Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №333/7560/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/7560/26

Провадження №2/333/5518/26

рішення

Іменем України

15 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого – судді Варнавської Л.О., за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/7560/26 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

Представник концерну «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 40 620,55 гривень, посилаючись на те, що у період з 01.03.2018 року по 30.04.2026 року позивач надав відповідачу житлово-комунальні послуги за адресою його проживання: АДРЕСА_1 . На теперішній час відповідач ОСОБА_1 не здійснив повну оплату за надані послуги, тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 40 620,55 гривень, а також понесені ним при пред`явленні позову судові витрати у розмірі 2662,40 гривень.

Ухвалою суду від 13.07.2026 року позовну заяву прийнято до свого провадження та відкрито спрощене провадження у справі.

15.09.2026 року через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Відповідач зазначає, що позовні вимоги не визнає, заборгованість перед Концерном «Міські теплові мережі» відсутня, з наданих документів до позову вбачається, що особовий рахунок зазначений позивачем не співпадає з його особовим рахунком за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього, на підтвердження відсутності заборгованості відповідач надає Розрахунки на сплату житлово-комунальних послуг по особовому рахунку № НОМЕР_1 відкритого на його ім`я за адресою: АДРЕСА_1 за грудень 2019 року, грудень 2020 року, грудень 2022 року, грудень 2023 року, грудень 2025 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, був повідомлений судом своєчасно та належним чином.

Відповідач, був повідомлений судом своєчасно та належним чином. Просив суд розглядати справу за його відсутності та відмовити в задоволенні позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов таких висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Концерн «Міські теплові мережі» включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та є юридичною особою. Основним видом його економічної діяльності є надання житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено, що Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 40 620,55 грн, яка, за твердженням позивача, утворилася за період з 01.03.2018 року по 30.04.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано, зокрема, довідку щодо заборгованості, відповідно до якої за особовим рахунком № НОМЕР_2 за вказаний період обліковується заборгованість у розмірі 40 620,55 грн.

Разом з тим, дослідженням наданого позивачем розрахунку основного боргу встановлено, що у ньому зазначена інша адреса об`єкта споживання, а саме: АДРЕСА_2 .

Таким чином, між відомостями, зазначеними у довідці про заборгованість, та відомостями, які містяться безпосередньо у розрахунку заборгованості, наявна істотна розбіжність щодо номера квартири, за якою здійснювалися нарахування.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 заперечив наявність заборгованості перед позивачем та зазначив, що особовий рахунок № НОМЕР_2 , за яким позивачем здійснено розрахунок заборгованості, йому не належить.

На підтвердження своїх заперечень відповідачем надано рахунки на сплату житлово-комунальних послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на його ім`я за адресою: АДРЕСА_1 , за грудень 2019 року, грудень 2020 року, грудень 2022 року, грудень 2023 року та грудень 2025 року.

Зі змісту зазначених документів вбачається, що особовий рахунок № НОМЕР_1 пов`язаний саме з відповідачем ОСОБА_1 та квартирою АДРЕСА_3 .

Водночас позивачем не надано належних та достатніх доказів того, що особовий рахунок № НОМЕР_2 , за яким ним визначено заборгованість у розмірі 40 620,55 грн, належить саме відповідачу ОСОБА_1 , а нарахування за цим рахунком здійснювалися саме за квартиру АДРЕСА_4 , яка належить або використовується відповідачем.

Не надано також доказів, які б усували суперечність між зазначенням у довідці адреси квартири АДРЕСА_4 та зазначенням у розрахунку заборгованості квартири АДРЕСА_5 .

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною шостою цієї статті встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, сам по собі розрахунок заборгованості, складений позивачем, не може бути достатнім доказом виникнення у відповідача обов`язку зі сплати саме визначеної позивачем суми, якщо з інших матеріалів справи неможливо достовірно встановити належність особового рахунку відповідачу та відповідність нарахувань саме тому об`єкту нерухомості, щодо якого заявлено позов.

Суд звертає увагу, що предметом доказування у цій справі є не лише факт здійснення позивачем певних нарахувань, а й наявність між сторонами відповідного зобов`язання, факт надання відповідачу відповідних житлово-комунальних послуг та розмір заборгованості, яка виникла саме у відповідача.

У матеріалах справи наявні документи, які підтверджують існування особового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість заявлена позивачем заборгованість розрахована за іншим особовим рахунком - № НОМЕР_2 , а безпосередньо в розрахунку заборгованості зазначено квартиру АДРЕСА_5 .

За таких обставин суд позбавлений можливості достовірно встановити, що заборгованість у розмірі 40 620,55 грн утворилася саме у відповідача ОСОБА_1 за надані йому послуги за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому суд не може ґрунтувати висновок про існування грошового зобов`язання відповідача лише на припущенні про те, що розбіжність у номерах особових рахунків та квартир є технічною помилкою позивача, оскільки така обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами наявність у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги у заявленому розмірі 40 620,55 грн.

Відтак позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення судових витрат, то відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові судові витрати, понесені позивачем, покладаються на позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявлених судових витрат у розмірі 2 662,40 грн немає.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.

У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судових витрат у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 15.09.2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська