Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №569/13010/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/13010/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення часток співвласників у праві спільної сумісної власності на квартиру, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Рівненського міського суду Рівненської області, в якому просить: припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3230679256060), загальною площею 26,9 кв.м, житловою площею 15,2 кв.м;

визначити частки співвласників у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3230679256060), загальною площею 26,9 кв.м, житловою площею 15,2 кв.м, у рівних розмірах та визнати право власності: за ОСОБА_3 на 1/4 (одну четверту) частку; за ОСОБА_2 на 1/4 (одну четверту) частку; за ОСОБА_1 на 1/4 (одну четверту) частку; за ОСОБА_4 на 1/4 (одну четверту) частку.

В обґрунтування позову зазначає, що на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» 28 березня 2001 року Відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот» було видано Свідоцтво про право власності на житло (зареєстроване в реєстровій книзі Рівненського міського бюро технічної інвентаризації за № 186-244-51454 від 30.03.2001), яким посвідчено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 26,9 кв.м, житловою площею 15,2 кв.м, належить на праві приватної спільної сумісної власності таким особам: ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 (позивачу); ОСОБА_4 . Зазначене Свідоцтво про право власності було видане на підставі наказу від 28.03.2001 № 6.

31 жовтня 2025 року державним реєстратором Басік-Доброчинською Євгенією Петрівною (Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради) на підставі вищезазначеного Свідоцтва про право власності проведено державну реєстрацію права власності на квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3230679256060), що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: № 450717960 від 05.11.2025, № 450715748 від 05.11.2025, № 450715122 від 05.11.2025.

Таким чином, спірна квартира перебуває у спільній сумісній власності співвласників, при цьому конкретні частки кожного з них до цього часу не визначено, що породжує правову невизначеність щодо обсягу прав кожного зі співвласників.

Згоди між співвласниками щодо визначення розміру часток у спірному майні не досягнуто, договір про визначення часток у нотаріальному порядку не укладався.

Позивач, як один зі співвласників, заінтересований у визначенні своєї частки у праві спільної власності з огляду на необхідність: реалізації передбачених статтями 317, 319 ЦК України правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження своєю часткою; забезпечення правової визначеності щодо обсягу майнових прав; реалізації статусу позивача як особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни (посвідчення серії НОМЕР_1 , видане Департаментом соціальної політики Рівненської міської ради 25.07.2025), зокрема в частині користування. Просить позов задоволити.

Ухвалою судді від 01 червня 2026 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

17.06.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 про визначення часток співвласників у праві спільної сумісної власності на квартиру визнають в повному обсязі.

Ухвалою судді від 09 липня 2026 року підготовче провадження у справі закрито. Призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

14.09.2026 позивач у поданій заяві позовні вимоги підтримав, з підстав, заявлених у позовній заяві. Просить позов задоволити у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялася про дату, час і місце проведення судового засідання.

Згідно відповіді з ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області № 5688/7144 від 04.06.2026ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , та знята з реєстраційного обліку з 29.07.2015.

Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, що повернулися на адресу суду судові повістки для відповідача на 09 липня 2026 року, 04 серпня 2026 року, 14 вересня 2026 року повернулися до суду з відмітками адресат відсутній.

Відповідно до частин п`ятої, шостої, сьомої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Відповідно до частини 1, 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Оскільки судові повістки, направлені судом відповідачу за адресою, за якою зареєстровано його місце проживання повернулися відправнику з відмітками адресат відсутній, тому суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Враховуючи те, що про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзиву не подав і позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, відтак суд проводить розгляд справи згідно зі ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою позивача.

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» 28 березня 2001 року Відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот» було видано Свідоцтво про право власності на житло (зареєстроване в реєстровій книзі Рівненського міського бюро технічної інвентаризації за № 186-244-51454 від 30.03.2001), яким посвідчено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 26,9 кв.м, житловою площею 15,2 кв.м, належить на праві приватної спільної сумісної власності таким особам: ОСОБА_3 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 (позивачу); ОСОБА_4 . Зазначене Свідоцтво про право власності було видане на підставі наказу від 28.03.2001 № 6.

31 жовтня 2025 року державним реєстратором Басік-Доброчинською Євгенією Петрівною (Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради) на підставі вищезазначеного Свідоцтва про право власності проведено державну реєстрацію права власності на квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3230679256060), що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: № 450717960 від 05.11.2025, № 450715748 від 05.11.2025, № 450715122 від 05.11.2025.

Таким чином, спірна квартира перебуває у спільній сумісній власності співвласників, при цьому конкретні частки кожного з них до цього часу не визначено, що породжує правову невизначеність щодо обсягу прав кожного зі співвласників.

Згоди між співвласниками щодо визначення розміру часток у спірному майні не досягнуто, договір про визначення часток у нотаріальному порядку не укладався.

Позивач, як один зі співвласників, заінтересований у визначенні своєї частки у праві спільної власності з огляду на необхідність: реалізації передбачених статтями 317, 319 ЦК України правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження своєю часткою; забезпечення правової визначеності щодо обсягу майнових прав; реалізації статусу позивача як особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни (посвідчення серії НОМЕР_1 , видане Департаментом соціальної політики Рівненської міської ради 25.07.2025), зокрема в частині користування.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції на 28 березня 2001 року) передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Згідно з частиною 1 статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з частиною 1 статті 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина 2 статті 372 ЦК України).

Враховуючи, що приватизація спірної квартири здійснювалася у спільну сумісну власність чотирьох осіб, не існує домовленості між співвласниками щодо інших розмірів часток, а законом не встановлено особливого порядку визначення розмірів часток у такому випадку, - частки кожного зі співвласників мають бути визнані рівними і становити по 1/4 (одній четвертій) у праві спільної часткової власності на спірну квартиру.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 369 ЦК України).

У відповідності до ч. 1-3 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Аналогічні положення містить і стаття 370 ЦК України щодо виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Аналізуючи наведені вище норми Закону, суд зауважує, що презумпція рівності часток у праві спільної сумісної власності діє, якщо інше не встановлено домовленістю між співвласниками або законом.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Судом не встановлено, що між співвласниками спірної квартири існувала будь-яка домовленість щодо розміру часток спільної сумісної власності.

За таких обставин, суд доходить висновку, що квартира АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної сумісної власності у рівних частках, тобто по 1/4 частці за кожним. Тому слід визначити за кожним з них права власності по 1/4 ідеальній частці спірної квартири з припиненням права спільної сумісної власності на цю квартиру.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Ця засада означає, що право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. ст. 355, 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (ст. 382 ЦК України).

За вказаних вище обставин, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення часток співвласників у праві спільної сумісної власності на квартиру задоволити повністю.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3230679256060), загальною площею 26,9 кв.м, житловою площею 15,2 кв.м.

Визначити частки співвласників у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3230679256060), загальною площею 26,9 кв.м, житловою площею 15,2 кв.м, у рівних розмірах та визнати право власності: за ОСОБА_3 на 1/4 (одну четверту) частку; за ОСОБА_2 на 1/4 (одну четверту) частку; за ОСОБА_1 на 1/4 (одну четверту) частку; за ОСОБА_4 на 1/4 (одну четверту) частку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Повне судове рішення складено 18.09.2026.

Суддя Н. Г. Кучина