Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №909/392/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/392/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Шаповала Д.В. – головуючий, Бойко С.М., Іванчук С.В.

переглянувши справу № 909/392/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Тракс», с.Магала, Чернівецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудтранссервіс», селище Богородчани, Івано-Франківська область

про: стягнення заборгованості в розмірі 86 201,20 гривень

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудтранссервіс» (вх. №01-05/2328/26 від 15.07.2026)

на Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2026 (повний текст рішення складено 22.06.2026, суддя Михайлишин В.В.)

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

На розгляд Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Тракс» (далі – Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудтранссервіс» (далі – Відповідач) про стягнення 86 201,20 грн заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.09.2021 Позивач поставив Відповідачу товар – шини Triangle артикулів 425/65R22.5 (4 шт.) та 13R22.5 (8 шт.) – на загальну суму 131 200,00 грн згідно з Видатковою накладною №1698 від 20.09.2021 та Рахунком на оплату №1498 від 20.09.2021, оплату якого Відповідач здійснив лише частково – у розмірі 44 998,80 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2026 позов задоволено повністю: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 86 201,20 грн заборгованості та 2 662,40 грн судового збору.

Рішення суду обґрунтоване тим, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, а сукупність доказів – видаткова накладна, рахунок на оплату, часткова оплата з визначеним призначенням платежу, зареєстрована податкова накладна, а також отримана від Відповідача на виконання ухвали суду про витребування доказів податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2021 року, в якій Відповідач самостійно відобразив придбання товару у Позивача на суму, що повністю відповідає вартості поставленого товару, – відповідно до стандарту вірогідності доказів (ст. 79 ГПК України) підтверджує факт поставки.

1.2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рембудтранссервіс» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, а судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Позивача.

1.3. Процесуальні дії Суду у справі та вирішення процесуальних питань

Ухвалою від 20.07.2026 Суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та встановив Позивачу десятиденний строк для подання відзиву.

Враховуючи приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також ціну позову та предмет спору у цій справі, апеляційну скаргу вирішено було розглянути без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

29.07.2026 Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Скаржник

Відповідач вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин справи та порушенням правил оцінки доказів і розподілу обов`язку доказування, оскільки суд передчасно визнав доведеним факт передачі товару.

Зазначає:

1) тягар доведення факту передачі товару Покупцю лежить на Позивачеві (ч. 1 ст. 74 ГПК України, ч. 1 ст. 664, ч. 1 ст. 692 ЦК України), проте суд фактично переклав цей тягар на Відповідача, поклавши в основу висновку односторонньо підписаний документ і дані податкового обліку без дослідження реальності руху товару;

2) Видаткова накладна №1698 не містить підпису та відбитка печатки представника Відповідача у графі «Отримав(ла)», а тому не відповідає вимогам ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку до первинного документа, що фіксує двосторонню операцію;

3) Позивачем не надано жодних супутніх доказів переміщення товару – товарно-транспортної накладної, довіреності на отримання, акта приймання-передачі, складських документів;

4) суд дійшов висновку про доведеність поставки на підставі податкової накладної та податкової декларації Відповідача внаслідок формального застосування правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, без урахування того, що дані податкового обліку не замінюють первинні документи про передачу товару;

5) суд не мотивував відхилення аргументів Відповідача про дефектність видаткової накладної, чим порушив ч. 5 ст. 236, ст. 86 ГПК України.

2.2. Позивач

У відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Зазначає:

1) здійснення часткової оплати з призначенням платежу «оплата за шини згідно рахунку №1498 від 20.09.2021» є конклюдентною дією на підтвердження прийняття товару (ч. 2 ст. 642 ЦК України), а не передоплатою, оскільки рахунок був виставлений одразу на повну вартість поставки;

2) Відповідач самостійно, на виконання ухвали суду про витребування доказів, надав податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій відобразив придбання товару у Позивача на суму, що точно відповідає вартості поставленого товару, чим підтвердив реальність господарської операції;

3) поведінка Відповідача, який визнає отримання товару перед податковим органом і заперечує це перед контрагентом, суперечить принципу добросовісності (ст. 3 ЦК України);

4) Відповідач не надав жодного доказу на спростування обставин поставки – ні уточнюючої податкової декларації, ні вимог про повернення сплачених коштів як безпідставно набутих, або доказів звернення щодо відсутності товару протягом майже 5 років.

3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

20.09.2021 Позивач сформував Видаткову накладну №1698 та Рахунок на оплату №1498 на поставку Відповідачу товару – шин Triangle артикулів 425/65R22.5 (4 шт.) та 13R22.5 (8 шт.) – на загальну суму 131 200,00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату вказаного рахунку двома платежами: 20.09.2021 у сумі 15 000,00 грн та 22.09.2021 у сумі 29 998,80 грн (разом 44 998,80 грн), із призначенням платежу «оплата за шини згідно рахунку №1498 від 20.09.2021».

Позивачем складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (08.10.2021) Податкову накладну №1380 від 20.09.2021 на суму 131 200,00 грн, отримувачем за якою є Відповідач.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2026 у Відповідача витребувано податкові декларації з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди. На виконання цієї ухвали Відповідач 29.05.2026 надав податкову декларацію за вересень 2021 року з Додатком №1, в якому відображено операцію з придбання за індивідуальним податковим номером Позивача з обсягом постачання 109 333,33 грн та сумою податку на додану вартість 21 866,67 грн, що в сумі становить 131 200,00 грн – точно відповідає вартості товару за спірною видатковою накладною.

Оплату решти вартості товару у розмірі 86 201,20 грн Відповідач не здійснив.

Ці обставини встановлені судом першої інстанції на підставі наявних у справі доказів; апеляційна скарга стосується не самих обставин, а їх юридичної оцінки – доведеності факту передачі (поставки) товару Відповідачу.

4. ПОЗИЦІЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

4.1. Межі перегляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України Суд переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідач не оскаржує ні кваліфікацію спірних правовідносин як поставки, укладеної у спрощений спосіб, ні розмір заборгованості як такий, ні застосування ч. 1 ст. 692 ЦК України щодо моменту виникнення обов`язку оплати. Предметом перегляду є виключно доведеність факту передачі (поставки) товару Відповідачу.

Підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги Суд не встановив.

Нових доказів у розумінні ст. 269 ГПК України Відповідачем не подано – усі покликання зроблено на докази, вже досліджені судом першої інстанції.

4.2. Щодо застосовного стандарту доказування

Суд визнає обґрунтованим застереження Відповідача про те, що Видаткова накладна №1698 не містить підпису чи відбитка печатки особи, яка отримувала товар від його імені, а матеріали справи не містять ані товарно-транспортної накладної, ані довіреності на отримання, ані акта приймання-передачі, ані будь-яких пояснень щодо того, хто конкретно і на яких повноваженнях прийняв товар 20.09.2021.

У цьому сенсі Відповідач справді перебуває в об`єктивно складному процесуальному становищі: він заперечує факт, який за своєю природою є негативним (неотримання товару), а прямо довести негативний факт неможливо – його можна лише непрямо підтвердити або спростувати через сукупність супутніх обставин.

Однак стандарт доказування «вірогідність доказів» (ст. 79 ГПК України) не вимагає від сторони, яка заперечує обставину, довести негативний факт напряму. Він вимагає від Суду зіставити позиції сторін і визначити, чий висновок – про наявність чи про відсутність поставки – є більш вірогідним з огляду на сукупність наявних у справі доказів. Об`єктивна складність становища Відповідача у спростуванні негативного факту є обставиною, яку Суд враховує при оцінці його процесуальної поведінки, однак вона сама по собі не звільняє Суд від обов`язку оцінити, на чию користь схиляється сукупність наявних доказів.

У цій справі, крім видаткової накладної та рахунку, наявні дві групи обставин, не залежних одна від одної.

По-перше, часткова оплата Відповідачем Рахунку №1498 двома платежами з прямим призначенням «оплата за шини згідно рахунку №1498 від 20.09.2021» – формулювання, яке вказує на оплату за вже узгоджений і визначений товар за конкретним рахунком, а не на передоплату за товар, який мав би бути поставлений у майбутньому; при цьому рахунок виставлений одразу на повну вартість поставки (131 200,00 грн), а не лише на суму, згодом сплачену Відповідачем, що узгоджується радше з частковою оплатою вже отриманого товару, ніж з авансуванням майбутньої поставки.

По-друге, і це має вирішальне значення, – податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2021 року, яку Відповідач подав на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів. У цій декларації Відповідач самостійно відобразив придбання товару за індивідуальним податковим номером Позивача на суму 131 200,00 грн, яка повністю збігається з вартістю спірної поставки. Це документ, складений і поданий Відповідачем до контролюючого органу під власну відповідальність, з яким пов`язані самостійні податкові наслідки для Відповідача (формування податкового кредиту), а не документ, створений Позивачем в односторонньому порядку.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі не пропонує жодного альтернативного пояснення цього збігу – не стверджує, що задекларував придбання іншого товару на ту саму суму в того самого контрагента, не повідомляє про подання уточнюючої декларації з виправленням помилки, не наводить жодних доказів на підтвердження версії про випадкову бухгалтерську неточність. За відсутності такого альтернативного пояснення точний збіг сум у документі, який сам Відповідач склав і подав під власну відповідальність податковому органу, є значно вірогіднішим поясненням наявності спірної господарської операції, ніж версія про її повну відсутність.

Отже, попри визнану Судом об`єктивну складність становища Відповідача у спростуванні негативного факту, сукупність наведених обставин (часткова оплата з конкретним призначенням платежу та самостійне декларування Відповідачем податкового кредиту на суму, що точно відповідає вартості товару) переконує Суд у тому, що поставка товару в обсязі, зазначеному у видатковій накладній №1698, найбільш вірогідно відбулася.

4.3. Щодо доводу про перекладення тягаря доказування

Цей довід Суд відхиляє. Всупереч твердженню Відповідача, Суд не покладає на нього обов`язок довести відсутність поставки – оцінку сукупності доказів, наданих Позивачем, викладено в п. 4.2 цієї постанови, і саме на підставі цієї оцінки, а не через припущення про недоведеність заперечень Відповідача, Суд доходить висновку про вірогідність поставки.

Посилання Відповідача на постанову Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №910/13206/20 Суд визнає нерелевантним до обставин цієї справи. У наведеній Відповідачем справі позивачем-покупцем вимагалося повернення сплаченої попередньої оплати за товар, який, за його твердженням, поставлений не був, а в матеріалах тієї справи був відсутній будь-який незалежний від сторін доказ, здатний підтвердити факт поставки. У цій же справі, на відміну від наведеної Відповідачем, наявний саме такий незалежний доказ – податкова декларація Відповідача, подана на виконання ухвали суду про витребування доказів, а не сформована жодною зі сторін спору для цілей цього судового процесу.

4.4. Щодо доводів про дефектність видаткової накладної та відсутність супутніх документів

Суд погоджується з Відповідачем у тому, що Видаткова накладна №1698, взята ізольовано, справді не відповідає вимогам до двостороннього первинного документа, оскільки не містить підпису чи відбитка печатки отримувача, а тому сама по собі не є достатнім доказом отримання товару. Суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення не надав окремої оцінки цьому конкретному запереченню Відповідача, обмежившись зіставленням накладної, рахунку та даних податкової звітності.

Разом з тим ця прогалина не є підставою для скасування рішення. Як зазначено в п. 4.2 цієї постанови, висновок про доведеність поставки товару ґрунтується не на одній лише видатковій накладній, а на сукупності доказів, серед яких вирішальне значення має податкова декларація Відповідача. Відсутність товарно-транспортної накладної, довіреності чи акта приймання-передачі є певним недоліком в оформленні операції з боку Позивача, однак вона послаблює лише один із доказів з сукупності, тоді як інші, незалежні від Позивача докази, цю прогалину компенсують.

4.5. Щодо доводу про податкову накладну та податковий кредит

Суд відхиляє довід Відповідача про формальне застосування судом першої інстанції правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19. Ця постанова не встановлює, що податкова накладна чи податковий кредит автоматично доводять поставку в будь-якому спорі, а прямо передбачає, що такий доказ є допустимим за умови вчинення стороною, яка заперечує поставку, юридично значимих дій – зокрема формування податкового кредиту за конкретною господарською операцією.

Саме це і встановлено в цій справі: Відповідач сформував податковий кредит за операцією з Позивачем на суму, що точно відповідає ціні спірного товару. Тому застосування цієї правової позиції судом першої інстанції Суд визнає правильним по суті.

4.6. Щодо доводу про недостатнє мотивування рішення

Суд частково погоджується з цим доводом у частині, зазначеній у п. 4.4 цієї постанови, – суд першої інстанції не навів окремої відповіді на заперечення Відповідача щодо дефектів видаткової накладної. Разом з тим не кожна прогалина мотивування є самостійною підставою для скасування правильного по суті рішення, якщо остаточний висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Довід Відповідача про те, що правові позиції Верховного Суду, на які посилався Позивач, є юридично неспроможними та не містяться у зазначених рішеннях, Суд перевірив і визнає необґрунтованим: правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №912/1883/17, Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, дійсно містяться у зазначених актах і відтворені судом першої інстанції та Позивачем точно.

5. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Жодне з наведених скаржником тверджень не переконало Суд у наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту поставки товару на суму 131 200,00 грн та, відповідно, про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі.

Суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому Суд доходить висновку про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України з огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення судовий збір за її подання покладається на скаржника і відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Залишити без змін Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2026 у справі №909/392/26, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудтранссервіс» – без задоволення.

2. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, окрім як у визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадках.

Головуючий суддя Шаповал Д.В.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Іванчук С.В.