Суд: Чернігівський районний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 17 вересня 2026 р.
Справа: №750/13431/25
Суддя: Майборода С. М.
Провадження №2/748/322/26
Єдиний унікальний № 750/13431/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2026 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої-судді Майбороди С.М.,
при секретарі Пасько К.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В :
29.09.2025 р., через систему «Електронний суд», представник ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенко М.Е., який діє на підставі наказу № 7-к від 05.10.2022 р., місцезнаходження: АДРЕСА_1 , звернувся з позовом до Деснянського районного суду м. Чернігова, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ТОВ «Діджи Фінанс», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, суму заборгованості за Кредитним договором № 103061535 від 04.07.2021 р. у розмірі 53 8880,00 грн, витрати у вигляді сплаченого судового збору 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 04.07.2021 р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір № 103061535. Підписанням договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація. Відповідно до умов договору № 103061535, відповідачу надається кредит в сумі 12 000,00 грн строком на 15 днів, проценти за користування кредитом 3 600,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, комісія за надання кредиту 2 280,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово. 30.09.2021 р. було укладено договір № 09Т між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс», відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за Кредитним договором № 103061535 від 04.07.2021 р. Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами та комісія за надання кредиту не сплачуються, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку разом із понесеними судовими витратами.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.10.2025 р. справу передано за підсудністю до Чернігівського районного суду Чернігівської області за місцем реєстрації відповідача.
Протоколом авторозподілу від 29.10.2025 р. головуючим суддею у справі визначено Кухту В.О.
Ухвалою судді від 04.11.2025 р. прийнято зазначений позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
20.11.2025 р. представник ОСОБА_1 адвоката Сидоренко Н.Д., яка діє на підставі ордера про надання правничої допомоги від 02.10.2025 р., через систему «Електронний суд», подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у тому числі вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, з огляду на наступне.В обґрунтування відзиву зазначає, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки не підтверджено належність відповідачу карткового рахунку, на який вони були перераховані, а також не підтверджено повідомлення останнього про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс». Крім того, представник відповідача вказує на відсутність детального розрахунку заборгованості та належних доказів її розміру, а також на те, що надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику не підтверджують їх погодження відповідачем під час укладення договору та погодження умов його пролонгації. Заперечуючи проти нарахованих процентів, представник відповідача зазначає, що відповідно до умов договору № 103061535 від 04.07.2021 р. строк кредитування становив 15 днів, тобто з 05.07.2021 р. по 19.07.2021 р., у зв`язку з чим проценти за користування кредитними коштами могли нараховуватися лише в межах цього строку. Враховуючи розмір отриманої позики 12 000,00 грн та процентну ставку 2,00 % на день, представник відповідача вважає обґрунтованим нарахування процентів у розмірі 3 600,00 грн, що становить 12 000,00 грн * 2,00 % * 15 днів, та заперечує проти стягнення нарахованих позивачем 39 600,00 грн процентів, оскільки останні включають періоди після закінчення встановленого договором строку кредитування. Також представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено направлення відповідачу вимоги про сплату процентів, передбачених пунктом 4.2. Договору, у зв`язку з чим вважає відсутніми підстави для їх стягнення. Окремо посилається на те, що відповідач є військовослужбовцем та учасником бойових дій, у зв`язку з чим має передбачені законодавством пільги щодо сплати процентів та штрафних санкцій за кредитними зобов`язаннями. Також заперечує проти стягнення 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу, посилаючись на відсутність належних доказів фактичного понесення позивачем таких витрат та їх неспівмірність зі складністю справи. До відзиву представником відповідача долучено копію посвідчення учасника бойових дій відповідача, а також довідку від 25.03.2026 р., яка підтверджує проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації.
Позивачу було запропоновано протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов подати до суду відповідь на відзив.
26.11.2025 р. представник ТОВ «Діджи Фінанс» - Павлова О.С., яка діє на підставі довіреності у порядку передоручення від 01.10.2025 р., через систему «Електронний суд, подала до суду відповідь на відзив, у якому просить задовольнити у повному обсязі позовні вимоги позивача з огляду на наступне. Зазначили, що Кредитний договір № 103061535 від 04.07.2021 р. укладений відповідачем в електронній формі шляхом подання заявки та її підтвердження одноразовим ідентифікатором, а умови договору, Правила надання фінансових кредитів та порядок пролонгації були ним погоджені. Факт перерахування відповідачу 12 000,00 грн підтверджується платіжним дорученням № 29514629 від 04.07.2021 р. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , у зв`язку з чим позивач просить витребувати в АТ «А-Банк» виписку за вказаним рахунком. Щодо заборгованості позивач зазначає, що комісія становить 2 280,00 грн, проценти за первісний строк кредитування 3 600,00 грн, а після його закінчення, у зв`язку з пролонгацією договору на стандартних умовах, додатково нараховано 36 000,00 грн, унаслідок чого загальна сума заборгованості становить 53 800,00 грн. Щодо переходу права вимоги позивач посилається на договір факторингу № 09Т від 30.09.2021 р., укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс», та зазначає, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє його зобов`язань. Заперечуючи проти застосування пільг, передбачених для військовослужбовців та учасників бойових дій, позивач вказує, що відповідач не довів поширення таких пільг на спірний період. Також позивач заперечує проти доводів щодо необґрунтованості витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що їх розмір у 5 000,00 грн підтверджений договором, додатковою угодою, актом, детальним описом виконаних робіт та іншими необхідними документами.
Ухвалою судді від 27.05.2026 р. задоволено клопотання позивача, ОСОБА_2 , про витребування доказів.
18.06.2026 р. до суду надійшли витребувані докази від АТ «А-Банк» відносно ОСОБА_1 .
Розпорядженням керівника апарату Чернігівського районного суду Чернігівської області № 01-12/52 від 01.09.2026 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 750/13431/25, провадження № 2/748/322/26 у зв`язку з призначенням судді Кухти В.О. на посаду судді Вищого антикорупційного суду відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів Вищого антикорупційного суду» від 21.08.2026 р. № 782/2026.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2026 р. головуючим суддею визначено Майбороду С.М.
Ухвалою судді від 04.09.2026 р. прийнято до провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та визначено продовжити здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
10.09.2026 р. через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення на клопотання (заяву), подані представником ОСОБА_1 адвокатом Сидоренко Н.Д., яка діє на підставі ордера про надання правничої допомоги від 02.10.2025 р., в яких остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на такі обставини.
Зокрема, представник відповідача вказала на недоведеність належності відповідачу карткового рахунку та факту отримання ним кредитних коштів, зазначивши, що надане позивачем платіжне доручення № 29514629 від 04.07.2021 р. містить лише частково прихований номер картки, а інформація про BIN, шифрування номера картки не дозволяє ідентифікувати її власника. Заперечувала нарахування відсотків, витрат на правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
На підтвердження факту укладення кредитного договору позивачем надано Договір № 103061535 від 04.07.2021, який укладений ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с.17-20).
Згідно п. 1.1. Договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.1. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансових кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі – кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі – плата) у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Відповідно до п. 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 12 000,00 грн.
Відповідно до п. 1.3. Договору, кредит надається строком на 15 днів з 04.07.2021 р. (строк кредитування).
Згідно із п. 1.4. Договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 19.07.2021 р.
На підтвердження факту перерахування коштів відповідачу у сумі 12 000,00 грн 04.07.2021 р. за договором № 103061535 надано платіжне доручення № 29514629 від 04.07.2021, в якому вказується платіжна картка № НОМЕР_2 . Платіжне доручення містить підпис та печатку ТОВ "Мілоан".(а.с.34)
Згідно із наданої інформації АТ «А-Банк», встановлено, що картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 ( а.с.104-116)
Надано розрахунок, в якому зазначається про наявність боргу в сумі 53 880,00 грн, з яких: тіло кредиту – 12 000,00 грн, відсотки – 39 600,00 грн, комісія за надання кредиту – 2 280,00 грн (а.с.15).
30.09.2021 р. між ТОВ «Діджи Фінанс» (надалі Фактор) та ТОВ «Мілоан» (надалі Клієнт) було укладено договір факторингу № 09Т, за умовами якого Клієнт відступив Фактору право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 103061535 від 04.07.2021 р., а Фактор зобов`язується здійснити фінансування в порядку передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, в тому числі і за кредитним договором № 103061535 від 04.07.2021 р., що належить Клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послух, укладених між Клієнтом і боржниками, в тому числі і за кредитним договором № 103061535 від 04.07.2021 р. (а.с.23-25).
Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру Прав вимог від 30.09.2021 р. до Договору факторингу № 09Т від 30.09.2021 р., вбачається, що згідно з вимогами Договору факторингу № 09Т від 30.09.2021 р. Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Прав вимог від 30.09.2021 р., складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору. Кількість боржників: 3442. Загальна сума заборгованості: 82 526 298,43 грн (а.с.29).
Згідно копії платіжного доручення № 9 від 04.11.2021 р., вбачається, що ТОВ «Діджи Фінанс» перерахувало ТОВ «Мілоан» суму у розмірі 260 429,51 грн оплата згідно Договору відступлення права вимоги № 09Т від 30.09.2021 р. Без ПДВ (а.с.38).
Відповідно до Витягу від 19.08.2025 р. з Додатку до Договору факторингу № 09Т від 30.09.2021 р., встановлено, що до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103061535 від 04.07.2021 р. на загальну суму 53 880,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 12 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками – 39 600,00 грн, сума заборгованості за комісією – 2 280,00 грн (а.с.14).
ТОВ «Діджи Фінанс» повідомляло ОСОБА_1 про відступлення права вимоги та про наявність заборгованості перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс», яка станом на 25.07.2025 р. становила 53 800,00 грн.(а.с.36)
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За положеннями частини першої статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Отже із аналізу вищезазначених норм матеріального права суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).
З копії договору про споживчий кредит №103061535 від 04.07.2021, що доданий до позовної заяви, вбачається, що вказаний договір не містить підпису ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».
Так, судом встановлено, що кредитний договір №103061535 від 04.07.2021 не містить електронного цифрового підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідача. Відсутній такий підпис і у доданому графіку платежів та паспорті споживчого кредиту. В даному випадку не можно вважати, що анкета-заява підтверджує факт укладення договору, який не містить відповідного електронного підпису.
Вищевказане свідчить про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що ОСОБА_1 виявив волю на укладення кредитного договору, заборгованість за яким є предметом розгляду судом даної справи.
Не береться до уваги посилання заявника на те, що одноразовий ідентифікатор, як і лог підпису первісного кредитора (логи (лог-файли) - містять інформацію про роботу сервера і зберігають в собі певні дії користувача або програми), зафіксовано у кредитному договорі, переданому первісним кредитором позивачу у pdf форматі, проте є зашифрованим, а тому при стандартному завантаженні до електронного кабінету чи під час друку не відображається.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа (ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до ч. 5 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Позовна заява подана ТОВ «Діджи фінанс» з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. До позовної заяви додано договір про споживчий кредит №103061535 від 04.07.2021.
Судом здійснено огляд вищезазначеного договору в системі «Електронний суд», проте підпис ОСОБА_1 із застосуванням одноразового ідентифікатору на ньому відсутній. Як і в роздрукованому варіанті у договорі міститься посилання на підписання його лише представником ТОВ «Мілоан» Вініченко Олексієм Віталійовичем.
Також, суд вважає, що ТОВ «Мілоан» як первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором не виконав належним чином, з огляду на наступне.
Позивач на підтвердження факту виконання ТОВ «Мілоан» як позикодавцем умов договору в частині надання кредитних коштів позичальнику у сумі 12 100 грн, посилається на платіжне доручення, яке не відповідає критеріям належності та достовірності, яким мають відповідати засоби доказування у цивільному процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Згідно із п.п. 14 п. 3 Постанови правління НБУ від 04.07.2018 №75 про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.
Пунктами 43, 48, 51, 52 Положення №75 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).
Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.
Первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.
Наявна у справі копія платіжного доручення № 29514629 від 04.07.2021 не містить таких обов`язкових реквізитів первинного документа як: посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (у платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції) та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (будь яких підписів, в тому числі електронних цифрових, платіжне доручення не містить).
Замість вказаних обов`язкових реквізитів для здійснення відповідної банківської операції, у платіжному дорученні зазначено відповідно «Mastercard» та кредитний рахунок № НОМЕР_4 , тобто не всі цифри рахунку, що є об`єктивною перешкодою для здійснення будь-якою банківською установою такої грошової операції.
Крім того, ані кредитний договір, ані графік платежів як додаток до нього, не містять реквізитів банківського рахунку, на який ТОВ «Мілоан» мало перерахувати кредитні кошти в сумі 12 000 грн відповідачу ОСОБА_1 .
Таким чином, додана до позовної заяви копія платіжного доручення, що завірене лише підписом уповноваженої особи і печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов саме кредитного договору.
Крім того, АТ "Акцент банк" повідомили наявність картки, яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 . Разом з тим, з дослідженого додатку до відповіді щодо руху коштів неможливо пересвідчитись щодо здійснення перерахування коштів в сумі 12 000 грн 04.07.2021 на картковий рахунок.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст. 517 ЦК України).
Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).
Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п. 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.
Таким чином, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Судом встановлено, що кредитний договір №103061535 від 04.07.2021 не містить підпису ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».
Таким чином, враховуючи те, що для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог, а кредитний договір №103061535 від 04.07.2021 не є укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», відсутні підстави вважати, що ТОВ «Діджи фінанс»» набуло права вимоги на підставі укладеного між ним та ТОВ «Мілоан» договору факторингу №09Т від 30.09.2021 до ОСОБА_1 ..
За таких підстав суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 43, 77, 81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 207, 512, 514, 516-518, 525, 526, 610, 612, 634, 639, 641, 642, 1054, 1055, 1056-1, 1077 ЦК України,
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», кол ЄДРПОУ: 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя С.М. Майборода
Оригінал: reyestr.court.gov.ua