Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №579/353/26 — Сумський апеляційний суд

Суд: Сумський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 16 вересня 2026 р.

Справа: №579/353/26

Суддя: Щербаченко М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м.Суми

Справа №579/353/26

Номер провадження 22-ц/816/2502/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),

суддів - Сидоренко А. П. , Нестеренка М. В.

за участі секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 11 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Моргуна О.В. в місті Кролевець Сумської області, повний текст якого виготовлено 25 травня 2026 року,

у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У лютому 2026 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з указаним позовом.

Свої вимоги мотивує тим, що 12.12.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»та ОСОБА_2 укладений договір № 1952109 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до умов якого позичальниця отримала кредит в загальній сумі 40 000 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за стандартною процентною ставкою у розмірі 1% в день. Відповідачка підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином та надало відповідачці грошові кошти шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 , вказану нею при оформленні договору. Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

22.10.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладений договір факторингу № 01.02-41/25, відповідно до умов якого та Реєстру боржників позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором № 1952109. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідачки за договором №1952109 від 12.12.2024 становить 110 897 грн 76 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 31 344 грн 16 коп.; заборгованість за відсотками – 59 553 грн 60 коп.; пеня – 20 000 грн.

Посилаючись на указані обставини, просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за Договором № 1952109 від 12.12.2024 у розмірі 110 897 грн 76 коп. та судові витрати.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 11 травня 2026 року позов ТОВ «СВЕА ФІНАНС» задоволено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, підписавши кредитний договір, відповідачка засвідчила, що погодилася на отримання коштів у кредит на умовах визначених договором. Відповідачка не повернула отриманий нею кредит, не сплатила відсотки. Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_2 контррозрахунок суду не надала. Ураховуючи наявність у ОСОБА_2 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» простроченої заборгованості за договором № 1952109 від 12.12.2024, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 110 897 грн 76 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту – 31 344 грн 16 коп., заборгованість за відсотками – 59 553 грн 60 коп., пеня – 20 000 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

ОСОБА_2 17 червня 2026 року засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне дослідження та оцінку доказів, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 11 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду було ухвалено 11 травня 2026 року, а повний текст складений лише 25 травня 2026 року, що не відповідає приписам частини шостої статті 259 ЦПК України та порушує її право на судовий захист. В матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» повідомило відповідачку про відступлення права вимоги до неї позивачу.

Умови кредитного договору щодо нарахування відсотків є несправедливими у розумінні пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Суд стягнув з неї заборгованість у розмірі 110 897 грн 76 коп., яка є явно завищеною та не відповідає приписам частини третьої статті 509 ЦК України, частинам першій, другій статті 627 ЦК України. Стягнувши з неї пеню за період з 19.05.2025 по 31.05.2025 у розмірі 20 000 грн, суд порушив вимоги пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України. Фінансова установа, скориставшись її необізнаністю, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукала її у такий спосіб на укладення договору на вкрай невигідних умовах, які вона не могла оцінити належно. Вважає, що при ухваленні рішення суд не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Крім того, на думку відповідачки наданий позивачем розрахунок заборгованості є недопустимим доказом, оскільки не належить до первинних бухгалтерських документів у розумінні вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Він є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до неї.

Узагальнені доводи та заперечення відзиву на апеляційну скаргу

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

12.12.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» і ОСОБА_2 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт, укладено договір № 1952109 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», згідно з яким на умовах, встановлених Договором, товариство надає споживачу кошти в кредит, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с. 13-27).

Сума кредиту 40 000 грн, строк кредитування 360 днів, періодичність платежів – кожні 30 днів.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), первісна редакція якого наведена в Додатку № 1 до цього Договору.

Стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору (п. 1.5.1 Договору).

Загальні витрати на дату укладення Договору складають: за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом: 144 000 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 2333,95% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 184 000 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 .

Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку, визначеного в п. 5.3 Договору (п. 5.1 договору).

Указаний договір відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором М993.

12.12.2024 ОСОБА_2 також підписала паспорт споживчого кредиту (а.с. 28-30).

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. № 20251022-1303 від 22.10.2025 було успішно перераховано кошти на платіжку картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» на суму 40 000 грн; дата і час виконання 12.12.2024 13:29:29, призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4731219652237276 (а.с. 59).

22.10.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (фактор) укладений договір факторингу № 01.02-41/25, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим Договором (а.с. 60-80).

Відповідно до п. 3.1.3 договору право вимоги переходить до фактора після підписання сторонами цього Договору, з моменту підписання сторонами Акту приймання –передачі Реєстру боржників в електронному вигляді за формою Додатку 5 цього договору, та оплати фактором суми фінансування у строки, передбачені пунктом 4.2 Договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованостей за кредитним договорами. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором.

22.10.2025 ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» підписали Акт приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді від 22.10.2025 до указаного договору факторингу (а.с. 81-82).

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 10206 від 22.10.2025 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» сплатило ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 2 712 359 грн 97 коп. оплати фінансування згідно Договору факторингу № 01.02.-41/25 від 22.10.2025 без ПДВ (а.с. 83).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників в електронному вигляді до Договору факторингу від 22.10.2025 № 01.02-41/25 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 1952109 від 12.12.2024, загальна сума заборгованості 110 897 грн 76 коп., з яких: сума основного боргу – 31 344 грн 16 коп.; сума нарахованих відсотків – 59 553 грн 60 коп., сума штрафних санкцій – 20 000 грн (а.с. 87).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідачки за Договором № 1952109 від 12.12.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 22.10.2025 становить 110 897 грн 76 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 31 344 грн 16 коп.; заборгованість за відсотками – 59 553 грн 60 коп.; штраф – 20 000 грн (а.с. 51-58).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З матеріалів справи установлено, що договір № 1952109 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_2 укладений 12.12.2024 в електронній формі та підписаний останньою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, який ОСОБА_2 підписала в електронному вигляді.

Указаний договір відповідно до вимог статті 628 ЦК України є обов`язковим до виконання кредитором та позичальником.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

За приписами частини першої статті 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Оскільки між первісним кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та позивачем 22.10.2025 укладений Договір факторингу № 01.02-41/25, тому відповідачка несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

В апеляційній скарзі відповідачка не заперечує обставину укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та визнає вчинення дій із виконання укладеного договору, зокрема, сплату 55 928 грн 52 коп. на погашення кредитних зобов`язань.

Доводи апелянта щодо несправедливості умов укладеного договору в частині відсотків, завищення суми стягнутої заборгованості апеляційний суд відхиляє зважаючи на такі мотиви.

За умовами укладеного між позивачем та ОСОБА_2 кредитного договору його сторонами погоджено надання кредиту у розмірі 40 000 грн на строк 360 днів з 12.12.2024 по 07.12.2025 зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за стандартною процентною ставкою 1% в день.

Згідно із статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

На момент укладення сторонами справи кредитного договору частина 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачала, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Сума відсотків, яку просить стягнути позивач, нараховані виключно за користування кредитними коштами згідно із статтею 1048 ЦК України у межах строку дії кредитного договору за процентною ставкою 1% в день, яка не перевищує максимальної ставки на день, яка передбачена вимогами частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» під назвою «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Наведене законодавче формулювання — «може бути визнано недійсним» — прямо вказує на те, що недійсність несправедливої умови договору не настає в силу самого закону (як це притаманно нікчемним правочинам відповідно до частини другої статті 215 ЦК України), а встановлюється судом за результатом розгляду відповідної вимоги заінтересованої сторони. Це є визначальною ознакою оспорюваного, а не нікчемного правочину (його частини) — оспорюваний правочин є дійсним, доки його недійсність не встановлена судом (частина третя статті 215 ЦК України).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 виснувала:

«суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору;

«натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, Об`єднана палата вважає за необхідне відступити від висновків, які сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24)».

Отже, при вирішенні вимоги про стягнення кредитної заборгованості суд не може оцінювати положення кредитного договору на предмет їх справедливості, вирішувати питання чи є нараховані проценти непропорційно великими та чи відповідають вони засадам справедливості, добросовісності й розумності, за відсутності окремої позовної заяви споживача про оспорення відповідних умов договору.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 не пред`явила відповідних зустрічних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, тому суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Ураховуючи вищезазначене, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 59 553 грн 60 коп.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про недопустимість наданого позивачем розрахунку заборгованості з таких підстав.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 № 334/3056/15).

Заявниця апеляційної скарги, заперечуючи проти правильності визначеного позивачем розміру заборгованості, не надала суду власного контррозрахунку заборгованості, що ґрунтувався б на умовах кредитного договору та фактичних платежах, на що правильно вказав місцевий суд в оскаржуваному рішенні. ОСОБА_2 не зазначає які саме складові розрахунку (розмір процентної ставки, період нарахування, порядок зарахування платежів тощо) є, на її думку, помилковими.

Обмежившись загальним твердженням про недопустимість розрахунку позивача як доказу, без спростування його змісту та без подання власного контррозрахунку, платіжних документів про сплачені кошти, апелянт фактично не виконана свій процесуальний обов`язок, який установлений статтями 12, 81 ЦПК України та не подала жодних доказів на підтвердження іншого (меншого чи відсутнього) розміру заборгованості, ніж визначений позивачем.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що відсутні підстави піддати сумніву наданий позивачем розрахунок заборгованості, який, у тому числі, містить відомості про суми сплачених відповідачкою коштів в сумі 55928 грн 52 коп., які остання вказувала в апеляційній скарзі.

У контексті доводів апеляційної скарги про те, що первісний кредитор не повідомив відповідачку про відступлення прав вимоги апеляційний суд зазначає про таке.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається ОСОБА_2 , не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Щодо доводів апеляційної скарги про складення судом першої інстанції повного судового рішення з порушенням строку, визначеного частиною шостою статті 259 ЦПК України, що на думку відповідачки порушує її право на судовий захист, апеляційний суд зазначає таке.

У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи (частина шоста статті 256 ЦПК України).

З матеріалів справи установлено, що оскаржуване рішення суду було ухвалено 11 травня 2026 року, а повний текст складений 25 травня 2026 року.

Перелік порушень норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення установлений частиною третьою статті 376 ЦПК України та є вичерпним.

Порушення строку складення повного тексту рішення до цього переліку не належить.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню лише в разі, якщо допущене порушення є істотним і вплинуло чи могло вплинути на правильність вирішення справи.

Ураховуючи незначне перевищення судом першої інстанції строку складення повного тексту рішення, відсутність будь-якого негативного впливу цього порушення на реалізацію ОСОБА_2 права на апеляційне оскарження, яке реалізоване останньою у визначений законом строк, а також те, що таке порушення не належить до перелічених у частині третій статті 376 ЦПК України обов`язкових підстав для скасування судового рішення, апеляційний суд відхиляє цей довід апеляційної скарги як необґрунтований.

Водночас заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення неустойки, але з інших мотивів ніж наведено відповідачкою.

Звертаючись до суду із позовом, позивач ставив також питання про стягнення з відповідачки неустойки в сумі 20 000 грн.

Відповідно до частин першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання

У справі, яка переглядається, пунктом 6.4 Договору № 1952109 від 12.12.2024 передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф:

п. 6.4.1 - у розмірі 6000 грн на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та

п. 6.4.2 – у розмірі 1200 грн, починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Пунктом 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено і триває надалі.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором №1952109 виникло у період дії в Україні воєнного стану, відповідно неустойка у розмірі 20 000 грн не повинна була нараховуватись кредитодавцем.

Зважаючи на те, що апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення неустойки, тому підлягає зміні сума заборгованості за кредитним договором з 110 897 грн 76 до 90 897 грн 76 коп. (31 344 грн 16 коп. + 59 553 грн 60 коп.).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 375 ЦПК України). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України необхідно змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутої з відповідачки суми заборгованості, необхідно змінити рішення в частині розподілу судових витрат.

Зважаючи на те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення місцевого суду позов задоволено частково, тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений за подання позовної заяви пропорційно до задоволеної частини позову, у розмірі 2182 грн 25 коп.

За подання апеляційної скарги відповідачка сплатила 4992 грн 00 коп. судового збору, тому, з позивача на користь відповідачки необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги у розмірі 900 грн 29 коп.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 11 травня 2026 року змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, та в частині розподілу судових витрат, виклавши перший, другий та третій абзаци резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором №1952109 про надання споживчого кредиту від 12.12.2024 у розмірі 90 897 гривень 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2182 гривні 25 копійок.».

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 900 гривень 29 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий М. В. Щербаченко

Судді А. П. Сидоренко

М. В. Нестеренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua