Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №522/27895/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/27895/25

Провадження № 2/522/1703/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання – Соляр Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та на повнолітнього сина, який продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та на повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Позов мотивований тим, що з 06.06.2003 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2023. У шлюбі народилися сини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач є безробітною, самостійно виховує та утримує синів, тоді як відповідач матеріальної допомоги на них не надає. Син ОСОБА_3 у 2003 році був зарахований на перший курс денної форми навчання до «Відокремленого університету інтелектуальних технологій і зв`язку» та наразі навчається на 3 курсі за денною формою навчання. Строк закінчення навчального закладу - 30 червня 2027 року. У зв`язку з продовженням навчання він не має можливості працювати та отримувати дохід, при цьому позивач несе витрати, пов`язані з оплатою для нього спеціальних курсів з англійської мови, придбанням одягу, що обумовлює потребу в отриманні матеріальної допомоги від відповідача.

Також у зв`язку з дистанційним навчанням молодшого сина через воєнний стан, позивач змушена була придбати для нього ноутбук, також несе постійні витрати для забезпечення дітей усім необхідним.

Ураховуючи відсутність у відповідача інших утриманців, стягнення аліментів у твердій грошовій сумі позивач вважає справедливим та законним заходом захисту інтересів їхніх дітей та просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 8 000,00 гривень, щомісячно, починаючи стягнення з 24.12.2025 і до повноліття дитини, а також аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 8 000,00 гривень щомісячно, починаючи з 24.12.2025 на період навчання у Державному університеті інтелектуальних технологій і зв`язку Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж зв`язку та інформатизації державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Ковтун Ю. І.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Ковтун Ю. І. від 08 січня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

На підставі розпорядження щодо здійснення повторного автоматизованого розподілу справи призначено повторний автоматизований даної справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Федчишеній Т. Ю.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Федчишеної Т. Ю. від 26 травня 2026 року справу прийнято до провадження та постановлено повторно розпочати розгляд справи по суті.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, позов підтримала та просила його задовольнити.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Отже, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 18.09.2026.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

З 06.06.2003 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2023 у справі № 522/183/23.

Сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Третім відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси 20.11.2007 та свідоцтвом серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 25.04.2014 відповідно.

Згідно з довідкою № 107-Сд від 22.12.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом № 76-Сд від 01.08.2023, з 01.09.2023 був зарахований на перший курс денної форми навчання до Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж зв`язку та інформатизації Державного університету інтелектуальних технологій і зв`язку» і зараз навчається на 3 курсі за денною формою навчання. Термін закінчення навчального закладу 30 червня 2027 року.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на малолітнього сина суд зазначає таке.

Положеннями частини другої статті 51 Конституції України закріплено обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе, дитині має забезпечується такий захист, який є необхідним для її благополуччя.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом частини третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3 512 гривень.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на малолітню дитину в розмірі 8 000,00 грн щомісячно, з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Разом із цим, суд вважає необґрунтованим визначений позивачем розмір аліментів, які остання просить стягнути з відповідача.

Зокрема, позивачем не наведено підстав стягнення з відповідача аліментів на дитину саме в розмірі 8 000,00 гривень щомісячно. Крім того, позивачем не доведено необхідності щомісячних витрат на дитину у розмірі 16 000,00 грн, виходячи з рівного обов`язку батьків брати участь в матеріальному утриманні дитини та не надано доказів несення нею щомісячних необхідних витрат на дитину у розмірі 8 000,00 гривень. При цьому позивачем не надано належних доказів на підтвердження необхідності саме вказаної суми для забезпечення належного розвитку та належного рівня життя дитини.

Водночас є беззаперечним, що дитина має щоденну потребу в харчуванні, одязі, тощо, яку батьки мають обов`язок забезпечити.

З урахуванням наведеного, надаючи доказам у справі оцінку в сукупності, виходячи із забезпечення якнайкращих інтересів дитини та її потреби, враховуючи, що відповідач є особою працездатного віку, у матеріалах справи відсутні докази стану здоров`я, який би перешкоджав відповідачу виконувати свій обов`язок по утриманню дитини, також відсутні докази щодо наявності у нього аліментних зобов`язань та інших утриманців, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 4 000 гривень щомісячно, оскільки такий розмір аліментів відповідатиме інтересам дитини та обов`язку обох батьків її утримувати, буде необхідним та достатнім для забезпечення її гармонійного розвитку. Аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, суд зазначає таке.

ІНФОРМАЦІЯ_3 син сторін ОСОБА_3 досяг повноліття та продовжує навчання.

Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Конструкція даної статті передбачає обов`язок батьків утримувати своїх дітей, які продовжують навчання та у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, надавати таку допомогу до досягнення ними двадцяти трьох років або до припинення навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Указаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

З матеріалів справи слідує, що син сторін є повнолітнім, але не досяг 23 років, продовжує навчання та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги.

Оскільки син сторін навчається на денній формі навчання, він обмежений у можливості самостійно забезпечувати себе та потребує матеріальної допомоги також з боку батька.

Вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на повнолітнього сина, який продовжує навчатися, суд не встановив наявності обставин, які б перешкоджали відповідачу у виконанні його батьківських обов`язків стосовно його повнолітнього сина.

Отже, оскільки відповідач за віком є працездатним, у матеріалах справи відсутні докази стану його здоров`я, який би негативно впливав на можливість матеріального забезпечення, суд дійшов висновку, що він може надавати матеріальну допомогу на утримання свого повнолітнього сина, який продовжує навчання та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, у розмірі 4 000 грн щомісячно, починаючи з 26.12.2025 та до закінчення сином навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років.

Такий розмір є справедливим та достатнім, ураховуючи обов`язок по утриманню сина сторін також з боку матері.

При цьому, позивачем не доведено можливості сплати відповідачем аліментів у заявленому нею розмірі, а саме у розмірі 8 000 грн.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 1 ст. 191, 201 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Отже, оскільки позивач звернулася до суду з даним позовом 26.12.2025, тому у відповідності до положень ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти з відповідача на користь позивача підлягають стягненню саме з 26.12.2025, а не з 24.12.2025, як просить позивач.

Крім того, оскільки позивач при пред`явленні позову була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та на повнолітнього сина, який продовжує навчання – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на синаОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 4 000 (чотири тисяч) грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 26 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 26 грудня 2025 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23 років.

У решті позову – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА