Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №367/4536/24 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4536/24

Провадження №2/367/79/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

18 вересня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області

в складі: головуючого - судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.

представник позивача Глівої С.В.

представника позивача Шевченко З.В.

представника відповідача Свириденко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ірпені цивільну справу № 367/45336/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Комунальне підприємство «Ірпінське земельно-кадастрове бюро» Ірпінської міської ради, Державний реєстратор відділу державної реєстрації Бучанської районної державної адміністрації Київської області Горенко Ігор Анатолійович, Державний реєстратор Маловільшанської сільської ради Київської області Куліков Денис Борисович, Державний реєстратор відділу державної реєстрації Управління (Центру) надання адміністративних послуг Сквирської міської ради Лісінчук Лесі Анатоліївни, Ірпінська міська рада про скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, припинення права приватної власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

у с т а н о в и в:

Суть позовних вимог.

В травні 2024 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Комунальне підприємство «Ірпінське земельно-кадастрове бюро» Ірпінської міської ради, Державний реєстратор відділу державної реєстрації Бучанської районної державної адміністрації Київської області Горенко Ігор Анатолійович, Державний реєстратор Маловільшанської сільської ради Київської області Куліков Денис Борисович, Державний реєстратор відділу державної реєстрації Управління (Центру) надання адміністративних послуг Сквирської міської ради Лісінчук Лесі Анатоліївни, Ірпінська міська рада про скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, припинення права приватної власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог (том 3 а.с.174-183) просить суд:

1). Скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:049:0032 та одночасно припинити право приватної власності та інші речові права ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:049:0032 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2805053532109);

2). Витребувати у ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Ірпінської міської ради Київської області земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:049:0032, площею 0,1 га;

3). Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 та одночасно припинити право власності та інші речові права на житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2844416932080). В обґрунтування позову вказує, що рішенням Виконавчого комітету Києво – Святошинської районної ради депутатів трудящих № 878/15 від 17 жовтня 1955 року було затверджено рішення Виконкому Ірпінської селищної Ради депутатів трудящих від 16 вересня 1955 року про надання земельної ділянки під забудову ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 , площею 0,1025 га. Житловий будинок АДРЕСА_3 належав на праві особистої власності ОСОБА_5 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з числом кімнат від однієї до п`яти включно від 30 січня 1956 року. 07 травня 1983 року ОСОБА_5 подарував 9/25 частин житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 (раніше 9) її чоловіку ОСОБА_6 . 14 січня 1992 року ОСОБА_5 подарував 7/25 частин житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 (раніше 9) її чоловіку ОСОБА_6 . В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна міститься наступна інформація про об`єкт нерухомого майна – житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта: 10253666): 16/25 частин на праві спільної часткової власності зареєстровано за ОСОБА_6 ; 9/25 частин на праві спільної часткової власності зареєстровано за ОСОБА_5 . Згідно з матеріалами технічної інвентаризації нумерація будинку змінювалась з № 1-В на № 9, з № 9 та № 25. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно. За життя ОСОБА_5 заповіту не лишив. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 були: його дружина ОСОБА_7 та син ОСОБА_6 ( її чоловік), який прийняли спадщину шляхом фактичних дій, відповідно до правил ст.546 ЦК УРСР,1963 року, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки проживали разом із спадкодавцем, були зареєстровані за однією адресою, поховали його та після смерті користувались всім належним йому майном. Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась та видавалась по 22 липня 1999 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не одержали в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме частину житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель та споруд, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, спадкодавцями приватизована не була. Спадщину після смерті ОСОБА_6 й: вона, його син – ОСОБА_3 та мати її чоловіка – ОСОБА_7 , відповідно до правил ст. 549 ЦК, 1963 року, шляхом подачі до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Спадкова справа № 234/2021 до майна померлого ОСОБА_6 заведена в Ірпінській державній нотаріальній конторі. Мати її чоловіка – ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкова справа № 121/2000 до майна померлої ОСОБА_7 заведена в Ірпінській державній нотаріальній конторі. Станом на день подання позову спадкоємці не одержали в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Їй стало відомо про те, що сторони у справі шляхом шахрайських дій, на підставі підроблених документів заволоділи земельною ділянкою та житловим будинком АДРЕСА_1 , змінивши адресний номер будинку та земельної ділянки на адресу: АДРЕСА_1 . Тому 11 квітня 2024 року вона звернулась до Бучанської окружної прокуратури з заявою про вчинення кримінального правопорушення і зазначила про те, що невідомі особи в період воєнного стану шляхом обману заволоділи земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Так, 19 липня 2023 року ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав зареєструвала право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2768310832080). Станом на день звернення до суду в Державному реєстрі речових прав відсутня інформація про зареєстроване право власності ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2768310832080). Після цього, 23 серпня 2023 року ОСОБА_4 звернулася до КП « Ірпінське земельно – кадастрове бюро» Ірпінської міської ради з заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , свою згоду на виготовлення вищевказаної документації підтвердила нотаріально посвідченою заявою від 25 липня 2023 року. До заяви в КП «Ірпінське земельно – кадастрове бюро» ОСОБА_4 додала (крім інших додатків, зазначених в заяві) копії документів, що посвідчують право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , а також додала технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 . 26 вересня 2023 року ОСОБА_4 в державному реєстрі речових прав зареєструвала право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 3210900000:01:049:0032, площею 0,1 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2805053532109). Ірпінська міська рада Київської області не приймала рішення про затвердження гр. ОСОБА_4 проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . Рішення Ірпінської міської ради Київської області № 851-8-VIII від 29.04.2021 «Про затвердження гр. ОСОБА_8 проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд в АДРЕСА_4 » на підставі якого була проведення державна реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, кадастровий номер: 3210900000:01:049:0032, площею 0,1 га, було затверджено громадянину ОСОБА_8 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:174:0578, площею 0,0730 га. Таким чином, реєстрація права власності на земельну ділянку була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) рішення органу місцевого самоврядування, тобто ця ділянка вибула з володіння позивача у справі не з її волі іншим шляхом. 21 жовтня 2023 року ОСОБА_4 видала довіреність на ім`я ОСОБА_9 , якою доручила йому представляти інтереси з усіх питань, у тому числі пов`язаних з розпорядженням (відчужувати) у будь –який спосіб належного їй на праві приватної власності, а саме: житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:049:0032. 30 листопада 2023 року ОСОБА_9 , іменований далі представник «ПРОДАВЦЯ», який діяв від імені ОСОБА_4 , іменована далі як «ПРОДАВЕЦЬ» на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Мойсюк – Торохіною І.І., за реєстровим № 1485, а з другої сторони ОСОБА_2 , іменований далі як «ПОКУПЕЦЬ» уклали договір купівлі – продажу земельної ділянки, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3210900000:01:049:0032,цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Договір посвідчений приватний нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С., зареєстрованого в реєстрі за № 7489.06 грудня 2023 року ОСОБА_3 (її син) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрував право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2844416932080). З огляду на подальше відчуження незаконно отриманою відповідачем ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:049:0032, площею 0,1 га її інтереси були порушені. Таким чином, ОСОБА_4 , отримала у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:049:0032 незаконно, тобто ця земельна ділянка поза волею власника вибула з його користування. За таки обставин, ОСОБА_4 не мала відповідних правових підстав відчужувати земельну ділянку за договором купівлі – продажу відповідачу ОСОБА_2 , а відповідач ОСОБА_2 набув право власності на землю без відповідної правової підстави. Відтак, в даній справі підлягають застосуванню положення ст. 388 ЦК України про витребування майна у ОСОБА_2 , як у добросовісного набувача.

Письмові пояснення відповідача ОСОБА_2 .

У письмових поясненнях, наданих представником відповідача ОСОБА_2 (а.с.27-36 том 5), остання вказує, що позивачка звертаючись до суду із позовом не надала належних доказів на підтвердження набутого в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка, ОСОБА_6 , майна, зокрема частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та відповідної земельної ділянки за даною адресою. Позовні вимоги, заявлені до відповідача ОСОБА_2 щодо захисту порушеного права на землю, зокрема скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:049:0032 ( АДРЕСА_1 ), припинення права власності та витребування у відповідача ОСОБА_2 , вищевказаної земельної ділянки є неспроможними та такими, що не можуть бути задоволені. На спростування наданого позивачем доказу, а саме зведеного плану земельної ділянки, що була відведена гр. ОСОБА_5 для будівництва індивідуального житлового будинку, відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки згідно рішення виконавчого комітету Києво – Святошинської районної ради від 17 жовтня 1955 року № 878/15 та даних Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:049:0032, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та відповідного твердження ФОП ОСОБА_10 , викладеного в листі за № 2 від 17.06.2025 року на адресу адвоката про те, що це одна й та сама земельна ділянка, зазначає про таке. Висновком експертів за результатами проведення комісійної земельно – технічної експертизи від 16.10.2026 року №С2314/01-2026 за заявою відповідача ОСОБА_2 , встановлено, що «Встановити чи накладаються координати кутів поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:049:0032, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на координати кутів поворотних точок земельної ділянки, площею 0,1025 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 (раніше АДРЕСА_6 ), а також скласти схему їх взаємного розташування виходячи із обсягу наданих на дослідження матеріалів не вбачається за можливе, оскільки в наданих на дослідження матеріалах на земельну ділянку площею 0,1025 га відсутні: значення координат кутів поворотних зовнішніх меж; конфігурації земельної ділянки (з значенням кутів і промірів меж) із прив`язкою на місцевості. Що стосується графічних матеріалів, викопіювання з кадастрової карти (введений план) масштабу 1:2000 та схеми розташування земельної ділянки масштабу 1:2000 року № 2, наданого у відповідь на запит адвоката Глівої С.В., та на зазначених графічних матеріалах: - не зазначено меж конфігурації земельної ділянки, загальною площею 0,1025 га (поворотних точок, таблиці із значенням координат, дирекцій них кутів, промірів меж тощо); - графічне зображення (картинка) сама по собі не є носієм геодезичних даних без таблиці координат поворотних точок (Х,Y). А тому прийняти або визначити конфігурацію земельної ділянки, площею 0,1025 га виходячи із викопіювання з кадастрової карти (зведений план) масштаб 1:2000 та схеми розташування земельної ділянки масштабу 1:2000, які складені ОСОБА_10 не вбачається можливим. Вищевикладені обставини, встановлені земельно – технічною експертизою дають підстави стверджувати, що земельна ділянка, що була надана ОСОБА_5 згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку від 30 січня 1956 року , посвідчений нотаріусом Києво – Святошинської державної нотаріальної контори 02.02.1956 року, за реєстровим № 328, є несформованою, оскільки сформована земельна ділянка для обслуговування житлового будинку – це земельна ділянка з визначеними межами, кадастровим номером, цільовим призначенням (землі житлової та громадської забудови) та внесена до Державного земельного кадастру. Спадкодавцями за життя не вирішувалось питання про передачу земельної ділянки у власність, як і не вирішувалось дане питання спадкоємцями, зокрема позивачем у справі. Доказів на підтвердження завершення процедури приватизації земельної ділянки, розпочатої за життя спадкодавцями, вчинення дій щодо спірної земельної ділянки, позивачем не надано. При цьому, у позовній заяві позивачка зазначила, що 26.09.2023 року за відповідачем ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав було зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:049:0032, площею 0,1 га по АДРЕСА_1 на підставі підробленого (неіснуючого) рішення органу місцевого самоврядування, тобто ця ділянка вибула з володіння позивача у справі не з її волі іншим шляхом. Проте дане твердження спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Так, 12 вересня 2023 року Ірпінською міською радою було прийнято рішення №2756-33-УІІІ «Про затвердження громадянам технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та передачу у власність земельних ділянок для обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд». В списку громадян, яким передаються у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка під номером 27 значиться ОСОБА_4 , площа земельної ділянки 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки 3210900000:01:049:0032, адреса земельної ділянки: АДРЕСА_1 . Дане рішення прийнято згідно рекомендаційного висновку постійної депутатської комісії Ірпінської міської ради земельних відносин, лісових та природоохоронних питань за наслідками розгляду питання: «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо» становлення (відновлення)меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 ». На спростування вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності за відповідачем ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:049:0032, припинення права приватної власності на дану земельну ділянку та витребування у відповідача ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:049:0032, площею 0,1 га, зазначає про таке. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у справі ОСОБА_2 30 листопада 2023 року придбав у відповідача ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором купівлі – продажу земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:049:0032, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 3.1. договору купівлі – продажу земельної ділянки, право власності продавця на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.09.2023 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2805053532109, номер запису про право власності: 51930519. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Категорія земель – землі житлової та громадської забудови. Продавцем земельної ділянки було засвідчено та перевірено нотаріусом, що земельна ділянка є особистою приватною власністю продавця, не є спільною сумісною власністю подружжя, будь –яких заборон на відчуження даної земельної ділянки в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна не було. Отже, у відповідача ОСОБА_2 , покупця земельної ділянки, не було жодних сумнівів щодо правомочності продавця на володіння земельною ділянкою з кадастровим номером 3210900000:016049:0032 та прав на її відчуження. Відповідно покупець на законних підставах набув у власність дану земельну ділянку, що підтверджується правовстановлюючими документами. Між тим, звертаючись до суду з даним позовом, позивачка не надала докази на підтвердження права власності на спірне майно, не довела індивідуальні ознаки належного їй майна (земельної ділянки), що витребовується, наявність саме даного майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність у останнього правових підстав для володіння цим майном. З урахуванням викладених обставин, доказів на їх обґрунтованість, вважає, що позовна заява про скасування державної реєстрації права власності за відповідачем ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:049:0032, припинення права приватної власності та інші речові права ОСОБА_2 на дану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2805053532109), витребування у відповідача ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:049:0032, площею 0,1 га не підлягає до задоволення.

Пояснення третьої особи - Ірпінської міської ради.

У поясненнях (а.с.2-3 том 5), представник Ірпінської міської ради вказує, що 12 вересня 2023 року Ірпінською міською радою було прийнято рішення № 2756-33-VІІІ «Про затвердження громадянам технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та передачу у власність земельної ділянок для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, згідно додатку 1. Зазначене рішення в частині, що стосується затвердження ОСОБА_4 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та передачу власність земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:049:0032, ухвалювалося на підставі заяви ОСОБА_4 та доданої до неї технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Технічна документація виконання КП «Ірпінське земельно – кадастрове бюро» Ірпінської міської ради, яке відповідає вимогам до розробників такої документації,визначеним ст. 26 Закону України «Про землеустрій». Відповідальний за якість робіт на дату їх проведення – сертифікований інженер – землевпорядник ОСОБА_11 (кваліфікаційний сертифікат № 012767 від 31.03.2015; свідоцтво про підвищення кваліфікації СПК № 10/15-01-19 від 31.03.2019 р.). Під час підготовки питання про затвердження громадянам технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та передачу їх у власність для обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд до розгляду на сесії Ірпінської міської ради не виявлено невідповідності Технічної документації ОСОБА_4 вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно – правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, що підтверджується рекомендованим висновком постійної депутатської комісії Ірпінської міської ради із земельних відносин, з лісових та природоохоронних питань. Таким чином, рішення № 2756-33-VІІІ «Про затвердження громадянам технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та передачу у власність земельної ділянок для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» від 12 вересня 2023 року приймалося Ірпінської міською радою у межах її повноважень к порядку та спосіб, визначений законодавством. Твердження позивача про те, що Ірпінська міська рада не приймала зазначеного рішення, не відповідає дійсності. Ірпінська міська рада, як власник земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:049:0032 у порядку, передбаченому законом, вже визначила юридичну долю цієї земельної ділянки, ухваливши рішення про її передачу у власність громадянки ОСОБА_4 .. Намірів повернути цю земельну ділянку, як і правових підстав для такого повернення Ірпінська міська рада не має, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в частині витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:049:0032 на користь територіальної громади, в особі Ірпінської міської ради.

Пояснення учасників цивільного процесу.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача Діордіци А.Л. заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Інші учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідач, ОСОБА_3 своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, в установлений судом строку відзиву на позов суду не надав.

Встановлені судом обставини та їх аналіз.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 17 жовтня 1955 року рішенням № 878/15 Виконкому Києво – Святошинської районної ради Депутатів трудящих ОСОБА_5 надано земельну ділянку під забудову в АДРЕСА_2 в розмірі 0,1025 га (том 1 а.с.17).

25 жовтня 1955 року Актом Ірпінського міжпоселкового бюро технічної інвентаризації відведено в натурі земельну ділянку загальною площею 1025 кв.м., розташовану в АДРЕСА_2 в користування ОСОБА_5 (том 1 а.с.18).

Згідно договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, з кількістю кімнат від однієї до п`яти включно, ОСОБА_5 (забудовник) надано в безстрокове користування земельна ділянка в АДРЕСА_2 , загальною площею 1025 кв.м., згідно плану земельної ділянки. На вказаній земельній ділянці забудовник зобов`язується побудувати одноповерховий житловий будинок, загальною площею 50,50 кв.м., з кількістю кімнат три і кухня (том 1 а.с.13-16). Договір посвідчений державним нотаріусом Києво – Святошинської державної нотаріальної контори 21.02.1956 року та зареєстрований в Київському міжміському бюро технічної інвентаризації 22.11.1960 року під № 1556.

07 травня 1983 року та 14 січня 1992 року ОСОБА_5 подарував 9/25 та 7/25 частин відповідно, житлового будинку, своєму сину ОСОБА_6 та чоловіку позивачки ( том 1 а.с.16).

Із Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (час формування 18.04.2024) за ОСОБА_6 зареєстроване на праві спільної часткової власності 16/25 частин житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 108,1 кв.м., житловою – 67,0 кв.м., площа земельної ділянки 999 кв.м. та 9/25 частин вказаного вище житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_5 ( том 1 а.с.19).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( том 1 а.с.20).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ( том 1 а.с.21).

Після смерті ОСОБА_6 14 липня 2021 року була заведена спадкова справа 234/2021 Ірпінською міською державною нотаріальною конторою ( том 1 а.с.22).

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ( том 1 а.с. 23).

Із Витягу з ЄРДР від 11 квітня 2024 року номер кримінального провадження 42024112320000033 вбачається, що до Бучанської окружної прокуратури 11.04.2024 надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_1 із якої вбачається, що невідомі особи, в період воєнного стану 26.09.2023 (точний час не встановлено) шляхом обману заволоділи земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого потерпілому було завдано матеріального збитку (том 1 а.с.25).

Із копії Витягу з Державного реєстру речових прав (час формування 20.07.2023) року вбачається, що за ОСОБА_4 на праві власності зареєстровано житловий будинок,загальною площею 106,2 кв.м., житловою площею 67,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.26).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовлена на замовлення ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_5 (том 1 а.с.27-46).

Земельна ділянка, кадастровий номер 3210900000:01:049:0032, площею 0,1 га, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4 на підставі рішення органу місцевого самоврядування щодо суб`єкта речового права, серія та номер: 851-8-VІІІ, виданий 29.04.2021, видавник: Ірпінського міська рада ( том 1 а.с.47).

Із копії рішення 8 сесії 8 скликання Ірпінської міської ради Київської області № 851-8-VІІІ від 29 квітня 2021 року вбачається, що згідно вказаного рішення громадянину ОСОБА_8 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:174:0578, площею 0,0730 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд ( присадибна ділянка) в АДРЕСА_4 ( том 3 а.с.114), на звороті якого зазначено: Витяг з додатку 1 до рішення Ірпінської міської ради № 2756-33VIII від 12 вересня 2023 року список громадян, яким передаються у власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) під АДРЕСА_7 вказана ОСОБА_4 .

30 листопада 2023 року ОСОБА_4 , від імені якої діяв ОСОБА_9 , продала ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:049:0032, площею 0,1 га (том 1 а.с.50-51).

За ОСОБА_3 на праві власності зареєстровано житловий будинок, загальною площею 82,2 кв.м., житлова площа 67,0 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ( том 1 а.с.53).

15 вересня 1979 року ОСОБА_6 уклав шлюб з ОСОБА_12 та після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_13 ( том 1 а.с.54).

Також матеріали справи містять технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовленої на замовлення ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_5 (том 1 а.с.205-237).

Рішення про присвоєння будинковолодінню АДРЕСА_1 , виконавчим комітетом Ірпінської міської ради не приймалось (том 1 а.с.238).

За інформацією Відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель Відділу № 4 документація із землеустрою на підставі якої була сформована земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:049:0032, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня (том 1 а.с.239).

Із копії спадкової справи № 234/2021, заведеної після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтва про право на спадщину не видавалось ( том 2 а.с.74-95).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 липня 2024 року державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Журавель А.М. відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 , який залишився після: померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ; померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 у зв`язку із відсутністю заведеної спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , інформації про зареєстрованих з ним на момент смерті особі та відсутність інформації про зареєстрованих разом із померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 не дає можливості визначити коло спадкоємців та прийняття рішення щодо видачі свідоцтв про право на спадщину ( том 2 а.с.91).

Із копії спадкової справи № 121/2000 заведеної після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтва про право на спадщину не видавалось (том 2 а.с.97-110).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 липня 2024 року державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Журавель А.М. відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 , який залишився після: померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ; померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 у зв`язку із відсутністю заведеної спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , інформації про зареєстрованих з ним на момент смерті особі та відсутність інформації про зареєстрованих разом із померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 не дає можливості визначити коло спадкоємців та прийняття рішення щодо видачі свідоцтв про право на спадщину (том 2 а.с.109).

Рішенням 33 сесії 8 скликання Ірпінської міської ради Київської області № 2756-33VIII від 12 вересня 2023 року затверджено громадянам технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), згідно додатку № 1 (том 3 а.с.113) на звороті якого зазначено: Витяг з додатку 1 до рішення Ірпінської міської ради № 2756-33VIII від 12 вересня 2023 року список громадян, яким передаються у власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) під № 27 вказана ОСОБА_4 .

Згідно інформації про об`єкт нерухомого майна КПКОР «Київське обласне БТІ» від 17.04.2025 № 0425041 житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ( раніше № 1-в, № 9) згідно з матеріалами технічної інвентаризації нумерація будинку змінилась з № 1-В на № 9, з № 9 на АДРЕСА_5 . Інша запитувана інформація відсутня ( том 3 а.с.128).

Згідно листа Архівного відділу Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 05-07/201 від 12.05.2025 року в архівному відділі зберігаються документу фонду «Ірпінська міська рада та її виконавчий комітет» за 1944-2015 року. В електронний реєстр внесено документи даного фонду за 2005 -2015 року. Проведено пошук в електронному реєстрі, рішення щодо передачі у приватну власність земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 не виявлено ( том 3 а.с.164).

Із листа ФОП ОСОБА_10 вбачається, що дослідивши надані документи, а саме: Договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, рішення виконавчого комітету Києво – Святошинської районної ради від 17 жовтня 1955 року № 878/15, акт передачі відведеної земельної ділянки гр.. ОСОБА_5 , план земельної ділянки з зазначенням її розташування в кварталі житлової забудови, інформацію про проведену інвентаризацію 49 кадастрового кварталу та дані Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:049:0032, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у власності ОСОБА_2 , можна стверджувати, що це одна й та сама земельна ділянка (том 3 а.с.238-240).

При цьому позивачами не обгрунтовано та не підтвердженого доказами, який статус має ФОП ОСОБА_10 , чи є вона судовим експертом чи спеціалістом, або оцінювачем, які засоби та методи вона використовувала під час складання листа.

Згідно висновку експертів за результатами проведення комісійної земельно – технічної експертизи № С2314/01-2026 від 16 січня 2026 року встановити чи накладаються координати кутів поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:049:0032, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на координати кутів поворотних точок земельної ділянки , площею 0,1025 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 (раніше вул. Київська, 1-В, АДРЕСА_8 ), а також скласти схему їх взаємного розташування виходячи із обсягу наданих на дослідження матеріалів, не вбачається за можливе, оскільки в наданих на дослідження матеріалах на земельну ділянку площею 0,1025 га відсутні: значення координат кутів поворотних зовнішніх меж; конфігурація земельної ділянки (з зазначенням кутів і промірів меж, із прив`язкою на місцевості ( том 5 а.с. 41-51).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому, стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Водночас, стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України.

Відповідно до приписів частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати ( добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 зазначено, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Отже, право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

У частині другій статті 388 ЦК України також визначено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Вказана норма захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 вказано, що: « вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66))».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 зазначено, що: «перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть. Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, пункт 7.6). Тому в разі, якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, це не може бути протиставлене покупцю (навіть якщо майно вибуло з володіння такої особи поза її волею), але лише за умови добросовісності покупця.

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54).

Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

Отже, можливість витребування майна з володіння іншої особи закон ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що про добросовісність відповідача ОСОБА_2 свідчить його необізнаність, що відчужувач ОСОБА_4 , у якої він придбав нерухоме майно, не мала права його відчужувати. Отже, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем у розумінні ст. 387 ЦК України.

У разі звернення із позовом щодо захисту права власності на майно встановленню підлягають у сукупності, зокрема, такі обставини: чи існує майно, щодо якого заявлені вимоги, чи існують правовстановлюючі документи, що підтверджують право на це майно, у особи, яка заявила вимоги щодо нього чи вчинено порушення особою, до якої заявлені вимоги щодо захисту права власності на майно.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 923/1107/17, від 13 березня 2018 року у справі № 923/883/16.

Загальними вимогами процесуального права, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

До предмету доказування у даному спорі перш за все входить доведення позивачем наявності у нього відповідного речового права, на захист якого подано позов, тобто лише встановивши наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення права з боку відповідача і відповідно ухвалює рішення на його захист чи відмову позивачу у захисті, встановивши необґрунтованість заявленого позову.

Щодо права ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, то слід зазначити, що позивачем не надано суду доказів того, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 3210900000:01:049:0032 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2805053532109) належить на праві власності ОСОБА_1 та діями відповідача ОСОБА_2 порушено її право власності чи право користування вказаною вище земельною ділянкою.

Земельна ділянка, насамперед, є частиною земної поверхні і в цьому контексті застосовна стаття 79 Земельного кодексу України. Проте, не можна залишити поза увагою зміст статті 79-1 Земельного кодексу України, яка визначає, що земельна ділянка стає оборотоздатною винятково з моменту її формування, яке завершується присвоєнням кадастрового номера й здійсненням її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації права власності на неї.

У земельної ділянки подвійний правовий режим: з одного боку, вона є частиною земної поверхні, а з іншого - відомості в державному реєстрі є неодмінними для того, щоб земельна ділянка стала оборотоздатною. Відповідно, залишаючись незмінно певними частинами земної поверхні, спірні земельні ділянки тим не менш припинили своє існування в розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, оскільки безпосередньо на них вже не зареєстровані будь-які речові права за товариством у відповідному державному реєстрі. До того ж, відповідні розділи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже закрито, як закрито і Поземельні книги на спірні земельні ділянки, які існували до їх об`єднання.

Звертаючись до суду із позовом позивачка вказує, що рішенням Виконавчого комітету Києво – Святошинської районної ради депутатів трудящих № 878/15 від 17 жовтня 1955 року було затверджено рішення Виконкому Ірпінської селищної Ради депутатів трудящих від 16 вересня 1955 року про надання земельної ділянки під забудову ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 , площею 0,1025 га. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що вказана земельна ділянка була сформована та їй було присвоєно кадастровий номер.

Крім того, ОСОБА_5 ані за життя, ані після смерті його спадкоємці не вживали жодних заходів щодо оформлення вищенаведеної земельної ділянки.

Отже суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:049:0032 задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:049:0032.

Так, відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, на яку звертає увагу Скаржник, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Наведені висновки зроблені з урахуванням пункту 9 частини першої статті 27 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон № 1952-IV) відповідно до якого державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Тобто, у разі пред`явлення позову про витребування - інші способи захисту є неефективними, оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є самостійною і достатньою підставою для здійснення (проведення) державної реєстрації речових прав за позивачем, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог, щодо скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 та одночасно припинення права власності та інші речові права на вказаний будинок, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, не спростовано сторонами, що 06 грудня 2023 року за відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач є власником вказаного вище будинку, а також не зазначено як саме зареєстроване за відповідачем право власності порушує її права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам (з урахуванням обраного позивачкою способу захисту порушеного, на її думку, права), суд виходить з такого.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в частині другій статті 16 ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, позивач у цій справі повинен був довести наявність факту припинення у відповідача права власності на домоволодіння, а також довести порушення її прав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 317 цього кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою та другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється, у разі:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам`яток культурної спадщини;

6)примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;

8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника;

9) реквізиції;

10) конфіскації;

11) припинення юридичної особи чи смерті власника;

12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Позивач в позовній заяві не вказує на підставі чого просить припинити право власності відповідача ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація не є способом набуття чи припинення права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Крім того слід зазначити, що необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тобто законодавець пов`язує факт звернення до суду з наявністю вже порушених прав та інтересів позивача.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Позивачкою не доведено, що обраний нею спосіб захисту є ефективним, таким, що відповідає змісту права чи інтересу, за захистом якого вона звернулася до суду, характеру її порушення, невизнання або оспорення.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 та одночасно припинення права власності та інші речові права на вказаний будинок.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.4,5,12,13,81,89,141,258-259,263-265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Комунальне підприємство «Ірпінське земельно-кадастрове бюро» Ірпінської міської ради, Державний реєстратор відділу державної реєстрації Бучанської районної державної адміністрації Київської області Горенко Ігор Анатолійович, Державний реєстратор Маловільшанської сільської ради Київської області Куліков Денис Борисович, Державний реєстратор відділу державної реєстрації Управління (Центру) надання адміністративних послуг Сквирської міської ради Лісінчук Лесі Анатоліївни, Ірпінська міська рада про скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, припинення права приватної власності та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06.06.2024р. (справа №367/4536/24, провадження №2-з/367/138/2024), а саме арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:049:0032 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2805053532109), право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.П. Одарюк