Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №909/89/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/89/26

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Степанюк Н.Л., Міліціанов Р.В.

за участю секретаря судового засідання Псярук О.В.

представники сторін:

від відповідача - Госедла Р. І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області (вх. ЗАГС 01-05/1657/26 від 26.05.2026)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Рочняк О. В.) від 23.04.2026 у справі № 909/89/26

за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" с. Бистриця, Надвірнянський район, Івано-Франківська обл.

про стягнення 1 954 315, 20 грн штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» про стягнення 1 954 315,20 грн 20, з них: 1 637 399, 22 грн пені та 316 915,98 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у встановлений додатковою угодою №38/7 від 12.06.2025 строк - до 26.06.2025, не підтвердив використання коштів попередньої оплати (авансу) на суму 32 401 773, 60 грн та не повернув надану йому суму попередньої оплати.

24.10.2025 в рахунок погашення суми попередньої оплати (авансу) ТОВ «ПБС» надало акти приймання виконання дорожніх робіт та довідку про вартість виконаних робіт на цю суму. Водночас, враховуючи, що кінцевим терміном за умовами додаткової угоди використання авансу було 26.06.2025, а повернення попередньої оплати в розмірі 32 401 773, 60 грн здійснено підрядною організацією лише 24.10.2025, повернення попередньої оплати відповідачем здійснено з простроченням у 119 днів.

Враховуючи факт порушення відповідачем умов додаткової угоди в частині підтвердження використання попередньої оплати (авансу) у встановлені строки, позивач на підставі ст.ст.625, 627 ЦК України нарахував відповідачу 1 637 399, 22 грн пені в розмірі облікової ставки НБУ та 316 915, 98 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2025 у справі №909/901/25 задоволено позов Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області та стягнуто на її користь з ТОВ «ПБС» - 32 401 773, 60 грн попередньої оплати (авансу).

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 23.04.2026 у справі №909/89/26 у задоволенні позову відмовив, судовий збір поклав на позивача.

Вказане рішення мотивоване тим, що відповідач не підтвердив використання авансу у встановлений строк через несвоєчасне затвердження позивачем коригування проєктної документації, що свідчить про прострочення кредитора, а не порушення з боку відповідача. Відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені та 3% річних і відмовив у задоволенні позову.

26.05.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026 у справі №909/89/26.

В апеляційній скарзі Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/89/26 від 23.04.2026 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Покликається на такі обставини: ТОВ «ПБС» використало та підтвердило виконання робіт лише на суму 22 598 226,40 грн, тоді як невикористаний аванс у розмірі 32 401 773,60 грн у встановлений строк товариство не підтвердило та не повернуло; скаржник зазначає, що суд першої інстанції всупереч ч. 4 ст. 75 ГПК України безпідставно повторно дослідив преюдиційні обставини, встановлені рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/901/25, яким підтверджено факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання щодо повернення невикористаної суми авансу, та помилково дійшов висновку про наявність прострочення кредитора; суд першої інстанції, встановлюючи прострочення кредитора та оцінюючи обставини виконання основного зобов`язання, фактично вийшов за межі заявлених позовних вимог про стягнення пені та 3 % річних, чим порушив вимоги статей 14 та 237 ГПК України; відповідач не довів наявності обставин, які б свідчили про неможливість своєчасного виконання зобов`язання або звільняли його від відповідальності відповідно до статей 614 та 617 ЦК України.

Таким чином, на думку скаржника, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 сформовано колегію суддів у складі: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Степанюк Н.Л., Міліціанов Р.В.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026 у справі №909/89/26; встановив учасникам справи десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження на подання відзиву на апеляційну скаргу і доказів надсилання копій відзиву учасникам справи; витребував матеріали справи.

Ухвалою суду від 11.06.2026 призначено розгляд справи на 02.07.2026.

11.06.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований тим, що підрядник не допустив прострочення використання авансу, оскільки під час виконання робіт виникла необхідність у значному обсязі додаткових робіт, не передбачених первісною проєктно-кошторисною документацією, про що він систематично повідомляв замовника листами, протоколами нарад, дефектними актами та іншими документами; затримка підтвердження використання авансових коштів була зумовлена несвоєчасним коригуванням проєктної документації та невиконанням замовником своїх договірних обов`язків щодо забезпечення підрядника належною проєктною документацією, що свідчить про прострочення кредитора, а не боржника; виконані роботи були фактично завершені у встановлені строки, а акти КБ-2в і КБ-3 підписані після затвердження скоригованої проєктної документації, що підтверджує реальне використання авансових коштів; рішення у справі № 909/901/25 є преюдиційним лише щодо факту невикористання авансу на дату його ухвалення, але не підтверджує подальшу заборгованість, оскільки після цього аванс був відпрацьований, а преюдиційні обставини можуть бути спростовані належними доказами; необхідність коригування проєкту та виконання додаткових робіт у подальшому підтверджена позитивним експертним звітом, а практика Верховного Суду виключає можливість покладення відповідальності на підрядника без оцінки належного виконання замовником своїх зустрічних обов`язків.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю члена колегії- судді Міліціанова Р. В. у період з 29.06.2026 по 03.07.2026 (включно), розгляд справи №909/89/26, призначений на 02.07.2026 не відбувся.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.07.2026 призначив розгляд справи на 13.08.2026.

12.08.2026 через систему «Електронний суд» представник скаржника подав клопотання про відкладення розгляду справи. Зазначив, що забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 13.08.2026 об 11 год 00 хв, неможливо, оскільки 13.08.2026 о 09 год 00 хв представник викликаний до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області для участі як представник потерпілого у кримінальному провадженні №354/1321/25 (справа про хуліганство), що підтверджується повісткою про виклик до суду від 17.07.2026.

Ухвалою суду від 13.08.2026 відкладено розгляд справи № 909/89/26 на 03.09.2026.

02.09.2026 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від представника скаржника.

Однак, відповідно до акта від 03.09.2026 зафіксовано несправність системи відеоконференцзв`язку в залі судового засідання № 4, у зв`язку з чим проведення судового засідання є неможливим.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відкладення розгляду справи у межах розумного строку, визначеного ст. 273 ГПК України.

Ухвалою суду від 03.09.2026 відкладено розгляд справи №909/89/26 на 17.09.2026.

Інших клопотань, заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами подано не було.

17.09.2026 в судовому засіданні взяв участь представник скаржника який підтримав позицію, висловлену в апеляційній скарзі.

Відповідач у справі участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з урахуванням конкретної ситуації у справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду (див. постанову Верховного Суду від 15.07.2024 в справі № 447/852/23).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (пункт 86 рішення ЄСПЛ у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії»).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.07.2026 в справі №757/52615/21-ц (провадження № 14-64цс25) викладено висновок, відповідно до якого судове рішення підлягає скасуванню тільки у випадку, коли сукупність обставин свідчить про те, що проведення судом апеляційної інстанції судового засідання за відсутності учасника справи фактично позбавило його можливості ефективно представити свою позицію, такі порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Беручи до уваги положення ст. 270 ГПК України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача, який не з`явився в судове засідання.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 14.12.2023 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області (замовник) та ТОВ «ПБС» (підрядник) укладено договір № 38 на закупівлю робіт з Реконструкції мосту через річку Тересва на км 105+014 автомобільної дороги загального користування державного значення Н-09 Мукачево - Рахів - Богородчани - Івано-Франківськ - Рогатин - Бібрка - Львів, Закарпатська область, відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов`язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами на власний ризик та/або з залученням субпідрядних організацій виконати та здати в установлений цим договором термін роботи з Реконструкції мосту через річку Тересва на км 105+014 автомобільної дороги загального користування державного значення Н-09 Мукачево - Рахів - Богородчани - Івано-Франківськ - Рогатин -Бібрка - Львів, Закарпатська область ДК 021:2015 (45221119-9 - Реконструкція мостів), згідно Технічного завдання викладеного в тендерній документації та проектної документації, замовник зобов`язався прийняти надані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином роботи після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів передбачених на ці цілі на його рахунок.

Обсяг робіт зазначений в технічному завданні (п.1.3 договору).

В п. 1.4 договору визначено, що роботи виконуються підрядником згідно з Проектної документації, планів-завдань та актів дефектів, затверджених замовником в межах видатків з дотриманням ст. 9 Закону України "Про дорожній рух".

Згідно з п. 2.1 договору, підрядник зобов`язується забезпечити якісне виконання доручених йому робіт. Підрядник повинен виконати передбачені цим договором підряду роботи, якість яких відповідає умовам нормативної документації України передбаченої для даного виду робіт.

За змістом п.3.1 договору, ціна цього договору становить 619 500 000, 00 грн з урахуванням ПДВ 20%. Фінансування наданих послуг здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки проводяться замовником виключно підряднику після підписання сторонами актів приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг (форма №кб-2в (УПВ) і довідок про вартість виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг і витрат (форма №кб-3).

За підсумками виконаних робіт підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають до оплати, готує «акти приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг» (форма №кб-2в (УПВ)), «довідки про вартість виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг і витрат» (форма №кб-3) та відомості матеріалів (на обсяг робіт у формі №кб-2в (УПВ) без зазначення ціни матеріалів), погоджує їх з відповідними відділами Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області у порядку, визначеному внутрішніми нормативними документами замовника та подає для підписання замовнику. Замовник за участю представника підрядника протягом п`яти днів, перевіряє виконання робіт згідно представленого акту приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг (форма №кб-2в (УПВ)) і підписує його в частині фактично наданих послуг, в межах виділених бюджетних асигнувань, або обґрунтовує причини відмови від його підписання протягом 10 днів з дня одержання. Візування актів приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг (форма №кб-2в (УПВ)) відповідальними працівниками замовника здійснюються до подання актів на підписання замовнику та не підтверджує факту прийняття робіт замовником (п.4.3).

Згідно з п.4.4 договору, підрядник, крім робіт передбачених п.1.1. цього договору, враховуючи специфіку планування та виконання робіт з реконструкції мосту, а саме неможливість заздалегідь врахувати усі обсяги дорожніх робіт та послуг, при потребі може виконувати додаткові роботи /надавати додаткові послуги та/або додаткові обсяги дорожніх робіт та послуг за рахунок коштів на покриття ризиків.

Розробка кошторисної документації покладається на підрядника. Підрядник подає на затвердження замовнику кошторисну документацію. На основі затверджених замовником кошторисів підрядник оформляє акт приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг (форма №кб-2в (УПВ)) відповідно до методики визначення вартості дорожніх робіт та послуг та відомість матеріалів (на обсяг робіт у формі №кб-2в (УПВ) без зазначення ціни матеріалів).

В п. 5.1 договору визначено, що термін виконання робіт - з моменту підписання договору до 31.12.2025.

Згідно з п.5.2 договору, термін виконання зобов`язань щодо виконання робіт може продовжуватись у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника та інших обставин, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

За змістом п. 7.4.2 договору, підрядник зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором у відповідності до обсягу фінансування.

Всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються у вигляді додаткових угод, складених і підписаних у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, якщо інше не встановлене чинним законодавством або цим договором (п. 17.6 договору).

26.12.2023 сторони уклали додаткову угоду №38/1 до договору №38 від 14.12.2023, в пункті 1 якої погодили покращити якість предмету закупівлі та включили пункт 4.12 до розділу 4 договору виклавши його в наступній редакції: « 4.12. Замовник як одержувач бюджетних коштів, може провести попередню оплату (аванс), відповідно до Наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 03.08.2023 №Н-327/08-02 «Про деякі питання попередньої оплати при закупівлі робіт (послуг) за КПКВК 3111330 «Розвиток та відновлення інфраструктури» (зі змінами) за рахунок бюджетних коштів у 2023 році, на строк не більше вісімнадцяти місяців у розмірі, що не перевищує 60 відсотків вартості річного обсягу робіт з будівництва великих і позакласних мостів, які увійшли до додатку 2 до порядку 619, що становить суму:

- за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету – 55 000 000, 00 грн в тому числі ПДВ 20%.

Підрядник зобов`язується використати одержаний аванс для виконання робіт протягом не більше вісімнадцяти місяців після одержання авансу, але в будь якому випадку до 31.10.2024. Зарахування авансу здійснюється відповідно до «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форми № кб-2в) та «Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» (форма № кб-3). По закінченні вказаного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику з наданням пояснень про причини невикористання підрядником вказаного авансу і можуть слугувати підставою для відмови замовником проведення попередньої оплати (авансу) та розірвання замовником договору в односторонньому порядку. У разі неподання «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форми № кб-2в) та «Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» (форма №кб-3) про використання суми попередньої оплати (авансу), підрядник зобов`язаний повернути надану йому суму попередньої оплати (авансу), а у випадку не повернення сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, з моменту закінчення терміну повернення попередньої оплати (авансу)».

На виконання умов Додаткової угоди №38/1 до договору позивачем перераховано на користь відповідача попередню оплату (аванс) на загальну суму 55 000 000, 00 грн, що не заперечується сторонами.

Додатковими угодами № 38/4 від 30.10.2024, №38/6 від 29.04.2025 та №38/7 від 12.06.2025 сторони продовжили строки використання авансу до 30.04.2025, 15.06.2025 та 26.06.2025, відповідно.

Під час виконання робіт ТОВ «ПБС» узгоджувало свої дії із замовником Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області.

Відповідно до затвердженого начальником Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області Максименко Ю.М. протоколу оперативної наради від 10.04.2024, 10.04.2024 відбулася оперативна нарада за участю, зокрема, представників ТОВ «ПБС», та Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області щодо ознайомлення та погодження технічної документації по об`єкту «Реконструкції мосту через річку Тересва на км 105+014 автомобільної дороги загального користування державного значення Н-09 Мукачево - Рахів - Богородчани - Івано-Франківськ - Рогатин - Бібрка - Львів, Закарпатська область» (далі - об`єкт), під час якої представники Тячівського МУВГ, ТОВ «Газорозподільні мережі України», Закарпатської філії АТ «Укртелеком», ВСП «Хустська дистанція колії», Тересвянської с/р, Бедевлянської с/р та Тячівської філії ПрАТ «Закарпаття обленерго» висловили свої зауваження щодо даної технічної документації та необхідність їх усунення. За результатом обговорення комісією було вирішено після усунення всіх зауважень склад комісії погоджує підготовчі роботи по об`єкту.

24.07.2024 ТОВ «ПБС» звернулося до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області із листом № 23/07-01 від 23.07.2024 (вх.№859), в якому повідомив про виконання підготовчих робіт по демонтажу мосту через річку Тересва та просив надати накази на відповідальних осіб зі сторони замовника (технічного нагляду) та надати інформацію для заповнення акту прихованих робіт з вказаними представниками та номерами їх сертифікатів зі сторони замовника та сторони проектувальника.

Згідно з протоколом наради по об`єкту від 26.07.2024, затвердженого начальником Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області Максименко Ю.М., вирішено доручити підряднику відобразити відкориговану вісь футляру на генеральному плані мережі та надати замовнику та балансоутримувачу на затвердження.

02.08.2024 за замовленням ТОВ «ПБС» АТ «Українська залізниця» надало Технічні умови № НТО-ТП-2/41 на виконання підземного перетину залізниці газопроводом діаметром ДУ 200 на 119 км +296 м на перегоні Тячів-Тересва в адміністративних межах Бедевлянської сільської територіальної громади, Тячівського району, Закарпатської області, які затверджені Протоколом постійно діючої комісії регіональної філії від 05.08.2024 № НТО-ТП-01/18.

19.08.2024 ТОВ «ПБС» звернулося до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області із листом № 1/19-08 від 19.08.2024 (вх.№952 від 19.08.2024) про направлення представника замовника для проведення огляду і порівняння проектно-кошторисної документації з фактичними об`ємами на об`єкті та направило для ознайомлення дефектні акти.

Підрядник звернувся до замовника із листом № 03/12-03 від 03.12.2024 (вх.№ 1455 від 03.12.2024), в якому просив замовника погодити конструкцію та виготовлення технологічних опор для проведення демонтажу мостової конструкції відповідно до проекту.

Відповідно до протоколу огляду на відповідність проектних рішень демонтажу асфальтного покриття по об`єкту від 03.12.2024, після огляду шурфів та замірів комісією було прийнято рішення відобразити на кресленні «Генплан» таблицю об`ємів відфрезерованого асфальтобетонного покриття. Обсяги і об`єми погодити із замовником та технічним наглядом.

05.12.2024 підрядник звернувся до замовника із листом №5/12-01 (вх.№1463 від 05.12.2024) про погодження виконання об`єму робіт згідно ситуаційного плану погодженого Тячівським МУВГ та таблиць об`ємів.

Відповідно до протоколу огляду підготовчих робіт та заходів по демонтажу газової мережі Д200 0,6 кПа та мостової конструкції з опорами в руслі річки Тересва по об`єкту від 09.01.2025, за участю інженера технічного нагляду - Леонтовича Д.Е., керівника проекту ТОВ «ПБС» - Метелешко В.І., керівника дільниці ТОВ «ПБС» - Поповича О.М., провідного інженера ВЯТКНТ служби відновлення та розвитку інфраструктури Закарпатської області було встановлено, що

- в процесі часу відбулися природні зміни розташування русла річки, ширини та глибини внаслідок яких привело до необхідності внесення змін в виробничий процес по демонтажу мостової конструкції опор;

- проведення демонтажних робіт мостової конструкції над руслом річки та проміжної опори №1 в руслі річки потребує додаткових робіт по демонтажу, які не відображено в проектно-кошторисній документації;

- проведення демонтажних робіт газової магістралі Д200 0,6 кПа над руслом річки не відображено в проектно-кошторисній документації;

- асфальтове покриття підходів до мосту та асфальтобетонне покриття мостової конструкції не відповідають проектним даним та об`ємам.

На підставі викладеного було прийняте рішення: Генпідряднику розробити ПВР (проект виконання робіт) та погодити його з замовником та технічним наглядом.

Відповідно до протоколу наради по об`єкту від 17.02.2025, комісією вирішено зобов`язати підрядника провести комісійно «Акт огляду» з балансоутримувачем мереж, представником замовника та інженером незалежного технічного нагляду по об`єкту та розробити порівняльну таблицю проектних та фактичних об`ємів робіт і матеріалів, які підлягають перевлаштуванню по тимчасовій схемі відповідно проекту 56-РМ-ЛС Том 5 «Лінія зв`язку».

Згідно з актом огляду про влаштування тимчасової лінії зв`язку відповідно проекту 56-РМ-ЛС Том 5 «Лінія зв`язку» з фіксацією об`ємів робіт та напрямку мережі по Об`єкту від 17.02.2025, складом комісії під час огляду виробничої ділянки та визначеної вісі улаштування тимчасової лінії зв`язку, виявлено візуальним оглядом про необхідність внесення пояснень та доповнень до проектної частини прокладання та демонтажу лінії зв`язку. Проведено огляд об`ємів робіт, які підлягають демонтажу існуючої лінії зв`язку та визначено які саме елементи підлягають демонтажу.

У відповідь на лист № 222/14-06 від 03.03.2025 Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області ТОВ «ПБС» надало копію протоколу огляду підготовчих робіт та заходів по демонтажу газової мережі Д200 0,6 кПа та мостової конструкції з опорами в руслі річки Тересва (лист №14/03-01 (вх.№264) від 14.03.2025).

Листом № 21/03-01 від 21.03.2025 ТОВ «ПБС» (вх.№ 297 від 24.03.2025) направило замовнику для погодження таблиці об`ємів робіт та схему влаштування тимчасових захисних дамб і технологічних доріг, для демонтажу мостової конструкції прогонової будови № 1 в руслі річки Тересва між стояном №0 та опорою №1.

ТОВ «ПБС» звернулося до Голови ОДА начальника обласної військової адміністрації в Закарпатській області Білецького М.З. та В.о. начальника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області Фартушка І.І. із листом № 24/04-01 від 24.04.2025 (вх.№464 від 24.04.2025), в якому повідомило, що під час виконання робіт підрядник зіштовхнувся із деякими складнощами, які не відображені в проектній частині та не погоджені з установами Закарпатської області та просило скликати позачергову нараду для більш детального обговорення та вирішення проблемних питань, для прискорення робіт з представниками: Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Закарпатській області; Державного агентства водних ресурсів в Закарпатській обл., Закарпатської філії ТОВ Газорозподільчі мережі України, Державного агентства рибного господарства в Закарпатській обл., Державної екологічної інспекції у Закарпатській області.

Відповідно до листа №30/04-01 від 30.04.2025 (вх.№ 506 від 01.05.2025) ТОВ «ПБС» подало на затвердження замовнику Генеральний план та відомість об`ємів робіт для їх погодження з уповноваженими службами.

22.05.2025 між ТОВ «ПБС» (замовник) та ТОВ «Міжнародний проектний інститут» (виконавець) укладено договір №10/25 на виконання проектних робіт, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання у відповідності до завдання на проектування, в порядку та на умовах, визначених цим договором розробити проектну документацію по об`єкту: «Коригування проектної документації на реконструкція мосту через річку Тересва на км 105+014 автомобільної дороги загального користування державного значення Н-09 Мукачево - Рахів - Богородчани - Івано-Франківськ - Рогатин - Бірка - Львів, Закарпатська область» (роботи).

Згідно з п. 1.2 цього договору, роботи за цим договором виконуються у відповідності до узгодженого сторонами завдання на проектування (додаток №1 до договору).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2025 у справі №909/901/25 задоволено позов Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області, присуджено до стягнення з ТОВ «ПБС» на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області 32 401 773, 60 грн суми попередньої оплати (авансу) та 388 821, 28 грн судового збору.

20.10.2025 начальником Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Закарпатській області затверджено Завдання № 10/25 на коригування проектної документації на реконструкція мосту через річку Тересва на км 105+014 автомобільної дороги загального користування державного значення Н-09 Мукачево - Рахів - Богородчани - Івано-Франківськ - Рогатин - Бірка - Львів, Закарпатська область.

24.10.2025 сторони підписали акт №2 приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг робіт за жовтень 2025 року (форма № кб-2в) та довідку про вартість виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг і витрат № 38/2 за жовтень 2025 року (форма № КБ-3) від 24.10.2025 на суму 32 401 773, 60 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 29.10.2025 №1558/09-06 про здійснення оплати у строк до 28.11.2025 суми штрафних санкцій в розмірі 1 954 315, 20 грн.

За порушення зобов`язання в частині підтвердження використання попередньої оплати (авансу) у встановлені договором строки позивач нарахував відповідачу 1 637 399, 22 грн пені та 316 915, 98 грн 3% річних.

Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частині першій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області та ТОВ «ПБС» виникли договірні правовідносини з виконання робіт з реконструкції мосту через річку Тересва на км 105+014 автомобільної дороги загального користування державного значення Н-09 Мукачево – Рахів – Богородчани – Івано-Франківськ – Рогатин – Бібрка – Львів.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Особливості спірних правовідносин полягають у тому, що сторонами у договорі №38 було погоджено окремий порядок здійснення та використання попередньої оплати.

Так, відповідно до пункту 4.12 договору, викладеного у редакції додаткової угоди №38/1 від 26.12.2023, замовник, як одержувач бюджетних коштів, може провести попередню оплату (аванс), відповідно до Наказу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України від 03.08.2023 №H-327/08-02 «Про деякі питання попередньої оплати при закупівлі товарів, робіт 1 послуг за КПКВК 3111330 «Розвиток відновлення інфраструктури» (зі змінами) за рахунок бюджетних коштів у 2023 році, на строк не більше вісімнадцяти місяців у розмірі, що не перевищує 60 відсотків вартості річного обсягу робіт з будівництва великих і позакласних мостів, які увійшли до додатку 2 до порядку 619, що становить суму: - за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету - 55 000 000,00 грн в тому числі ПДВ 20%.

Підрядник зобов?язується використати одержаний аванс для виконання робіт протягом не більше вісімнадцяти місяців після одержання авансу, але в будь якому випадку до 31.10.2024. Зарахування авансу здійснюється відповідно до «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форми №КБ-2в) та «Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» (форма №КБ-3).

По закінченні вказаного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику з наданням пояснень про причини невикористання підрядником вказаного авансу і можуть слугувати підставою для відмови замовником проведення попередньої оплати (авансу) та розірвання замовником договору в односторонньому порядку. У разі неподання «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форми Nє КБ-2в) та «Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» (форма Nє КБ-3) про використання суми попередньої оплати (авансу), підрядник зобов`язаний повернути надану йому суму попередньої оплати (авансу), а у випадку не повернення сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, з моменту закінчення терміну повернення попередньої оплати (авансу).

Враховуючи викладене вище, підрядник зобов`язався використати одержаний аванс для виконання робіт протягом визначеного сторонами строку, а зарахування авансу здійснюється відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3.

При цьому сторонами прямо погоджено, що після закінчення визначеного строку невикористані суми авансу підлягають поверненню замовнику. У разі неподання актів та довідок, що підтверджують використання суми попередньої оплати, підрядник зобов`язаний повернути надану йому суму попередньої оплати, а у випадку її неповернення сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення з моменту закінчення строку повернення попередньої оплати.

Додатковими угодами №38/4 від 30.10.2024, №38/6 від 29.04.2025 та №38/7 від 12.06.2025 сторони неодноразово продовжували строк використання авансу, остаточно визначивши його до 26.06.2025.

Отже, станом на 26.06.2025 у відповідача існував визначений договором обов`язок підтвердити використання отриманих коштів шляхом подання відповідних актів та довідок або повернути невикористану суму попередньої оплати.

Колегія суддів апеляційної інстанції на підставі наведеного звертає увагу на те, що як зі змісту правовідносин сторін, які врегульовано у наведений вище спосіб так і з умов укладеного між ними договору випливає існування двох взаємопов`язаних, однак самостійних за наслідками їх порушення зобов`язань відповідача.

Зобов`язання підрядника за договором підряду, яке полягає у виконанні останнім передбачених договором робіт, слід відрізняти від зобов`язання, яке виникає у підрядника у зв`язку з отриманням від замовника попередньої оплати (авансу) за роботи, які підлягають виконанню та яке полягає у використанні авансових коштів у погоджений сторонами строк з належним документальним підтвердженням такого використання або, у разі невикористання коштів у визначений строк, їх поверненні замовнику.

Саме з настанням визначеного сторонами строку та невиконанням обов`язку щодо підтвердження використання авансу або повернення його невикористаної частини договір пов`язує виникнення обов`язку повернути отриманий аванс.

Тому обставини, що стосуються складності виконання будівельних робіт, необхідності коригування проєктної документації чи виконання додаткових робіт, самі по собі не змінюють зобов`язання сторін в частині строку використання та повернення попередньої оплати. Договором не передбачено жодних інших підстав, з настанням яких його положення пов`язують настання строку виконання зобов`язання з повернення авансу, крім тих, які визначено в пункті 4.12 договору, викладеного у редакції додаткової угоди №38/1 від 26.12.2023.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив в першу чергу зі встановлених обставин вчинення позивачем дій або допущення бездіяльності, внаслідок яких зобов`язання відповідача в частині подання документів (актів) на підтвердження виконання підрядних робіт було виконано останнім із простроченням.

Застосувавши положення ст. 613 ЦК України, якими врегульовано правові наслідки прострочення кредитора, суд першої інстанції встановив наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання у наведеній частині.

Водночас, судом першої інстанції при застосуванні положень матеріального права в частині застосування правових наслідків відсутності вини боржника у зобов`язанні, не враховано, що зобов`язання щодо виконання робіт за договором підряду та зобов`язання щодо повернення суми перерахованого але не витраченого авансу мають як зазначено вище різну правову природу.

Таким чином, при розгляді спорів, які виникають внаслідок невиконання (неналежного виконання) договорів підряду, оплата за якими проводилася шляхом перерахування авансу, слід розрізняти наслідки невиконання підрядником зобов`язання щодо виконання робіт, які передбачено договором та Законом, зокрема, стягнення збитків і неустойки, до яких можуть бути застосовані положення ст. 614 ЦК України, якою наявність вини визначено як правову підставу покладення відповідальності, та окреме зобов`язання підрядника щодо повернення сум невикористаної попередньої оплати, підставою настання цивільно-правової відповідальності за невиконання якого є лише факт настання строку повернення відповідної суми та настання якої не передбачає наявності вини підрядника у невиконання (неналежному виконанні) основного зобов`язання за договором підряду.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що у п.115 постанови Об`єднаної Палати КГС ВС у постанові від 19.09.2022 у справі № 913/703/20 зазначила, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. (аналогічні правові позиції викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Місцевий господарський суд на зазначене уваги не звернув, що стало причиною для помилкового висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення авансу.

Крім того, суд апеляційної інстанції у своєму висновку також враховує наступні обставини.

Відповідно до п.4.4 договору, підрядник, крім робіт передбачених п.1.1. цього договору, враховуючи специфіку планування та виконання робіт з реконструкції мосту, а саме неможливість заздалегідь врахувати усі обсяги дорожніх робіт та послуг, при потребі може виконувати додаткові роботи /надавати додаткові послуги та/або додаткові обсяги дорожніх робіт та послуг за рахунок коштів на покриття ризиків.

Розробка кошторисної документації покладається на підрядника. Підрядник подає на затвердження замовнику кошторисну документацію. На основі затверджених замовником кошторисів підрядник оформляє акт приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг (форма №кб-2в (УПВ)) відповідно до методики визначення вартості дорожніх робіт та послуг та відомість матеріалів (на обсяг робіт у формі №кб-2в (УПВ) без зазначення ціни матеріалів).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 4.4 договору №38, враховуючи специфіку планування та виконання робіт з реконструкції мосту, сторони передбачили можливість виконання додаткових робіт та додаткових обсягів робіт.

При цьому цим же пунктом договору встановлено, що розробка кошторисної документації покладається на підрядника, який подає її на затвердження замовнику. Саме на підставі затверджених замовником кошторисів підрядник оформляє акти приймання виконаних дорожніх робіт та відповідні довідки про їх вартість.

Таким чином, сторони договору визначили конкретний порядок дій у разі необхідності виконання додаткових робіт та коригування їх обсягів, який передбачав активні дії, зокрема, з боку підрядника щодо розроблення та подання відповідної кошторисної документації.

Водночас посилання відповідача на пункт 10.1 договору, яким на замовника покладено обов`язок забезпечити виготовлення та затвердження проектної документації, не може розглядатися без врахування положень пункту 4.4 договору, відповідно до якого саме на підрядника покладено обов`язок щодо розробки кошторисної документації та подання її на затвердження замовнику.

Отже, договірні відносини сторін передбачали взаємний та послідовний характер дій сторін щодо забезпечення виконання робіт і оформлення документації, необхідної для підтвердження їх вартості та зарахування попередньої оплати.

При цьому колегія суддів враховує, що договір №10/25 на виконання проектних робіт щодо коригування проєктної документації було укладено ТОВ «ПБС» з ТОВ «Міжнародний проєктний інститут» лише 22.05.2025, тобто незадовго до закінчення встановленого сторонами та неодноразово продовженого строку використання авансу.

Таким чином, необхідність коригування проєктної документації не може бути поставлена виключно у залежність від дій або бездіяльності замовника, оскільки матеріали справи не свідчать про те, що відповідач до закінчення погодженого сторонами строку вжив усіх залежних від нього заходів для своєчасного оформлення кошторисної документації або вчинення інших дій, необхідних для вчасного виконання та оформлення додаткових робіт, необхідність виконання яких за свідченнями матеріалів справи та твердженнями відповідача виникла принаймні у грудні 2024 року (а.с. 88-91, т. 1).

Крім того, сторони тричі шляхом укладення додаткових угод продовжували строк використання авансу, встановлюючи остаточний строк до 26.06.2025, сторони фактично погодили, що до цієї дати підрядник зобов`язаний підтвердити використання авансових коштів або повернути їх невикористану частину.

З матеріалів справи також вбачається, що станом на 26.06.2025 ТОВ «ПБС» не надало Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області належним чином оформлених та підписаних сторонами актів за формою №кб-2в та довідок за формою №кб-3, які б підтверджували використання всієї спірної суми авансу в розмірі 32 401 773,60 грн.

Водночас лише 24.10.2025 сторонами підписано акт №2 приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг за жовтень 2025 року та довідку №38/2 про вартість виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг і витрат за жовтень 2025 року на суму 32 401 773,60 грн.

Відповідно до статей 202, 203, 207, 626, 628 ЦК України підписані сторонами акти виконаних робіт є письмовими документами, що підтверджують узгоджене волевиявлення сторін щодо фактичного виконання та прийняття певного обсягу робіт.

Саме підписання сторонами акта №2 та довідки №38/2 від 24.10.2025 стало належним документальним підтвердженням використання відповідачем спірної суми авансових коштів.

Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що до 26.06.2025 відповідач подав позивачу оформлені відповідно до умов договору акти та довідки на суму 32 401 773,60 грн, які б підтверджували використання цієї частини авансу у встановлений сторонами строк.

Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2025 у справі №909/901/25, яке набрало законної сили, стягнуто з ТОВ «ПБС» на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області 32 401 773,60 грн суми попередньої оплати.

У зазначеній справі судовим рішенням, яке набрало законної сили, були встановлені обставини щодо виникнення у відповідача обов`язку з повернення суми авансу та невиконання такого обов`язку у встановлений строк

Частиною четвертою ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, який розглядає справу, зобов`язаний прийняти преюдиційні обставини, встановлені в іншому судовому рішенні, що набрало законної сили, без повторного їх дослідження та доведення, навіть якщо він вважає, що такі обставини встановлено неправильно (постанова Верховного Суду України від 10.01.2025 у справі №362/643/21).

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (постанова КГС ВС від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21).

Таким чином, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2025 у справі № 909/901/25, яке набрало законної сили, встановлено обставину невиконання ТОВ «ПБС» обов`язку щодо повернення невикористаної суми попередньої оплати у розмірі 32 401 773,60 грн після закінчення встановленого сторонами строку її використання.

З огляду на приписи частини четвертої статті 75 ГПК України зазначена обставина не підлягала повторному доказуванню у цій справі, оскільки учасниками обох справ є ті самі сторони, а встановлений факт безпосередньо стосується виконання відповідачем договірного обов`язку щодо використання або повернення попередньої оплати.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.12 договору, викладеного у редакції додаткової угоди №38/1 підрядник зобов`язаний повернути надану йому суму попередньої оплати (авансу), а у випадку не повернення сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, з моменту закінчення терміну повернення попередньої оплати (авансу).

Отже, наявні передбачені пунктом 4.12 договору та статтею 549 ЦК України підстави для нарахування пені за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення невикористаної суми авансу.

Як визначено ч. 2 ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, після закінчення остаточно погодженого сторонами строку використання авансових коштів - 26.06.2025 - відповідач не підтвердив їх використання на суму 32 401 773,60 грн та не повернув зазначену суму позивачу.

Лише 24.10.2025 відповідач підтвердив використання відповідної суми авансових коштів шляхом оформлення та підписання сторонами акта №2 приймання виконаних дорожніх робіт та довідки №38/2.

Таким чином, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання щодо повернення невикористаної суми попередньої оплати у період з 27.06.2025 до 23.10.2025 включно, а отже позивач набув право на застосування передбачених договором та законом наслідків такого порушення.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені в сумі 1 637 399,22 грн та 3% річних у сумі 316 915,98 грн, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що він є арифметично правильний та здійснений виходячи із суми простроченого грошового зобов`язання, погодженого сторонами строку його виконання та періоду прострочення і відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував правильності здійсненого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведені вище мотиви у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в апеляційному суді, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному осбязі.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 року №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Судові витрати.

Згідно з ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про покладення судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції на відповідача.

Відповідно до пп. б) п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 129, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026 у справі № 909/89/26 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» (76000, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Краківського, 2, код ЄДРПОУ 32872788) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 39, код ЄДРПОУ 25449824) 1 954 315,20 грн, з них: 1 637 399, 22 грн пені та 316 915,98 грн 3% річних, 23 451, 78 грн судового збору за подання позовної заяви та 35 177, 67 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено і підписано 18.09.2026.

Головуючий суддя В.О. Ржепецький

Судді Н.Л. Степанюк

Р.В. Міліціанов