Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №577/4362/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4362/26

Провадження № 2/577/2274/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року

Конотопський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Логіна Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Скляр О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Конотоп, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей,-

в с т а н о в и в:

Адвокат Ковальова Н.М. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей. А саме просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27.06.2023 року Конотопським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 248, стягнути з відповідача на користь позивачки щомісячно аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - у розмірі 1 / 3 частки від всіх видів доходу відповідача, але не менше ніж по 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову до суду та до досягнення старшою дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також просить із 29.07.2039 р. стягувати з відповідача на користь позивачки щомісячно аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - у розмірі 1 / 4 частки від всіх видів доходу відповідача в місяць, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вимоги мотивує тим, що у шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейні стосунки в подружжя не склалися через різні погляди на сімейне життя, втрачено взаєморозуміння, почуття любові один до одного. З квітня 2026 вони проживають окремо, спільне господарство не ведуть та не підтримують подружні відносини. Сім`я фактично припинила своє існування, шлюб існує формально, що і змусило звернутися до суду.

Неповнолітні діти проживають з позивачкою і повністю перебувають на її утриманні. Відповідач працездатний, однак коштів на утримання дітей не надає, хоча має таку можливість, тому позивачка вимушена звернутися з позовом до суду про примусове стягнення аліментів.

Просить покласти на відповідача судові витрати.

Представник позивача адвокат Ковальова Н.М. одночасно з поданням позову, просила розглянути справу без участі позивача та представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулись на адресу суду із відміткою «адресат відсутній ».

В силу вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, а також правових висновків, викладених у Постановах ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17), судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні вищевказаної відмітки, відтак суд вважає, що відповідач повідомлена належним чином про дату та місце розгляду справи. Правом на подання відзиву на позовну заяву останній не скористалась.

У відповідності до положень ст.ст.280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши докази, матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 27.06.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Конотопським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 248, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

У даному шлюбі в подружжя в подружжя народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. У відповідності з ч.1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові, поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.

В ході розгляду цивільної справи встановлено, що у подружжя спільне життя не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини. Зі слів позивачки, з квітня 2026 вони проживають окремо, не підтримують подружніх відносин і не ведуть спільне домашнє господарство.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що примирення та збереження шлюбу між сторонами неможливе.

Згідно ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення для справи.

З`ясувавши взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає до задоволення, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому шлюб слід розірвати.

Крім того, у ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

В довідці попівської сільської ради Конотопського району Сумської області від 24.07.2026 вказано, що ОСОБА_1 фактично проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 разом з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається зі змісту позову, на даний час спільні діти проживають разом із позивачкою та перебувають на повному її забезпеченні.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника інших дітей та осіб, яких він зобов`язаний утримувати, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, а також інші обставини, що мають істотне значення. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частинами 1, 2 ст. 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо аліменти стягуються на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка стягується до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Водночас ч. 3 ст. 183 СК України прямо врегульовано правові наслідки досягнення найстаршою дитиною повноліття: якщо після досягнення нею повноліття ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Отже, законодавець установив спеціальний механізм визначення розміру аліментів у випадку їх стягнення на декількох дітей: суд визначає одну загальну частку доходу платника на всіх дітей до досягнення повноліття найстаршою з них, після чого розмір стягнення змінюється в силу приписів ч. 3 ст. 183 СК України, якщо інший розмір аліментів не буде визначений судом за відповідним позовом.

Так, Верховний Суд України у постанові від 19.10.2016р. у справі № 6-1798цс16 зазначив, що при стягненні аліментів на двох і більше дітей суд зобов`язаний визначити саме єдину частку від заробітку (доходу) платника на їх утримання до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Цей правовий висновок надалі застосовувався судами касаційної інстанції.

Крім того, у постанові від 27.11.2025р. у справі № 758/5829/24 Верховний Суд знову прямо послався на ч. 3 ст. 183 СК України та зазначив, що після досягнення найстаршою дитиною повноліття, якщо батьки не звернулися до суду з вимогою про визначення іншого розміру аліментів, вони стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, яка припадала на дитину, що досягла повноліття. Верховний Суд також наголосив, що визначений судовим рішенням розмір аліментів не є незмінним та може бути надалі збільшений або зменшений у порядку ст. 192 СК України з урахуванням зміни матеріального або сімейного стану сторін та інших передбачених законом обставин.

У цій справі позивач просить стягувати з відповідача аліменти на утримання дочок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) до досягнення старшою дитиною — ОСОБА_5 — повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а починаючи з цієї дати — аліменти на утримання ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача до досягнення нею повноліття.

Врахувавши встановлені у справі обставини, обов`язок обох батьків належним чином утримувати дітей та положення ст. 180–183 СК України, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, до досягнення найстаршою дитиною — ОСОБА_5 — повноліття.

Водночас вимога позивача про визначення вже цим рішенням розміру аліментів на утримання ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача починаючи з 29.07.2039р. задоволенню не підлягає.

Суд виходить із того, що порядок стягнення аліментів після досягнення найстаршою дитиною повноліття безпосередньо встановлений ч. 3 ст. 183 СК України. При встановленні єдиної частки у розмірі 1/3 доходу на двох дітей рівна частка, що припадає на кожну з них, становить 1/6 доходу. Тому після досягнення ОСОБА_5 повноліття, за відсутності іншого судового рішення, аліменти на утримання ОСОБА_6 продовжуватимуть стягуватися за вирахуванням частки, яка припадала на ОСОБА_5 , тобто у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника з дотриманням встановленого законом мінімального гарантованого розміру аліментів.

Визначення ж на цей час іншої частки — 1/4 доходу, яка повинна була б застосовуватися лише з 29.07.2039р., не відповідає передбаченому ст. 183 СК України механізму стягнення аліментів на кількох дітей.

Встановлення натомість уже під час розгляду цієї справи розміру аліментів у 1/4 частини доходу на період, який розпочнеться лише у 2039 році, фактично означало б визначення розміру аліментів без урахування матеріального та сімейного стану батьків, потреб дитини та інших істотних обставин, які існуватимуть на момент виникнення відповідних правовідносин, що не узгоджується зі ст. 182, 183, 192 СК України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом збільшений або зменшений за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача до досягнення ОСОБА_5 повноліття — задоволенню, а в частині визначення наперед з 29.07.2039р. аліментів на утримання ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача — відмові.

На підставі ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

В силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн. за вимогу про стягнення аліментів, а також на користь позивача 1331,20 грн. за вимогу про розірвання шлюбу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст. ст. 110-112, 180 ,182 ,183 Сімейного Кодексу України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27.06.2023 року Конотопським відділом державної реєстраціїактів цивільного стану у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 248.

Прізвище ОСОБА_1 слід не змінювати .

Стягувати зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 / 3 частки від усіх видів доходу платника аліментів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 29.07.2026 та до досягнення повноліття старшою дитиною.

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп. (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) .

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Логін Є. В.