Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №511/1708/26 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/1708/26

Номер провадження: 2/511/1396/26

18 вересня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання — Дьяків В. В.,

за участю:

представника позивача — Гуменюка І. І. (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2026 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 березня 2022 року станом на 07 травня 2026 року в загальному розмірі 124 808,06 грн, з яких 99 980,40 грн — заборгованість за кредитом та 24 827,66 грн — заборгованість за простроченими процентами, а також 2 662,40 грн судового збору.

Позов мотивовано тим, що 01 вересня 2021 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою, зокрема, погодив використання одноразового пароля як простого електронного підпису. 10 березня 2022 року в системі самообслуговування «Приват24» за допомогою OTP-пароля ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та паспорт споживчого кредиту.

За погодженими умовами відповідачу була відкрита відновлювана кредитна лінія з кредитним лімітом до 200 000,00 грн та видана кредитна картка «Універсальна GOLD». Строк кредитування визначено тривалістю 12 місяців із пролонгацією, процентну ставку — 40,8 % річних. Розмір мінімального обов`язкового платежу становив 5 % від заборгованості, але не менше 100,00 грн щомісячно, а починаючи з другого місяця прострочення — 10 % від заборгованості, але не менше 100,00 грн.

01 липня 2025 року відповідач у системі «Приват24» за допомогою OTP-пароля підписав нову заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою погодив істотні умови подальшого користування кредитним рахунком, зокрема процентну ставку 42 % річних. На підставі цієї заяви відповідачу була оформлена віртуальна картка «Універсальна».

Відповідач користувався кредитними коштами, здійснював операції за рахунком, частково поповнював його та сплачував проценти, однак у подальшому припинив вносити мінімальні обов`язкові платежі. Після прострочення виконання зобов`язання понад 180 днів строк повернення кредиту настав у повному обсязі. Позивач зазначив, що розмір боргу підтверджується розрахунком заборгованості та випискою за рахунком; неустойка до стягнення не заявлена.

Позиція відповідача

23 травня 2026 року ОСОБА_1 подав відзив, у якому факт укладення кредитного договору не заперечив, однак просив зменшити суму процентів. Послався на погіршення матеріального становища у зв`язку з нібито мобілізацією з серпня 2025 року, недостатність грошового забезпечення, відсутність доказів повідомлення про зміну ставки з 40,8 % до 42 %, а також на принципи добросовісності, розумності та справедливості. Альтернативно просив виключити проценти, нараховані з серпня 2025 року, та у разі задоволення позову розстрочити виконання рішення на 12 місяців після припинення військової служби.

Відповідач просив розглянути справу без його участі. На підтвердження доводів про військову службу подав електронний військово-обліковий документ, копію військового квитка та обліково-послужної картки.

Позиція позивача щодо заперечень

У відповіді на відзив позивач зазначив, що зміна ставки до 42 % не була односторонньою: 01 липня 2025 року відповідач підписав окрему заяву про приєднання, у пункті 9.3 якої визначено відповідну ставку. Користування кредитним лімітом, здійснення операцій і платежів підтверджують обізнаність відповідача з умовами договору та їх прийняття.

Щодо спеціальної пільги позивач указав, що для її застосування необхідно надати документи, які належно підтверджують належність особи до передбаченої законом категорії військовослужбовців та відповідний період служби. Позивач заперечив і проти розстрочення, посилаючись на відсутність доказів доходу, неможливості виконання рішення та виняткових обставин.

У судовому засіданні представник позивача Гуменюк І. І., який брав участь у режимі відеоконференції, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні заперечень і клопотання відповідача про розстрочення.

Рух справи та процесуальні питання

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 18 травня 2026 року справу передано судді Гринчак С. І. Після отримання відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача ухвалою від 22 травня 2026 року відкрито провадження та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою від 02 липня 2026 року явку представника позивача визнано обов`язковою, а судове засідання відкладено на 10 вересня 2026 року. 21 липня 2026 року відповідач подав клопотання про долучення копій військового квитка та обліково-послужної картки. 28 серпня 2026 року позивач подав відповідь на відзив.

Ухвалою від 01 вересня 2026 року задоволено заяву представника позивача Гуменюка І. І. про участь у засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 10 вересня 2026 року суд заслухав пояснення представника позивача та дослідив письмові матеріали справи. Відповідач був повідомлений про розгляд справи та просив провести його без своєї участі. Після завершення розгляду справи проголошення рішення призначено на 18 вересня 2026 року.

Саме по собі посилання сторони на проходження військової служби не є достатньою підставою для зупинення провадження за пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Суду не подано належного підтвердження перебування відповідача у складі Збройних Сил України або іншого утвореного відповідно до закону військового формування, переведеного на воєнний стан, а відповідач прямо просив розглянути справу за його відсутності. Тому перешкод для вирішення спору по суті немає.

Фактичні обставини, встановлені судом

На підставі анкети-заяви від 01 вересня 2021 року, заяви про приєднання від 10 березня 2022 року, паспорта споживчого кредиту, заяви від 01 липня 2025 року, відомостей про електронне підписання, виписки за рахунком і розрахунку заборгованості суд установив, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Відповідачу послідовно були оформлені платіжні картки із закінченням номерів 1784, 5466 та 1430, відкрито кредитний ліміт, яким він фактично користувався.

Виписка містить операції з використання кредитних коштів та їх часткового повернення.

Така поведінка відповідача, разом із підписаними ним заявами, підтверджує не лише одержання платіжного інструменту і кредиту, а й виконання договору сторонами протягом тривалого часу.

Станом на 07 травня 2026 року непогашена заборгованість становить 124 808,06 грн, у тому числі 99 980,40 грн основного боргу та 24 827,66 грн прострочених процентів.

Розрахунок узгоджується з даними виписки, ураховує проведені відповідачем платежі та не містить пені або штрафу.

Відповідач власного контррозрахунку, доказів погашення іншої суми чи конкретних заперечень щодо окремих операцій у виписці не подав.

Оцінка доводів про військову службу та пільгу

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» спеціальні гарантії щодо ненарахування процентів за користування кредитом поширюються не на будь-яку особу, яка має військово-обліковий документ, а на визначені законом категорії військовослужбовців і лише протягом установленого законом періоду. Для застосування пільги необхідно встановити правову підставу призову або проходження служби, дату її початку, тривалість та належність особи до відповідної категорії.

Поданий електронний військово-обліковий документ сформований 23 травня 2026 року. У ньому одночасно зазначено статус «Знято з обліку», категорію «Не військовозобов`язаний» та підставу зняття «військовослужбовці». Документ не містить номера військової частини, наказу про зарахування до списків особового складу, посади, дати фактичного початку та періоду проходження служби. Наведені в ньому відомості про проходження військово-лікарської комісії й військово-облікову спеціальність характеризують стан військового обліку, але самі по собі не встановлюють факту і тривалості військової служби у спірний період.

Копія військового квитка містить відомості про попередні періоди служби, військово-облікові дії та окремі відмітки 2025 року. Водночас у ній відсутні належно оформлені відомості про конкретну військову частину, номер і дату наказу про зарахування відповідача до списків особового складу, підтвердження його перебування на службі протягом періоду, за який заявлено проценти, та документ про належність до категорії, визначеної пунктом 15 статті 14 спеціального Закону. Обліково-послужна картка також не усуває цих недоліків.

Таким чином, подані копії не дають можливості без припущень установити юридично значимі факти для застосування кредитної пільги. Вони не заперечують можливості проходження відповідачем служби, однак не є достатніми доказами її підстави та точного періоду. Відповідач не подав довідки військової частини, витягу з наказу про зарахування до списків особового складу, довідки форми № 5 або іншого документа, що однозначно підтверджує ці обставини. За правилами статей 12, 81 ЦПК України ризик недоведеності обставин, на які сторона посилається як на підставу заперечень, несе ця сторона.

За таких обставин правових підстав для виключення з розрахунку процентів з серпня 2025 року лише на підставі твердження відповідача немає.

Суд також не може самостійно визначити дату початку й закінчення пільгового періоду або суму можливого коригування, оскільки це означало б ґрунтувати рішення на припущеннях.

Застосовані норми матеріального права

За статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права, зокрема шляхом примусового виконання обов`язку в натурі.

Згідно зі статтями 509, 525, 526, 530, 610, 611, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк; одностороння відмова від його виконання не допускається; договір є обов`язковим для сторін, а порушення зобов`язання тягне встановлені договором або законом наслідки.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику, а позичальник — повернути кредит та сплатити проценти.

За статтею 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.

Частина перша статті 1056-1 ЦК України передбачає, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, а її тип і порядок сплати визначаються договором.

