Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №127/40759/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/40759/25

Провадження № 22-ц/801/1944/2026

№ 22-ц/801/1945/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Горбатюк В. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 рокуСправа № 127/40759/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Матківської М.В., Міхасішина І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2026 року та на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2026 року, ухвалені суддею Горбатюком В.В., в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» (далі – ТОВ «ІННОВА-НОВА») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором позики у загальному розмірі 29 447,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 травня 2025 року між сторонами було укладено договір про надання грошових коштів у позику №8105360525. Договір укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до договору позики, позикодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму у розмірі 10 500 грн шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно з п. 2.6.1, п.п.4.1-4.2 та п. 4.4 цього договору, його додатків.

Основні умови договору щодо надання коштів у позику: п.2.4 тип кредиту – кредит; п.2.7 мета отримання кредиту – споживчі (особисті) потреби; п.2.5 строк кредиту (строк дії договору) 360 днів; п.3.2 дати надання кредиту – 08 травня 2025 року або наступний за ним календарний день; п.2.6 тип процентної ставки – фіксована; п.2.6.1 стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього договору; 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи зі 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї з дат, яка настане раніше); п.2.6.2 знижена процентна ставка 0,20% в день.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «ІННОВА-НОВА» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів.

Тоді як відповідач всупереч умовам договору позики свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.

На момент звернення до суду із вказаним позовом заборгованість відповідача становить 29 447,25 грн, з яких: 10 500 грн – заборгованість за тілом кредиту; 18 947,25 грн – заборгованість за процентами, які нараховувалися з 08 травня 2025 року по 09 грудня 2025 року включно.

Відповідачем було проведено часткову сплату за договором на загальну суму 2 205 грн, з якої 630 грн спрямовано на погашення процентів, які нараховані до 07 червня 2025 року за зниженою процентною ставкою у розмірі 0,20%; 1 575 грн – комісія за надання кредиту.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА-НОВА» заборгованість за договором № 8105360525 від 08 травня 2025 року у розмірі 29 447 (двадцять дев`ять тисяч чотириста сорок сім) гривень 25 копійок, з яких: 10 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 18 947,25 грн заборгованість за процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА-НОВА» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2026 року заяву представника позивача ТОВ «ІННОВА-НОВА» - адвоката Андрущенка М.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у даній справі задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА-НОВА» витрати га професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та додаткове рішення суду в частині задоволення позовних вимог на користь ТОВ «ІННОВА-НОВА» щодо стягнення з нього заборгованості по процентах в сумі 18 947,25 грн за договором № 8105360525 від 08 травня 2025 року, стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн та постановити нове рішення в цій частині. Вирішити питання щодо судових витрат.

У скарзі зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 264 ЦПК України, зокрема не вірно визначив правову норму, що підлягала застосуванню до цих правовідносин. Стаття 21 Закону України «Про споживче кредитування» визначає особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит, зокрема сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Враховуючи вимоги зазначеної норми, нарахування процентів не може перевищувати половини суми одержаної споживачем за договором, тобто від тіла споживчого кредиту в сумі 10 500 грн, повинно бути не більше 5 250 грн. Отже, відповідач міг нести відповідальність, тобто сплатити заборгованість за договором № 8105360525 від 08 травня 2025 року у розмірі 15 750 грн. Щодо судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, то судом першої інстанції не дотримано вимог статті 3 ЦК України щодо справедливості, добросовісності та розумності таких витрат. Незважаючи, що відповідачем в відзиві на позовну заяву заявлено про невідповідність зазначених позивачем судових витрат, зокрема на правничу допомогу в сумі 5 000 грн, суд першої інстанції при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, зазначив, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідач не подав, що не відповідає дійсності та зіслався на Акт №3671007872 від 29 травня 2026 року приймання-передачі наданих послуг до договору №06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року, хоча на момент заключення такого договору такої справи не існувало, так як провадження у цій справі відкрито 02 січня 2026 року. Ухвалюючи додаткове рішення суд зіслався на Договір №06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року, коли будь-які відносини між позивачем і відповідачем були відсутні, адже договір споживчого кредиту було укладено 08 травня 2025 року. Клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат не було надіслано відповідачу.

У поданому на апеляційному скарзі відзиві ТОВ «ІННОВА-НОВА» просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 травня 2025 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір надання грошових коштів у кредит №8105360525.

Згідно з відомостями, зазначеними у позовній заяві, на підставі рішення загальних зборів учасників змінено найменування юридичної особи з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» на ТОВ «ІННОВА-НОВА», у зв`язку із чим 08 вересня 2025 року відповідні зміни внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача. Код ЄДРПОУ юридичної особи залишився незмінним - 44127243.

Відповідно до п. 2.2 договору на умовах, встановлених договором, Товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту, якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту, проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 2.3 договору, сума кредиту, загальний розмір, складає 105 00 грн.

Згідно з п. 2.4 договору, тип кредиту - кредит.

Відповідно до п. 2.5 договору, строк кредиту, строк дії договору, становить 360 днів.

Згідно з п. 2.5.1 договору, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 днів. Детальні терміни, дати, повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту, якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту, та процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.6 договору, тип процентної ставки - фіксована.

Згідно з п. 2.6.1 договору, стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5 цього договору, а також 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи зі 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, до тієї із дат, яка настане раніше.

Відповідно до п. 2.6.2 договору, знижена процентна ставка 0,20 % в день застосовується відповідно до умов договору. У цьому ж пункті договору сторони погодили, що якщо позичальник 07 червня 2025 року сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, позичальник як учасник програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Згідно з п. 2.7 договору, комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.

Відповідно до п. 2.8 договору, мета отримання кредиту - споживчі, особисті потреби.

Згідно з п. 2.9 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом – 3 195,29% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 1770,48% річних.

Відповідно до п. 2.10 договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом – 47 418,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки – 44 898,00 грн.

Відповідно до п. 2.11.2 договору, загальні витрати за кредитом, споживчим кредитом, на дату укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом – 36 918,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки – 34 398,00 грн.

Згідно з п. 2.11.3 договору, денна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом – 0,98%; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки – 0,91%.

Відповідно до п. 3.2 договору, датою надання кредиту є 08 травня 2025 року або наступний за ним календарний день.

Згідно з п. 4.1 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з першого дня перерахування суми кредиту та до закінчення строку дії договору або до дня повного повернення кредиту, залежно від того, яка подія настане раніше, на залишок неповернутої суми кредиту.

Відповідно до п. 4.4 договору, проценти за користування кредитом нараховуються за кожен календарний день користування кредитом протягом строку кредиту.

Згідно з п. 10.6 договору, договір укладається шляхом направлення Товариством позичальнику оферти та її акцептування позичальником в електронній формі.

Відповідно до п. 10.7 договору позичальник, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надає згоду, акцепт, на укладення договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписане відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме шляхом введення у спеціальному полі під офертою одноразового ідентифікатора та натиснення іконки «підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення одноразового ідентифікатора для підписання договору та одноразового ідентифікатора для підписання паспорту кредиту.

У реквізитах та підписах сторін до договору зазначено персональні дані позичальника, а також зазначено одноразовий ідентифікатор 5583, дату і час – 08 травня 2025 року 22:42.

До матеріалів справи додано паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію, що надавалася споживачу до укладення договору про споживчий кредит, зокрема щодо кредитодавця, типу кредиту, суми кредиту, строку кредитування, способу надання кредиту, процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, платежів за супровідні послуги та порядку повернення кредиту.

Крім того, позивач надав анкету клієнта, витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://finsfera.ua, відповідно до якої позичальником зазначено ОСОБА_1 , номер банківського рахунку / банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_1 .

Також до матеріалів справи додано скріншот з інформаційно-телекомунікаційної системи позивача щодо BankID, у якому зазначено, зокрема, анкетні дані ОСОБА_1 .

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №20216-1354-215573212, відповідно до якої 08 травня 2025 року о 22 год. 42 хв. 58 с. здійснено переказ коштів у розмірі 10 500,00 грн. Платником зазначено ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», ЄДРПОУ 44127243, отримувачем — ОСОБА_1 , призначення платежу — кредитні кошти від ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», Pay from account to card, ID операції 1603507732.

На виконання ухвали суду від 02 січня 2026 року про витребування доказів, АТ «Універсал Банк» надав інформацію №БТ/Е-3062 від 29 січня 2026 року, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_3 .

Крім того, АТ «Універсал Банк» надав виписку про рух коштів по картковому рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_3 , за період з 08 травня 2025 року по 07 червня 2025 року. Відповідно до зазначеної виписки, клієнтом є ОСОБА_1 .

Згідно із випискою АТ «Універсал Банк» по картці № НОМЕР_3 , 08 травня 2025 року на картковий рахунок відповідача зараховано кошти у розмірі 105 00,00 грн.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за договором №8105360525 від 08 травня 2025 року встановлено, що позивач виконав розрахунок станом на 09 грудня 2025 року. У розрахунку зазначено, що 08 травня 2025 року відповідачу надано кредит у розмірі 10 500,00 грн, у цей же день нараховано 21,00 грн процентів та 1 575,00 грн комісії за надання кредиту.

