Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №522/3223/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/3223/26-Е

Провадження №2/522/6055/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Навроцьької Є.І.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відшкодування моральної та матеріальної шкоди,

В С Т А НО В И В :

Позивач пред`явив 04.03.2026р. позов до відповідача ОСОБА_2 посилаючись на слідуючі обставини:

28 травня 2013 р. приблизно о 20 год. 45 хвл. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Рені, Одеської області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, направленим на вчинення хуліганських дій, з мотивів явної неповаги до суспільства, з метою демонстрування зневажливого відношення до встановлених правил поведінки та загальноприйнятих норм моральності, вчинив дії, що супроводжувалися особливою зухвалістю, а саме, використовуючи нецензурну лайку, ображаючи честі і гідність особи ОСОБА_3 , рідного брата позивача, наніс удар в область грудей потерпілого.

В цей ж день ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий помер у лікарні в м. Рені внаслідок завданих ОСОБА_2 йому тілесних ушкоджень. За вказаним фактом слідчим поліції внесені відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні за No12013170400000371 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. 10 жовтня 2013 р. ОСОБА_2 змінено обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 02 липня 2020 р. у справі N510/2047/13-к ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2021 р. у справі No510/2047/13-к рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ОСОБА_1 є рідним братом потерпілого

ОСОБА_3 . Внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення рідному брату

потерпілого ОСОБА_1 завдані матеріальна і моральна шкода

на суму 2 500 000,00 грн. Від добровільного відшкодування завданної ОСОБА_1 кримінальним правопорушенням шкоди ОСОБА_2 відмовляється.

Представник відповідача надав відзив на позов, яким вказав :

Сам факт родинного зв`язку у вигляді спорідненості “рідний брат” сам по собі не є достатньою юридичною підставою для стягнення моральної шкоди за ч. 2 ст. 1168 ЦК України. Для виникнення права на таке відшкодування позивач мав довести не лише факт спорідненості, а й те, що він проживав із померлим однією сім`єю, мав спільний побут, взаємні права та обов`язки, спільність життєвого укладу, спільні витрати, постійну сімейну взаємодію саме у розумінні цивільного законодавства. Однак у позовній заяві відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на момент події проживали однією сім`єю.

Отже, позивач не довів наявності в нього спеціального суб`єктивного права на відшкодування моральної шкоди саме за фактом смерті брата.

У справі відсутній обвинувальний вирок, яким було б встановлено вину відповідача у спричиненні смерті потерпілого. Тобто судом не постановлено обвинувального вироку, не призначено покарання, не досліджено у повному обсязі докази за стандартом кримінального провадження, не встановлено вину у спричиненні смерті саме у вироку суду.

Обставини кримінального провадження не підтверджують беззаперечного причинного зв`язку між діями ОСОБА_2 та смертю потерпілого .

Вимога про стягнення 50 000,00 грн матеріальної шкоди є недоведеною. Однак позовна заява не містить належного, детального та допустимого підтвердження таких витрат..

Розмір моральної шкоди у 2 450 000,00 грн є явно завищеним, довільним та не підтвердженим доказами.

В судовому засіданні 10.09.2026р з?явився представник позивача та підтримав позовні вимоги з викладених в позові підстав. На питання головуючого пояснив, що не має доказів на підтвердження матеріальної шкоди у зазначеному розмір. Щодо суми моральної шкоди зазначив, що позивач завдяки незаконним і протиправним діям відповідача та іншої особи втратив свого рідного брата, що досі приносить йому моральні страждання від того. Що він ніколи з ним не побачиться. Ця біль непоправна.

Представник відповідача не з`явився в судове засідання. Про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, у зв`язку з чим суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність на підставі наявних матеріалів справи.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи приходить до слідуючих висновків.

Предметом позовних вимог є стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача у зв`язку зі смертю брата позивача- ОСОБА_3 внаслідок нанесених йому тілесних ушкоджень . Позивач є рідним братом померлого.

З матеріалів справи встановлено, що 28 травня 2013 р. приблизно о 20 год. 45 хвл. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Рені, Одеської області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, направленим на вчинення хуліганських дій, з мотивів явної неповаги до суспільства, з метою демонстрування зневажливого відношення до встановлених правил поведінки та загальноприйнятих норм моральності, вчинив дії, що супроводжувалися особливою зухвалістю, а саме, використовуючи нецензурну лайку, ображаючи честі і гідність особи ОСОБА_3 , рідного брата позивача, наніс удар в область грудей потерпілого.

В цей ж день ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий помер у лікарні в м. Рені внаслідок завданих ОСОБА_2 йому тілесних ушкоджень.

За вказаним фактом слідчим поліції внесені відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні за No12013170400000372 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. У зв`язку з чим було відкрито кримінальне провадження, внесене в ЄРДР 29.05.2013р. за №№12013170110003732 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3

ОСОБА_2 10.10.2013р. було змінено раніше повідомлену підозру у вчинені кримінального злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та повідомлено підозру у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України.

Матеріали стосовно ОСОБА_4 , 09.10.2013р. виділені в окреме провадження та внесені до ЄРДР за №12013170110003732 з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.121, ч.2 ст.296 КК України.

З Обвинувального Акту від 16.05.2013р. та від 14.02.2020р затвердженого прокурором Одеської області по кримінальному провадженню №12013170110003731 встановлено, що ОСОБА_2 28.05.2013р. 20.45 разом з особою, матеріали якої відносно виділені в окреме провадження, перебуваючи на площі Свободи в м.Рені навпроти кафе «Гламур`на вул..Комсомольській , що є громадським місцем та в якому на той час знаходячись люди, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння ,маючи спільний умисел направлений на вчинення хуліганських дій, з мотивів явної неповаги до суспільства, з метою демонстрування зневажливого відношення до встановлених правил поведінки та загальноприйнятних норм моралі, вчинив дії, що супроводжувались особливою зухвалістю, а саме використовуючи нецензурну лайку, ображаючи честь і гідність ОСОБА_1 ,наніс удар в область грудей останнього,та своїми діями закликав до вчинення більш тяжкого кримінального правопорушення особою, матеріали якої виділені в окреме провадження, яка в свою чергу наніс ОСОБА_1 більше двох ударів руками і ногами в область голови і тулуба,, в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер.

В даному кримінальному провадженні позивач разом з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні «12013170400000371 від 29.05.2013р. за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення за ч.2 ст.296 КК України.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 02 липня 2020 р. у кримінальному провадженні , внесене в ЄРДР 29.05.2013р №12013170110003731 (справа №510/2047/13-к) було задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та звільнено його від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.296 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Також закрито дане кримінальне провадження у зв`язку із звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16.12.2021р. зазначену ухвалу суду першої інстанції від 02.07.2020р. залишено без змін.

Суд погоджується з тим, що звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності не є реабілітуючою обставиною.

Щодо стягнення матеріальної шкоди у розмір 50 000 грн.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

За змістом частини другої статті 1166 ЦК України у справах про завдання шкоди діє презумпція вини відповідача, тобто позивач має надати суду лише докази наявності шкоди, а докази спростування своєї вини має надати відповідач..

Позивач обґрунтовує наявність матеріальної шкоди, а саме витратами на поховання брата, витратами на поїздки до м.Рені та на транспортування.

При цьому будь-яких належних доказів суду не надано. У зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження матеріальної шкоди суд приходить до висновку що позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів або членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Як вже више зазначалось, у кримінальному провадженні потерпілим визнано також і позивача по справі ОСОБА_1 , що дає йому правові підстави пред`являти цивільний позов до обвинуваченого про стягнення як матеріальної, так і моральної шкоди.

Позивач обґрунтовує свої вимоги що внаслідок протиправних дій відповідача позивачу завдано моральних страждань. Суд вважає такі підстави обгрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Брат або сестра померлого не входять до першого кола осіб (чоловік/дружина, батьки, діти), які мають безумовне право на таке відшкодування.

Тому суд в цій частині погоджується з позицією представника відповідача що відсутності у позивача права на отримання моральної шкоди з підстав ч.2 ст.1168 ЦК України.

Таким чином з цих підстав позивач позбавлений права на отримання моральної шкоди.

Проте право ОСОБА_1 отримати компенсацію моральної шкоди, заподіяної смертю брата внаслідок протиправних дій засудженого, ґрунтується на приписах ст. 23 ЦК.

Втім, ВП ВС в постанові від 01 вересня 2020 року(справа № 216/3521/16) відійшла від раніше висловлених правових позицій та дійшла висновку про те, що виходячи із положень статей 16 і 23 ЦК та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Оскільки ч. 1 ст. 23 ЦК передбачає загальний спосіб захисту порушених цивільних прав та знаходиться у загальних положеннях ЦК, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення будь-яких її прав. Отже, ст. 23 ЦК може прямо застосовуватися до будь-яких відносин. ЦК як основний акт цивільного законодавства не виходить із того, що моральна шкода компенсується лише у випадках, передбачених ним або спеціальними законами.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду (далі - КЦС ВС) неодноразово застосовував цю позицію, зокрема, в постанові від 01 березня 2023 року у справі № 496/1691/19 виходив із того, що в контексті приписів ст. 1168 ЦК, ст. 23 ЦК є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди.

Об`єднана палата КЦС ВС в постанові від 22 квітня 2024 року (справа № 279/1834/22, провадження № 51-1382сво23) сформувала висновок, за яким норми права, передбачені ст. 23 ЦК, мають поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає, серед іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. При цьому, в нормі наведений не вичерпний перелік, а найбільш можливі варіанти прояву моральної шкоди.

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини

З тих підстав, що за ст. 23 ЦК моральна шкода повинна відшкодовуватися кожному, чиє право порушене та кому вона дійсно завдана, необґрунтованим є правозастосування, яке обмежує коло суб`єктів, які мають право на відшкодування моральної шкоди, лише тими, про яких йдеться в ч. 2 ст. 1168 ЦК.

За ч. 6 ст. 55 КПК, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи то положення частин 1-3 цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи, коло яких визначено приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК.

ОСОБА_1 набув процесуальний статус потерпілого відповідно до вимог КПК і сторони кримінального провадження на той час , та сторони цього провадження, не ставлять під сумнів його статус потерпілого, отже він має належні підстави до використання всіх прав потерпілої особи в цьому кримінальному провадженні, зокрема на отримання відшкодування за шкоду, заподіяну фізичній особі внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК.

Враховуючи наведене, потерпілий ОСОБА_1 належить до суб`єктів, яким може бути компенсована моральна шкода, завдана смертю його брату ОСОБА_3 . саме до таких висновків дійшов Верховний Суд 21.01.2025 у справі №141/928/23

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2024 року у справі № 748/802/23 (провадження № 51-1145км24).

Суд вважає що посилання відповідача на відсутність його вини у смерті ОСОБА_3 спростовуються матеріалами кримінального провадження та ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 02 липня 2020 р.

Верховний Суд підтвердив, що за ч. 2 ст. 1177 ЦК України держава не відшкодовує шкоду від злочину, поки не буде вироку суду, що набрав чинності, або рішення про закриття кримінального провадження, яким встановлено факт вчинення злочину.

Варто відмітити, що компенсуватися моральна шкода має в будь-якому випадку її спричинення, оскільки право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства. Аналогічна позиція прослідковується й у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 22.02.2005 у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.

Суд встановив, що брат загиблого –позивач, переживає постійні душевні страждання після його несправедливої смерті , втратив душевний спокій, весь час перебуває у стані постійного напруження та стрессу, оскільки відповідач на його думку так і не поніс вироку суду і уникнув кримінальної відповідальності , що суттєво на нього вплинуло і порушило їйого нормальні життєві зв`язки, відновити попередній стан життя позивача вже неможливо.

Враховуючи ступень вини відповідача, характер і обсяг душевних страждань позивача ( який втратив брата), їх тривалість, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає що позов в частині стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково у розмір 450 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 3, 15-16, 22-23, 1166, 1168 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 43, 49, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 210, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 353-354 ЦПК України; суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відшкодування моральної та матеріальної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 450 000 (чотириста п`ятдесят тисяч ) гривень.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний тест рішення буде виготовлено 17.09.2026р.

Суддя: Домусчі Л.В.