Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №548/1832/26 — Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1832/26

Провадження №1-кп/548/231/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/повний текст/

16 вересня 2026 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хорол кримінальне провадження № 12026170590000106 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Радивонівка Великобагачанського району Полтавської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого- ОСОБА_3

сторони захисту - адвоката ОСОБА_5

потерпілої сторони - ОСОБА_6

установив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчиненні фізичного, психологічного насильства щодо подружжя, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, його дії кваліфіковані за ст. 126-1 КК України.

Встановлено судом, що На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №137 від 10.05.2025 військовослужбовця за призовом по мобілізації старшого солдата ОСОБА_3 призначено на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, передбаченого ч. 1, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція), вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх негативні наслідки, вчиняє фізичне та психологічне на по відношенню до своєї дружини ОСОБА_6 , з якою спільно проживає та веде спільний побут за адресою: АДРЕСА_1 та неодноразово в період часу з 22.02.2025 по 19.02.2026, не маючи жодного підґрунтя, вчиняв по відношенню до своєї дружини дії, виражені у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою, які принижують її честь і гідність та фізичне насильство, які призвели до її психологічних страждань, погіршення якості життя.

Так, 22.02.2026 близько 18:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1 , повторно вчинив насильство в сім`ї відносно своєї дружини ОСОБА_6 , а саме висловлювався нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, наніс декілька ударів по обличчю, спричинив шкоду її фізичному здоров`ю.

У подальшому, постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 09.04.2026 по справі № 548/846/25 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в сумі 1020 грн.

Крім цього, 12.05.2026 близько 14:30 ОСОБА_3 перебуваючи вдома за адреса: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_6 , а саме виражався нецензурною лайкою, намагався вчинити бійку, чим заподіяв шкоду її психологічному здоров`ю.

У подальшому, постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 07.07.2025 по справі № 548/1478/25 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в сумі 1020 грн.

Крім цього, 12.05.2026 близько о 16:40 громадянин ОСОБА_3 перебуваючи вдома за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_6 , а саме виражався нецензурною лайкою та долонею правої руки наніс один удар по обличчю.

У подальшому, постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 15.05.2025 по справі № 548/1114/25 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн.

Крім цього, ОСОБА_3 11.09.2025 близько о 08:00, перебуваючи вдома за адресою: АДРЕСА_1 , повторно вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_6 , а саме висловлювався нецензурною лайкою, намагався вчинити бійку, чим заподіяв шкоду її психологічному здоров`ю.

Крім того, громадянин ОСОБА_3 11.09.2025 близько о 14:20 за адресою: АДРЕСА_1 , не виконав/порушив вимоги тимчасового заборонного припису серії АА №525987, винесеного 11.09.2025, а саме порушив заборону в будь який спосіб контактувати із потерпілою особою.

Крім того, ОСОБА_3 15.09.2025 близько о 21 годині, перебуваючи вдома за адресою: АДРЕСА_1 , повторно вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_6 , а саме висловлювався нецензурною лайкою, намагався вчинити бійку, чим заподіяв шкоду її психологічному здоров`ю.

У подальшому, постановою Хорольського районного суду Полтавської області від 07.11.2025 по справі №548/2371/25 визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, та з урахуванням ст. 36 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком 15 діб.

Незважаючи на зазначені вище заходи, ОСОБА_3 належних висновків для себе не зробив та в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція), вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», будучи особою, яка раніше притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст.173-2 КУпАП щодо своєї дружини ОСОБА_6 , а також суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 19.02.2026 близько 21 год., перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_1 , знову вчинив насильство в сім`ї відносно своєї дружини ОСОБА_6 , а саме виражався нецензурною лайкою, образливо чіплявся до неї, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю.

Так, відповідно до висновку судової психологічної експертизи № 157 від 18.05.2026, конфліктна та агресивна поведінка ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_6 – образи, приниження, фізичний вплив, псування та продаж майна без її дозволу, проживання за її рахунок, нав`язлива поведінка, що унеможливлює відпочинок, носять для останньої характер тривалої конфліктної-стресової взаємодії та постають психотравмувальними.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися в домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчиненні фізичного, психологічного насильства щодо подружжя, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.

Позиція обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за обставин, зазначених в обвинувальному акті, визнав повністю . Щиро розкаявся у вчиненому і просив суворо його не карати.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Прокурор підтримав обвинувачення в повному обсязі за ст. 126-1 КК України, вважаючи, що всіма поданими доказами винуватість ОСОБА_3 у вчиненні даного кримінального правопорушення доведеною. Враховуючи особу обвинуваченого та дані обставини, а також психологічний стан потерпілої, неодноразове засудження останнього, вважає за можливе обрати обвинуваченому покарання, передбачене санкцією ст. 126-1 КК України, у виді обмеження волі строком на два роки.

Зважаючи на те, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень за обставин, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор та обвинувачений не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, суд, зі згоди усіх учасників, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе обмовляє або в інший спосіб викривляє визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Встановлені обставини вказують на те, що дії ОСОБА_3 кваліфіковані вірно за ст. 126-1 КК України.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися в домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчиненні фізичного, психологічного насильства щодо подружжя, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.

Мотиви призначення покарання.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 , поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, а саме: домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо подружжя, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Суд враховує, що системність підтверджується постановами суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (ст. 173-2 КУпАП). Наведені обставини також підтвердив обвинувачений у судовому засіданні, вказавши про домашні суперечки, під час яких було вчинено психологічне та фізичне насильство.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, у відповідності до вимог статті 65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, який згідно статті 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об`єктивні та суб`єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом`якшення покарання.

Щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.01.2024 у справі №283/2169/19, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРКП (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Тож, при встановленні обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України, є рецидив злочинів.

Відповідно до вимог, визначених у статтях 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої обставини і вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо, шляхом призначення ОСОБА_3 покарання у межах санкції, передбаченої ст. 126-1 КК України у вигляді обмеження волі ; на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 2 роки; відповідно до ст.76 КК України покласти обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; 3) не виїжджати за межі України без узгодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені обов`язки, зокрема, направлення для проходження програми для кривдників.

Згідно з ч. 3 ст. 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 28 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" суб`єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Суб`єкт, відповідальний за виконання програм для кривдників, організовує та забезпечує проходження кривдниками таких програм.

Програми для кривдників виконують, згідно ст.28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», - суб`єкти, відповідальні за виконання такої програми - місцева державна адміністрація та орган місцевого самоврядування, а органом, що здійснює профілактичний облік кривдників і профілактичну роботу з ними - здійснює орган Національної поліції України - уповноважений підрозділ органів Національної поліції України, тому копія вироку для виконання підлягає направленню до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області та ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області.

З урахуванням характеристики обвинуваченого, а також думки всіх учасників судового провадження, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, відповідно до якого на останнього покласти обов`язок пройти програму для кривдників, що передбачено п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, оскільки обвинувачений вчинив домашнє насильство, що також сприятиме його виправленню.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65 67, 71 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Визначене покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи "Бакланов проти росії" від 09.06.2005, "Фрізен проти росії" від 24.03.2005, "Ісмайлова проти росії" від 29.11.2007).

Мотиви прийняття інших рішень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у виді особистого зобов`язання залишити без змін, до набрання даним вироком законної сили.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 176-179, 369 371, 373 376, 394, 395 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_3 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України і призначити йому покарання у виді у виді 2 (двох ) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання звільнити з випробувальним строком на два роки, якщо ОСОБА_3 не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки, передбачені ст.76 КК України, а саме: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; 3) не виїжджати за межі України без узгодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

На підставі п.1 та п. 5 ч. 1 ст.91-1 КК України:

- направити ОСОБА_3 для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», строком на два місяці.

Попередити ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за ст.390-1 КК України за умисне невиконання обмежувальних заходів, передбаченихст. 91-1 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , у виді особистого зобов`язання залишити без змін, до набрання даним вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку через Хорольський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст вироку негайно після проголошення вступної та резолютивної частини згідно ч.15 ст.615 КПК України вручити обвинуваченому, прокурору.

Повний текст вироку складено та підписано 18.09.2026 р.

ГоловуючийОСОБА_1