Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №161/1619/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1619/26

Провадження № 2/161/2643/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.

за участю секретаря судового засідання Денис О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги мотивує тим, що 02.08.2024 Акціонерне товариство«Таскомбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №4180089-506, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у тимчасове платне користування, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за обслуговування кредиту, однак не виконала своїх зобов`язань належним чином.

Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 71 365,65 гривень, з них: строкова заборгованість по основному богу 41 344,82 гривень, заборгованість по тілу кредиту 6 887,06 гривень, строкова заборгованість по процентах 0,28 гривень, заборгованість по процентах 3,04 гривень, строкова заборгованість по комісії 2 570,05 гривень, заборгованість по комісії 20 560,40 гривень.

Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також покласти на неї судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2026 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.68).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

27.02.2026 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги визнає частково. Просить відмовити у стягненні з неї заборгованості по комісії (а.с.78).

21.05.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява. Відповідно до уточненої позовної заяви заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом на 30.09.2025 становить 73 936,11 гривень, з них: 48 231,88 гривень тіло кредиту, 3,73 гривень проценти за користування кредитом, 25 700,50 гривень комісія. Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також покласти на неї судові витрати (а.с.94-105).

25.05.2026 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, які підлягають до задоволення, оскільки комісія за обслуговування кредиту погоджена сторонами при укладеного договору, а також Закон України «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій за додаткові та супутні послуги кредитодавця.

Крім того, зазначає, що наявність різних номерів у Заяві-договорі №506/27735709-VR та у кредитному договорі №4180089-506 не є розбіжністю, а зумовлена внутрішньою системою обліку банківських операцій. Заява-договір є документом-підставою для приєднання до публічної пропозиції, тоді як номер кредитного договору присвоюється системно для обліку позичкового рахунку та кредитних зобов`язань (а.с.106-108).

У судове засідання учасники справи не з`явились.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 02.08.2024 року АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 уклали заяву-договір №506/27735709-VR про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до додаткового договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на строк кредитування 12 місяців з автоматичною пролонгацією на такий самий строк, процентна ставка 83%.

Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 52 450, 00 гривень та користування ними підтверджується випискою про рух коштів за період з 02.08.2024 року по 30.09.2025 (а. с. 7-37).

За розрахунком позивача (відповідно до позовної заяви про збільшення позовних вимог), заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 30.09.2025 становить 73 936,11 гривень, з них: 48 231,88 гривень тіло кредиту, 3,73 гривень проценти за користування кредитом, 25 700,50 гривень комісія (а.с.98-99).

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подала, проте заперечувала стягнення з неї комісії.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За встановлених фактичних обставин справи суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 дійсно порушила свої зобов`язання за кредитним договором, а саме: не повернула кредит повністю у строк, встановлений договором, чим порушила приписи частини першої статті 526 ЦК України.

У зв`язку з вищенаведеним, позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив також стягнути з ОСОБА_1 комісію у розмірі 25 700,50 грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії в сумі 25 700,50 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

За ч. ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відтак, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Між тим, оскільки товариством не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які була встановлена плата за обслуговування кредиту, відповідна умова кредиту є нікчемною відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Подібні висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача комісії за кредитним договором в розмірі 25 700,50 грн до задоволення не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено погашення заборгованості в розмірі 10 280,20 гривень комісії за обслуговування кредиту (а.с.38).

Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що, оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Наведене свідчить, що банк неправомірно зараховував сплачені відповідачем кошти на погашення комісії, а тому такі кошти слід зарахувати на погашення процентів за користування кредитом та тіло кредиту.

Враховуючи викладене, загальний розмір заборгованості відповідача складає: 48 235,61 гривень (48 231,88 гривень тіло кредиту +3,73 гривень відсотки за користування кредитом).

Враховуючи, що ОСОБА_1 сплатила 10 280,20 гривень комісії за обслуговування кредиту, на користь позивача підлягають до стягнення 37 955,41 гривень (48 235,61 гривень - 10 280,20 гривень).

На підставі ч. 1 ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 1 366,75 гривень (37 955,41 гривень х 2 662,40 гривень / 73 936,11 гривень).

На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №4180089-506 від 02.08.2024 року у розмірі 37 955 (тридцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 41 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір у розмірі 1 366 (одну тисячу триста шістдесят шість) гривень 75 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри 30; код ЄДРПОУ 09806443).

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складений 16 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова