Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №954/1325/24 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

іменем України

справа № 954/1325/24

провадження № 22-ц/819/1219/26

08 вересня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Бездрабко В.О. (суддя доповідач),

судді: Майданік В.В.,

Радченко С.В.,

секретар судового засідання: Манько К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 22 червня 2026 року, постановлене під головуванням судді Гончаренка О.В., у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області Виноградова Наталія Миколаївна, державний нотаріус Десятої Київської державної нотаріальної контори Ткач Тетяна Володимирівна, державний нотаріус Новотроїцької державної нотаріальної контори Херсонської області Шиман Наталія Леонідівна про встановлення нікчемності заповіту,

встановив :

Стислий зміст позовних вимог

В жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому з урахування уточнених позовних вимог, просила встановити нікчемність заповіту ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого державним нотаріусом Новотроїцької державної нотаріальної контори Херсонської області 09 серпня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №837 як такого, що складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення;

застосувати наслідки некчемності заповіту шляхом виключення відомостей із спадкового реєстру про реєстрацію заповіту ОСОБА_3 від 09 серпня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №837.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_3 . До складу спадщини увійшла належна померлій земельна ділянка товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6524455100:04:001:0595, площею 11,3381 га, розташована на території Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району Херсонської області.

Спадкоємцями померлої ОСОБА_3 за законом на час її смерті була позивач, за правом представлення після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 (син спадкодавця), та ОСОБА_5 (син спадкодавця).

В грудні 2022 року позивач подала заяву про прийняття спадщини після померлої баби до Десятої Київської нотаріальної контори, а в травні 2024 року звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак у видачі свідоцтва було відмовлено з посиланням на наявність складеного спадкодавцем 09 серпня 2018 року заповіту на користь ОСОБА_5 .

На час смерті ОСОБА_3 проживала разом з сином ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкоємцем померлого ОСОБА_5 є його дружина – відповідач ОСОБА_2 .

Зазначила, що наявний у спадковій справі заповіт ОСОБА_3 є некчемним, оскільки складений з порушенням форми та порядку його посвідчення.

Заповіт від 09 серпня 2018 року не був особисто підписаний ОСОБА_3 з вказанням на похилий вік та слабкість рук заповідача, складений у присутності свідків. Проте баба в 2018 році не страждала на слабкість рук і її вік не був перепоною для підписання документів, вона самостійно виконувала домашню роботу, тримала господарство, не мала захворювань чи фізичних вад, які б унеможливлювали власноруч підписати заповіт та ознайомитися з його змістом. В тексті заповіту містяться протиріччя, які полягають у записі про те, що заповіт вголос прочитаний свідком, а далі за текстом, що заповіт уголос прочитаний заповідачем. Заповіт містить посвідчуваний напис нотаріуса про те, що він записаний зі слів ОСОБА_6 , тобто не є заповітом ОСОБА_3 на розпорядження своїм майном на користь сина ОСОБА_5 .

Зміст рішення суду першої інстанції

Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 22 червня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення нікчемності заповіту.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недостатністю доказів на підтвердження нікчемності оспореного правочину.

Суд вважав, що текст заповіту від 09 серпня 2018 року дійсно містить технічні помилки, зокрема, помилково зазначено, що «Заповіт записаний мною нотаріусом, зі слів заповідача ОСОБА_7 », хоча з тексту заповіту зрозуміло, що він записаний зі слів ОСОБА_3 . Згадування у одному місці тексту про особу « ОСОБА_7 » очевидно є помилковим. Також фрази у тексті заповіту про те, що «Заповіт зі слів заповідача на його особисте прохання записано вірно, до підписання прочитано вголос та підписано моєю рукою (підпис) ОСОБА_8 » і «Заповіт повністю прочитаний уголос заповідачем до його підписання у присутності запрошених ним свідків» очевидно є калькою від документі із попередніх нотаріальних дій, вчинених нотаріусом. Ці та інші незначні помилки в тексті заповіту не впливають на його дійсність і законність.

Суд вказав на недоведеність тверджень позивача, що складання заповіту на користь ОСОБА_5 не було вільним і не відповідало волі заповідача, а визнання заповіту нікчемними за суто формальними підставами призвело б до порушення волевиявлення особи на розпорядження своїм майном, зробленого за життя.

Посвідчення заповіту при свідках за бажанням заповідача, який унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, не створює для нотаріуса обов`язок при здійснення нотаріальної дії вимагати будь-які документи про стан здоров`я заповідача.

Допитавши свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , суд дійшов висновку, що ці свідки не могли з достовірністю знати про стан здоров`я ОСОБА_3 у 2018 році під час складення заповіту та проживання спадкодавця в с. Захарівка, Новотроїцького району, Херсонської області та надали пояснення про стан її здоров`я в 2022 році, під час перебування на лікуванні в Новотроїцькій ЦРЛ.

Суд зазначив, що наданні свідками покази про можливе спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 з боку її сина і спадкоємця ОСОБА_5 у 2022 році та можливе настання її смерті в результаті цих дій і кримінального провадження за фактом цих дій, може бути підставою для усунена особи від права на спадкування у порядку, передбаченому статтею 1224 ЦК України, а не підставою вважати нікчемним заповіт, який складено у 2018 році.

Доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , пославшись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 22 червня 2026 року скасувати та постановити у справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги послалася на обставини справи, наведені в позові та зазначила про безпідставність висновку суду про те, що наявні в оспорюваному заповіті помилки є лише технічними описками; суд не звернув належної уваги на покази свідка ОСОБА_13 та позивача, допитаної в якості свідка, про задовільний стан здоров`я спадкодавця в 2018 році, який дозволяв їй у разі складення заповіту самостійно його прочитати та власноруч підписати. Суд зробив помилковий висновок про наявність підстав для підписання заповіту іншою особою всупереч наданих стороною позивача доказів.

Правова позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_2 – Балюра О.В., зазначила про необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , у задоволенні якої просила відмовити.

Розгляд справи судом апеляційної інстанції

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат позивача – Маркова С.В. просила апеляційну скаргу задовольнити.

Адвокат Балюра О.В., діючи в інтересах відповідача, проти задоволення скарги заперечувала.

Треті особи у справі: приватний нотаріус Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області Виноградова Н.М., державний нотаріус Десятої Київської державної нотаріальної контори Ткач Т.В., державний нотаріус Новотроїцької державної нотаріальної контори Херсонської області Шиман Н.Л. до суду не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені згідно приписів частини шостої статті 128 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 09 серпня 2018 року склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Новотроїцької державної нотаріальної контори Херсонської області Шиман Н.Л.,наступного змісту; «Я, ОСОБА_3 , проживаю в селі Захарівка, Новотроїцького району Херсонської області (народилася в селі Велика Глуша, Любашівського району, Волинської області ІНФОРМАЦІЯ_4 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження: усе належне мені майно з чого б воно не складалося б та де б воно не знаходилося і взагалі все те, що буде належати на день моєї смерті я заповідаю: ОСОБА_5 .

Зміст статей 1241, 1307 Цивільного кодексу України мені нотаріусом роз`яснено. Цей заповім складено зі слів заповідача, на його прохання та в його присутності прочитано в голос та підписано його представником в 2-х примірниках, один з яких зберігається в справах Новотроїцької державної нотаріальної контори, а другий видається заповідачу.

У зв`язку з похилим віком та слабкістю рук, цей заповіт підписано ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Новотроїцьким РС УДВС України в Херсонській області 20.11.1995 року, що мешкає в с.Захарівка, Новотроїцького району, Херсонської області, а також складено та посвідчено при свідках: - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Новотроїцьким РС УДМС України в Херсонській області 01.04.1997 року, що мешкає в АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Новотроїцьким РВ УМВС України в Херсонській області 20.11.1995 року, що мешкає в селі Захарівка. Новотроїцького району. Херсонської області.

Свідкам нотаріусом роз`яснено зміст ст. 1255 Цивільного Кодексу України, згідно якої вони не мають право до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складання заповіту та його зміст.

Заповіт зі слів заповідача на його особисте прохання записано вірно, до підписання прочитано вголос та підписано моєю рукою (підпис) ОСОБА_8 . Підписи свідків (підпис) ОСОБА_14 , (підпис) ОСОБА_15 .

Цей заповіт посвідчений мною, Шиман Н.Л. державним нотаріусом Новотроїцької державної нотаріальної контори. Заповіт записаний мною нотаріусом, зі слів заповідача ОСОБА_7 . У зв`язку з похилим віком та слабкістю рук заповідача, за її дорученням, у її та моїй, нотаріуса, присутності текст заповіту підписано ОСОБА_8 . Заповіт повністю прочитаний уголос заповідачем до його підписання у присутності запрошених ним свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Особи заповідача та свідків встановлені, дієздатність їх перевірено. Особу ОСОБА_8 , яка підписала заповіт у моїй присутності встановлено, справжність її підпису та дієздатність перевірено.

Заповіт посвідчено о 11:30 год. з виїздом за адресою с. Захарівка, Новотроїцького району Херсонської області. Зареєстровано в реєстрі за №837, стягнуто державного мита 85 коп. Державний нотаріус (підпис, печатка) Н.Л. Шиман».

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 02 грудня 2024 року, 09 серпня 2018 року Новотроїцькою державною нотаріальною конторою здійснено реєстрацію заповіту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Зі спадкової справи №1275/2022 щодо майна померлої ОСОБА_3 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини 24 грудня 2022 року звернулася позивач ОСОБА_1 (онука) та 20 лютого 2023 року ОСОБА_5 (син).

ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини за правом представлення після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_5 помер. Згідно спадкової справи №91/2024 спадкоємцем до майна померлого є його дружина – відповідач ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статей 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

При цьому право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України).

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і покликаний вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування.

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтями 1247, 1248 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Разом із тим, якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

У частині четвертій статті 207 ЦК України зазначено, що якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

За змістом статті 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Згідно з частиною другою статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

У відповідності до пунктів 1.8, 1.11 глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках.

Стаття 1257 ЦК України містить вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.

За положеннями статей 12 та 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що переглядається встановлено, що 09 серпня 2018 року ОСОБА_3 склала заповіт на випадок своєї смерті, яким усе належне їй майно заповіла сину ОСОБА_5 . Цей заповіт посвідчений державним нотаріусом Новотроїцької державної нотаріальної контори Херсонської області Шиман Н.Л., складений зі слів заповідача, на її прохання та в її присутності прочитаний в голос та підписаний представником ОСОБА_8 в присутності двох свідків, із зазначенням причин, з яких текст заповіту не може бути підписаний особою, яка його вчиняє - у зв`язку з похилим віком та слабкістю рук заповідача.

Проаналізувавши заповіт від 09 серпня 2018 року, суд першої інстанції правильно зазначив, що заповіт містить помилки у написанні тексту, але ці помилки не спотворюють його змісту та не унеможливлюють розуміння дійсної волі заповідача щодо розпорядження належним особі майном та здійснення перевірки дотримання вимог статей 207, 1247, 1248, 1253 ЦК України щодо складення та посвідчення заповіту.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що заповіт від 09 серпня 2018 року є нікчемним, оскільки заповідач не мала вад здоров`я, які б унеможливлювати для неї можливість самостійно прочитати заповіт та власноруч його підписати; поставила під сумнів складення заповіту у присутності заповідача тощо.

Апеляційний суд зауважує, що належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження цих доводів позивачем не надано. Матеріали справи взагалі не містять документів, які б свідчили про стан здоров`я ОСОБА_3 , як на час складення заповіту в 2018 році, так і після переїзду спадкодавця на постійне проживання до сина, хоча з пояснень свідків, допитаних за клопотанням позивача, убачається, що ОСОБА_3 неодноразово проходила лікування під час перебування в смт.Нововоронцовка.

Доводи скаржника про те, що спадкодавець в 2018 році не виявляла жодних ознак слабкості рук, що підтверджується показами самої позивачки, допитаною в якості свідка та поясненнями свідка ОСОБА_13 (матері позивача), слід визнати недостатніми, адже зазначені особи, за їхніми ж поясненнями, бачилися з ОСОБА_3 2-3 рази на рік. Доказів про відвідування баби 09 серпня 2018 року, особисте підписання спадкоємцем в 2018 році різних документів позивачем не надано.

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 повідомили про події, які мали місце в 2022 році, коли ОСОБА_3 вже проживала разом з сином ОСОБА_5 в смт. Нововоронцовка та потрапила до лікарні з тілесними ушкодженнями. Суд надав належної оцінки поясненням свідків, вказавши що ці свідки не могли з достовірністю знати про стан здоров`я ОСОБА_3 у 2018 році під час складення заповіту. А можливі дії ОСОБА_5 , які містять ознаки кримінального правопорушення щодо заподіяння матері тілесних ушкоджень в 2022 році, при їх доведеності можуть бути підставою для усунення від спадкування, а не визнання оспорюваного заповіту нікчемним.

В ході розгляду справи клопотань про допит свідків та особи яка підписала заповіт за дорученням спадкодавця, які були присутніми під час складення та підписання заповіту не надходило.З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру встановлено, що 09 серпня 2018 року Новотроїцькою державною нотаріальною конторою здійснено реєстрацію заповіту саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Встановивши, що під час посвідчення оспорюваного заповіту нотаріус дотримався вимог статей 1247, 1248, 1253 ЦК України, а позивач не надала суду належних та допустимих доказів порушення вимог чинного законодавства при його складанні чи посвідченні та не довела, що волевиявлення спадкодавця не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 22 червня 2026 року, як такого що постановлено з додержанням вимог закону, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат в порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не здійснюється у зв`язку із залишенням апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 22 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 17 вересня 2026 року.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: В.В. Майданік

С.В. Радченко