом тим, враховуючи положення цивільного законодавства, практику Верховного Суду, апелянт зазначає, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Нараховані санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник. Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

3.9. Так, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Відтак, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, інтереси обох сторін, відповідач просить суд зменшити розмір 15% річних до розміру 3% річних.

3.10. Стосовно заявленого позивачем розміру пені, то відповідач вважає, що розмір пені має бути судом зменшеним до 1 грн. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, що не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 1 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, то суд має право її зменшувати.

3.10.1. У наявних матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано, доказів на підтвердження понесення останнім збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати електроенергії за договором. Також, відсутні й докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати поставленої електроенергії.

3.10.2. При цьому, у даному випадку відповідачем по справі Комунальне підприємство, яка фінансується на рахунок бюджетних коштів, є прибутковою організацією. Лікарня з 2022 року забезпечила лікування 2090 військовослужбовців та продовжує надавати медичну допомогу військовим. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

3.10.3. Відповідач вважає необхідним вказати на те, що відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань. Відповідач просить врахувати, що у даному спорі позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заявлені до стягнення 15 процентів річних та інфляційні втрати, а тому негативні для позивача наслідки, у вигляді несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати електроенергії, будуть компенсовані, у тому числі за рахунок таких грошових коштів.

3.10.4. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням 3 третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.

3.10.5. Враховуючи, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

3.10.6. Відповідач наголошує на тому, що він є бюджетною неприбутковою установою, діяльність якої насамперед спрямована на надання медичної допомоги населенню, а з 2022 року в повній мірі військовослужбовцям Збройних Сил України. Укладення договору із постачальником «останньої надії» без участі відповідача, сталось через невиконання договірних зобов`язань попереднім постачальником, а також необхідність проведення процедури публічної закупівлі, що є обов`язковою процедурою з огляду на статус відповідача як бюджетної установи. Сплата нарахованих позивачем санкцій завдасть шкоди місцевому бюджету, призведе до дефіциту фінансування відповідача, що матиме наслідком невиплату заробітної плати та неможливість придбання ліків для осіб, що проходять лікування у відповідача.

3.10.7. Оскільки у матеріалах справи немає доказів завдання позивачу збитків внаслідок прострочення відповідача, направлення вимоги про оплату відповідачу за електроенергію спожиту в лютому 2021 року лише - 13.10.2025, а позов подано до суду взагалі лише у 2026 році, тому вбачається недобросовісність дій позивача як кредитора.

3.10.8. Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, прошу рішення Господарського суду Вінницької області в цій справі частково скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути 330 072,91 гривень вартості спожитої електричної енергії за лютий 2021 року, однак зменшити розмір пені до 1 грн. та розмір річних до мінімального розміру 47 913грн (3 процентів річних) та відмовити у стягнення з позивача інфляційних втрат.

4. Відзиви на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2026 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., судді – Крейбух О.Г., Поліщук П.Я.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.06.2026 у справі №902/335/26.

4.1.1. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.09.2026.

4.2. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2026 забезпечено представнику позивача Кулаківському В.В. участь в судовому засіданні 16.09.2026 у справі №902/335/26 в режимі відеоконференції у поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

4.3. 11.09.2026 до апеляційного суду через систему "Електронний суд" від апелянта надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

4.3.1. У клопотанні представник апелянта зазначає, що перебуває у відпустці закордоном з 13 вересня 2026 року по 23 вересня 2026 року; у зв`язку із відсутністю об`єктивної можливості взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, керуючись статті 202, 216 Господарського процесуального кодексу України просить відкласти розгляд справи №902/335/26 на іншу дату.

4.4. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2026 апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.06.2026 у справі №902/335/26 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Поліщук П.Я., суддя Тимошенко О.М. (Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи №902/335/26 між суддями від 15.09.2026).

4.5. 15.09.2026 до апеляційного суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".

4.5.1. Згідно ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду 24.07.2026, якою відкрито апеляційне провадження у справі №902/335/26, апеляційним судом встановлено 10-ти денний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з дня одержання даної ухвали.

4.5.2. Згідно даних комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду (КП ДСС) Північно-західного апеляційного господарського суду: Документ в електронному вигляді (ухвала суду від 24.07.2026 у справі 902/335/26) надіслано до електронного кабінету позивача.

4.5.3. Доставлена вказана ухвала до електронного кабінету позивача – 27.07.2026 о 13:50год.

4.5.4. 27.07.2026 о 13:52год апеляційним судом отримано повідомлення про доставлення копії судового рішення - ухвали від 24.07.2026 у даній справі до електронного кабінету апелянта (довідка про доставку електронного листа міститься у матеріалах справи). Встановлений 10-денний строк, наданий ухвалою суду від 24.07.2026 для подання відзиву у даній справі закінчився – 06.08.2026.

4.5.5. Поданий - 15.09.2026 в переддень судового засідання відзив не містить клопотання (прохання) про визнання поважними причин несвоєчасного його подання.

4.5.6. Від так, доводи та обґрунтування наведені позивачем у відзиві не приймаються колегією суддів до уваги; даний документ не приймається до розгляду.

4.6. До участі у судовому засіданні 16.09.2026 з розгляду апеляційної скарги у даній справі, в режимі відеоконференції, згідно ухвали суду долучився представник позивача.

4.7. Судове засідання у даній справі розпочалося з розгляду клопотання відповідача/апелянта про відкладення розгляду даної апеляційної скарги.

4.8. В судовому засіданні представник позивача не заперечив проти розгляду даної справи без участі апелянта.

4.9. За результатами розгляду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

4.9.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.06.2026 у справі №902/335/26.

4.9.2. Апеляційним судом роз`яснено, що явка повноважних представників учасників провадження у справі у судове засідання - на їх власний розсуд.

4.9.3. Тобто, явка сторін у справі не визнавалася судом обов`язковою. Також, в ухвалі сторін у справі попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

4.9.4. Враховуючи, що відповідачем отримано ухвалу про відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою 27.07.2026 – у останнього було достатньо часу з 27.07.2026 до 16.09.2026 для вирішення питання щодо уповноваження (у разі такої необхідності – в даному випадку відпустки представника саме у день призначеного засідання) іншого представника для участі у вказаному судовому засіданні у даній справі

4.9.5. Від так, відповідач та його адвокат вирішували свої зобов`язання за згідно Договору - на власний ризик, керуючись власним волевиявленням та сподівалися на беззаперечне задоволення необґрунтованого/невмотивованого клопотання та відкладення апеляційним господарським судом розгляду справи №902/335/26.

4.9.6. Оскільки явка представників сторін у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою, встановлені частиною 1 статті 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги по суті, згідно вимог ст.269 ГПК України, за наявними у матеріалах справи доказами, без участі представника відповідача-апелянта, відповідно відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у даній справі.

4.10. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

4.11. У судовому засіданні 16.09.2026 розгляд апеляційної скарги у даній справі розпочато по суті.

4.12. В судовому засіданні 16.09.2026 представник позивача надав пояснення в обґрунтування своїх доводів та заперечень по суті розгляду апеляційної скарги у даній справі.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Конституція України;

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України - в редакції чинній на час виникнення правовідносин між сторонами (далі по тексту постанови також - ГК України);

Закон України "Про ринок електричної енергії"

Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (далі по тексту постанови також – ПРРЕЕ);

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги,, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (ДПЗД "Укрінтеренерго", постачальник) є постачальником електричної енергії споживачу на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018 (т. 1 а.с. 19).

7.3. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р (зі змінами) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2026 року.

7.4. Територія здійснення діяльності ДПЗД "Укрінтеренерго" як постачальника "останньої надії" - територія України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

7.5. Відповідно до Повідомлення оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", код ЄДРПОУ 19480600, які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) АТ "Вінницяобленерго", код ЄДРПОУ 00130694 - відповідач (споживач) з ЕІС-кодом 62Z4698840844937 був закріплений за постачальником "останньої надії" та Комунальному некомерційному підприємству "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 01982591 у період з 01.02.2021 по 28.02.2021 постачання електричної енергії здійснювалось постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", код ЄДРПОУ 19480600 (т. 1 а.с. 20-22).

7.6. У матеріалах справи наявний примірник типового договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії” (т. 1 а.с. 23 - 31 зворот).

7.7. За умовами пункту 1.1. Договору цей договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (Договір) є публічним договором приєднання споживача до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - "постачальник"), в особі начальника відділу договірної роботи та технічного виконання Курищук Марії Василівни, що діє на підставі довіреності від 24.02.2021 року №10, споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції, що є додатком 1 до цього договору. Далі по тексту цього договору постачальник або споживач іменуються - сторона, разом - сторони.

7.8. Відповідно до пункту 1.2. Договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 ( ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів України.

7.9. Пунктом 2.1. Договору сторони визначили, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

7.10. Згідно пункту 3.1. Договору постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2. цієї глави.

7.11. За змістом пункту 3.2. Договору постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії споживачу протягом всього строку постачання, зокрема у разі не обрання споживачем нового електропостачальника, зокрема, після розірвання договору з попереднім електропостачальником.

7.12. Відповідно до пункту 3.3. Договору умови надання послуг "останньої надії" споживачу повинні передбачати наступне: ціни на електроенергію для споживача повинні бути економічно обґрунтованими, прозорими, недискримінаційними і формуватися постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором; споживач має право змінювати постачальника без сплати будь-яких штрафних санкцій на користь такого постачальника у разі дострокового розірвання цього договору.

7.13. Згідно пунктом 3.4. Договору електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється.

7.14. Відповідно до пункту 3.5. Договору постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу на тих же умовах, що і з попереднім електропостачальником, в частині здійснення розрахунків, способу оплати. Постачальник отримує від оператора системи всю необхідну інформацію щодо умов договору про постачання електричної енергії, які діяли між споживачем та попереднім електропостачальником. У разі ненадання зазначеної інформації оператором системи за 5 календарних днів до початку розрахункового періоду, постачання споживачу здійснюється на умовах, визначених додатком 1 до договору (комерційна пропозиція).

7.15. За умовами пункту 3.7. Договору початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладення договору між сторонами.

7.16. Пунктом 5.1. Договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до договору.

7.17. Відповідно до пункту 5.2. Договору спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію.

7.18. Згідно пунктів 5.6., 5.7. Договору інформація про діючу ціну (тариф) на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування. Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

7.19. За умовами пункту 5.8. Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

7.20. Відповідно до пункту 5.9. Договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

7.21. Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (пункт 5.10. Договору).

7.22. Абзацом 2-4 пункту 5.11. договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

7.23. Згідно пункту 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

7.24. Цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів (пункт 13.1. Договору).

7.25. За змістом Додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" визначено доповнити договір пунктом 2.4. договору, згідно якого обсяг постачання електричної енергії на 01.02.2021 - 10.03.2021 за АТ "Вінницяобленерго" як оператора системи розподілу/передачі становить: за лютий 2021 - 78554 кВт/год, за березень 2021 - 78554 кВт/год (т. 1 а.с. 28).

7.26. За умовами Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, яка є невід`ємним додатком до договору: споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

7.27. У разі неотримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов договору, порядок якого визначений пунктом 7.1. даної комерційної пропозиції.

7.28. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (пункт 4.1. Комерційної пропозиції).

7.29. Згідно пункту 4.2. Комерційної пропозиції остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

7.30. Пунктом 4.3. Комерційної пропозиції визначено, що рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану оператором системи розподілу постачальнику.

7.31.1. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

7.31.2. У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

7.32. За змістом пункту 4.4. Комерційної пропозиції акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від оператора системи розподілу.

7.33. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від оператора системи розподілу постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач у триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний з боку споживача один примірник оригіналу акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника.

7.34. У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому споживач або постачальник залучають оператора системи розподілу для врегулювання спірного питання. У разі, якщо сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини.

7.35. Відповідно до абзацу 1 пункту 4.5. Комерційної пропозиції оплата здійснюється на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у договорі або рахунку.

7.36. Згідно пункту 6.1. Комерційної пропозиції за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.

7.37. Оплачений споживачем рахунок за електричну енергію, наданий постачальником, є прийняттям (акцептуванням) умов цього договору з боку споживача. Якщо споживач не укладе (не акцептує) договір з постачальником, електроживлення його об`єкта (об`єктів) має бути припинено оператором системи розподілу за зверненням постачальника (пункт 7.1. Комерційної пропозиції).

7.38. За умовами пункту 7.4. Комерційної пропозиції споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

7.39. Відповідно до пункту 13.1. Комерційної пропозиції сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов`язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору.

7.40. Пунктом 15.1. Комерційної пропозиції визначено, що цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, за умови акцептування споживачем умов договору шляхом сплати рахунку за електричну енергію, наданого постачальником. Цей договір діє в частині розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів. Якщо споживач протягом 90 календарних днів не укладе відповідний договір про постачання з іншим електропостачальником або договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, електроживлення його об`єкта (об`єктів) має бути припинено оператором системи розподілу за зверненням постачальника.

7.41. Відповідно до Акту купівлі - продажу електроенергії до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" між постачальником ДПЗД "Укрінтеренерго" (код ЄДРПОУ 19480600) та споживачем Комунальним некомерційним підприємством "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради (код ЄДРПОУ 01982591) за лютий 2021 р. від 28 лютого 2021 р. Постачальником передано Споживачу:

- за актом № 009023 від 28.02.2021 р. за лютий 2021 року 78 554,00 кВт/год електричної енергії, за ставкою тарифу за класом напруги 2 - 3,50155 грн/кВт/год, загальною вартістю з ПДВ 330 072,91 гривень (т. 1 а.с. 36).

7.41. Обставина постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" (код ЄДРПОУ 19480600) споживачу підтверджується Звітом щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", код ЄДРПОУ 19480600, які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) АТ "Вінницяобленерго", код ЄДРПОУ 00130694 (т. 1 а.с. 32-35).

7.42. За змістом вказаного Звіту постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", код ЄДРПОУ 19480600 поставлено, а споживачем з ЕІС-кодом 62Z4698840844937 спожито у період з 01.02.2021 по 28.02.2021 року - 78554 кВт/год електричної енергії, що відповідає відомостям внесеним постачальником до акту купівлі - продажу електроенергії № 009023 від 28.02.2021 року.

7.43. Акт, рахунок на оплату наявної заборгованості з оплати спожитої електричної енергії позивачем надіслано за адресою місцезнаходження споживача, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0100190494548 та вказана кореспонденція вручена споживачу 02.04.2021 (т. 1 а.с. 37 зворот).

7.44. Будь яких розрахунків споживачем не було здійснено. Доказів сплати заборгованості у розмірі 330072,91 гривень матеріали справи не містять.

7.45 На вимогу постачальника від 30.10.2025 № 44/11-011636 про сплату пені, річних та інфляційних втрат, у відповідь споживач - КНП "Могилів-Подільська ОЛІЛ" листом № 01/01-04-2731 від 26.11.2025 повідомив постачальника, що не заперечує проти вирішення питання у судовому порядку (т. 1 а.с. 39-41).

7.46. За наведених обставин, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 19.03.2026 звернулося з позовом до Господарського суду Вінницької області про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладеного між сторонами публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" у розмірі 848 914,68 гривень, з яких: 330 072,91 гривень вартості спожитої електричної енергії за лютий 2021 року, 48 064,04 гривень пені, 239 551,54 гривень 15% річних, 231 226,19 гривень інфляційних втрат.

7.47. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.03.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №902/335/26 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

7.48. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", виконує функції постачальника "останньої надії" (діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

7.48.1. За твердженням позивача між Комунальним некомерційним підприємством "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради (КНП "Могилів-Подільська ОЛІЛ") та ДПЗД "Укрінтеренерго" укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312.

7.48.2. Позивач зазначив, що відповідач згідно даних отриманих від Оператора системи розподілу/Адміністратора комерційного обліку (АТ "Вінницяобленерго") перебував на постачанні електричної енергії постачальником "останньої надії" у період лютий 2021 року та спожив електричну енергію постачальника "останньої надії" у цей період у кількості 78 554,00 кВт/год.

7.48.3. За твердженням позивача, на виконання договору постачальника "останньої надії" та на підставі отриманих від ОСР даних (звіту) про фактичне споживання споживача електричної енергії, ДПЗД "Укрінтеренерго" було складено акт купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період у лютому 2021 р. в загальній кількості 78 554,00 кВт/год., на загальну суму 330 072, 91 грн., який було надіслано відповідачу та отримано ним 02.04.2021.

7.48.4. Позивач зауважив, що з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію-вимогу №44/11-011636 від 30.10.2025 з повідомленням про наявну у нього заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 330 072,91 грн. та штрафні санкції; вимога позивача була залишена без задоволення.

7.49. Відповідач у клопотанні від 12.05.2026 зазначив, що заперечує щодо задоволення вимог про стягнення 48 064,04 гривень пені, 239 551,54 гривень 15% річних, 231 226,19 гривень інфляційних втрат.

7.49.1. За твердженням відповідача, акт та договір згідно зазначеного у позовній заяві вручено відповідачу 02 квітня 2021 року, натомість такий лист не був переданий в адміністрацію закладу, зареєстрований та відповідно опрацьований відповідними службовими особами закладу. Відповідач зазначив, що такий лист було отримано прибиральницею Ференс Л.О., яка не була посадовою особою Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради та не була уповноваженою на отримання будь яких листів від імені лікарні, відтак вручення документів не відбулось.

7.49.2. Відповідач зауважив, що лікарня є бюджетною неприбутковою установою, діяльність якої насамперед спрямована на надання медичної допомоги населенню, а з 2022 року в повній мірі військовослужбовцям Збройних Сил України. Укладення договору із постачальником "останньої надії" відбулось без участі відповідача, сталось через невиконання договірних зобов`язань попереднім постачальником, а також необхідність проведення процедури публічної закупівлі, що є обов`язковою процедурою з огляду на статус відповідача як бюджетної установи.

7.49.3. Відповідач, покликаючись на загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, інтереси обох сторін, просив суд зменшити розмір 15% річних до передбаченого статтею 625 ЦК України розміру 3% річних; зменшити розмір пені до 1 гривні; відмовити у стягненні інфляційних втрат.

7.50. Позивач у заяві від 20.05.2026 зауважив, що положенням статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" (ПОН) здійснює постачання електричної енергії в порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором та є публічним договором приєднання споживача ПОН. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу ПОН, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем ПОН нового електропостачальника або припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

7.50.1. Позивач зазначив, що 15 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою, а пеня не перевищує борг за спожиту електричну енергію, відповідачем не наведено обставин за яких суд може зменшити розмір пені, не підтверджено доказами ті обставини, на які посилається відповідач.

7.50.2. Щодо отримання рахунку та акту позивач зауважив, що такі рахунок та акт надіслані відповідачу вважаються отриманими відповідачем, оскільки надіслані на юридичну адресу відповідача, що узгоджується із пунктом 4.3. Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019; з матеріалів справи не вбачається, що станом на дату отримання рахунку (02.04.2021) Ференс Л. не мала цих повноважень, робота пошти знаходиться поза межами відповідальності позивача.

7.50.3. Позивачем також зазначено, що за умовами Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 відповідач зобов`язаний був самостійно без рахунку сплати борг за спожиту електроенергію.

7.50.4. Крім того позивач зауважив, що ДПЗД "Укрінтеренерго" є державним підприємством, яке належить до сфери управління Міністерства економіки України, а тому завдання збитків постачальнику "останньої надії" призвело в свою чергу до завдання збитків державі; тяжкий майновий стан ДПЗД "Укрінтеренерго", наявний статус критичної інфраструктури та його соціальна значущість для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, - мають вирішальне значення для законних судових рішень; з урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання відповідача позивач просив відмовити, позовні вимоги ДПЗД “Укрінтеренерго” задовольнити в повному обсязі

7.51. У судовому засіданні 21.04.2026 оголошено перерву у підготовчому засіданні.

7.52. 12.05.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 12.05.2026 (вх. № 01-30/4794/26 від 12.05.2026) про зменшення розміру річних з 15% до 3%, розміру пені - до 1 гривні, відмову у задоволенні інфляційних витрат.

7.53. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21.05.2026 закрито підготовче провадження у справі № 902/335/26, призначено справу № 902/335/26 до судового розгляду у судовому засіданні по суті.

7.54. За результатами розгляду даного спору, 16.06.2026 Господарським судом Вінницької області ухвалено оскаржуване рішення (пункт 1.1.- .1.4. цієї постанови) із підстав, наведених у пунктах 2.1.- 2.14. даної постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 16.06.2026 у даній справі - без змін, виходячи з наступного.

8.2. Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави.

8.2.1. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 вказаної статті).

8.3. За приписами частини 1 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, Кодексом України з процедур банкрутства, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

8.4. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.4.1. Згідно частин 1, 3 вказаної норми право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

8.5. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8.6 Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

8.7. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

8.7.1. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

8.7.2. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

8.7.3. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

8.8. Таким чином, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

8.9. Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою звернення до суду є наявність в особи порушеного, невизнаного або оспорюваного суб`єктивного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

8.10. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

8.11. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

8.12. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

8.13. Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів.

8.14. Відповідно до частини 1 статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

8.15. Згідно змісту позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 330 072,91 гривень вартості спожитої електричної енергії за лютий 2021 року, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладеного між сторонами публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", а також 48 064,04 гривень пені, 239 551,54 гривень 15% річних та 231 226,19 гривень інфляційних втрат.

8.16. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

8.17. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

8.18. Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

8.19. Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

8.20. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

8.21. Згідно частини 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

8.22. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.23. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).

8.24. Згідно статі 627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

8.25. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

8.26. Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

8.27. У даному випадку наявний спір у правовідносинах, щодо постачання електричної енергії.

8.28. Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

8.29. Вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини операторів систем розподілу, оператора системи передачі, користувачів системи розподілу та замовників послуг з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок визначені, а взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, врегульовані, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018, № 310 (Кодекс систем розподілу), а також Правилами роздрібного ринку електричної енергії.

8.30. Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

8.31. Стаття 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлює договірні засади проведення учасниками ринку електричної енергії своєї діяльності на ринку електричної енергії.

8.32. Пунктом 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що електрична енергія - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

8.33. Відповідно до пункту 66 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

8.34. За пунктом 68 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії.

8.35. Пунктом 1.1.2 глави 1.1 розділу І Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Постанова) "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (ПРРЕЕ) (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що, договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" - домовленість між постачальником "останньої надії" та споживачем, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу на термін до 90 днів постачальником "останньої надії" за цінами постачальника "останньої надії".

8.36. За змістом пункту 1.2.9. ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

8.37. Відповідно до пункту 3.4.1. ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" повідомляє споживача про умови постачання, ціну на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника шляхом оприлюднення зазначеної у цьому пункті інформації на своєму офіційному вебсайті.

8.38. За змістом пункту 3.4.4. ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

8.39. Пунктами 4.7. - 4.10. ПРРЕЕ встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати. Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору). У разі застосування порядку розрахунків плановими платежами величина планового платежу (або порядок її визначення), терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку, початок та тривалість розрахункового періоду, кількість планових періодів, що входять до складу розрахункового періоду, та їх тривалість зазначаються у комерційній пропозиції електропостачальника. Після закінчення розрахункового періоду, обумовленого в комерційній пропозиції, здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена за цей розрахунковий період, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного розрахункового періоду. За результатами коригування перший плановий платіж наступного розрахункового періоду збільшується або зменшується на відповідну величину. У разі постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або "останньої надії" споживач за взаємною згодою сторін (електропостачальника електричної енергії та споживача) може здійснювати оплату спожитої електричної енергії у формі попередньої оплати.

8.40. Згідно пункту 4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

8.41. Пунктом 4.13.-4.14. ПРРЕЕ встановлено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу.

8.42. Відповідно до підпункту 1 пункту 5.2.1. ПРРЕЕ електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

8.43. За умовами підпунктів 2, 3 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.

8.44. Згідно з підпунктом 1 пункту 5.5.13. ПРРЕЕ непобутовий споживач, крім обов`язків та відповідальності, визначених пунктами 5.5.5 - 5.5.12 цієї глави, зобов`язаний, зокрема, раціонально використовувати електричну енергію, не допускати марнотратного (неефективного) використання електричної енергії.

8.45. Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

8.46. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

8.47. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов укладеного на умовах публічного договору між КНП "Могилів-Подільська ОЛІЛ та ДПЗД "Укрінтеренерго" договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, за період з 01.02.2021 по 28.02.2021 як постачальником "останньої надії" поставлено споживачу електричну енергію у кількості 78554 кВт/год. на загальну суму 330072,91 гривень.

8.47.1. Здійснення господарської операції з поставки позивачем на користь відповідача та відповідно прийняття відповідачем електричної енергії за період лютого 2021, фактичний обсяг та вартість поставленої відповідачу електричної енергії за період лютого 2021 підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії № 009023 від 28.02.2021, а також звітом щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", код ЄДРПОУ 19480600, які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) АТ "Вінницяобленерго", код ЄДРПОУ 00130694 (т. 1 а.с. 32-36).

8.47.2. Зауважень та заперечень відповідача щодо обсягу отриманої електричної енергії матеріали справи не містять.

8.48. При цьому судом враховано, що акт купівлі - продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" № 009023 від 28.02.2021, рахунок на оплату спожитої електричної енергії направлялися відповідачу, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 02.04.2021 за №0100190494548 (т. 1 а.с. 37).

8.48.1. З урахуванням вимог пункту 4.1. Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, яка є невід`ємним додатком до договору: споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

8.48.2. За умовами пункту 4.3. комерційної пропозиції рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану оператором системи розподілу постачальнику.

8.48.3. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

8.48.4. Таким чином, датою отримання акту, рахунку на оплату спожитої електричної енергії відповідачем є 02.04.2021.

8.48.5. Крім того, здійснення виконання посадових обов`язків працівниками відповідача, працівниками органу поштового зв`язку не є предметом розгляду у цій справі.

8.48.6. Обсяг та вартість фактично спожитої електричної енергії за лютий 2021 період підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи, не спростовано відповідачем та ним не заперечується.

8.48.7. Від так, судом першої інстанції правомірно відхилено твердження відповідача про відсутність підстав для про задоволенням позовних вимог, оскільки не отримував вказаних документів (акту, рахунків), так як останні були вручені прибиральниці, яка не є посадовою особою відповідача.

8.49. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).

8.50. Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

8.51. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

8.52. Статтями 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.53. Згідно частини 1 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

8.54. В матеріалах справи відсутні, докази що підтверджують своєчасну оплату заборгованості за електричну енергію.

8.55. Постачальник-споживач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час споживач-відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за спожиту у лютому 2021 року електричну енергію у сумі 330072,91 гривень належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

8.56. В даному випадку, відповідачем порушено умови договору про постачання електричної енергії споживачу в частині повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

8.57. Заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 330072,91 гривень є доведеною та обґрунтованою.

8.57.1. Позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

8.58. Разом з тим, позивач (постачальник) звертаючись до господарського суду з даним позовом, крім суми основного боргу, заявив до стягнення також пеню розмірі 48 064,04 грн; 239 551,54 гривень 15% річних та 231 226,19грн. інфляційних втрат.

Щодо стягнення пені.

8.59. Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.59.1. За пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

8.59.2. Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

8.59.3. Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

8.59.4. За частиною 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

8.59.5. Таким чином, встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.

8.59.6. Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

8.59.7. Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

8.59.8. Згідно частини четвертої статті 231 ГК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

8.59.9. За частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

8.59.10. Пунктом 6.1. Комерційної пропозиції визначено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

8.59.11. Розрахунок за спожиту електричну енергію за договором за лютий 2021 року відповідно до положень пункту 4.1. комерційної пропозиції та положень статей 252, 253, 254 ЦК України мав бути здійснений протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку (02.04.2021) - до 09.04.2021.

8.59.12. Прострочення з виконання зобов`язання з оплати поставленої позивачем та спожитої відповідачем електричної енергії виникло з 10.04.2021.

8.59.13. При цьому, слід зазначити, що станом на 10.04.2021 так і станом на дату подання позову до суду та судового розгляду даного спору відповідач не здійснив оплати електричної енергії на загальну суму 330072,91грн.

8.59.14. Таким чином, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

8.59.15. Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

8.59.16. Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

8.59.17. В даному випадку, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи, апеляційної скарги застосовує норми матеріального, процесуального права та правові висновки викладені у постановах Верховного Суду (частина 4 статті 236 ГПК України).

8.59.17.1. У постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 910/4164/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 903/962/17, від 07 червня 2019 року у справі № 910/23911/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 902/669/18) (пункт 83).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у цій постанові, якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання/зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором (пункти 91-93).

8.59.18. За умовами пункту 13.1. Комерційної пропозиції сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов`язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору.

8.59.19. Від так, сторонами погоджено більш тривалий, ніж визначений частиною 6 статті 232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій, тому у спірних правовідносинах перебіг строку нарахування пені починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано та припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до умов договору.

8.59.20. Розрахунок здійснено позивачем на суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 10.04.2021 по 23.02.2022. Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 48064,04грн.

8.59.21. Апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку розрахунку позивача погоджується із судом першої інстанції, що заявлений розмір пені за відповідний період є правомірним, нарахований на заборгованість за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення.

8.59.22. Позовні вимоги про стягнення 48064,04 грн. пені також підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 15 % річних.

8.60. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.60.1. За змістом даної норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

8.60.2. Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

8.60.3. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

8.60.4. Положення статті 625 ЦК України щодо встановлення в договорі іншого, ніж три проценти річних, розміру процентів від простроченої суми є диспозитивними.

8.60.5. Приписи частин 2, 3 статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

8.60.6. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

8.60.7. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

8.60.8. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

8.60.9. Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин

8.60.10. Як слідує, з пункту 7.4. Комерційної пропозиції встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

8.60.11. Так, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення 15% річних від простроченої суми невиконаного зобов`язання, а такої інфляційні втрати є правомірними та обґрунтованими, та відповідають умовам укладеного Договору і нормам чинного законодавства України.

8.60.12. Згідно поданих позивачем розрахунків позивача, останнім здійснено розрахунок від простроченої суми невиконаного зобов`язання у розмірі 330072,91 гривень за період з 10.04.2021 по 09.02.2026 (15% річних) та за період з 10.04.2021 по 31.12.2025 (інфляційних втрат).

8.60.13. Сума нарахованих позивачем 15% річних та інфляційних втрат складає 239551,54 гривень 15% річних та 231226,19 гривень інфляційних втрат.

8.60.14. Враховуючи, розмір основного боргу, за перерахунком апеляційного суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір 15% річних та інфляційних втрат нараховані арифметично правильно, є доведеними та обґрунтованими.

8.60.14.1. Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 231226,19грн та 239551,54грн підлягають задоволенню.

8.61. Разом з тим, як уже зазначалося відповідач у клопотанні від 12.05.2026 просив суд першої інстанції зменшити розмір нарахованих пені та 15% річних, які підлягають стягненню з відповідача, а саме зменшити розмір 15% річних до передбаченого статтею 625 ЦК України розміру 3% річних; зменшити розмір пені до 1 гривні, відмовити у стягненні інфляційних втрат (обґрунтування – пункти 7.49.1. – 7.49.3 даної постанови).

8.61.1. Таке ж клопотання було заявлене відповідачем в апеляційній скарзі - зменшити розмір пені до 1 грн. та розмір річних до мінімального розміру 47 913 (трьох процентів річних) та відмовити у стягнення з позивача інфляційних втрат (доводи апеляційної скарги - пункти 3.9 -3.10.8).

8.61.2. Враховуючи вище наведені обставини даного спору, дію воєнного стану на всій території України, заявлені відповідачем клопотання, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

8.61.3. Згідно частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

8.61.3. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

8.61.4. Індекс інфляції та три проценти річних, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

8.61.5. Тобто, інфляція та проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

8.61.6. Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

8.61.7. Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

8.61.8. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

8.61.9. В даному випадку, право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

8.61.10. Разом з тим, правила статті 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

8.61.11. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

8.61.12. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

8.61.13. Таким чином, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

8.61.14. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.

8.61.15. В даному випадку, вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, а також 15% річних господарські суди звертаються до правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 під час розгляду справи № 902/417/18.

У пунктах 8.20.-8.22 постанови зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

У пунктах 8.33, 8.35.-8.36 постанови зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

8.61.16. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов`язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Отже, законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

В силу вимог статті 625 ЦК України позивач з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до даної норми, останні також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

8.61.17. У пункті 8.38. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

8.61.18. В даному випадку вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки (пені) та 15% річних за договором слід врахувати, що позивачем не подано доказів, які би свідчили про ускладнення в господарській діяльності та підтверджували факт понесення позивачем збитків у зв`язку з простроченням оплати товару та їх розміру.

8.61.19. Неустойка є санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.

8.61.19.1. При цьому, інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат.

8.61.20. Враховуючи у сукупності встановлені обставини, майновий стан обох сторін, період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України, зважаючи на правову природу пені та відсотків річних, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, апеляційний суд з урахуванням зазначених висновків Верховного Суду вважає, що у даному випадку наявні обставини, які є підставою для зменшення пені та 15% річних нарахованих за договором.

8.61.20.1. Північно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення заявлених до стягнення 48 064,04 гривень пені та 239 551,54 гривень 15% річних на 70%.

8.61.20.2. Таке зменшення повинно в достатній мірі компенсувати майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

8.61.21. Позовні вимоги про стягнення пені та 15% річних підлягають задоволенню частково у сумі 14 419,21 гривень пені та 71 865,46 гривень 15 % річних.

8.62. Доводи та обґрунтування відповідача про зменшення нарахованої пені до 1 гривні правомірно відхилено судом першої інстанції.

8.62.1.Так, зменшення розміру неустойки до 1 гривні нівелюватиме саме значення неустойки як компенсації за порушення строку виконання зобов`язання та порушуватиме справедливий баланс інтересів сторін у спірних правовідносинах, що виключає задоволення клопотання відповідача про зменшення неустойки у такому розмірі. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21.

8.62.2. Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат є мінімальною гарантією, що надає кредитору можливість захистити свій майновий інтерес, позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідного товару).

8.63. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.64. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.65. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.66. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.67. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

8.68. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.69. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.70. Заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 330 072,91 гривень вартості спожитої електричної енергії за лютий 2021 року є доведеними та обґрунтованими.

8.71. У зв`язку із зменшенням судом розміру пені та відсотків річних до стягнення підлягає 14 419,21 грн. пені, 71 865,46 грн.15 % річних, 231 226,19 гривень інфляційних втрат.

8.72. У стягненні 33 644,83 грн. пені та 167 686,08 грн 15 % річних відмовляється.

8.73. Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та зменшення розміру пені та відсотків річних є обґрунтованим та правомірним.

8.74. Скаржник/відповідач не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

8.75. Оскаржуване рішення Господарського суду Вінницької області від 16.06.2026 у справі №902/335/26 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.76. З урахуванням наведеного, усі зазначені доводи апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області у даній справі не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

8.77. За таких обставин апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 16.06.2026 у справі №902/335/26 - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.06.2026 у справі №902/335/26 апелянт сплатив судовий збір у розмірі 5715,19 гривень, згідно платіжної інструкції від 26.07.2026

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради від 02.07.26р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 16 червня 2026 року у справі №902/335/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Справу №902/335/26 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повна постанова складена "18" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Поліщук П.Я.

Суддя Тимошенко О.М.