Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №517/750/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/750/26

Провадження № 3/517/330/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року с-ще Захарівка

Суддя Захарівського районного суду Одеської області Меєчко О.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т., представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Рудницької А.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нестерове Красноокнянського району Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП

установив:

До Захарівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Протокол складений поліцейським СРПП Відділення поліції № 1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Рисичем С.С.

Відповідно до адміністративних матеріалів установлено, що 12 червня 2026 року о 21 год 00 хв по вул. Центральна в с-щі Захарівка Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_1 , як водій, керував автомобілем «Hyundai Sonata», державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився зі згоди водія за допомогою спеціального технічного пристрою «Драгер 6820 0108» під відеозапис на нагрудну бодікамеру. Результат тестування становив 1,20 ‰, чим порушив вимоги пункту 2.9 (а) ПДР.

15 липня 2026 року від адвоката Рудницької А.В. на захист ОСОБА_1 до суду надійшли клопотання: про виклик в судове засідання поліцейського, який склав протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 38-39), про повернення протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи органу поліції для належного оформлення (а.с. 45-46).

11 серпня 2026 року до суду від адвоката Рудницької А.В., на захист ОСОБА_1 , надійшло клопотання про витребування доказів. Водночас у судовому засіданні, призначеному на 14 серпня 2026 року, адвокат просила розгляд зазнаного клопотання відкласти, а надалі питання щодо його розгляду не порушувала (а.с. 52-53).

Протокольною постановою Захарівського районного суду Одеської області від 14 серпня 2026 року в задоволенні клопотання захисника про повернення протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи органу поліції для належного оформлення відмовлено.

Протокольною постановою Захарівського районного суду Одеської області від 14 серпня 2026 року клопотання захисника про виклик поліцейського, який склав протокол про адміністративне правопорушення задоволено.

15 вересня 2026 року до суду від адвоката Рудницької А.В., на захист ОСОБА_1 , надійшло клопотання про закриття провадження у справі. У клопотанні зазначає, що адміністративна справа підлягає закриттю з таких підстав. Протокол про адміністративне правопорушення не містить належно сформульованого персоніфікованого адміністративного обвинувачення щодо ОСОБА_1 (а.с. 88-96).

У пункті 4 протоколу серії ЕПР1 №691437, призначеному для зазначення відомостей про особу, щодо якої складено протокол, працівником поліції зазначено: « ОСОБА_2 ». Водночас відповідно до паспорта громадянина України правильними анкетними даними особи є: « ОСОБА_1 ». Крім цього, окремі матеріали адміністративної справи містять ще один варіант прізвища - « ОСОБА_3 ». Отже, матеріали справи містять неузгоджені варіанти анкетних даних особи, а сам протокол не відтворює прізвище, ім`я та по батькові особи відповідно до документа, що посвідчує її особу.

Крім того, у фабулі протоколу використано знеособлене формулювання: «водій керував автомобілем…» без зазначення того, хто саме є цим водієм. Отже, у протоколі одночасно наявні дві взаємопов`язані обставини: у реквізиті, яким повинна бути ідентифікована особа, зазначено « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним; у безпосередньому формулюванні адміністративного обвинувачення конкретну особу взагалі не зазначено, а використано лише слово «водій».

Також, у долученому акті огляду у рядку щодо підстав проведення огляду зазначено лише загальне формулювання «ознаки алкогольного сп`яніння», без конкретизації того, які саме ознаки були встановлені.

Крім того, у рядку акта, в якому передбачено зазначення назви та номера спеціального технічного засобу, внесено лише «алкотестер 6820», тоді як у роздруківці результату тестування прилад ідентифіковано як Drager Alcotest 6820 №ARSC-0108.

На підтвердження своїх доводів захисник додала до клопотання про закриття провадження у справі судову практику інших судів, а саме: копії постанов Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2026 року та Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2026 року.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 101).

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Рудницька А.В. у судовому засіданні, просила суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. При цьому пояснила, що протокол про адміністративне правопорушення не містить належного персоніфікованого адміністративного обвинувачення щодо ОСОБА_1 . У пункті 4 протоколу зазначено анкетні дані « ОСОБА_2 », тоді як відповідно до паспорта громадянина України правильними є « ОСОБА_1 ». В окремих матеріалах справи також зазначено прізвище « ОСОБА_3 », що, на думку захисника, свідчить про наявність неузгоджених анкетних даних. При цьому у фабулі протоколу особу, яка керувала автомобілем, конкретно не зазначено, а використано знеособлене формулювання «водій керував автомобілем». При цьому вказує, що суд самостійно не може замінювати відомості, внесені поліцейським до протоколу. Крім того, захисник звернула увагу, що в акті огляду як підставу його проведення зазначено лише «ознаки алкогольного сп`яніння» без їх конкретизації, а в частині відомостей про спеціальний технічний засіб вказано лише «алкотестер 6820», тоді як у роздруківці результату тестування зазначено Drager Alcotest 6820 № ARSC-0108. На підтвердження наведених доводів захисник послалася на рішення інших судів, а саме постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2026 року та постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2026 року, як на судову практику в подібних правовідносинах.

В судовому засіданні уповноважена особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення – поліцейським СРПП Відділення поліції № 1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Рисич С.С. суду пояснив, що 12 червня 2026 року він заступив на чергування в додатковий наряд на відпрацювання територій Захарівської та Затишанської громад Роздільнянського району Одеської області. Надвечір під час чергування, він побачив автомобіль, який в рухався без ввімкнених фар. У зв`язку з вказаним водія було зупинено та повідомлено про причину зупинки. Вже під час спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та нестійка хода. Про що повідомлено водія та запропоновано йому пройти тестування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки чи проїхати до лікарні для проходження медичного огляду. На що водій погодився пройти тестування на місці зупинки. Результат проходження тестування був позитивний. Жодних незгод з результатом тестування ОСОБА_1 , не висловлював. Навпаки повідомив, що на протязі дня вжив 2 літри пива. Крім цього, зазначив, що водія було відсторонено від керування автомобілем, а сам транспортний засіб передано тверезому водію з відповідним посвідченням водія. Щодо розбіжностей у написанні прізвища, імені та по батькові водія зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення складено відносно ОСОБА_1 . Особу останнього було встановлено за допомогою застосунку «Дія», де він пред`явив посвідчення водія, а також паспорт громадянина України. Після внесення даних із посвідчення водія до інформаційної бази ІПНП на планшеті відповідні відомості про водія автоматично відобразилися в системі. Розбіжності у написанні персональних даних водія пояснив тим, що останній має посвідчення водія старого зразка, в якому його персональні дані зазначені російською мовою. У зв`язку з цим після внесення до планшета даних із посвідчення водія вони автоматично відобразилися у протоколі також російською мовою, а саме: « ОСОБА_2 ».

Заслухавши пояснення адвоката Рудницької А.В., пояснення уповноваженої особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши докази надані на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно з підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного), тобто доказуванню підлягають доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного) чи відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан.

Отже, так як протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено за порушення ним підпункту «а» пункту 2.9 ПДР, матеріалами справи повинно бути підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Варто зазначити, що захисник ОСОБА_1 - адвокат Рудницька А.В. у поданому клопотанні та під час судового розгляду не заперечувала фактів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та вживання ним алкоголю перед керуванням. Водночас захисник просила закрити провадження у справі, посилаючись на недоліки протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, долучених до нього.

Так, щодо доводів захисника про те, що розбіжність у написанні прізвища особи у протоколі (« ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_1 ») та зазначення у фабулі формулювання «водій керував автомобілем…» створюють невизначеність щодо особи правопорушника суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення має містити, зокрема, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Водночас зазначена норма не передбачає, що будь-яка технічна неточність у написанні анкетних даних особи автоматично є безумовною підставою для визнання протоколу таким, що не відповідає вимогам закону, або виключає можливість розгляду справи.

Так на відеозаписі, під час встановлення особи водія, зафіксована розмова ОСОБА_1 та поліцейського, під час якої водій повідомив, що при собі не має посвідчення водія, однак таке міститься в застосунку «Дія». Під час пред`явлення посвідчення з застосунку «Дія» ОСОБА_1 повідомив, що має посвідчення водія старого зразка, де його персональні дані зазначені на російській мові.

У судовому засіданні поліцейський, який складав протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 повідомив, що після внесення даних із посвідчення водія до інформаційної бази ІПНП на планшеті відповідні відомості про водія автоматично відобразилися в системі. Розбіжності у написанні персональних даних водія пояснив тим, що останній має посвідчення водія старого зразка, в якому його персональні дані зазначені російською мовою. У зв`язку з цим після внесення до планшета даних із посвідчення водія вони автоматично відобразилися у протоколі також російською мовою, а саме: « ОСОБА_2 ». Хоча вони особу водія встановили як ОСОБА_1 (згідно паспорта громадянина України).

Суд вважає, що у даному випадку розбіжність у написанні прізвища має характер технічної неточності та не свідчить про те, що протокол складено щодо іншої особи. Особу, стосовно якої складено протокол, можливо достовірно ідентифікувати за сукупністю наявних у матеріалах справи відомостей, зокрема за іменем, по батькові, датою народження, іншими анкетними даними та документами (паспортом громадянина України), що містяться в матеріалах справи. При цьому захисником не наведено жодних обґрунтованих доводів про те, що у справі фактично фігурує інша особа, або що наявні розбіжності перешкодили особі реалізувати свої процесуальні права чи призвели до її неналежної ідентифікації.

Сам по собі факт використання в окремих документах різних написань прізвища також не свідчить про істотне порушення вимог статті 256 КУпАП, оскільки такі розбіжності підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами та не можуть розглядатися окремо від змісту всіх матеріалів справи.

Посилання захисника на те, що суд не вправі самостійно замінювати відомості, внесені поліцейським до протоколу, є обґрунтованим лише в частині неприпустимості зміни судом змісту протоколу чи внесення до нього нових обставин. Водночас встановлення судом особи, щодо якої складено протокол, на підставі сукупності належних та допустимих доказів не є складанням або виправленням протоколу судом, а становить реалізацію судом його обов`язку щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Отже, наведені захисником розбіжності у написанні прізвища за встановлених у цій справі обставин не є такими, що ставлять під сумнів особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджають розгляду справи по суті та не свідчать про істотне порушення вимог статті 256 КУпАП. У зв`язку з цим відповідні доводи захисника суд вважає необґрунтованими та до уваги не бере.

Крім цього, у судовому засіданні поліцейський зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 та пояснив причину технічної неточності.

При цьому суд враховує не окреме формулювання, використане у фабулі протоколу, а оцінює його зміст у сукупності з усіма іншими матеріалами справи. Зазначення у фабулі слова «водій» у конкретному випадку не призводить до зміни чи невизначеності суб`єкта правопорушення, оскільки з матеріалів справи (паспорта громадянина України, відеозапису) чітко вбачається, хто саме притягається до адміністративної відповідальності та щодо якої особи здійснюється провадження.

Отож поєднання технічної неточності у написанні прізвища та використання у фабулі протоколу терміна «водій» саме по собі не свідчить про порушення права особи на захист, не позбавляє її можливості розуміти суть пред`явленого правопорушення та не створює невизначеності щодо суб`єкта адміністративного правопорушення.

Також, суд не приймає до уваги доводи захисника про те, що зазначення в акті огляду лише загального формулювання «ознаки алкогольного сп`яніння» та відсутність у ньому повного номера спеціального технічного засобу свідчать про недопустимість результатів огляду. Саме по собі незазначення в акті конкретних ознак алкогольного сп`яніння не спростовує факту їх виявлення та проведення огляду, а захисником не наведено обґрунтованих доводів, які б свідчили про відсутність у особи таких ознак або порушення порядку проведення огляду.

Щодо доводів захисника відносно того, що, у рядку акта, в якому передбачено зазначення назви та номера спеціального технічного засобу, внесено лише «алкотестер 6820», тоді як у роздруківці результату тестування прилад ідентифіковано як Drager Alcotest 6820 №ARSC-0108 суд зазначає таке.

Відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки, до яких відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.

Частиною 1 статті 17 цього Закону визначено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту, тобто законом не встановлено вимог до засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації.

Відповідно до переліку технічних засобів, до спеціальних технічних засобів для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння належать газоаналізатори: «AlcoQuant 6020», «Alcotest 6510», «Alcotest 6820», «Alcotest 6810», «Alcotest 7410 Plus com», «Алконт 01».

Всі види газоаналізаторів «Drager Alcotest» зареєстровані та внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення згідно з переліком, затвердженим наказом Державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року № 1529, що свідчить про правомірність використання приладу «Alcotest 6820» поліцейським під час виконання своїх службових обов`язків.

У матеріалах справи наявне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QM 2343 103 25, чинне до 04 грудня 2026 року, відповідно до якого газоаналізатор Alcotest 6820 зав. № ARSC-0108, відповідає усім вимогам, встановленим для таких засобу вимірювальної техніки (а.с. 10). Ставити під сумнів вказану повірку суд не вбачає підстав.

При цьому, як убачається з наведених вище документів, в акті огляду та роздруківці результату тестування фактично зазначено один і той самий спеціальний технічний засіб: в акті - «алкотестер 6820», а в роздруківці - «Drager Alcotest 6820 № ARSC-0108».

Отже, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено працівником поліції 12 червня 2026 року о 21 годині 24 хвилини за допомогою єдиного спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», заводський номер ARSC 0108. За результатами огляду встановлено позитивний результат - 1,20 ‰.

Також, суд зауважує, що на спростування результатів тестування ОСОБА_1 від проходження медичного огляду, запропонованого поліцейським, відмовився, оскільки не заперечував факт вживання ним алкоголю (пива), погодився з результатами проведеного на місці зупинки огляду, про що засвідчив власним підписом його результати та акт огляду (а.с. 2, 3).

Щодо доданих до клопотання копій постанов Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2026 року та Приморського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2026 року суд зазначає таке.

Відповідно до частин 5, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Також, в процесуальному законодавстві (ЦПК, ГПК, КАС, КПК України) закріплено принцип, за яким обов`язковими для врахування є лише висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Отже, з огляду на викладене обов`язковими для врахування судами є виключно висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, тоді як рішення судів першої та апеляційної інстанцій не мають прецедентного характеру та не є обов`язковими для інших судів.

Таким чином, дослідивши клопотання представника захисника, суд вважає, що, наведені доводи щодо окремих недоліків протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи самі не можуть розглядатися як безумовна підстава для звільнення його від адміністративної відповідальності. Зазначені недоліки мають переважно формальний характер, оскільки не перешкоджають ідентифікації особи, щодо якої складено протокол, встановленню фактичних обставин події, визначенню суті пред`явленого адміністративного обвинувачення та перевірці доказів у їх сукупності.

Водночас винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 691437 від 12 червня 2026 року, з якого вбачаються дані про його особу, дату, час, місце, обставини скоєного ним правопорушення, який підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень щодо його змісту. Також від надання особистих пояснень по суті правопорушення ОСОБА_1 відмовився, про що наявна відмітка в протоколі (а.с. 1), квитанцією аналізаторів парів спирту «Alcotest 6820» (тест № 239) від 12 червня 2026 року, згідно якого станом на 12 червня 2026 року (21 год 24 хв) у крові ОСОБА_1 виявлено 1,20 ‰ алкоголю. Результат тесту підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень чи застережень (а.с. 2), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд ОСОБА_1 на стан вживання алкоголю був проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного пристрою «Alcotest 6820», результат огляду позитивний – 1,20 ‰. З результатом огляду ОСОБА_1 був згоден, жодних заперечень щодо його результату не висловлював (а.с. 3), розпискою ОСОБА_1 від 12 червня 2026 року, згідно якої він доручив громадянину ОСОБА_5 (посвідчення водія серії НОМЕР_3 категорія «В») право керування автомобілем «Hyundai», державний номерний знак НОМЕР_2 . Зобов`язався не керувати автомобілем протягом 12 годин (а.с. 4), з відеозаписів з персонального нагрудного відеореєстратора NC-M6B працівників поліції, які містяться на DVD-R 4.7 gb 16х/120min вбачається, що ОСОБА_1 під час керування автомобілем, був зупинений працівниками поліції. Причиною зупинки слугувало те, що водій у вечірню пору доби керував автомобілем не ввімкнувши ближнє світло фар. Під час спілкування поліцейські виявили у водія ознаку алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. У зв`язку із цим, працівниками поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`янінні на місці зупинки за допомогою пристрою «Drager» чи приїхати до лікарні для проходження огляду. На вказане водій спочатку повідомив, що він готовий проїхати до лікарні. При цьому вказав, що приблизно три години тому він вжив два стакани пива (пів літра), оскільки знав, що йому потрібно їхати до військової частини. Надалі водій під час спілкування з поліцейськими намагався домовитись з ними зазначаючи, що військові та поліцейські роблять спільну справу, просив його відпустити, оскільки йому потрібно їхати далі. Також вказав, що їде в частину в день своєї відпустки. На вказане водію було відмовлено та знову запропоновано пройти встановлений законом огляд на стан алкогольного сп`яніння. У подальшому ОСОБА_1 зателефонував особі на ім`я ОСОБА_6 (який, зі слів ОСОБА_1 , являється його братом) та повідомив, що його зупинили працівники поліції. Після цього ОСОБА_6 перетелефонував ОСОБА_1 на додаток «Вайбер» та на гучному зв`язку почав спілкуватися з працівниками поліції. ОСОБА_6 повідомив, що він також поліцейський з населеного пункту Окни, він добре знає поліцейського Орловського, який працює в с-щі Захарівка та чи потрібно йому телефонувати чи комусь іншому з поліції. На зазначене поліцейські повідомили, що вказане нічого не змінить, водій повинен пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння чи відмовитись від нього. Пізніше ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_6 та сказав не проходити огляд на стан сп`яніння. Надалі працівники поліції вкотре запропонували та роз`яснили водію процедуру проходження огляду на стан сп`яніння та відмови він проходження такого огляду, на що водій довгий час не давав ніякої стверджувальної відповіді. У подальшому після тривалих намагань уникнути відповідальності подій погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою пристрою «Drager», який після продуття показав позитивний результат, а саме: 1,20 ‰. Після проходження огляду поліцейські повідомили ОСОБА_1 , що він керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння та вказали, що відносно нього будуть складені відповідні адміністративні матеріали. На що водій попросив нічого не складати та відпустити його (на вказане водію було відмовлено). Також під час складання матеріалів водій вже повідомив поліцейським, що він насправді вжив одну пляшку пива ємністю 2 л. Надалі, поліцейські роз`яснили водію його права та обов`язки передбачені законодавством та ознайомили із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, який він підписав без будь-яких зауважень. Крім цього працівники поліції відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та передали право керування тверезому водію з посвідченням відповідної категорії (а.с. 8).

Суд зазначає, що під час розгляду справи, не установлено будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що особа яка оформила адміністративний матеріал – поліцейський Рисич С.С. був упередженим при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП адміністративного правопорушення та доданих до нього матеріалів, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, для фіксування огляду водія на стан алкогольного сп`яніння достатньо зафіксувати такий огляд за допомогою технічного пристрою на який здійснюється безперервний відеозапис. При цьому закон передбачає необхідну присутність двох свідків у тому випадку, якщо не можливо застосувати технічні пристрої для здійснення такого виду відеозапису.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

До матеріалів справи працівниками поліції доданий відеозапис з персонального нагрудного відеореєстратора, на якому зафіксовано огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного пристрою, що свідчить про дотримання поліцейськими встановленого статтею 266 КУпАП порядку проведення огляду на стан сп`яніння.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП – керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з частиною 2 статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Тому, при накладенні стягнення за частиною 1 статті 130 КУпАП суд в силу вимог статті 33 КУпАП не враховує перелічені вище обставини та дані про особу порушника.

Також, суд ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема його рішення у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, де Суд у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отож ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм держави Україна.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

При цьому слід зауважити, що альтернативи застосування іншого адміністративного стягнення санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає.

З довідки т.в.о. начальника ВП № 1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області № 219511-2026 від 19 червня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 02 серпня 2000 року в підрозділах ТСЦ отримав посвідчення водія серії НОМЕР_4 категорії А, В, С та протягом року останній до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 130 КУпАП, не притягувався (а.с. 9).

На підставі викладеного вище та ураховуючи обставини вчиненого правопорушення ОСОБА_1 , а також те, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки і керування ним в стані алкогольного сп`яніння є небезпечним як для самого водія, так і для інших учасників дорожнього руху, суд, з метою виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненням як ним так і іншими особами нових правопорушень, дійшов до висновку про можливість застосування щодо нього адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Отже, з ОСОБА_1 також потрібно стягнути судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок, сплата якого передбачена пунктом 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 23, 33-35, 130, 283, 284 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», суд

постановив:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нестерове Красноокнянського району Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нестерове Красноокнянського району Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Згідно із статтею 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, тобто 34000 гривень, що передбачено статтею 308 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги через Захарівський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Постанова може бути пред`явлена до виконання на протязі трьох місяців з дня її винесення.

Суддя