Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №274/3199/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/3199/26

провадження № 2/0274/2544/26

Рішення

Іменем України

18.09.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М.,, розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості -

в с т а н о в и в :

Представник позивача Паладич А.О. звернулася до суду з позовною заявою, згідно якої, з урахуванням уточнюючої позовної заяви від 02.06.2026, просить стягнути з відповідача на користь ТОВ "Свеа фінанс" заборгованість:

- за кредитним договором №1954571 від 13.12.2024 в розмірі 9800,00 грн, з яких: 2000,00 грн заборгованість по тілу, 3980 грн заборгованість по відсотках, 4000,00 грн заборгованість за пенею/штрафом;

- за кредитним договором №2003206 від 20.12.2024 в розмірі 11145,00 грн, з яких: 2000,00 грн заборгованість по тілу, 5145,00 грн заборгованість по відсотках, 4000,00 грн заборгованість за пенею/штрафом.

Позов обґрунтовано тим, що 13.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (надалі - ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1954571 від 13.12.2024, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 2000,00 грн., строком на 360 днів, з процентною ставкою 1 % на день.

На підставі договору факторингу № 01.02-18/25 від 30.06.2025, укладеного між ТОВ «Свеа Фінанс» і ТОВ «Селфі Кредіт», ТОВ «Селфі Кредит» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинним договором, у розмірі заборгованості боржника перед ТОВ «Селфі Кредит», визначеними в реєстрі боржників. У тому числі за даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «Селфі Кредит» за договором №1954571 від 13.12.2024.

Відповідно до додатку № 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-18/25 від 30.06.2025, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 9980,00 грн.

Крім того, 20.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (надалі - ТОВ «Слон Кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2003206 від 20.12.2024, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 2000,00 грн., строком на 360 днів, з процентною ставкою 3,0 % на день.

На підставі договору факторингу № 01.02-30/25 від 13.08.2025, укладеного між ТОВ «Свеа Фінанс» і ТОВ «Слон Кредит», ТОВ «Слон Кредит» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинним договором, у розмірі заборгованості боржника перед ТОВ «Слон Кредит», визначеними в реєстрі боржників. У тому числі за даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «Слон Кредит» за договором № 2003206 від 20.12.2024.

Відповідно до додатку № 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-30/25 від 13.08.2025, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 11145,00 грн.

Враховуючи викладене представник позивача вказує, що порушуються права та інтереси ТОВ «Свеа Фінанс», тому звернувся з позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за договорами.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.05.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій (а.с.40).

29.06.2026 в електронному вигляді з використанням системи ЄСІТС підсистеми «Електронний суд», представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Товянська І.О. направила до суду відзив.У поданому відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» визнав частково, а саме в частині стягнення суми основного боргу (тіла кредиту), та заперечив проти стягнення нарахованих відсотків, пені/штрафних санкцій.

Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що з 2021 року він перебуває в лавах Збройних Сил України. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема копією військового квитка серії НОМЕР_1 .

Оскільки укладення кредитно-правових правочинів та нарахування за ними боргових зобов`язань здійснювалися у період проходження відповідачем військової служби в особливий період, на нього поширюються гарантовані державою пільги, які звільняють військовослужбовця від обов`язку сплачувати відсотки за користування кредитом, а також штрафні санкції.

З огляду на це відповідач визнає заборгованість за тілом кредиту за договором № 1954571 від 13.12.2024 року у розмірі 2000,00 грн та за договором № 2003206 від 20.12.2024 року у розмірі 2000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог просить відмовити.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.12.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1954571, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 2000,00 грн., строком на 360 днів, з процентною ставкою 1 % на день.

Із кредитного договору № 1954571 від 13.12.2024 вбачається, що ОСОБА_1 ознайомився з паспортом споживчого кредиту ТОВ «Селфі Кредит» на укладення договору, тарифами банку, строком кредитування, підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Х752 та надав ТОВ «Селфі Кредит» реквізити платіжної карти № НОМЕР_2 , на яку ТОВ «Пейтек» перерахувало суму кредиту 2000,00 грн, відповідно до укладеного між підприємствами договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 01.04.2024, тобто, ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі.

На підставі договору факторингу № 01.02-18/25 від 30.06.2025, укладеного між ТОВ «Свеа Фінанс» і ТОВ «Селфі Кредит», ТОВ «Селфі Кредит» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинним договором, у розмірі заборгованості боржника перед ТОВ «Селфі Кредит», визначеними в реєстрі боржників. У тому числі за даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «Селфі Кредит» за договором № 1954571 від 13.12.2024.

Відповідно до додатку № 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-18/25 від 30.06.2025, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 9980,00 грн.

Таким чином, ТОВ «Свеа Фінанс» правомірно набуло право вимоги за кредитним договором № 1954571 від 13.12.2024.

Крім того, судом встановлено що 20.12.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2003206, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 2000,00 грн., строком на 360 днів, з процентною ставкою 3,0 % на день.

Із кредитного договору № 2003206 від 20.12.2024 вбачається, що ОСОБА_1 ознайомився з паспортом споживчого кредиту ТОВ «Слон Кредит» на укладення договору, тарифами банку, строком кредитування, підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором А615 та надав ТОВ «Слон Кредит» реквізити платіжної карти № НОМЕР_2 , на яку ТОВ «Пейтек» перерахувало суму кредиту 2000,00 грн, відповідно до укладеного між підприємствами договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №31102024-4 від 31.10.2024, тобто, ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі.

На підставі договору факторингу № 01.02-30/25 від 13.08.2025, укладеного між ТОВ «Свеа Фінанс» і ТОВ «Слон Кредит», ТОВ «Слон Кредит» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинним договором, у розмірі заборгованості боржника перед ТОВ «Слон Кредит», визначеними в реєстрі боржників. У тому числі за даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «Слон Кредит» за договором № 2003206 від 20.12.2024.

Відповідно до додатку № 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-30/25 від 13.08.2025, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 11145,00 грн.

Таким чином, ТОВ «Свеа Фінанс» правомірно набуло право вимоги за кредитного договору № 2003206 від 20.12.2024.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання кредитних договорів № 1954571 від 13.12.2024 та № 2003206 від 20.12.2024 свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозумів і своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказані кредитні договори № 1954571 від 13.12.2024 та № 2003206 від 20.12.2024 підписані відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1954571 від 13.12.2024 вбачається, що заборгованість за вказаним договором становить 9980,00, з яких: 2000,00 грн - заборгованість по тілу; 3980,00 грн - заборгованість по відсотках; 4000,00 грн пеня, штраф.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2003206 від 20.12.2024 вбачається, що заборгованість за вказаним договором становить 11145,00 грн, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 5145,00 грн - заборгованість по відсотках; 4000,00 грн - пеня, штраф.

Отже, згідно наданих позивачем доказів загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 21125,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас судом враховується, що відповідно до ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Отже, нарахування відповідачу пені за кредитними договорами № 1954571 від 13.12.2024, № 2003206 від 20.12.2024 є неправомірним.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 , починаючи з 2021 року та по теперішній час перебуває на військовій службі у складі ЗСУ.

Так, відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 як військовослужбовець, підлягає звільненню від сплати заборгованості по відсотках за кредитними договорами № 1954571 від 13.12.2024, № 2003206 від 20.12.2024

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитних договорів, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення останнім зобов`язання щодо їх повернення.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Све фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 1954571 від 13.12.2024 та № 2003206 від 20.12.2024 підлягають задоволенню в частині стягнення лише тіла кредиту.

Таким чином, за кредитним договором № 1954571 від 13.12.2024 з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» слід стягнути заборгованість в сумі 2000,00 грн, за кредитним договором № 2003206 від 20.12.2024, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» слід стягнути заборгованість в сумі 2000,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс», яка підлягає стягненню складає 4000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 504,00 грн.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89,141,263-265,274,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» /місце знаходження: м. Київ, вул.Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221/ заборгованість за кредитним договором № 1954571 від 13.12.2024 в сумі 2000,00 грн., за кредитним договором №2003206 від 20.12.2024 в сумі 2000,00 грн. Всього стягнути заборгованість в загальному розмірі 4000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» /місце знаходження: м. Київ, вул.Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221/ судовий збір у розмірі 504,00 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18 вересня 2026 року

Суддя: Т.М. Вдовиченко