Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №369/2924/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2924/24

Провадження № 2/369/1167/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.,

за участю

позивача ОСОБА_1

представник відповідача Блізнєцов Є.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 вересня 2022 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Соборній у с. Гореничі Київської області, під час руху виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 .

Постановою суду ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб позивачки отримав механічні пошкодження.

Про настання страхового випадку було повідомлено ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», яким складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування у сумі 90 000,00 грн, що 12 січня 2023 року було виплачена ОСОБА_1 .

Водночас зазначено, що відповідно до договору № 10-07/23 про надання послуг з ремонту транспортного засобу від 10 липня 2023 року вартість ремонтних робіт пошкодженого автомобіля Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_2 , становила 82 750,00 грн. Крім того, згідно з товарним чеком № 717 від 20 липня 2023 року вартість автомобільних запасних частин та матеріалів, необхідних для проведення ремонту, склала 135 974,16 грн. Також позивачка понесла витрати на виготовлення нового державного номерного знака у розмірі 300,00 грн.

Таким чином, загальна сума витрат на відновлення пошкодженого транспортного засобу становила 219 024,16 грн, з яких страховиком було відшкодовано 90 000,00 грн, у зв`язку з чим невідшкодованою залишилася матеріальна шкода у розмірі 129 024,16 грн, яку, на думку позивачки, повинен відшкодувати відповідач.

Крім того, внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, зокрема забій грудної клітки та струс головного мозку, що, як зазначено у позові, негативно вплинуло на стан його здоров`я, спричинило тривалий фізичний біль, необхідність проходження лікування та порушення звичного способу життя.

Позивач ОСОБА_2 вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю, душевних стражданнях, тривалому порушенні звичного способу життя, неможливості користуватися транспортним засобом, а також переживаннях, пов`язаних із необхідністю лікування та додатковими матеріальними витратами. Розмір моральної шкоди він оцінює у 30 000,00 грн.

ОСОБА_1 також зазначає, що їй завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях у зв`язку із заподіянням тілесних ушкоджень її чоловікові, пошкодженням належного їй транспортного засобу, тривалою неможливістю користуватися автомобілем, необхідністю здійснення значних витрат на його ремонт, а також відмовою відповідача добровільно відшкодувати завдані збитки. Розмір моральної шкоди позивачка оцінює у 20 000,00 грн.

З огляду на викладене позивачі просять суд:

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 129 024,16 грн, моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн, а також судовий збір у сумі 1 490,24 грн;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн, а також судовий збір у сумі 1 490,24 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.02.2024 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено розгляд справи.

11.06.2024 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з позовними вимогами зазначає, що що позивач визначив розмір матеріальної шкоди виключно на підставі документів СТО про проведений ремонт автомобіля, відповідно до яких загальна вартість ремонту становить 219 024,16 грн, з яких 82 750,00 грн – вартість робіт, а 135 974,16 грн – вартість запасних частин. При цьому позивачем вже було отримано страхове відшкодування від ТДВ «СК «Альфа-Гарант» у розмірі 90 000,00 грн відповідно до укладеної зі страховиком угоди про погодження розміру страхового відшкодування, за якою сторони визначили розмір матеріального збитку у сумі 91 300,00 грн.

Відповідач вважає, що після погодження зі страховиком розміру страхового відшкодування позивач не має права вимагати перегляду такого розміру та стягнення різниці із винної особи. На підтвердження цієї позиції відповідач посилається на практику Верховного Суду щодо правових наслідків погодження потерпілим розміру страхового відшкодування.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач не надав належних доказів фактичного розміру збитків, завданих саме внаслідок ДТП. На його думку, рахунки СТО, акти виконаних робіт та документи про оплату ремонту самі по собі не підтверджують ані обсяг пошкоджень транспортного засобу, ані необхідність виконання всіх ремонтних робіт саме для усунення наслідків дорожньо-транспортної пригоди. Вказує, що матеріали справи не містять акта огляду (дефектної відомості), складеного страховиком або експертом, а також звіту про оцінку збитків, тому для правильного вирішення спору необхідно дослідити матеріали страхової справи.

Також відповідач звертає увагу, що ринкова вартість автомобіля позивача на момент ДТП, відповідно до наданої довідки, становила 208 440,00 грн, тоді як вартість його ремонту складає 219 024,16 грн. На його переконання, за таких обставин транспортний засіб може вважатися фізично знищеним, а питання визначення розміру відшкодування має вирішуватися з урахуванням положень статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та шляхом проведення відповідної експертизи.

Заперечуючи проти вимог про відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначає, що позивачкою не подано належних доказів на підтвердження обсягу її моральних страждань, а заявлений розмір відшкодування є необґрунтованим та завищеним. Щодо вимог другого позивача відповідач вказує, що отримані ним тілесні ушкодження відносяться до легких, частина наданих медичних документів не підтверджує їх зв`язку з ДТП, а вимога про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з відсутністю автомобіля, не ґрунтується на законі. Крім того, відповідач зазначає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної із ушкодженням здоров`я, повинні заявлятися насамперед до страховика.

Водночас відповідач зазначає, що не заперечує свого обов`язку відшкодувати позивачам документально підтверджені витрати на евакуацію транспортного засобу, його зберігання та лікування потерпілого.

Посилаючись на викладені обставини, відповідач просить долучити відзив до матеріалів справи та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

14.08.2024 надійшла відповідь на відзив. Зазначають, що після дорожньо-транспортної пригоди позивачка повідомила відповідача про недостатність отриманого страхового відшкодування для повного відновлення автомобіля та запропонувала добровільно компенсувати різницю між страховою виплатою і фактичними витратами на ремонт. Відповідач спочатку погоджувався вирішити питання мирним шляхом, однак згодом відмовився відшкодовувати завдану шкоду та припинив виходити на зв`язок, що і стало підставою для звернення позивачів до суду.

Позивачі заперечують доводи відповідача про необґрунтованість розміру матеріальної шкоди та зазначають, що саме відповідач своїми винними діями спричинив пошкодження автомобіля, а тому зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на його відновлення. При цьому наголошують, що вони не здійснювали розрахунок страхового відшкодування, а лише понесли реальні витрати на ремонт транспортного засобу.

На підтвердження понесених збитків позивачами подано договір про надання послуг з ремонту автомобіля, акти приймання-передачі транспортного засобу та запасних частин, акт виконаних робіт, гарантійний талон, фіскальний чек і товарний чек на придбання запасних частин. На думку позивачів, зазначені документи підтверджують перелік виконаних ремонтних робіт та придбаних деталей, необхідних для відновлення автомобіля після ДТП.

Позивачі також заперечують доводи відповідача про фізичне знищення транспортного засобу та економічну недоцільність його ремонту. Вони вказують, що автомобіль після проведеного ремонту вже тривалий час експлуатується, перебуває у справному технічному стані та використовується за призначенням, що спростовує твердження про його фізичне знищення. Крім того, позивачі зазначають, що довідка про ринкову вартість автомобіля, на яку посилається відповідач, складена особою, повноваження якої не підтверджені матеріалами справи, без проведення належного огляду транспортного засобу, а тому не може бути належним доказом.

Також позивачі вказують, що законодавством не передбачено обов`язку потерпілого проводити експертизу до здійснення ремонту автомобіля, а необхідність проведення ремонту була обумовлена відсутністю достатнього страхового відшкодування та потребою у подальшому використанні транспортного засобу. У зв`язку з цим вони заперечують проти призначення судової автотоварознавчої експертизи, оскільки автомобіль вже відремонтований, частина пошкоджених деталей не збереглася, а реальний розмір понесених витрат підтверджується поданими документами.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди позивачі зазначають, що моральні страждання є очевидними та підтверджуються обставинами справи. Позивачка вказує, що внаслідок ДТП зазнала значних душевних переживань через пошкодження автомобіля, необхідність понесення значних витрат на його ремонт, неможливість тривалий час користуватися транспортним засобом, а також через байдужість відповідача та його відмову добровільно відшкодувати завдану шкоду.

Позивач-2 зазначає, що внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, проходив лікування, зазнав фізичного болю та моральних переживань, а отримані травми негативно вплинули на стан його здоров`я. На підтвердження цих обставин до матеріалів справи долучено медичну документацію.

Позивачі також не погоджуються з доводами відповідача про відсутність доказів моральної шкоди та зазначають, що чинне законодавство не покладає на потерпілу особу обов`язку звертатися до психолога для підтвердження факту моральних страждань. Просять суд відхилити доводи відзиву відповідача, врахувати наведені у відповіді заперечення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

12.09.2024 від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив. Заначає, що при визначенні різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням необхідно здійснювати повний та всебічний розгляд, відповідно й правильно встановити, який дійсний розмір фактичної шкоди та страхового відшкодування. Жодною нормою закону не передбачено для потерпілої особи право покладати на винуватця відшкодування тих збитків, які перебувають в межах відповідальності страхової компанії. Наявний факт недостатньої кількості коштів отриманних від страхової компанії -не свідчить про безумовне право потерпілого звертатися до винуватця ДТП, за отриманням такої різниці. Факт проведення ремонту автомобіля та надання документів вартості такого ремонту не свідчить про те, що це є матеріальним збитком позивача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.10.2024 задоволено клопотання представника відповідача про призначення експертизи, на розгляд експертам поставити наступні питання: - Яка ринкова вартість транспортного засобу RENAULT MASTER д.н.з. НОМЕР_2 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме 21.09.2022 року? - Яка вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу RENAULT MASTER д.н.з. НОМЕР_2 , без урахування коефіцієнту фізичного зносу складників, в зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою з ПДВ та без ПДВ , що мала місце 21.09.2022 року, станом на дату ДТП? - Яка вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу RENAULT MASTER д.н.з. НОМЕР_2 , з урахування коефіцієнту фізичного зносу складників, в зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою з ПДВ та без ПДВ, що мала місце 21.09.2022 року, станом на дату ДТП? - Який розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля RENAULT MASTER д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 21.09.2022 року з ПДВ та без ПДВ, станом на дату ДТП? 5.- Яка ринкова вартість транспортного засобу RENAULT MASTER д.н.з. НОМЕР_2 в пошкодженому стані ? 6.- Яка вартість пошкоджених замінних запчастин автомобіля RENAULT MASTER д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП, а саме 21.09.2022 року? 7.- Який розмір збільшення ринкової вартості автомобіля RENAULT MASTER д.н.з. НОМЕР_2 , в разі проведення відновлювального ремонту після ДТП, яка мала місце 21.09.2022 року, шляхом заміни пошкоджених при цьому складників на нові?

21.08.2025 надійшов висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи №283/25-54.

Відповідно до висновку судового експерта № 283/25-54 від 21 серпня 2025 року ринкова вартість автомобіля Renault Master станом на дату дорожньо-транспортної пригоди становила 283 045,08 грн.

Експертом також встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування фізичного зносу складників становить 367 424,08 грн (з ПДВ), що перевищує його ринкову вартість до дорожньо-транспортної пригоди, а з урахуванням фізичного зносу -199 613,67 грн. (з ПДВ).

Крім того, відповідно до висновку експерта ринкова вартість транспортного засобу у пошкодженому стані становить 83 431,41 грн., а розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, визначено у сумі 283045,08 грн.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У відповідності до ч. 5ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При розгляді справи судом встановлено, що 21 вересня 2022 року о 13 год. 00 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Соборній у с. Гореничі Бучанського району Київської області, під час виконання маневру виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 .

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року у справі № 369/10221/22 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначена постанова набрала законної сили.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої її ухвалено, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина відповідача у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди та його протиправна поведінка встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, а тому повторному доказуванню не підлягають.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб, що належить ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант».

Як убачається з матеріалів справи, страховиком складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування у сумі 90 000 грн, які були виплачені позивачці 12 січня 2023 року.

Разом із тим позивачкою на підтвердження понесених витрат на відновлення автомобіля подано договір про надання послуг з ремонту транспортного засобу, акти виконаних робіт, товарні та фіскальні чеки на придбання запасних частин, гарантійний талон, акти приймання-передачі транспортного засобу та запасних частин, з яких вбачається, що загальна вартість ремонту автомобіля та придбаних для цього запасних частин становила 219 024,16 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що зазначені документи не підтверджують розмір матеріального збитку, а також вказував, що після отримання страхового відшкодування позивачка втратила право вимагати різницю між страховою виплатою та фактичними витратами на ремонт.

З метою встановлення дійсного розміру матеріальної шкоди ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року було призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу.

Відповідно до висновку експерта № 283/25-54 від 21 серпня 2025 року ринкова вартість автомобіля Renault Master станом на дату дорожньо-транспортної пригоди становила 283 045,08 грн.

При цьому експертом встановлено, що вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу складників становить 367 424,08 грн. (з ПДВ), а з урахуванням фізичного зносу - 199 613,67 грн. (з ПДВ).

Разом із тим експертом зроблено висновок, що розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 283 045,08 грн.

Крім того, експертом встановлено, що ринкова вартість автомобіля у пошкодженому стані становила 83 431,41 грн.

Оцінюючи зазначений висновок, суд виходить із того, що відповідно до статей 102, 103 ЦПК України висновок експерта є одним із доказів у справі та оцінюється судом у сукупності з іншими доказами.

Підстав не довіряти зазначеному висновку суд не вбачає, оскільки він складений компетентним судовим експертом, відповідає вимогам Закону України «Про судову експертизу», містить докладне дослідження поставлених судом питань, є послідовним, логічним та сторонами належними доказами не спростований.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків унаслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі.

Згідно зі статтями 1166, 1187 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє таким джерелом.

Разом із тим особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхової суми на винуватця дорожньо-транспортної пригоди суперечить меті інституту обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Водночас винна особа зобов`язана відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою лише у випадку, якщо страхової виплати недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що погодження позивачкою розміру страхового відшкодування позбавляє її права вимагати відшкодування різниці із винної особи.

Отримання страхового відшкодування у межах визначеної страховиком суми саме по собі не припиняє деліктного зобов`язання винної особи у частині шкоди, яка залишилася невідшкодованою.

При цьому суд враховує, що проведеною у справі судовою експертизою підтверджено, що фактичний розмір матеріального збитку значно перевищує як виплачене страхове відшкодування, так і заявлений позивачкою до стягнення розмір матеріальної шкоди.

Позивачкою заявлено до стягнення 129 024,16 грн., що є різницею між фактичними витратами на ремонт автомобіля у розмірі 219 024,16 грн. та отриманою страховою виплатою 90 000,00 грн.

Оскільки зазначений розмір не перевищує фактичного розміру збитків, встановленого висновком судової експертизи, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.

Статтею 3 Конституції України життя і здоров`я людини визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до п.п. 3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна (немайнова) шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової)шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та ст. 81 ЦПК України.

Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Як встановлено судом, унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку та забою грудної клітки, що підтверджується наявними у матеріалах справи медичними документами.

Суд враховує, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень позивач був змушений проходити лікування, зазнав фізичного болю, душевних переживань, тимчасового порушення звичного способу життя, що об`єктивно свідчить про заподіяння йому моральної шкоди.

Водночас визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить із характеру та тривалості фізичних і душевних страждань позивача, ступеня тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, тривалості лікування, відсутності доказів настання стійкої втрати працездатності, інвалідності чи інших незворотних наслідків для здоров`я, а також враховує принципи розумності, виваженості та справедливості.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір моральної шкоди у сумі 30 000,00 грн. є явно завищеним, а належним та достатнім способом компенсації завданих позивачу моральних страждань є стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Щодо вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено належний їй транспортний засіб, що тривалий час позбавило її можливості користуватися ним за призначенням, спричинило необхідність організації його ремонту, понесення значних матеріальних витрат, а також викликало душевні переживання, пов`язані із заподіянням тілесних ушкоджень її чоловікові.

Разом із тим сам по собі факт пошкодження майна та переживання, пов`язані з необхідністю його відновлення, не можуть бути підставою для присудження моральної шкоди у заявленому розмірі 20 000 грн, оскільки такий розмір є неспівмірним характеру допущеного порушення та не відповідає засадам розумності й справедливості.

Враховуючи характер порушеного права, обсяг моральних страждань позивачки, ступінь вини відповідача, а також принципи розумності, виваженості та справедливості, суд вважає обґрунтованим визначити розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у сумі 10 000,00 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню: на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 20 000,00 грн., а на користь ОСОБА_1 -10 000,00 грн. моральної шкоди.

У зв`язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 129 024,16 грн. (сто двадцять дев`ять тисяч двадцять чотири гривні 16 коп.) та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.), судовий збір у розмірі 674,91 грн. (шістсот сімдесят чотири гривні 91 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.(десять тисяч гривень 00 коп.) та судовий збір у розмірі 496,75 грн. (чотириста дев`яносто шість грн 75 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позивач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Позивач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18 вересня 2026 року.

СУДДЯ Наталія ПІНКЕВИЧ