Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №161/14115/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14115/26

Провадження № 2/161/6979/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Черняка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач через свого представника звернувся до суду з цим позовом.

Свій позов мотивує тим, що 07.03.2024 року між ТзОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 240307-003, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 47560,98 грн. (з урахуванням комісії за видачу коштів 8560,98 грн.), строком на 9 місяців зі сплатою відсотків за користування коштами. Разом з тим, відповідач порушила взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у неї станом виникла заборгованість у розмірі 13112,82 грн.

З наведених мотивів та підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у зазначеному розмірі, а також суму судових витрат у справі.

Ухвалою суду від 02.07.2026 року у справі було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

20.07.2026 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому остання заперечує проти позову. Вказує, що 21.01.2025 року строк кредитування між нею та позивачем було збільшено до 17 місяців. Відповідач сплатила суму заборгованості у розмірі 60913,61 грн. Вимоги позову є необґрунтованими.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 07.03.2024 року між ТзОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 240307-003, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 47560,98 грн. (з урахуванням комісії за видачу коштів 8560,98 грн.), строком на 275 днів зі сплатою відсотків за користування коштами. Договір укладено в електронній формі. Загальна вартість кредиту згідно графіку погашення заборгованості становить 130750,80 грн.

Договір підписано Відповідачем за допомогою електронного підпису.

Факт укладення договору та перерахування коштів на рахунок відповідача не заперечується сторонами.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч.1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагається. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Зі змісту гарантійного листа від 21.01.2025 року надісланого позивачем на електронну адресу відповідача слідує, що первісний термін кредитування закінчився 07.12.2024 року, ОСОБА_1 запропоновано оплатити заборгованість до 27.05.2026 року шляхом здійснення шістнадцяти платежів по 4074 грн. та одного платежу у розмірі 4068 грн. (сума заборгованості 69253 грн.). Гарантії не застосовуються у випадку порушення порядку та строків оплати.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачем за період з 04.04.2024 року по 25.03.2026 року здійснювались оплати коштів в рахунок погашення заборгованості в розмірі 87197 грн. (19 платежів). Порядок оплати згідно гарантійного листа не дотримано.

Станом на 10.04.2026 року заборгованість відповідача складає 13112,82 грн. (заборгованість за тілом кредиту).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за договором, на момент звернення позивача до суду та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Суд зауважує, що умови укладеного кредитного договору були погоджені у встановленому законом порядку і Відповідач проти них не заперечував, в тому числі і щодо процентної ставки за користування кредитом, що підтверджується його підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) у Договорі про відкриття кредитної лінії.

Розмір відсотків нараховано в межах строку кредитування та згідно графіку платежів за договором.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було (альтернативного розрахунку заборгованості не надано).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають до задоволення.

Доказів наявності підстав звільнення від сплати судового збору згідно положень Закону України «Про судовий збір» відповідачем не надано.

На підставі ч. 1 ст.141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги підтверджується договором про надання правничої допомоги, актом виконаних робіт.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.

Крім того, послуги надані адвокатом є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

З огляду на обставини справи, позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, ціни на ринку адвокатських послуг, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 3000 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором № 240307-003 від 07.03.2024 року у розмірі 13112 (тринадцять тисяч сто дванадцять) грн. 82 коп.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» 2664 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) грн. 40 коп. судового збору та 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена 36Д, приміщення 65-з, код ЄДРПОУ: 41125531).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення суду складено 18 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк