Вирок від 17 вересня 2026 р. у справі №535/997/26 — Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/997/26

Провадження № 1-кп/535/203/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_5

в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з власних технічних засобів

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в с-щі Котельва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.09.2026 за №12026175490000155 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Первомайський, Лозівського району, Харківської області, громадянина України, маючого повну загальну середню освіту, вдівця, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше

судимого:

- 27.05.2026 Котелевським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт;

у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи засуджений вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 27.05.2026 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, до покарання у виді 200 (двісті) годин громадських робіт, на шлях виправлення не став і умисно ухилився від призначеного покарання.

Так 03.07.2026 громадянину ОСОБА_4 у приміщенні Полтавського районного сектору N? 4 філії Державної установи «Центр пробації в Полтавській області було вручено під особистий підпис підписку про ознайомлення з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, а також попереджено про кримінальну відповідальність у разі ухилення від відбування покарання.

Цього ж дня, 03.07.2026 ОСОБА_4 видано направлення до Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Котелевської селищної ради, для відбування призначеного покарання, згідно затвердженим графіком

виходу на роботу.

Однак ОСОБА_4 , ознайомленим із порядком та умовами відбування покарання, умисно, з метою ухилення від відбування призначеного йому покарання у виді громадських робіт, знаючи про час і місце їх виконання, не з?явився та допустив невиходи на роботу у період з 27.07.2026 по 21.08.2026 без поважних причин не з?являвся до вказаного підприємства для відбування громадських робіт, чим ухилився від відбування громадських робіт та не відбув 60 (шістдесят) годин громадських робіт.

Дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч.2 ст.389 КК України як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

15 вересня 2026 року між прокурором Диканської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 та ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, яка надійшла до суду разом з обвинувальним актом. Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до укладеної угоди ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, в обсязі висунутого обвинувачення.

ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що він повністю розуміє, що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину кримінального правопорушення. Також обвинувачений пояснив, що він розуміє наслідки укладення та затвердження угоди у вигляді обмеження права оскаржити вирок згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, а також відмови від судового розгляду, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, та відмову допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на його користь. Також обвинувачений пояснив, що він розуміє характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди. Угоду щодо визнання винуватості з прокурором він уклав добровільно, без насильства, примусу чи погроз, та без впливу будь-яких обставин, не обумовлених в угоді. Просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості.

Також зазначив, що не відпрацьовував громадські роботи, так як працював неофіційно на іншій роботі. У вчиненому розкаюється. Просить затвердити угоду з прокурором.

Прокурор та захисник в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просили цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.

В угоді передбачено, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Розглядаючи у порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим, згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Тому суд приходить до висновку, що умови угоди не порушують інтереси сторін і відповідають інтересам суспільства, обвинувачений взмозі виконати взяті на себе зобов`язання та присутні фактичні підстави для визнання його винуватості у скоєнні кримінального проступку за ч.2 ст.389 КК України, що встановлено під час допиту обвинуваченого.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, врахувавши викладені доводи сторін кримінального провадження, дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, та наявні всі правові та фактичні підстави для затвердження угоди.

Крім того, відповідно до укладеної угоди, сторони погодили покарання відповідно до санкції ч.2 ст.389 КК України у виді пробаційного нагляду строком 1 рік. Відповідно до ст.71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, та остаточно призначити 1 рік 5 днів пробаційного нагляду. Обвинувачений пояснив, що він розуміє визначене покарання.

Водночас захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 зазначила, що з наслідками затвердження угоди вона ознайомлена та угода укладена в її присутності і відповідає інтересам її клієнта.

Оцінюючи узгоджене покарання на відповідність чинному КК України, суд приходить до висновку, що таке покарання з урахуванням особи обвинуваченого, пом`якшуючих обставин та відсутності обтяжуючих може бути призначено. Так, обвинувачений визнав вину повністю, розкаявся у вчиненому, раніше судимий.

Тому, на думку суду, визначене угодою покарання не протирічить діючим нормам матеріального та процесуального права.

Судові витрати відсутні. Речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Диканської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 15.09.2026 року.

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

На підставі ч. 1 ст. 71, ст.72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 27.05.2026 року, та призначити ОСОБА_4 покарання у виді 1 (одного) року 5 (п`яти) днів пробаційного нагляду.

На підставі ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Початок строку відбування покарання: з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід до набрання вироком чинності не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення: обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4,6,7 статті 474 цього Кодексу; прокурором виключно з підстав призначення покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною 4 статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок, якщо інше не передбачено законом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя : ОСОБА_1