Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №335/429/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 16.09.2026 Справа № 335/429/25

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 335/429/25 Пр. № 22-ц/807/143/26Головуючий у 1-й інстанції: Новасардова І.В. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кухаря С.В., Подліянової Г.С.

за участі секретаря Товстопятко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2025 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (надалі – Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року Банк звернувся до суду з вищезазначеним позовом до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя (а.с.1-8), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість: 1) за кредитним договором № 2001829584801 від 05.03.2021 року у розмірі 53906,86 грн, з них: 32995,35 грн - заборгованість за кредитом, 20911,51 грн – заборгованість по процентам, 00,00 грн – заборгованість за комісією;2) за кредитним договором №1010204707 від 03.09.2021 року у розмірі 17130,16 грн, з них: 10011,62 грн - заборгованість за кредитом, 2,34 грн – заборгованість по процентам, 7116,20 грн – заборгованість за комісією; 3) за кредитним договором №1010357151 від 21.12.2021 року у розмірі 56018,67 грн, з них: 36554,64 грн - заборгованість за кредитом, 9,15 грн – заборгованість по процентам, 19454,88 грн – заборгованість за комісією, у загальному розмірі станом на 31.10.2024 року становить 127055,69 грн, від сплати якої відповідач на користь Банку у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір 2422,40 грн.

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю суду першої інстанції Новасардову І.В. (а.с.133). Ухвалою суду першої інстанції відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.137).

25.04.2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів" № 4273-IX, за змістом якого: - внесено до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» такі зміни: «1. Пункт 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду»; Доповнено додатком такого змісту: «Додаток до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Перелік місцевих загальних судів, що перейменовуються Змінити найменування таких місцевих загальних судів… 7) у Запорізькій області: Куйбишевський районний суд Запорізької області на Кам`янський районний суд Запорізької області; Жовтневий районний суд Запорізької області на Олександрівський районний суд м. Запоріжжя; Ленінський районний суд м. Запоріжжя на Дніпровський районний суд м. Запоріжжя; Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя на Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя…». Державна реєстрація змін до відомостей про місцеві загальні суди, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, які випливають із цього Закону, здійснена 30.04.2025 року (ч.3 ст.82 ЦПК України).

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2025 року (а.с. 164-167) позов Банку у цій справі задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитними договорами № 2001829584801 від 05.03.2021, № 1010204707 від 03.09.2021, № 1010357151 від 21.12.2021 у загальному розмірі 100484,61 грн та судовий збір в розмірі 1915,81 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Банк із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодився, останнє, у тому числі в частині відмови, в апеляційному порядку не оскаржував.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі (фактично в частині задоволення позовних вимог Банку), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с.173-176) просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В автоматизованому порядку 17.04.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кухаря С.В. та Подліянову Г.С. (а.с.180). Ухвалою апеляційного суду від 11.09.2025 року (а.с.181) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 25.09.2025 року (а.с.184). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 26.09.2025 року (а.с.185), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.186), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду.

Банк (довідка про доставку електронного документу – копії ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у цій справі Банком – 29.09.2025 року – а.с. 188) не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу сторони відповідача у цій справі в установлений апеляційним судом строк та взагалі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 24.12.2025 року (а.с. 201), не відбувся та був відкладений через першеклопотання відповідача (апелянта) ОСОБА_1 в особі представника Макаренка В.М. про відкладення розгляду цієї справи через перебування відповідача ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з додаванням письмових доказів на підтвердження останнього (а.с. 197-200), з урахуванням відпустки судді - доповідача у період з 16.02.2026 року по 02.03.2026 року (а.с. 208).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 06.05.2026 року (а.с.213), не відбувся та був відкладений (а.с. 201) через повторне клопотання відповідача (апелянта) ОСОБА_1 в особі представника Макаренка В.М. про відкладення розгляду цієї справи через перебування відповідача ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з додаванням письмових доказів на підтвердження останнього (а.с. 209-212), з урахуванням відпустки судді - доповідача у період з 13.07.2026 року по 21.08.2026 року включно (довідка – а.с. 220).

У дане судове засідання повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи належним чином, у тому числі відповідач ОСОБА_1 додатково через свого представника – адвоката Макаренка В.М., що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України (а.с. 205-207), всі учасники цієї справи не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали, окрім відповідача ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційному суду третє клопотанняпро відкладення розгляду цієї справи через проходження ним військово-лікарську комісії про визначення придатності до військової служби із додаванням до останнього копії відповідного направлення на ВЛК (а.с. 221-223).

Проте, за змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Апеляційний суд не визнавав обов`язковою у цій справі у судові засідання явку будь-кого із учасників цієї справи, та зокрема апелянта (відповідача) ОСОБА_1 .

В силу вимог ст. 44 ч. 1 ЦПК України учасники судового процесу…повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Апеляційним судом встановлено, апеляційне провадження у цій справі було відкрито ще 26.09.2025року (а.с.185).

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: у задоволенні клопотання апелянта (відповідача) про відкладення втретє розгляду цієї справи відмовити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з`явились.

В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи… фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови…

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позов Банку у цій справі, керувався ст.ст. 4,12,13,76-81,95,128,141,258,259,263-265,268,354 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог Банку у цій справі лише в частині їх задоволення.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильними та законними.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Судом першої інстанції правильно було встановлено, що 05.03.2021 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2001829584801 у вигляді заяви останнього про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО) (копія а.с.16), відповідно до умов якої ОСОБА_1 просив відкрити на його ім`я поточний рахунок та надати кредитну картку, встановити на поточний рахунок кредитний ліміт в розмірі 20000,00 грн. Розрахунковий день 30 число місяця. Платіжна дата 30 число місяця. Строк дії кредитного ліміту 12 (дванадцять) місяців, який продовжується Стандартна процентна ставка складає 47,88%. Реальна річна процентна ставка складає 47,88 %. Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 підтверджує, що ця заява має новаційний характер і в результаті приєднання до ДКБО, дія Договорів на відкриття та обслуговування карткових рахунків, Договорів карткового рахунку, які раніше були укладені між ним та Банком припиняються на підставі ст. 604 ЦК України, ознайомлений з ДКБО, тарифами Банку та цілком згодний, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують пояснень. Заява відповідача про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, становлять укладений сторонами договір, який є договором приєднання в силу ст. 634 ЦК України, що підтверджується їхніми підписами в заяві (копія а.с.18-21, 23-25, 30-48, 63-87). Як вбачається з довідки про збільшення кредитного ліміту по Договору №2001829584801 від 05.03.2021 року (копія а.с.93), Банк виконав свої зобов`язання шляхом надання відповідачу кредитних коштів у вигляді кредитного ліміту, який був збільшений до 32995,35 грн. Умовами Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, передбачено право Банку змінювати клієнту кредитний ліміт (копія - а.с.30-48, 63-87). Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором №2001829584801, шляхом надання відповідачу кредитних коштів, що підтверджується випискою по особовому рахунку (копія а.с.106-120).

Також, 03.09.2021 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1010204707 у вигляді заяви останнього про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (копія а.с.18-21), відповідно до умов якої ОСОБА_1 просив надати йому споживчий кредит на загальні на суму 15000,00 грн на строк 24 місяців. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99 %. Розмір процентної ставки 0,01% річних. Заява підписана відповідачем за допомогою електронного підпису з використанням ОТР - пароля. Також у вказаній заяві про приєднання №1010204707 викладений графік платежів, згідно якого платіжними періодами є 03.09.2021-03.09.2023, сума платежу за розрахунковий період 1073,57 грн щомісяця та 1073,33 грн останній платіж, усього за 24 періоди 25765,44 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 448,50 грн щомісяця, а всього 10764,00 грн. Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію Банку на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті Банку в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладання Договору страхування на зазначених умовах. Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 1010204707, шляхом надання відповідачу кредитних коштів у сумі 15000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №TR.51890159.60345.8810 від 03.09.2021 року (копія - а.с.94).

Разом з цим, 21.12.2021 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1010357151 у вигляді заяви останнього про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (копія - а.с.23-25), відповідно до умов якої ОСОБА_1 просив надати йому споживчий кредит на загальні на суму 40000,00 грн на строк 24 місяців. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99 %. Розмір процентної ставки 0,01% річних. Заява підписана відповідачем за допомогою електронного підпису з використанням ОТР - пароля. Також у вказаній заяві про приєднання №1010357151 викладений графік платежів, згідно якого платіжними періодами є 21.12.2021-21.12.2023, сума платежу за розрахунковий період 2862,84 грн щомісяця та 2862,73 грн останній платіж, усього за 24 періоди 68708,05 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1196,00 грн щомісяця, а всього 28704,00 грн. Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію Банку на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті Банку в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладання Договору страхування на зазначених умовах. Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 1010357151, шляхом надання відповідачу кредитних коштів у сумі 40000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №TR.54733252.96688.25578 від 21.12.2021 року (копія - а.с.95).

Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції Банку на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (роздруківка долучена до справи у редакції, що діє з 06.04.2018 року) передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору. Відповідно до п.5.1.4. Розділу І Публічної пропозиції Банку на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти. Згідно з п.5.1.7. Розділу І Публічної пропозиції Банку на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.Як було встановлено судом першої інстанції, Банк свої зобов`язання за договорами виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредити у обумовленій договорами сумами, що підтверджується виписками по рахунку, довідками про збільшення кредитного ліміту, платіжними дорученнями, які були дослідженими судом першої інстанції.

Відповідач не виконав свої кредитні зобов`язання належним чином. Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованість відповідача перед Банком станом на 30.10.2024 року становить: - по кредитному договору від 05.03.2021 № 2001829584801 – 53906,86 грн, з яких: 32995,35 грн – заборгованість за кредитом; 20911,51 грн – заборгованість за процентами; 00,00 грн - заборгованість за комісією; - по кредитному договору від 03.09.2021 № 1001665127901- 17130,16 грн, з яких: 10011,62 грн заборгованість за кредитом; 2,34 грн заборгованість за процентами; 7116,20 грн заборгованість за комісією; - по кредитному договору від 21.12.2021 № 1010357151- 56018,67 грн, з яких: 36554,64 грн заборгованість за кредитом; 9,15 грн заборгованість за процентами; 19454,88 грн заборгованість за комісією.

Відповідачу було направлено письмову вимогу від 04.11.2024 року про виконання зобов`язання перед Банком та погашення заборгованості за вищезазначеними кредитними договорами (копія а.с.88-89). Відповідачем вказану вимогу було проігноровано та погашення заборгованості не здійснено.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Як встановлено у ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Частиною першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором про приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено і підтверджено наданими Банком належними, допустимими, достовірними та достатніми письмовими доказами той факт, що відповідач дійсно отримав кредит, але належним чином не виконував свої зобов`язання за укладеними договорами у повному обсязі, зокрема щодо сплати заборгованостей за вказаними кредитами та заборгованостей за нарахованими процентами.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зокрема по кредитному договору від 05.03.2021 № 2001829584801 –32995,35 грн – заборгованість за кредитом; 20911,51 грн – заборгованість за процентами; по кредитному договору від 03.09.2021 № 1010204707 - 10011,62 грн – заборгованість за кредитом; 2,34 грн – заборгованість за процентами; по кредитному договору від 21.12.2021 № 1010357151 - 36554,64 грн – заборгованість за кредитом; 9,15 грн – заборгованість за процентами, що у загальному розмірі становить 100484,61 грн підлягають задоволенню.

Щодо нарахування комісій за кредитними договорами, суд першої інстанції правильно зазначав таке.

Згідно із розрахунком суми заборгованості відповідача по комісії, вбачається, що відповідачу за кредитним договором від 03.09.2021 № 1010204707 – нарахована комісія – 7116,20 грн; за кредитним договором від 21.12.2021 № 1010357151 – нарахована комісія – 19454,88 грн.

10.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10.06.2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10.06.2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Вищезазначені Кредитні договори не містять опису послуг з обслуговування кредитної заборгованості та обґрунтованого розрахунку вартості таких послуг, а саме у кредитних договорах не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Банку комісій за кредитним договором від 03.09.2021 № 1010204707 розміром 7116,20 грн та за кредитним договором від 21.12.2021 № 1010357151 розміром – 19454,88 грн не ґрунтуються на Законі та прямо суперечать практиці Верховного Суду.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту у вищевказаній сумі (26571,08 грн.) необхідно відмовити, тобто позовні вимоги Банку до відповідача у цій справі підлягають задоволенню частково.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 є такими, що дублюють доводи його заперечень позову позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції надав належну оцінку у своєму вищезазначеному рішенні, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що лише відображають позицію сторони відповідача, яку він вважає єдино можливою та правильною, та не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, у тому числі в частині задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції правильно виходив при вирішенні цієї справи із:

-свободи договору (ст. 627 ЦК України) - відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства…;

- презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) – вищезазначених кредитних договорів, підписаних сторонами без зауважень, належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та апеляційному суду не були надані), оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача апеляційному суду не надані, так, сторона відповідача у цій справі зустрічного позову про визнання недійсними кредитних договорів не подавали та у матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке рішення іншого суду в іншій справі про визнання вищезазначених договорів недійсними та стороною відповідача апеляційному суду не надано),

- принципу обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України), за змістом якої вищезазначені договори є обов`язковими для виконання його сторонами.

Суд першої інстанції правильно на виконання вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України врахував вищезазначені правові висновки Верховного Суду у цій справі.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених Банком позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Сторона відповідача не надала суду першої інстанції належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції в частині вимог, які було задоволено судом першої інстанції.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України у цій справі було вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його апеляційної скарги, останній не має права на компенсацію за рахунок Банку будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 3374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 18.09.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Кухар С.В. Подліянова Г.С.