Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №570/3931/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3931/26

Номер провадження 2-о/570/189/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.

при секретарі судового засідання Соломицькій Л.М.,

за участю заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Добродій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Добродій О.М. звернулася до суду з заявою, в якій просила встановити факт проживання однією сім`єю матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тасина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01 вересня 2020 року та встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , з вересня 2022 року.

Заява мотивована тим, що син заявниці ОСОБА_2 , будучи повнолітнім постійно проживав з матір`ю та утримував її так як ОСОБА_1 з 2009 року мала ІІІ групу інвалідності і в силу хвороби не мала змоги працювати. Заявниця є пенсіонеркою, особою з інвалідністю другої групи (до листопада 2025 року третьої групи), отримує мінімальну пенсію по інвалідності, стан її здоров`я потребує дороговартісного лікування. Тож з 2022 року ОСОБА_1 фактично перебувала на утриманні свого сина ОСОБА_2 , постійно отримувала від нього допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Зазначає, що з 2022 року її син мав стабільно високий регулярний заробіток, що дозволяло утримувати хвору матір. ІНФОРМАЦІЯ_3 син заявниці ОСОБА_2 помер, внаслідок нещасного випадку на виробництві і вона як особа з інвалідністю та за умови перебування на утриманні потерпілого, має право на отримання щомісячної страхової виплати в разі втрати годувальника та одноразових соціальних виплат, у зв`язку з чим звернулася до суду з даною заявою. Вказує, що син був єдиною особою від якої ОСОБА_1 мала право на утримання, так як інших дітей не має, а її чоловік ОСОБА_3 помер ще у 2012 році. Встановлення зазначених фактів їй необхідно для звернення в органи пенсійного фонду щодо призначення щомісячних та одноразових соціальних виплат у зв`язку із втратою годувальника.

Заявниця в судовому засіданні подану заяву підтримала з підстав зазначених у ній, просила суд задовольнити заяву та суду пояснила, що дійсно проживала разом з своїм сином ОСОБА_2 з моменту його повноліття і до дня смерті, спочатку у м. Володимирі Волинської області, а з 2025 року в с. Голишів Рівненського району Рівненської області та з 2022 року перебувала на його утриманні, оскільки її пенсії не вистачало на прожиття та лікування. Син мав постійне місце роботи, отримував хороші доходи, оплачував лікування в тому числі і оперативне втручання, купив старенький будинок, який оформили на матір, провели там ремонт щоб зробити його придатним для життя, постійно купував ліки, харчі та оплачував комунальні послуги, а також давав їй кошти.

Представник заявниці адвокат Добродій О.М. в судовому засіданні підтримала подану заяву з наведених в ній підстав та просила її задовольнити, зазначила, що ОСОБА_2 надавав постійне утримання для заявниці в тому числі шляхом надання коштів, купівлі ліків та оплати лікування, а також купівлю продуктів харчування та одягу, проведення ремонтних робіт у будинку та таке утримання було основним джерелом засобів до існування ОСОБА_1 . Вказала, що син був єдиною особою від якої заявниця мала право на утримання, так як чоловік заявниці помер ще 2012 році. Син заявниці не перебував у зареєстрованому шлюбі, власної сім`ї не мав, тому після досягнення ним повноліття проживав однією сім`єю із матір`ю. Зазначила, що заявниця та її син мали спільний побут, придбали будинок в с. Голишів для спільного проживання та проводили в ньому ремонт за спільні гроші, тобто мали спільні витрати та спільний бюджет.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на розгляд справи не прибув, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши пояснення заявника та її представника, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд зазначає про наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є сином заявниці ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 08 липня 2008 року, відповідно до змісту якого батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Заявниця, ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 08 липня 2008 року та копією свідоцтва про смерть від 25 лютого 2012 року серії НОМЕР_3 .

Як убачається з Довідки серії МСЕ №154620 від 28 грудня 2009 року ОСОБА_1 з 28 липня 2009 року встановлено ІІІ груп інвалідності, довічно.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів ПФУ номер витягу 34/25/2130/ВП від 25 листопада 2025 року, ОСОБА_1 встановлено ІІ груп інвалідності з 25 листопада 2025 року.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 19 серпня 2025 року підтверджується те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №857 від 19 серпня 2025 року та Довідки про причину смерті до форми №106\о №857, смерть ОСОБА_2 настала в ТОВ "ОДЕК" Україна від поєднаної травми грудей та живота з ушкодженням внутрішніх органів.

Смерть ОСОБА_2 визнана нещасним випадком на виробництві про що складено Акт №1 від 26 вересня 2025 року розслідування нещасного випадку, що стався 18 серпня 2025 року о 08 год. 30 хв. у ТОВ "ОДЕК" Україна.

З дослідженого судом Витягу з реєстру територіальної громади від 28 лютого 2025 року №2025/002863702 вбачається, що ОСОБА_2 з 26 лютого 2025 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №1880 від 05 листопада 2025 року у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 28.02.2025 року по теперішній час та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 26 лютого 2025 року по 19 серпня 2025 року.

Згідно Довідки виданої Зорянською сільською радою 20 жовтня 2025 року №1786 ОСОБА_1 , її син ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно до дня своєї смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на день своєї смерті мав склад своєї сім`ї: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – матір.

Копією трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 від 01 серпня 2022 року підтверджується факт його перебування з ТОВ "ОДЕК" Україна у трудових відносинах з 02 серпня 2022 року по 25 серпня 2025 року (записи 1-3).

Відповідно до Довідки про заробітну плату від 17 жовтня 2025 року №285 видану ТОВ "ОДЕК" Україна, ОСОБА_2 за період з серпня 2024 року по липень 2025 року нараховано заробітну плату у розмірі 245673,88 грн., а у серпні 2025 року йому нараховано 2174,97 грн..

Судом встановлено зі змісту Довідки про доходи №4585 2452 1825 4522 те, що за період з червня 2025 року по листопад 2025 року ОСОБА_1 отримала пенсію у розмірі 19938,00 грн. (по 3323,00 грн. щомісячно).

Відповідно до Договору позики №4 від 20 лютого 2024 року ОСОБА_2 отримав від ТОВ "ОДЕК" Україна позику на суму 20000,00 грн. для вирішення побутових проблем (спірних майнових питань).

Довідкою №551 від 16 грудня 2025 року підтверджується те, що ОСОБА_2 звертався до керівництва підприємства із заявою про надання йому грошової позики на лікування матері – ОСОБА_1 .

Відповідно до Договору позики №101 від 11 листопада 2024 року ОСОБА_2 позичив у ТОВ "ОДЕК" Україна грошові кошти у сумі 40000,00 грн. Підставою для надання вказаної позики стала заява ОСОБА_2 від 05 листопада 2024 року, зі змісту якої вбачається, що останній просив надати йому позику на лікування матері у розмірі 40000,00 грн. та надав підтверджуючі медичні документи матері: медичні рекомендації травматолога від 29 жовтня 2024 року, виписку із медичної картки амбулаторного хворого від 29 жовтня 2024 року та рентгензнімок від 28 жовтня 2024 року.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що знає заявницю та її сина з 2018 року, коли вони проживали в м. Володимир Волинської області. Зазначила, що ОСОБА_1 за станом здоров`я не могла працювати та утримувати себе, мала тимчасові підробітки і мізерну пенсію, в той час як її син ОСОБА_2 навіть навчаючись у професійно-технічному закладі на канікулах їздив на заробітки до Польщі та утримував себе і матір, оплачував їй лікування. Вказала, що заявниця хворіє, їй важно пересуватись, має групу інвалідності. Син заявниці з 2022 року працював в с. Оржів Рівненського району Рівненської області і для того щоб сім`я мала можливість жити ближче до місця роботи ОСОБА_2 , він купив старий будинок у с. Голишів Рівненського району Рівненської області, який оформив на ім`я матері і в якому заявниця з сином проживали з лютого 2025 року. зазначила, що у ОСОБА_6 не було власної сім`ї, він жив з матір`ю, купував все необхідне, лікував маму, давав їй кошти готівкою, оскільки розмір її пенсії був малим і коштів їй не вистачало. Доходи ОСОБА_2 та постійний дохід дозволяли йому утримувати та доглядати матір.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні дала суду аналогічні за своїм змістом покази та вказала, що заявниця з сином проживали однією сім`єю, в тому числі з моменту досягнення сином повноліття, з 01 вересня 2020 року, а з вересня 2022 року, коли ОСОБА_2 влаштувався на постійну роботу в ТОВ "ОДЕК" заявниця перебувала на його утриманні, так як ОСОБА_1 є інвалідом і в силу свого стану здоров`я не може працювати, отримує лише мінімальну пенсію по інвалідності.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що сім`ю знає давно, у кінці 2024 року проводив ремонт у будинку в с. Голишів, який купив ОСОБА_2 та оформив на ім`я заявниці. Зазначив, що вказаний будинок був у непридатному для життя стані, а тому перед тим як переїхати в нього заявниця з сином запросили його, ОСОБА_8 , здійснити там ремонтні роботи. Вказав, що гроші на купівлю будівельних матеріалів давав ОСОБА_6 , який в тому числі і самостійно проводив деякі ремонтні роботи у цьому будинку, в свою чергу заявниця допомагала прибирати будівельне сміття та робила інші опоряджувальні роботи, в силу свого стану здоров`я.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК Україн суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку смерті потерпілого.

Відповідно до частини другої статті 35 Закону №1105-ХІV непрацездатними особами, передбаченими частиною першою статті, є:

1) діти, які не досягли 18 років;

2) повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства;

3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють;

4) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності.

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Частиною п`ятою статті 36 Закону №1105-ХІV установлено також, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї виплачуються:

1) одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;

2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Наведене свідчить, що у разі смерті потерпілого законодавець встановив коло осіб, які мають право на щомісячні страхові виплати, та осіб, які мають право на отримання страхових виплат, передбачених Законом №1105-ХІV.

Тобто, для реалізації права заявниці на отримання соціальних виплат у разі втрати годувальника їй необхідно довести, що вона була членом сім`ї потерпілого на час її інвалідності та перебувала на утриманні сина.

Відповідно до частини 2,4 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживали спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.

За приписами абзацу третього частини другої статті 3 СК України дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ним проживає.

Згідно з частиною першою статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

З наведеного випливає, що досягнувши повноліття, особа втрачає статус дитини, а отже вона перестає бути належною до сім`ї своїх батьків.

Відповідно до вимог ст.18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: встановлення правовідношення.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року по справі № 686/8440/16-й.

Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, що під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні. Членами сім`ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Крім того Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому, отримання заявницею інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

За змістом частини другої, четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, і сім`я створюється на підставі, зокрема шлюбу.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 частини третьої статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Отже, встановлення факту перебування на утриманні у сина необхідно для реалізації права на перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до позиції Верховного Суду викладеної у постановах: від 31 травня 2022 року по справі 208/6075/20; від15 серпня 2019 року по справі №588/350/15; від 26 листопада 2021 року по справі №755/18012/16; від 30 жовтня 2019 року по справі №643/6799/17; від 10 вересня 2020 року по справі №369/3338/17; слідує, що встановлення факту проживання з особою однією сім`єю можливе лише у випадку доведення позивачем фактів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, а також інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

У постанові від 17 червня 2020 року, справа №755/18012/16, Верховний Суд зробив правовий висновок, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

В силу вимог ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасового знаходиться.

Положеннями статей 2, 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18).

Досліджені в судовому засіданні докази у своїй сукупності підтверджують факт перебування з 2022 року ОСОБА_1 на утриманні її сина ОСОБА_2 , оскільки мати та син до 19 серпня 2025 року фактично проживали однією сім`єю, ОСОБА_2 працював, отримував дохід, постійно матеріально допомагав матері, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, а за життя сина мала ІІІ групу інвалідності. При цьому, враховуючи незначний розмір пенсії заявниці та доходи ОСОБА_2 , допомога сина була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, а син мав змогу надавати утримання для матері.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з вересня 2022 року перебувала на утриманні свого сина, який загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, а відтак встановлення факту перебування на такому утриманні безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявниці, пов`язані з її статусом як особи, яка втратила годувальника.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю матері та сина, а також перебування фізичної особи на утриманні до дня смерті сина ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зв`язку з тим, що заявниця звільнена від сплати судового збору, то підстави для розподілу судових витрат у даній справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265, 293, 315, 316, 319, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні - задоволити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 вересня 2020 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановити факт перебування ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 вересня 2022 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

заінтересована особа: ГУ ПФУ в Рівненській області, вул. Олександра Борисенка, 7, м.Рівне, код ЄДРПОУ 21084076.

Суддя: Штогун О.С.