Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №161/11351/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11351/26

Провадження № 2/161/5968/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого – судді Філюк Т.М.

за участі секретаря судових засідань Романюк М.М.

представника позивача Нечипорук І.С.

представника відповідача Вавринюк Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Нечипорук І.С. звернулась до суду з позовом до відповідача комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 08.03.2026 приблизно о 23:52 ОСОБА_1 керував автомобілем марки Mercedes-Benz CLS 400, д.н.з. НОМЕР_1 та рухався по пр. Перемоги, спускаючись з мосту у напрямку пр.Соборності у м. Луцьк. Під час руху на автомобіль позивача раптово впала частина контактної мережі тролейбусної лінії, в зв`язку з чим транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Вказана подія сталася раптово та неочікувано, уникнути контакту з контактною мережею тролейбусної лінії та наїзду на неї у водія можливості не було. Після приїзду працівників поліції останні склали стосовно позивача протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №609939. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.03.2026 у справі №161/5594/26 провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Разом з тим, неналежність стану вулично-шляхової мережі (шляхопровід Соборності Перемоги) зафіксовано в акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 09.03.2026 о 00 год. 01 хв. В даному документі засвідчено факт звисання відірваної контактної мережі тролейбусної лінії, яка пошкодила автомобіль марки Mercedes-Benz CLS 400, д.н.з. НОМЕР_1 .

З метою визначення суми завданих позивачу матеріальних збитків, які він понесе у зв`язку з ремонтом автомобіля, він звернувся до судового експерта автотоварознавця Семенюка В. М. Відповідно до висновку експерта №-13-2026 по визначенню матеріального збитку автомобіля Mercedes-Benz CLS 400 (VIN- НОМЕР_2 ), реєстраційний номер НОМЕР_1 від 14.05.2026 вартість відновлювального ремонту без врахування коефіцієнта фізичного зносу, внаслідок пошкодження автомобіля Mercedes-Benz CLS 400 (VINWDDLJ6FB1FA157891), реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на дату дослідження – 05.05.2026 складає 413 413,79 грн.

Окрім того, внаслідок події, учасником якої був позивач та яка мала місце 08.03.2026, останній зазнав моральної шкоди, а саме: були порушені його майнові права, як власника транспортного засобу; змінився звичний для позивача розпорядок дня, що пов`язано з неможливістю тривалий час користуватись належним йому автомобілем (позивачу потрібно значно більше часу на доїзд громадським транспортом, або ж він змушенийвитрачати значні кошти на послуги таксі); позивач з метою захисту своїх прав та інтересів змушений був звертатися до адвоката та експерта автотоварознавця, що завдало додаткових незручностей та фінансові втрати; - в момент події позивач переніс душевні переживання, оскільки падіння контактної мережі під напругою створило значний ризик його життю та здоров`ю. Завдану моральну шкоду він оцінює в 30 000,00 грн.

На підставі викладеного, просить стягнути з Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 413 413,79 грн. та 30 000,00 грн моральної шкоди, а також відшкодувати понесені судові витрати.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі з проведенням підготовчого засідання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Mercedes-Benz CLS 400, д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

09 березня 2026 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки Mercedes-Benz CLS 400, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , в результаті якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.03.2026 у справі №161/5594/26 провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаною постановою встановлено, що відбувся обрив контактної мережі тролейбусної лінії безпосередньо в момент проїзду під нею транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , та відбулось падіння на автомобіль елементів контактної мережі тролейбусної лінії, що спричинило пошкодження транспортного засобу.

09.03.2026 о 00:15 год інспектором взводу 2 роти 3 батальйону УПП у Волинській області ДПП, лейтенантом Денисюком Ю. В. в присутності уповноваженого представника КП «Луцьке підприємство електротранспорту» було складено акт обстеження ділянки

вулично-шляхової мережі, яким зафіксовано незабезпечення належного експлуатаційного стану ділянки дороги (вулиці). В акті зафіксовано неналежність стану вулично-шляхової мережі (шляхопровід Соборності- Перемоги), зафіксовано обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 09.03.2026 о 00 год. 01 хв. а також факт звисання відірваної контактної мережі тролейбусної лінії, яка пошкодила автомобіль марки Mercedes-Benz CLS 400, д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду полягають в тому, що заподіяна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла за умови, що дії чи бездіяльність останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Зі змісту ч. 2 ст. 1192 ЦК України випливає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За загальними правилами цивільна відповідальність за завдану шкоду настає за наявності чотирьох складових: неправомірних дій, заподіювача шкоди, негативного наслідку таких дій (шкоди), причинного зв`язку між діями заподіювача шкоди та завданою шкодою, а також вини особи, яка завдала шкоду.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, тобто відповідача. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача діючим законодавством покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

В той же час законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про міський електричний транспорт», міський електричний транспорт – складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів. Об`єкти міського електричного транспорту – рухомий склад, контактні мережі, тягові підстанції, колії трамвайні та метрополітену, а також споруди, призначені для забезпечення надання транспортних послуг.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про міський електричний транспорт» до складу міського електричного транспорту входять підприємства, що надають транспортні послуги, об`єкти міського електричного транспорту, системи електропостачання та зв`язку, будівлі та службові приміщення. Вимоги до технічного стану, обслуговування, ремонту об`єктів міського електричного транспорту та їх охорони встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про міський електричний транспорт» технічний і санітарний стан рухомого складу, який працює на маршрутах (лініях), та інших об`єктів міського електричного транспорту повинен відповідати вимогам Правил дорожнього руху, Правил експлуатації трамвая та тролейбуса, Правил технічної експлуатації метрополітену, а також нормам у цій сфері.

Правила експлуатації трамвая та тролейбуса, затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України 03 лютого 2020 року № 36 (далі – Правила), встановлюють вимоги до технічного і санітарного стану рухомого складу, який працює на маршрутах (лініях), та інших об`єктів міського електричного транспорту, призначених для надання послуг з перевезень трамвайними вагонами і тролейбусами (далі - рухомий склад), а також до організації руху і роботи підприємств міського електричного транспорту (далі - підприємств) та їх працівників.

Згідно з пунктом 5 Розділу ІІ Правил підприємства здійснюють свою діяльність відповідно до Законів України «Про дорожній рух», «Про транспорт», «Про міський електричний транспорт» та інших нормативно-правових актів у сфері міського електричного транспорту.

Таким чином, підприємства, які здійснюють діяльність з надання послуг із перевезення електротранспортом та утримують відповідні об`єкти міського електротранспорту є володільцями джерела підвищеної небезпеки, внаслідок дії яких (джерел підвищеної небезпеки) може бути завдана шкода майну фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пунктів 1.3, 2.2.2 та 5.1 статуту КП «Луцьке підприємство

електротранспорту», затвердженого рішенням Луцької міської ради №56/108 від

27.11.2024 підприємство є юридичною особою публічного права, що діє на

принципах господарського розрахунку, користується правом господарського відання

щодо закріпленого за ним майна, має право від свого імені укладати договори,

набувати майнові і немайнові права та нести обов`язки, бути позивачем та

відповідачем у судах, займатися діяльністю, яка відповідає напрямкам, передбаченим

цим Статутом.

Підприємство здійснює підтримання у робочому стані, виконання

капітальних і поточних ремонтів рухомого складу та його агрегатів,

контактної мережі тощо. Майно підприємства перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади і закріплюється за підприємством на праві господарського відання

Враховуючи викладене, встановивши що пошкодження автомобіля марки Mercedes-Benz CLS 400, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , сталося внаслідок неналежного технічного стану контактної мережі для руху тролейбусів, яка закріплена на праві господарського відання саме за КП ««Луцьке підприємство електротранспорту», суд приходить до висновку, що саме відповідач має нести відповідальність за заподіяну шкоду позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди 09.03.2026 року.

Доказів того, що вказана ДТП та як її наслідок завдання шкоди позивачу, сталась внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, що могло б розглядатись як обставина для звільнення відповідача як особи, яка здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки, від обов`язку відшкодування шкоди, суду не надані.

Доводи відповідача про проведення періодичних профілактичних оглядів, оглядів кабельних ліній та технічного обслуговування контактної мережі на дільницях, в тому числі і на дільниці, де відбулося пошкодження автомобіля позивача, не спростовують факту існування такої події та факту завдання шкоди позивачу.

Також не впливає на висновки суду про наявність підстав для відшкодування шкоди покликання представника відповідача на закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.4 ст. 140 КУпАП відносно особи, відповідальної за утримання контактно-кабельної мережі ОСОБА_2 на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до висновку експерта №-13-2026 по визначенню матеріального

збитку автомобіля Mercedes-Benz CLS 400 (VIN- НОМЕР_2 ), реєстраційний

номер НОМЕР_1 від 14.05.2026 вартість відновлювального ремонту без врахування коефіцієнта фізичного зносу, внаслідок пошкодження автомобіля Mercedes-Benz CLS 400 (VINWDDLJ6FB1FA157891), реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на дату дослідження – 05.05.2026 складає 413 413,79 грн., вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу, складає 157145, 00 грн, вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля Mercedes-Benz CLS 400 (VINWDDLJ6FB1FA157891), реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 157145,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Позивач не надав доказів фактично понесених ним витрат у розмірі 413413,79 грн на відновлення транспортного засобу, який мав певну зношеність. Отже з відповідача підлягає стягненню на користь позивача як потерпілого у результаті ДТП вартість матеріального збитку, визначеного висновком експерта як вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, у розмірі 157145,00 грн, а не вартість відновлювального ремонту без урахування зносу замінюваних деталей у розмірі 413413,79 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.1, 2ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п.п.3, 9постанови від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визнаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити відповідні мотиви.

Так, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 30000 гривень, однак не надає жодного належного та допустимого доказу на підтвердження моральних страждань.

Натомість, беззаперечним є те, що пошкодження транспортного засобу, яким користувався позивач, спричинило моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню, однак суд не може погодитись з заявленим розміром такої шкоди в сумі 30000 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, суд враховує, що саме по собі пошкодження автомобіля створює душевні страждання та певні незручності, що зумовлює зміну звичного способу життя та спричиняє певний дискомфорт, та беззаперечно могло вплинути на моральний стан позивача, позивач міг отримати нервовий стрес, що могло призвести до душевних страждань. Керуючись принципом справедливості, виваженості, розумності, суд приходить до висновку, що від неправомірних дій відповідача позивач зазнав моральних страждань, яку суд визначає у розмірі 10000,00 гривень.

Крім того, суд вважає також і обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених ним витрат за проведення автотоварознавчого дослідження пошкодженого автомобіля в розмірі 8500,00 грн., які підтверджуються наданими позивачем доказами, а саме платіжною інструкцією від 28.04.2026.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 37,70 % в сумі 1337,34 грн.

Керуючись ст.ст. 2-5,11-13,141,279,352,354,430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпекизадовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 157145 ( сто п`ятдесят сім тисяч сто сорок п`ять).

Стягнути з комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме: витрати зі сплати судового збору у розмірі 1337 ( одна тисяча триста тридцять сім) гривень 34 копійки та витрати з оплати послуг з оціночної діяльності у розмірі 8500 ( вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складання повного тексту рішення 18 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М.Філюк