Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №554/18854/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 17.09.2026Справа № 554/18854/25

Провадження № 2/554/36/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Материнко М. О.,

за участю секретаря судового засідання - Давидовської Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (представник - адвокат Колеснікова Ірина Олександрівна) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» - адвокат Колеснікова І. О., діючи на підставі ордера, звернулася до Шевченківського районного суду м. Полтави через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за трьома договорами про споживчий кредит у загальному розмірі 80 543,25 грн та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи в електронній формі на офіційному вебсайті кредитодавця було укладено три договори про споживчий кредит:

1.23.09.2024 року - Договір про споживчий кредит № 8545486, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 345 днів зі сплатою комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту та процентів відповідно до графіку платежів. Станом на дату пред`явлення позову заборгованість за вказаним договором становить 26 100,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - тіло кредиту; 11 200,00 грн - комісія за обслуговування кредиту; 4 900,00 грн - штраф (неустойка).

2.02.12.2024 року - Договір про споживчий кредит № 6011283, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 4 000,00 грн строком на 345 днів. Заборгованість становить 13 920,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - тіло кредиту; 3 920,00 грн - комісія за обслуговування кредиту; 6 000,00 грн - штраф (неустойка).

3.07.11.2024 року - Договір про споживчий кредит № 100457981, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 15 000,00 грн строком на 360 днів. Заборгованість становить 40 523,25 грн, з яких: 15 000,00 грн - тіло кредиту; 9 623,25 грн - проценти за користування кредитом; 8 400,00 грн - комісія за обслуговування кредиту; 7 500,00 грн - штраф (неустойка).

Позивач вказує, що виконав свої зобов`язання в повному обсязі, перерахувавши кошти в безготівковій формі на верифіковану банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач належним чином договірні зобов`язання не виконувала, чергові платежі не здійснювала, надіслані вимоги про дострокове повернення коштів проігнорувала, у зв`язку з чим утворилася сукупна заборгованість у розмірі 80 543,25 грн.

Ухвалою суду від 17.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 20.05.2026 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано від Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» відомості про належність платіжної картки № НОМЕР_1 , виписки про рух коштів та інформацію щодо фінансового номера телефону відповідача ( НОМЕР_2 ). На виконання вимог зазначеної ухвали АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало суду офіційну письмову відповідь із завіреними виписками, якими підтверджено факт емісії вказаної картки на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), прив`язку фінансового номера телефону НОМЕР_2 та надходження на її картковий рахунок кредитних коштів у сумах 10 000,00 грн (23.09.2024), 15 000,00 грн (07.11.2024) та 4 000,00 грн (02.12.2024).

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності за наявними матеріалами, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання повторно не з`явилася. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлялася своєчасно та належним чином у порядку, встановленому ЦПК України, судовими повістками з повідомленням про вручення за адресою зареєстрованого місця проживання. Про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи чи відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України до суду не надала.

Ухвалою суду постановлено здійснювати заочний розгляд справи відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних доказів.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази у справі, оцінивши надані позивачем договори, паспорти споживчих кредитів, розрахунки заборгованості, платіжні інструкції, а також отримані на запит суду офіційні відомості банківської установи, суд встановив наступні фактичні обставини: 23.09.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 8545486, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 345 днів, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту та проценти. Згідно з п. 1.5.1, 1.5.2 Договору комісія за надання кредиту склала 1 500,00 грн (15%), комісія за обслуговування кредиту - 14% від суми кредиту за кожний розрахунковий період (загалом нараховано 11 200,00 грн). Позивач перерахував кошти в розмірі 10 000,00 грн на картку позичальника, що підтверджено довідкою банку.

07.11.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 100457981, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 15 000,00 грн строком на 360 днів. Згідно з п. 1.5.2, 1.5.3, 1.5.4 Договору комісія за обслуговування встановлена у розмірі 7% від суми кредиту за період (нараховано 8 400,00 грн), процентна ставка за перший період - 3,65% річних, на решту строку - 220% річних від фактичного залишку (нараховано 9 623,25 грн). Кредитні кошти в сумі 15 000,00 грн перераховані на картку позичальника.

02.12.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 6011283, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 345 днів. Згідно з п. 1.5.1, 1.5.2 Договору комісія за надання кредиту склала 1 000,00 грн (25%), комісія за обслуговування кредиту - 14% за період (нараховано 3 920,00 грн). Кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн успішно виплачені на картку позичальника.

Укладення всіх трьох правочинів відбувалося в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця. Перед укладенням договорів ОСОБА_1 пройшла електронну автентифікацію, ознайомилася з паспортами споживчого кредиту, графіками платежів, а підписання договорів здійснила за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифровою послідовністю), надісланим кредитодавцем у SMS-повідомленнях на її верифікований номер мобільного телефону НОМЕР_2 .

Належність платіжної картки № НОМЕР_1 та мобільного номера НОМЕР_2 саме відповідачу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), як і безпосередній факт успішного зарахування коштів у розмірах 10 000,00 грн, 15 000,00 грн та 4 000,00 грн на вказану картку, повністю підтверджено довідкою та банківськими виписками АТ КБ «ПРИВАТБАНК», наданими на виконання ухвали суду від 20.05.2026 року.

Відповідач взятих на себе зобов`язань з погашення кредитної заборгованості за вказаними договорами не виконала, чергові платежі та суми основного боргу не внесла, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, розмір якої за розрахунком позивача склав 80 543,25 грн (у тому числі 29 000,00 грн - тіло кредитів, 9 623,25 грн - проценти за користування кредитом, 23 520,00 грн - комісії за обслуговування кредиту, 18 400,00 грн - штрафи/неустойка).

Відповідно до частини 1 статті 205, частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися у письмовій (електронній) формі; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення правочинів в електронному вигляді врегульовані нормами Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним підписом є оригіналом.

Відповідно до пунктів 6, 12 частини 1 статті 3, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону або електронну адресу заявника.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону у встановлений строк; боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок особисто. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За приписами частини 1 статті 1048, статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики; позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наданими позивачем документами та витребуваними судом банківськими відомостями АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повністю доведено факт укладення кредитних договорів, фактичне зарахування коштів на картковий рахунок відповідача та наявність заборгованості за тілом кредитів у загальному розмірі 29 000,00 грн (10 000,00 грн за Договором № 8545486; 4 000,00 грн за Договором № 6011283; 15 000,00 грн за Договором № 100457981) та заборгованості за процентами за користування кредитом за Договором № 100457981 у сумі 9 623,25 грн.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення тіла кредитів у сумі 29 000,00 грн та процентів у розмірі 9 623,25 грн, а всього 38 623,25 грн, є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення комісію за обслуговування кредиту: за Договором № 8545486 - у сумі 11 200,00 грн; за Договором № 6011283 - у сумі 3 920,00 грн; за Договором № 100457981 - у сумі 8 400,00 грн, а всього - 23 520,00 грн.

Розглядаючи позовні вимоги в цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно з частиною 5 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які збори, відсотки, комісії, платежі за послуги, що не були фактично надані споживачу або є супутніми послугами, що супроводжують процес надання чи обслуговування кредиту та надаються виключно в інтересах кредитодавця.

За змістом статті 1054 ЦК України договірними платежами за кредитом є безпосередньо сума наданого кредиту (тіло) та проценти за користування ним, які становлять плату за отримане благо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначила, що комісія за обслуговування кредиту може встановлюватися лише за послуги, які надаються споживачу як окремий додатковий сервіс (послуга), який не є частиною стандартної внутрішньої діяльності фінансової установи із супроводу власного кредитного портфеля. Дії фінансової установи з обліку коштів, ведення бухгалтерського обліку, обслуговування внутрішньої програми є внутрішніми операційними процесами кредитодавця, здійснюються виключно на його користь та не створюють для споживача окремого блага. Покладення на споживача обов`язку сплачувати періодичну комісію за так зване «обслуговування кредиту» за відсутності фактично наданих окремих самостійних послуг є незаконним та спрямованим на штучне подвійне нарахування плати за користування кредитними коштами.

Матеріали справи свідчать, що встановлена умовами договорів про споживчий кредит комісія за обслуговування кредиту (у розмірах 14% та 7% за кожний розрахунковий період) є періодичним фіксованим платежем, за який позичальнику не надавалося жодних додаткових чи супутніх послуг, окрім безпосередньо дій фінансової установи щодо адміністрування та обліку виданої позики. Така умова договору є несправедливою, порушує еквівалентність договірних зобов`язань, покладає на споживача витрати, пов`язані з веденням власної господарської діяльності кредитодавця, та в силу частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України нікчемний правочин (його частина) є недійсним у силу закону, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Суд зобов`язаний застосовувати наслідки нікчемності умови договору ex officio (за власною ініціативою).

За таких обставин вимоги позивача про стягнення комісії за обслуговування кредиту за трьома договорами у сукупному розмірі 23 520,00 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Розглядаючи вимоги позивача в частині стягнення штрафів за прострочення виконання зобов`язань (4 900,00 грн - за договором № 8545486; 6 000,00 грн - за договором № 6011283; 7 500,00 грн - за договором № 100457981), суд виходить з наступного.

Всі три договори про споживчий кредит укладені у вересні, листопаді та грудні 2024 року, тобто під час дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 та затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX.

Законом України від 15.03.2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банківською або іншою фінансовою установою, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Усі нараховані кредитодавцем після 24 лютого 2022 року неустойки (штрафи, пені) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами за прострочення виконання зобов`язань, підлягають обов`язковому списанню кредитодавцем.

Аналогічні імперативні норми прямої дії закріплені у пункті 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», де визначено, що у період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення споживач звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю будь-якої неустойки (штрафу, пені); нарахування таких санкцій прямо заборонено законом.

Зазначені норми закону мають імперативний характер, є спеціальними та спрямованими на забезпечення соціально-економічного захисту населення в умовах воєнного стану. Вони встановлюють пряму заборону на покладення на боржника цивільно-правової відповідальності у вигляді штрафу чи пені за невиконання кредитних зобов`язань.

Оскільки штрафні санкції у сумі 18 400,00 грн були нараховані позивачем за прострочення зобов`язань у період дії воєнного стану всупереч прямій забороні закону, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог у цій частині та відмовляє у їх задоволенні.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «МІЛОАН» підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає тіло кредитів у сумі 29 000,00 грн та проценти за користування кредитом за Договором № 100457981 у сумі 9 623,25 грн, що разом становить 38 623,25 грн. В задоволенні решти вимог (23 520,00 грн комісії та 18 400,00 грн штрафів) належить відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви через підсистему «Електронний суд» позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Загальна ціна заявленого позову становила 80 543,25 грн. Судом визнано обґрунтованими та задоволено позовні вимоги на суму 38 623,25 грн, що становить 47,95% від ціни позову (38 623,25 / 80 543,25 ? 100%).

З огляду на пропорційність задоволених вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі: 2 422,40 грн ? 47,95% = 1 161,54 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-284 ЦПК України, ст. 204, 205, 215, 525, 526, 527, 530, 610, 612, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1048-1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, п. 6-1 розд. IV Закону України «Про споживче кредитування», суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (код ЄДРПОУ: 40484607, місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21) заборгованість за договорами про споживчий кредит у загальному розмірі 38 623 грн 25 коп. (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять три гривні двадцять п`ять копійок), а саме:

1.за Договором про споживчий кредит № 8545486 від 23 вересня 2024 року:

-заборгованість за тілом кредиту - 10 000,00 грн;

2.за Договором про споживчий кредит № 6011283 від 02 грудня 2024 року:

-заборгованість за тілом кредиту - 4 000,00 грн;

3.за Договором про споживчий кредит № 100457981 від 07 листопада 2024 року:

-заборгованість за тілом кредиту - 15 000,00 грн;

-заборгованість за процентами - 9 623,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (код ЄДРПОУ: 40484607) витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 161 грн 54 коп. (одна тисяча сто шістдесят одна гривня п`ятдесят чотири копійки).

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення комісій за обслуговування кредиту в загальному розмірі 23 520,00 грн та штрафів (неустойки) в загальному розмірі 18 400,00 грн - відмовити.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21, код ЄДРПОУ: 40484607.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: М. О. Материнко