Відповідно до розрахунку за період з 08 травня 2025 року по 09 грудня 2025 року включно позивач нарахував 19 577,25 грн процентів та 1 575,00 грн комісії.

У цьому ж розрахунку відображено, що відповідач здійснив платежі на загальну суму 2 205,00 грн, з яких: 630,00 грн зараховано на погашення процентів, 1575,00 грн - на погашення комісії за надання кредиту.

Отже, станом на 09 грудня 2025 року залишок заборгованості за договором становить 29 447,25 грн, з яких: 10 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18 947,25 грн - заборгованість за процентами. Заборгованість за комісією станом на дату розрахунку відсутня.

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення коштів та сплати процентів не виконав, ТОВ «ІННОВА-НОВА» звернулося до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи дійшов до висновку, що факт порушення відповідачем зобов`язань за договором №8105360525 від 08 травня 2025 року та наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 29 447,25 грн доведений позивачем.

У свою чергу, відповідач належними та допустимими доказами не спростував факту укладення договору, отримання кредитних коштів, належності йому платіжної картки, на яку зараховано кредитні кошти, та розміру заборгованості.

А відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 500 грн ОСОБА_1 не оскаржується, а відтак в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом в цій частині не переглядається.

Як слідує з апеляційної скарги, ОСОБА_1 не погоджується із рішенням суду в частині стягнення з нього заборгованості за процентами в розмірі 18 947,25 грн з тих підстав, що за змістом положень абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» нарахування процентів не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за договором.

Вказані твердження відхиляються апеляційним судом, оскільки в абз. 2 ч.2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Системний аналіз положень вказаної норми та положень ЦК України дають підстави для висновку, що частина третя статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» не стосується нарахованих кредитором процентів за користування кредитними коштами, оскільки даною статтею чітко визначено, що обмеження стосується тільки неустойки (штраф, пеня) та платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту – в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо – можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу – позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що сторони, реалізуючи принцип свободи договору, узгодили строк кредитування з 08 травня 2025 року до 03 травня 2025 року, а також визначили розмір плати за правомірне користування кредитними коштами у вигляді фіксованої процентної ставки.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість за процентами у розмірі 18 947,25 грн нарахована виключно за період з 08 травня 2025 року по 09 грудня 2025 року, тобто в межах узгодженого сторонами строку кредитування. Ці проценти є саме платою за правомірне користування чужими грошовими коштами відповідно до статті 1048 ЦК України.

Тобто наведена скаржником в апеляційній скарзі норма закону обмежує максимальний сукупний розмір неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, що застосовуються саме як санкція за порушення зобов`язань, і жодним чином не поширюється на проценти, які є платою за користування кредитом.

Що стосується додаткового рішення, яким вирішено питання стягнення витрат на правничу допомогу, то апелянт зазначає, що суд першої інстанції зазначив, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідач не подав, що не відповідає дійсності.

Як встановлено з матеріалів справи, у позовній заяві ТОВ «ІННОВА-НОВА» зазначило, що позивач очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

У відзиві на позов ОСОБА_1 зазначив, що витрати на правову допомогу є необґрунтованими і не є співрозмірними зі складністю справи, ціною позову та (або) значення справи для позивача, а також безпідставним тягарем для відповідача.

Тобто ОСОБА_1 висловив у загальному заперечення щодо стягнення витрат на правову допомогу і такі заперечення не можна вважати саме клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції зіслався на Договір №06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року, коли будь-які відносини між позивачем і відповідачем були відсутні, адже договір споживчого кредиту було укладено 08 травня 2025 року.

Однак, доводи апеляційної скарги в цій частині є незрозумілими, оскільки договір про надання правової допомоги може бути укладеним у будь-який момент і в даному випадку його укладення передувало укладенню кредитного договору та звернення до суду із даним позовом.

Не зважаючи на те, що суд не описав позицію ОСОБА_1 , висловлену у відзиві на позов, такі заперечення не можуть бути підставою для зменшення витрат на правову допомогу або відмову у їх стягненні.

ОСОБА_1 не навів обставин, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України, які б свідчили про неспівмірність витрат на правничу допомогу.

Тому підстав для скасування додаткового рішення суду не має.

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2026 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді М.В. Матківська

І.В. Міхасішин