Заперечення про односторонню зміну ставки не підтвердилися. Ставка 40,8 % була погоджена заявою та паспортом кредиту від 10 березня 2022 року, а ставка 42 % — новою заявою від 01 липня 2025 року, підписаною відповідачем OTP-паролем у системі «Приват24». Отже, підстава для застосування ставки 42 % виникла з нового волевиявлення позичальника, а не з одностороннього повідомлення банку.

За статтями 205, 207, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі. Статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» допускають підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідач не заперечує самого факту укладення договору, а його подальше користування кредитом та внесення платежів узгоджується з даними електронних документів.

Після настання погодженого сторонами строку повернення кредиту майнові інтереси кредитора захищаються частиною другою статті 625 ЦК України. Ця норма встановлює відповідальність за прострочення грошового зобов`язання незалежно від вини боржника та допускає інший розмір процентів, визначений договором. Погоджені сторонами проценти від простроченої суми є платою за неправомірне користування чужими коштами та способом компенсації кредитору наслідків прострочення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що проценти за частиною другою статті 625 ЦК України мають компенсаційний характер і можуть бути визначені договором.

У цій справі позивач заявив 24 827,66 грн прострочених процентів відповідно до письмово погоджених умов, не заявляв неустойку, а відповідач не навів арифметичних заперечень і не спростував відповідності нарахувань виписці та розрахунку.

Посилання на статтю 551 ЦК України є безпідставним, оскільки предметом позову не є пеня чи штраф. Проценти не є неустойкою, тому сама лише неспівмірність розміру боргу з поточним доходом відповідача не утворює передбаченої статтею 551 ЦК України підстави для їх зменшення.

Складне матеріальне становище, проходження військово-лікарської комісії, воєнний стан або відсутність достатнього доходу не припиняють грошового зобов`язання та не звільняють від відповідальності за його порушення. Такі обставини можуть мати юридичне значення лише за наявності спеціальної норми та доказів усіх умов її застосування, яких у цій справі не подано.

Оцінка доказів та висновок суду

За статтями 12, 13, 76–81 та 89 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, кожна сторона доводить обставини, на які посилається, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу та їх сукупність. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заяви про приєднання, паспорт споживчого кредиту, відомості про електронне підписання, розрахунок боргу та банківська виписка є взаємопов`язаними доказами. Виписка за рахунком відображає фактичний рух коштів, користування кредитним лімітом і здійснені платежі, а тому підтверджує виконання банком свого обов`язку та розмір невиконаного зобов`язання. Часткове виконання договору відповідачем додатково підтверджує визнання кредитних правовідносин.

Відповідач визнав факт укладення договору, не оспорював конкретні операції, не надав альтернативного розрахунку та доказів погашення боргу.

Доводи про односторонню зміну ставки спростовані заявою від 01 липня 2025 року, а право на військову пільгу за відповідний період належними доказами не підтверджене.

Тому, суд виснує, що позивач довів вимоги в повному обсязі.

Щодо клопотання про розстрочення виконання рішення

Відповідно до статті 267 та статті 435 ЦПК України суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення з урахуванням обставин, які істотно ускладнюють його виконання або роблять неможливим. При цьому розстрочення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення.

Відповідач просить розпочати дванадцятимісячну розстрочку після майбутньої демобілізації, дата якої не визначена. Такий спосіб виконання не відповідає граничному строку, встановленому законом, та ставить виконання рішення у залежність від невизначеної події.

Крім того, не подано відомостей про розмір доходу, склад сім`ї, обов`язкові витрати, майно або конкретний графік платежів, який підтверджував би реальну можливість виконання рішення частинами.

Отже, виняткових обставин для розстрочення не доведено, а клопотання задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

За подання позову в електронній формі банк сплатив 2 662,40 грн судового збору. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача, тому ця сума підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 15, 16, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 551, 610, 611, 625, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтями 2, 4, 12, 13, 76–81, 89, 133, 141, 211, 223, 247, 251, 258–259, 263–268, 273, 354, 435 ЦПК України, суд —

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10 березня 2022 року станом на 07 травня 2026 року в загальному розмірі 124 808,06 грн., яка складається з: 99 980,40 грн. — заборгованості за кредитом; 24 827,66 грн. — заборгованості за простроченими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення — відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач:Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення проголошено 18 вересня 2026 року.

Суддя: С. І. Гринчак