Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №910/14773/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р. Справа№ 910/14773/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бестаченко О.Л.

суддів: Шаратова Ю.А.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання – Васильченко А.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 04.08.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича

на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва

від 10.06.2026

у справі № 910/14773/24 (суддя – Пукас А.Ю.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича

до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”

про розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

29.11.2024 Фізична особа-підприємець Черних Максим Олександрович (далі за текстом - ФОП Черних М.О., позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі за текстом - АТ "НАЕК "Енергоатом", відповідач) про розірвання договору поставки від 09.08.2024 № 53-122-01-24-15097 (далі за текстом - Договір поставки), укладеного між сторонами, посилаючись на положення частин 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

Позовна заява обґрунтовується істотною зміною обставин, якими позивач вважає включення АТ "НАЕК "Енергоатом" згідно з наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 02.08.2024 № 95 до переліку підприємств, стосовно яких зупиняється примусове стягнення заборгованості за рішенням суду, в зв`язку з чим, у разі невиконання відповідачем договірних зобов`язань у добровільному порядку позивач не отримає грошових коштів, на які розраховував при укладенні Договору.

26.12.2024 АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі за текстом - ВП "Рівненська АЕС" Філія) звернулося до Господарського суду міста Києва зі зустрічним позовом до ФОП Черних М. О. про стягнення з постачальника 161 384,30 грн штрафних санкцій, з яких: 100 865,24 грн штрафу; 60 519,06 грн пені, посилаючись на положення статей 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 629, 663, 712 ЦК України, статей 193, 216, 218, 230 - 232 Господарського кодексу України, чинного до 27.08.2025 (далі за текстом - ГК України).

Зустрічна позовна заява аргументована порушенням позивачем умов в частині поставки продукції в установлений строк (до 30.11.2024).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025, у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.12.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі № 910/14773/24 скасовано в частині відмови в задоволенні первісного позову. Справу в частині первісного позову передано до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 провадження у справі № 910/14773/24 - закрито.

19.05.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача 129 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також повернення позивачу 18 652, 48 грн судового збору.

25.05.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача щодо ухвалення судом додаткового рішення.

Позивач, обґрунтовуючи необхідність ухвалення додаткового рішення зазначає, що стаття 244 ГПК України вказує про можливість ухвалення додаткового рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, в тому числі у вигляді додаткової ухвали. При цьому, сторона посилається на судову практику, викладену у постанові Верховного Суду від 26.03.2026 у справі № 910/14863/22.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 65 000,00 грн при первісному розгляді справи судом першої інстанції, 31 000,00 грн при апеляційному оскарженні рішення суду та 33 000,00 грн за новий розгляд справи в суді першої інстанції.

При цьому, посилаючись на положення частини 9 статті 129 ГПК України позивач стверджує, що даний спір виник через неправильні дії відповідача, адже останній добровільно не виконував свої зобов`язання за договорами поставки, укладеними з іншими суб`єктами господарювання, в тому числі після ухвалення рішень судів, а примусове виконання зобов`язань унеможливлено державою, яка є власником відповідача.

Заперечуючи щодо поданої позивачем заяви, відповідач вказує, що питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу при первісному розгляді справи вже розглядалося відповідними судами, за наслідком чого позивачу відмовлено у їх стягненні.

Короткий зміст додаткової ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Додатковою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 заяву ФОП Черних М.О. про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14773/24 задоволено частково. Повернуто ФОП Черних М.О. з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 9 447 (дев`ять тисяч чотириста сорок сім) грн 36 коп. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Додаткова ухвала мотивована тим, що посилання позивача на положення частини 9 статті 129 ГПК України як на підставу для покладення на відповідача понесених позивачем витрат є необґрунтованим та безпідставним, в силу непідтвердженості того, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, оскільки віднесення відповідача до переліку підприємств, які є боржниками в виконавчих провадженнях, на підставі наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 95 від 02.08.2024, суд не вважає неправильними або такими, що направлені на зловживання діями саме відповідачем.

Аналогічні висновки суду також підлягають застосуванню щодо вирішення питання відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу при первісному розгляді справи.

При тому суд погоджується з аргументом відповідача, що такі питання вже розглянуті додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 та додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025, за результатами яких позивачу відмовлено у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому суд звертає увагу, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 зустрічний позов задоволено повністю.

Щодо повернення ФОП Черних М.О. з Державного бюджету України судового збору суд першої інстанції зазначає, що враховуючи наявність поданого позивачем клопотання, закриття провадження у справі та скасування судом касаційної інстанції рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі № 910/14773/24 в частині відмови в задоволенні первісного позову, наявні підстави для повернення позивачу судового збору в розмірі 9 447,36 грн.

Підстави для повернення позивачу судового збору за оскарження судових рішень в частині задоволення зустрічного позову відсутні, оскільки вказані рішення в цій частині залишено без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.12.2025.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ФОП Черних М.О. звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить:

1. Скасувати додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі № 910/14773/24 в частині відмови у стягненні з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на користь Фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича 129 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

2. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на користь Фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича 129 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

3. В іншій частині додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі № 910/14773/24 залишити без змін.

В обґрунтування вимог та доводів скаржник зазначає, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який не виконував свої зобов`язання, а тому відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають покладенню саме на нього.

Звертає увагу суду, що на момент подачі позову строк дії договору не закінчився, а провадження у справі було закрито лише через тривалий розгляд судами справи.

Зазначає, що оскільки постановою Верховного Суду від 02.12.2025 у цій справі скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції, відповідно додаткові рішення цих судів також втратили чинність, а тому посилання суду першої інстанції на те, що такі питання вже розглянуті додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 та додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025, за результатами яких позивачу відмовлено у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, адже такі судові рішення втратили чинність.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 апеляційну скаргу ФОП Черних М.О. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) – Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ФОП Черних М.О. на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі № 910/14773/24 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14773/24.

06.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/14773/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Черних М.О. на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі № 910/14773/24; призначено її до розгляду на 04.08.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 задоволено частково заяву АТ "НАЕК "Енергоатом" про участь представника – Жебрової Ірини Георгіївни (основний представник) або Процун Ольги Іванівни (у випадку відсутності основного представника) в судовому засіданні, призначеному на 04.08.2026 о 10:00 у справі № 910/14773/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

22.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від АТ "НАЕК "Енергоатом" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ФОП Черних М.О.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що вимогу ФОП Черних М. О. про розподіл витрат на правову допомогу останній пов`язує виключно з тим, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій філії ВП "Рівненська АЕС", проте ні судом першої інстанції, ні судами апеляційної та касаційної інстанцій не зроблено висновок про неправильні дії відповідача.

Філією ВП "Рівненська АЕС" вчинялися усі належні дії, що спонукали контрагента виконати в повному об`ємі свої зобов`язання, а матеріали справи не містять підтвердних відомостей про обставини, що могли призвести до неможливості виконання ним своїх обов`язків. Зміна договору за рішенням суду є винятковим заходом, позивач мав оцінити всі ризики при укладанні договору, а підстави для його розірвання відсутні, оскільки усі чотири умови, визначені у ч. 2 ст. 652 ЦК України, абсолютно не доведено.

Зазначені апелянтом обставини в ході судового розгляду спору не знайшли свого підтвердження належними доказами. Зважаючи на закінчення строку дії договору та відсутність об`єкта спірних правовідносин, господарським судом було прийнято ухвалу про закриття провадження у справі, яка не була оскаржена та набрала законної сили. Норми статті 130 ГПК України не передбачають можливості розподілу витрат на правничу допомогу позивача у випадку закриття провадження у справі.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судовому засіданні 04.08.2026 представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги ФОП Черних М.О. просив залишити її без задоволення, а додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі № 910/14773/24 залишити без змін.

21.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від ФОП Черних М.О. надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за відсутності позивача та його представника.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих законом прав та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, та оцінка аргументів учасників справи

Предметом апеляційного перегляду є додаткова ухвала Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі № 910/14773/24 в частині відмови у стягненні з АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь ФОП Черних М.О. 129 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. З матеріалів справи вбачається, що заявлена позивачем до стягнення сума складається з 65 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час первісного розгляду справи судом першої інстанції, 31 000,00 грн витрат, понесених під час апеляційного перегляду, та 33 000,00 грн витрат, понесених під час нового розгляду справи судом першої інстанції. Обґрунтовуючи вимогу про покладення вказаних витрат на відповідача, позивач посилається, зокрема, на положення частини дев`ятої статті 129 ГПК України та стверджує, що спір виник унаслідок неправильних дій АТ "НАЕК "Енергоатом".

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Частиною третьою статті 130 ГПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

За частиною шостою статті 130 ГПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Отже, стаття 130 ГПК України містить спеціальне регулювання розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі. Вирішення питання про можливість відшкодування позивачу понесених ним витрат у такому випадку залежить від обставин, які спричинили припинення існування предмета спору, та від наявності визначених частиною третьою статті 130 ГПК України умов для покладення цих витрат на відповідача.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2026 у справі № 917/1161/25 сформульовано висновок щодо застосування частини третьої статті 130 ГПК України у випадку закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору. Верховний Суд зазначив, що терміни "відмова позивача від позову" та "позивач не підтримує своїх вимог", які використовуються в нормах ГПК України, не є тотожними за їх мовним викладенням, тому не можуть тлумачитись однаково за допомогою мовного способу тлумачення. Відмова позивача від позову передбачає його активну дію, яка проявляється шляхом подання суду відповідної заяви. Непідтримання своїх вимог може проявлятись як у вигляді активної дії з відмови від позову, так і шляхом пасивної поведінки з невчинення дій на підтримання своїх вимог.

Якщо застосовувати логічний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України можна дійти висновку, що законодавець умисно застосував різні терміни в нормах першого та другого реченнях цієї частини, оскільки не підтримувати позовні вимоги позивач може як шляхом відмови від позову, так і внаслідок відсутності предмета спору. Дійсний зміст норми другого речення частини третьої статті 130 ГПК України полягає в тому, що таке непідтримання позовних вимог сталось внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову, а не в тому, в який саме спосіб позивач не підтримує свої позовні вимоги.

Системний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України звертає увагу на те, що стаття 130 ГПК України містить назву "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду". При цьому, закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 231 ГПК України здійснюється не лише внаслідок відмови позивача від позову, а й внаслідок відсутності предмету спору. Тому норми частини третьої статті 130 ГПК України мають застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору.

Об`єднана палата також вважає, що при застосуванні ч.3 ст. 130 ГПК у разі закриття судом провадження за відсутності предмета спору (на підставі п.4 ч.1 ст. 231 ГПК ГПК) немає значення, ким саме було ініційоване питання про закриття провадження - сторонами, зокрема позивачем, чи судом.

Суд зауважує, що зазначення у нормі права, викладеній у другому реченні частини третьої статті 130 ГПК України, вказівки на те, що для стягнення судових витрат з відповідача умовою є задоволення позовних вимог саме відповідачем, має юридичне значення.

Так, задоволення після пред`явлення позову позовних вимог відповідачем фактично є свідченням того, що відповідач: 1) погодився з тим, що позов пред`явлено до належного відповідача, 2) визнає позовні вимоги. Іншими словами, задоволення позовних вимог відповідачем суд може вважати свідченням того, що пред`явлення позову цим позивачем до цього відповідача відбулося внаслідок неправомірного діяння відповідача, що і виступає підґрунтям необхідності покладення на такого відповідача судових витрат із розгляду справи.

Суд зазначає, що вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття.

Таким чином, із наведеного висновку Верховного Суду вбачається, що закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору не виключає можливості застосування частини третьої статті 130 ГПК України, однак для стягнення понесених позивачем судових витрат з відповідача необхідно встановити, що після пред`явлення позову вимоги позивача були задоволені відповідачем і внаслідок такого задоволення позивач перестав підтримувати заявлені вимоги та припинив існувати предмет спору. Сам факт закриття провадження у справі не створює права позивача на відшкодування понесених ним витрат за рахунок відповідача.

У справі, що переглядається, такі обставини відсутні. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 провадження у справі № 910/14773/24 у частині первісного позову закрито у зв`язку із закінченням строку дії договору поставки від 09.08.2024 № 53-122-01-24-15097 та припиненням у зв`язку з цим існування предмета спору. Вказана ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили. Отже, предмет спору припинив існування не внаслідок задоволення АТ "НАЕК "Енергоатом" після пред`явлення позову заявленої ФОП Черних М.О. вимоги про розірвання договору, а внаслідок спливу строку дії цього договору.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що після звернення ФОП Черних М.О. до суду АТ "НАЕК "Енергоатом" погодилося на розірвання договору, задовольнило заявлену позивачем вимогу або вчинило інші дії, наслідком яких стало припинення існування предмета первісного позову. Закінчення строку дії договору є самостійною обставиною, з настанням якої суд пов`язав відсутність предмета спору, та не є задоволенням відповідачем позовної вимоги про розірвання договору після її пред`явлення. За таких обставин відсутня передбачена частиною третьою статті 130 ГПК України підстава для покладення на відповідача витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом первісного позову.

Посилання скаржника на частину дев`яту статті 129 ГПК України також не свідчить про наявність правових підстав для задоволення його вимог. За положеннями частини дев`ятої статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Водночас у постанові від 19.02.2020 у справі № 903/181/19 Верховний Суд зазначив, що лише висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість у випадку закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору спір по суті у відповідній частині не вирішується. У зв`язку з цим Верховний Суд дійшов висновку, що у разі закриття провадження у справі норма частини дев`ятої статті 129 ГПК України не застосовується до тієї частини вимог, провадження щодо яких закрито. Верховний Суд окремо наголосив, що у частині дев`ятій статті 129 ГПК України йдеться про розподіл судових витрат між сторонами у разі вирішення спору по суті.

Після направлення справи на новий розгляд первісний позов ФОП Черних М.О. по суті вирішений не був, а провадження за цими вимогами закрито у зв`язку з припиненням існування предмета спору. З огляду на це положення частини дев`ятої статті 129 ГПК України не можуть бути самостійною правовою підставою для покладення на АТ "НАЕК "Енергоатом" витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом первісного позову.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони, а висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Таким чином, навіть при вирішенні питання про застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України недостатньо констатувати наявність спору між сторонами або несприятливі для однієї з них наслідки розвитку договірних правовідносин - суд повинен установити, в чому полягають неправильні дії відповідної сторони та яким чином вони спричинили виникнення спору.

Обґрунтовуючи необхідність застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України, апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 02.12.2025 у цій справі та стверджує, що висновками суду касаційної інстанції підтверджено виникнення спору внаслідок неправильних дій АТ "НАЕК "Енергоатом".

Постановою Верховного Суду від 02.12.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі № 910/14773/24 скасовано в частині відмови в задоволенні первісного позову, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині, а саме в частині задоволення зустрічного позову, зазначені судові рішення залишено без змін.

Переглядаючи судові рішення в частині первісного позову, Верховний Суд визнав передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України чотирьох передумов для розірвання договору поставки у зв`язку з істотною зміною обставин. Верховний Суд указав на неповне з`ясування судами фактичних обставин справи та ненадання належної оцінки доводам і доказам, які стосувалися непередбачуваності включення АТ "НАЕК "Енергоатом" до переліку підприємств, щодо яких зупиняється вчинення виконавчих дій, впливу такої обставини на співвідношення майнових інтересів сторін та розподілу між ними ризику зміни обставин. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд дійшов висновку про передчасність відмови в задоволенні первісного позову та необхідність нового розгляду справи в цій частині.

Разом із тим у постанові від 02.12.2025 Верховний Суд не встановив наявності всіх передбачених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України умов для розірвання договору та не ухвалив рішення про задоволення первісного позову. Суд касаційної інстанції також не вирішував питання про застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України та не формулював висновку про те, що спір виник унаслідок неправильних дій АТ "НАЕК "Енергоатом". Навпаки, передача справи на новий розгляд була зумовлена необхідністю повного з`ясування та оцінки обставин, які не були належним чином досліджені судами попередніх інстанцій.

З цих підстав доводи апелянта про те, що Верховним Судом уже встановлено виникнення спору внаслідок неправильних дій відповідача, не відповідають змісту постанови від 02.12.2025. Висновок про передчасність відмови у позові та направлення справи на новий розгляд не є тотожним встановленню обґрунтованості первісних вимог, а також не свідчить про встановлення неправильної поведінки відповідача у розумінні частини дев`ятої статті 129 ГПК України.

Не змінюють наведеного й посилання скаржника на невиконання АТ "НАЕК "Енергоатом" зобов`язань за іншими договорами, укладеними з іншими суб`єктами господарювання. Предметом первісного позову у цій справі була вимога про розірвання конкретного договору поставки від 09.08.2024 № 53-122-01-24-15097 у зв`язку з істотною зміною обставин. Позов обґрунтовувався включенням відповідача згідно з наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 02.08.2024 № 95 до переліку підприємств, щодо яких зупиняється примусове стягнення заборгованості за рішеннями судів, та пов`язаним із цим ризиком неотримання позивачем грошових коштів, на які він розраховував при укладенні договору.

Відомості щодо виконання відповідачем зобов`язань за іншими договорами могли підлягати оцінці разом з іншими доказами під час вирішення питання про наявність передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України умов для розірвання договору. Проте такі обставини не свідчать про встановлення в межах цієї справи факту неправильних дій відповідача, внаслідок яких виник спір, а судове рішення, яким первісний позов був би вирішений по суті, за результатами нового розгляду не ухвалювалося.

Не може бути підставою для покладення судових витрат на відповідача і довід апелянта про те, що за умови швидшого розгляду справи строк дії договору не закінчився б та первісний позов міг бути вирішений по суті. Таке припущення стосується тривалості судового провадження та можливого розвитку процесуальних подій, тоді як для застосування частини третьої статті 130 ГПК України визначальним є задоволення позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, чого у цій справі не відбулося. Положення частини дев`ятої статті 129 ГПК України, як зазначено вище, також не можуть бути застосовані до вимог, провадження щодо яких закрито без вирішення спору по суті.

Доводи апелянта щодо необхідності стягнення витрат, понесених під час попередніх стадій розгляду справи, наведених висновків не спростовують. Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу вирішується з урахуванням процесуального результату розгляду відповідних вимог та встановлених ГПК України підстав для покладення таких витрат на іншу сторону. Передача справи на новий розгляд не означає задоволення первісного позову та не створює самостійної підстави для відшкодування позивачу за рахунок відповідача всіх витрат, понесених на попередніх стадіях розгляду справи.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги не спростовують висновку про відсутність правових підстав для стягнення з АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь ФОП Черних М.О. 129 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а тому підстави для скасування додаткової ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 в оскаржуваній частині та ухвалення нового рішення про стягнення з відповідача зазначених витрат відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі № 910/14773/24 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі № 910/14773/24 залишити без задоволення.

2. Додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 у справі № 910/14773/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.09.2026.

Головуючий суддя О.Л. Бестаченко

Судді Ю.А. Шаратов

І.М. Скрипка