Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №381/4365/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3347/26

381/4365/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», позивач) з використанням системи «Електронний суд» подано позов до Фастівського міськрайонного суду Київської області про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії у сумі 46500,00 гривень з ОСОБА_1 (далі, відповідач).

За змістом заявлених позовних вимог стверджується про те, що 01 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2344305 на суму 15000 гривень.

Договір укладений в електронній формі та підписаний відповідачем, як позичальником, шляхом використання електронного підпису.

Позивач стверджує, що первісний кредитор виконав свої обов`язки щодо перерахування коштів відповідачу, як позичальнику, проте останній отримані кошти не повернув та не сплатив проценти за користування коштами, внаслідок чого виникла заборгованість.

27 січня 2026 року внаслідок укладення договору факторингу № 27012026 між первісним кредитором та позивачем, до останнього, як нового кредитора, перейшло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 2344305.

Позивач стверджує, що загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви становить 54000,00 гривень, що включає: 15000 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 31500,00 гривень – заборгованість за процентами, 7500,00 гривень – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Проте, позивач не заявляє вимоги щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями.

З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за означеним вище кредитним договором у загальній сумі 46500,00 гривень, що включає: 15000 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 31500,00 гривень – заборгованість за процентами, 801 гривня – заборгованість за комісією.

Додатково, позивач просить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 гривні та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 гривень.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів що становлять банківську таємницю.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, 30 липня 2026 року з АТ «УКРСИББАНК» надано наступну інформацію: на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовану платіжну картку № НОМЕР_1 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 є НОМЕР_2 та знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .. Також зазначили, що 01.06.2025 року на картковий рахунок було зарахування коштів у сумі 15000,00 гривень та надано витяг з виписки операцій по рахунку.

Учасникам справи було роз`яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідач, належним чином повідомлявся судом про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

18 серпня 2026 року представник відповідача — адвокат Колінько Н.О. через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти заявленого розміру позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 2344305 від 01.06.2025 у розмірі 46 500,00 грн (з яких 15 000,00 грн - тіло кредиту, 31 500,00 грн - проценти).

В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідач ОСОБА_1 з 03.06.2025 має посвідчення учасника бойових дій, а з 05.07.2025 призваний на військову службу до лав ЗСУ. Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проценти за користування кредитом йому не нараховуються. Позивач незаконно нарахував проценти за період з 05.07.2025 по 26.01.2026 на суму 30 900 грн. З урахуванням фактично сплачених відповідачем 4 500 грн та законно нарахованих 600 грн процентів (за період до призову), залишок заборгованості становить 11100 грн. Крім того, представник відповідача заперечила проти стягнення 7 000 грн витрат на правничу допомогу позивача через їх неспівмірність, запевнивши, що справа є типовою та розглядається в спрощеному провадженні, й попросила зменшити цей розмір до 1000 грн.

З огляду на це, у відзиві міститься прохання позов задовольнити частково: стягнути з відповідача на користь позивача 11100 грн заборгованості, 635,49 грн судового збору та 1000 грн витрат на правничу допомогу, відмовити в решті позовних вимог, а розгляд справи здійснювати без участі відповідача та його представника.

18 серпня 2026 року представниця позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подала заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначила, що відповідач ОСОБА_1 надав посвідчення УБД від 03.06.2025 та є військовослужбовцем (ВЧ НОМЕР_3 ). На підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він має пільгу у вигляді звільнення від сплати процентів та штрафних санкцій зa кредитом, у зв`язку з чим позивач зменшує розмір позовних вимог. Також у заяві наведено заперечення щодо доводів відповідача про неспівмірність витрат на правничу допомогу, із посиланням на те, що до матеріалів справи додано всі необхідні докази (договір, довіреність, додаткову угоду та акт прийому-передачі виконаних робіт), які підтверджують належне надання та обсяг послуг адвоката.

З огляду на це, представниця позивача просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 2344305 від 01.06.2025 у розмірі 15 000,00 грн (тіло кредиту), а також покласти на відповідача судові витрати: судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

01 вересня 2026 року представниця відповідача – адвокат Колінько Н.О. через систему «Електронний суд» подала клопотання про доручення доказів, в якому просила долучити до матеріалів справи довідку Форми 5 від 29.08.2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Так, судом встановлено, що 01 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 2344305 (а. с. 48-53).

Згідно умов цього договору, відповідачу, як позичальнику наданий кредит у сумі 15000 гривень.

Строк кредитування – 360 днів.

Стандартна процента ставка становить 1% в день.

Тип процентної ставки – фіксована.

Відповідно до п. 2.1 договору, кредит надається у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_4 .

Графік платежів, як додаток до договору, підписаний і погоджений сторонами (а.с. 54).

Обставини щодо надання коштів в борг відповідачу, як позичальнику, підтверджені інформацією, отриманою від АТ «УКРСИББАНК», що надійшла до суду 30 липня 2026 року. Зокрема, банком підтверджено зарахування на картковий рахунок відповідача грошових коштів у сумі 15000,00 гривень.

Також, позивачем надано лист ТОВ «ПЕЙТЕК» від 27.01.2026 року, відповідно до якого 01.06.2025 року на платіжну картку НОМЕР_1 перераховано грошові кошти в сумі 15000,00 грн. Призначення платежу: «Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору №2344305 від 2025-06-01».

27 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та позивачем було укладено договір факторингу, у відповідності до якого право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і договором № 2344305, укладеним з відповідачем, перейшло до позивача, як нового кредитора.

Обставини щодо переходу права вимоги за договором № 2344305 підтверджуються витягом з додатку № 1 до договору факторингу № 27012026 від 27 січня 2026 року (а.с. 87-89).

Позивачем до справи долучений розрахунок заборгованості та виписка з особового рахунку, згідно з якими, заборгованість за тілом кредиту – 15000,00 гривень, за процентами –31500,00 гривень, заборгованість за штрафами – 7500,00 гривень Загальний розмір заборгованості – 54000,00 гривень (а.с. 29-34, 35).

Однак, як видно з матеріалів справи 18.08.2026 від представника позивача – Кукса К.О. надійшла заява в якій вона просить зменшити позовні вимоги, оскільки відповідач є військовослужбовцем, та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2344305 від 01.06.2025 у розмірі 15000,00 грн, судові витрати у розмірі 2662,40 та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І Книги п`ятої та Глави 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ ЦК України.

Як зазначено у ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

А згідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 3-6,8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначено вище, 01.06.2025 року між сторонами укладено вищевказаний кредитний договір у електронному вигляді шляхом підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, паспорта споживчого кредитування.

Укладаючи кредитний договір, сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема, суму кредиту, відсоткову ставку та строк кредитування. Також, сторони погодили графік погашення заборгованості.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Водночас, як видно з доданого до матеріалів справи відзиву на позовну заяву поданого представником відповідача ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 від 13.04.2024, довідкою №2077/4167 від 29.08.2026 виданою тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_6 , з якої видно, що ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Тому, щодо стягнення з відповідача відсотків за договором про надання кредиту, суд враховує наступне.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не має права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі №502/1438/18.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі N 642/548/21.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що заява представника позивача ОСОБА_2 про зменшення розміру позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2344305 від 01.06.2025 у сумі 15000,00 грн підлягає до задоволення, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів та пені (неустойки) в особливий період.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнний дій.

Особливий період в Україні розпочався 18 березня 2014 року з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» та триває до теперішнього часу.

Таким чином, оскільки відповідач з 05 липня 2025 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, на нього поширюються передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантії щодо ненарахування процентів за користування кредитом та штрафних санкцій.

При цьому суд враховує, що строк кредитування за договором № 2344305 від 01 червня 2025 року становить 360 днів, а стандартна процентна ставка визначена сторонами у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом.

Відповідно, проценти за користування кредитом могли бути нараховані лише за період з 01 червня 2025 року по 04 липня 2025 року включно, тобто до дня початку проходження відповідачем військової служби за призовом під час мобілізації.

За вказаний період розмір процентів становить 5100,00 грн (15000,00 грн х 1% х 34 дні).

Натомість нарахування процентів за період з 05 липня 2025 року, тобто з дня призову відповідача на військову службу, суперечить положенням пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тому нараховані позивачем за період з 05 липня 2025 року по 26 січня 2026 року проценти у сумі 30900,00 грн не підлягають врахуванню при визначенні заборгованості відповідача.

Разом з тим судом встановлено, що 31 липня 2025 року відповідач здійснив платіж у сумі 4500,00 грн, який, відповідно до розрахунку позивача, був зарахований у рахунок процентів за користування кредитом.

Оскільки загальний розмір процентів, які могли бути правомірно нараховані відповідачу до початку проходження ним військової служби, становить 5100,00 грн, а здійснений ним платіж у сумі 4500,00 грн був зарахований позивачем у рахунок процентів, після врахування такого платежу залишок законно нарахованих процентів становить 600,00 грн.

Отже, фактичний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 2344305 від 01 червня 2025 року становить 15600,00 грн, з яких 15 000,00 грн сума основного боргу за кредитом та 600,00 грн залишок процентів, які могли бути правомірно нараховані до початку проходження відповідачем військової служби.

Суд не погоджується з розрахунком відповідача, згідно з яким розмір заборгованості становить 11 100,00 грн.

Такий розрахунок здійснений відповідачем шляхом віднімання суми сплачених 4500,00 грн від суми основного боргу та залишку законних процентів, тобто за формулою 15000,00 грн + 600,00 грн - 4500,00 грн. Проте при цьому не враховано, що зазначений платіж у сумі 4500,00 грн уже був зарахований позивачем у рахунок процентів, розмір яких до початку проходження відповідачем військової служби становив 5100,00 грн.

Таким чином, зазначений платіж не може бути повторно віднятий із суми основного боргу. Після його врахування залишок законно нарахованих процентів становить 600,00 грн, а загальний фактичний розмір заборгованості становить 15600,00 грн.

Водночас суд враховує, що 18 серпня 2026 року представник позивача ОСОБА_2 подала заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 15000,00 грн, тобто виключно суму основного боргу.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, враховуючи остаточно визначений позивачем розмір позовних вимог, суд не вправі присудити позивачу більше, ніж ним заявлено.

За таких обставин, встановивши фактичний розмір заборгованості за кредитним договором у сумі 15600,00 грн, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 15000,00 грн заборгованості за кредитним договором № 2344305 від 01 червня 2025 року відповідно до остаточно заявлених позовних вимог.

При цьому підстав для стягнення 600,00 грн законно нарахованих процентів понад зазначену суму суд не вбачає, оскільки такі вимоги позивачем після зменшення позовних вимог не заявлялися.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягають задоволенню у межах остаточно заявлених вимог у розмірі 15000,00 грн.

Далі, позивачем заявлені до стягнення понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 гривень.

Обставини щодо понесення таких витрат підтверджуються договором про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року з додатковою угодою №25771534516, актом прийому-передачі наданих послуг, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Сума понесених витрат на професійну правничу допомогу становить 7 000 гривень.

Аналізуючи наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Так, статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Згідно приписів частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в тому числі і витрати на правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи надані позивачем докази та наведені вище правові норми, суд вважає, що обставини надання правничої допомоги підтверджені належними та допустимими доказами, проте, враховуючи складність справи та обсяг наданих позивачу послуг адвокатом, існують підстави для зменшення розміру компенсації витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача. На думку суду, розмір відшкодування повинен становити 3000 гривень.

Далі, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 гривні.

Враховуючи вище наведене, керуючись приписами статті 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, статтями 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2344305 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, заборгованість за кредитним договором №2344305 від 01.06.2025 у сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 3000 гривень, як компенсацію витрат позивача за надання професійної правничої допомоги та 2662,40 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА