Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №523/9292/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/9292/26

Провадження №2/523/6047/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої – судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання Павлова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 523/9292/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Обґрунтовуючи вимоги даного позову позивач вказує на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 16.06.2011 було розірвано. Від даного шлюбу народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на сьогоднішній день є повнолітнім, проживає із позивачем та знаходиться на її повному утриманні. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси в рамках розгляду цивільної справи № 523/18509/15-ц від 26.02.2016 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітків, щомісячно, починаючи з 09 грудня 2015 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 виповнилось 18 років. ОСОБА_3 є здобувачем вищої освіти 1-го року навчання Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку, що підтверджується Довідкою виданою Державним університетом інтелектуальних технологій і зв`язку № 11-33/122 від 23.04.2026 року. Відповідно до вказаної довідки наказом № 01-07-41 від 18.03.2026 року ОСОБА_3 переведений із 01.02.2026 року на вакантне місце державного замовлення. Однак, відповідач ОСОБА_2 достатньої матеріальної допомоги на навчання дитини не надає. Оскільки відповідач є працездатним, його стан здоров`я дозволяє йому працювати, у зв`язку з чим він може сплачувати необхідний розмір аліментів, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період навчання в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, розпочавши стягнення з 05 травня 2026 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23-х років.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 09.01.2026 було постановлено проводити розгляд справи у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Суд констатує, що представником відповідачем ОСОБА_2 до суду було подано відзив на позовну заяву (шість доповнень до відзиву, додаткові пояснення у справі, узагальнене доповнення до відзиву), зміст яких неодноразово змінювався, зокрема щодо викладених обставин справи та правової позиції останнього. У підсумку остаточною позицією відповідача стало те, що позивач у своїй відповіді не надала жодних нових доказів реальних матеріальних потреб повнолітнього сина. Її твердження носять загальний характер і не спростовують докази відповідача: 1. навчання на бюджетній денній формі; 2. отримання стипендії; 3. проживання у квартирі разом з матір`ю, бабусею та дідусем; 4. відсутність витрат на оренду житла чи платний гуртожиток. Щодо попередньої сплати аліментів позивач ігнорує факт його добросовісної сплати аліментів до досягнення сином повноліття, що підтверджується довідкою про грошове забезпечення та постановою про закриття виконавчого провадження від 02.07.2026 (борг відсутній). У разі задоволення позову просить суд визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 3328,00 гривень на місяць з виплатою безпосередньо сину. Відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення аліментів у відсотках від доходу.

Суд констатує, що позивачкою було подано до суду відповідь на відзив, в якій вказує на те, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, потребує постійної фінансової допомоги, йому потрібні кошти на проїзд до місця навчання, на харчування, на придбання підручників та посібників. У зв`язку із навчанням на денній формі, він позбавлений можливості працевлаштуватися, так як навчання займає велику кількість часу. Дитина проживає разом із позивачкою. Син перебуває у віці інтенсивного росту. Позивачка забезпечує дитину продуктами харчування, одягом, взуттям, предметами гігієни, ліками.

Враховуючи те, що клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з викликом від жодної із сторони не надходило, суд зазначає, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до приписів ч. 5 ст. 279 ЦПК України проводиться без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рішення Суворовського районного суду м. Одеси ухваленого в рамках розгляду цивільної справи № 2-3338/11 від 16.06.2011 року.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про зміну імені Серії НОМЕР_1 від 16.02.2012 року.

Від даного шлюбу народилася дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_2 від 21.05.2008 року), який на сьогоднішній день проживає із позивачкою та знаходиться на її повному утриманні.

Дана обставина стороною відповідача не спростована.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг повноліття.

З наявної в матеріалах справи Довідки № 01-07-41 від 18.03.2026 року виданої Державним університетом інтелектуальних технологій і зв`язку вбачається, що ОСОБА_3 є здобувачем вищої освіти 1-го року навчання Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку. Наказом від 11.08.2025 року № 01-08-146 зарахований із 01.09.2025 року на 1-й рік навчання денної форми здобуття освіти (3 роки 10 місяців), першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, за спеціальністю F3 Комп`ютерні науки, за кошти фізичних та/або юридичних осіб. Наказом від 18.03.2026 року № 01-07-41 переведений із 01.02.2026 року на вакантне місце державного замовлення. Термін закінчення навчання: 30.06.2029 року.

В матеріалах справи наявна копія Договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № 25/1504 від 09.08.2025 року.

Відповідно до наявної в матеріалах справи Квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № СВ09547000/1 ОСОБА_1 сплатила на рахунок Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку 17500,00 грн. за навчання ОСОБА_3 1 курс.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії Наказу № 01-07-41 від 11.03.2026 року ОСОБА_3 було переведено на вакантне місце державного замовлення, як особи, що має пільгову категорію, як дитина учасника бойових дій.

Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України.

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Згідно приписів ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Із аналізу положень зазначеної норми права вбачається, що обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують вчитися виникає лише при наявності в сукупності таких юридичних фактів: досягнення дитиною 18 років але не більше 23 років; продовження навчання; потреба у матеріальній допомозі у зв`язку із навчанням; наявність можливості у батьків надавати допомогу.

При цьому суд враховує, що, особи, які досягли 18 років є повнолітніми, отримують повну дієздатність і можуть самостійно піклуватися про себе, якщо це потрібно. Тому законодавець і передбачив, з одного боку, обов`язок батьків утримувати повнолітніх сина або доньку, які продовжують навчання, оскільки це дозволить їм отримати освіту, але передбачив, що такий обов`язок виникає лише тоді, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу, оскільки було б нерозумним ставити в скрутне матеріальне становище одну повнолітню людину в цілях утримання іншої повнолітньої працездатної людини.

У контексті обставин цієї справи, суд враховує можливість утримання й матір`ю повнолітньої дитини.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.02.2016 року у справі № 6-1296цс15, при визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Окрім того, у постанові від КЦС/ВС від 16.02.2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд зробив висновок про те, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Як вбачається із ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Також, суд враховує положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі.

Суд враховує наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Тобто батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину.

Із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, потребує постійної фінансової допомоги, йому потрібні кошти на проїзд до місця навчання, на харчування, на придбання підручників та посібників. У зв`язку із навчанням на денній формі, він позбавлений можливості працевлаштуватися, так як навчання займає велику кількість часу.

Суд враховує, що ОСОБА_3 навчається на денній формі здобуття освіти, що об`єктивно обмежує можливість його повноцінного працевлаштування та отримання самостійного доходу. При цьому сам факт отримання стипендії не припиняє обов`язку батьків щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, а отримання стипендії може бути враховане судом при визначенні розміру такої матеріальної допомоги.

Також суд бере до уваги пояснення позивачки щодо необхідності несення витрат, пов`язаних із забезпеченням повсякденних потреб повнолітнього сина, зокрема на харчування, одяг, взуття, предмети гігієни, проїзд до місця навчання, навчальну літературу та інші витрати, пов`язані з навчанням та проживанням. Вказані обставини відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані.

Обставина проживання ОСОБА_3 разом із матір`ю, бабусею та дідусем, на яку посилається відповідач, сама по собі не свідчить про відсутність у повнолітнього сина потреби у матеріальній допомозі, оскільки проживання за однією адресою не виключає необхідності здійснення витрат на харчування, одяг, взуття, проїзд, навчання, придбання навчальних матеріалів та інші потреби, пов`язані із забезпеченням життєдіяльності особи, яка навчається.

Так само обставина переведення ОСОБА_3 на вакантне місце державного замовлення не свідчить про припинення його потреби у матеріальній допомозі, а лише підтверджує зміну джерела фінансування його навчання. При цьому матеріалами справи підтверджується, що до такого переведення позивачкою вже були понесені витрати на оплату навчання сина в розмірі 17500,00 грн., що також характеризує фактичне матеріальне навантаження, яке несла та продовжує нести позивачка.

Суд констатує, що в матеріалах справи наявна копія Довідки про грошове забезпечення та інші доходи № 848фес/1061 від 08.06.2026 року з якої вбачається, що ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 військовослужбовець військової частини НОМЕР_4 , за період із серпня 2025 року по травень 2026 року отримав дохід у загальному розмірі 387412,24 грн.

А тому, суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання свого повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання.

Щодо заперечень відповідача стосовно способу стягнення аліментів та вимоги про визначення їх у твердій грошовій сумі, суд констатує наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За змістом наведеної норми суд визначає аліменти на дитину у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.

При цьому закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.

Це право стягувача є безумовним та суд не може на власний розсуд змінювати спосіб стягнення аліментів незалежно від провадження (наказне або позовне), в якому стягуються аліменти.

Платник аліментів також не може вимагати зміни способу їх стягнення. Його правові можливості обмежуються правом вимагати зменшення розміру аліментів у межах обраного одержувачем способу їх стягнення.

При цьому суд враховує, що позивачкою обрано спосіб стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача, що прямо передбачено законом.

За таких обставин суд не вбачає правових та фактичних підстав для задоволення заперечень відповідача щодо визначення аліментів у твердій грошовій сумі та вважає, що аліменти підлягають стягненню саме у спосіб, обраний позивачкою, - у частці від заробітку (доходу) відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання та потребує матеріальної допомоги, суд приходить до переконання, що заявлений позивачем розмір аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є достатньою мірою допомоги повнолітньому сину ОСОБА_3 до закінчення навчання, тобто до 30.06.2029 року, але не довше ніж до досягнення ним 23-х років.

Таким чином, з огляду на спільний обов`язок батьків щодо утримання повнолітньої дитини на період продовження навчання, суд визначає розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, який би був справедливим і не накладав би непропорційний фінансовий тягар на нього, зокрема, з урахуванням того, що його син є повнолітнім і працездатним, у силу чого має можливість забезпечувати своє життя також самостійно.

Згідно із ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

А тому, на виконання вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1331,20 грн., встановлений Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ з урахуванням ставок судового збору станом на 01.01.2026 року (рік звернення до суду з даним позовом).

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення з відповідача в користь позивача аліментів за один місяць з моменту звернення з позовом до суду підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279, 280 – 282 ЦПК України, ст.ст. 180-183, 199 – 201 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , на період навчання в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, розпочавши стягнення із 05 травня 2026 і до закінчення ОСОБА_3 навчання, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не довше ніж до досягнення ним 23-х років.

Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 1331/одна тисяча триста тридцять одна/грн. 20коп.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст рішення суду складено 16 вересня 2026 року.

Суддя Пересипського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер