Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №521/12751/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/12751/26

Номер провадження № 2/521/8570/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд у складі:

головуючого судді – Ганошенка С.А.,

за участі секретаря судового засідання – Папінян В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у м. Одесі цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Іванової Г.С. до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Представника позивача ОСОБА_1 адвокат Іванова Г.С. -23.07.2026 року звернулася до Хаджибейського районного суду м. Одеса з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою судді від 24.07.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 адвокат Іванова Г.С. зазначила, що з 27.03.1983 року що позивач ОСОБА_1 , перебуває у зареєстрованому шлюбі з Відповідачем, громадянином України, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвм про шлюб серії НОМЕР_1 від 09 липня 2005 року, яке видане Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, актовий запис за № 721 від 09 липня 2005 року, який додається.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , про що свідчить Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 25.12.2006 р., яке видане Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, актовий запис № 1138 від 25.12.2006 р., яке є у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син - ОСОБА_4 , про що свідчить Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 01.11.2018 р., яке видане Суворовським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 3283 від 01.11.2018 р., що додане до матеріалів позову.

З причини втрати взаєморозуміння між сторонами їхні подружні взаємини повністю вичерпали себе, і подальше спільне життя не складається. Кожен із подружжя має різні погляди на сімейне життя. Наразі шлюбні стосунки між Позивачем та Відповідачем фактично припинені. Впродовж тривалого часу між нами відсутні взаєморозуміння, повага та взаємопідтримка. Спільний побут та бюджет не ведуться, а шлюб носить виключно формальний характер. Протягом довгого часу збереження родини зумовлювалося прагненням виховувати спільних дітей у повній сім`ї. Сторони вживали всіх можливих заходів для збереження шлюбу та знаходження компромісів, однак вони не дали позитивного результату, а взаємні почуття подружжя остаточно згасли. На сьогодні Позивач та Відповідач є фактично чужими людьми, які мають кардинально протилежні погляди на життя, життєві орієнтири та сімейні цінності. Позивач втратила будь-яку надію на відновлення сімейних відносин і бажає проживати окремим, самостійним життям. Подальше збереження цього шлюбу є неможливим, суперечить інтересам Позивача та не відповідає моральним засадам суспільства. Спорів щодо майна на даний час немає. Наразі діти проживають з матір`ю та знаходяться на її утриманні. Спорів щодо проживання та виховання дітей в сторін на даний час немає. Часу на примирення їм з Відповідачем призначати не потрібно, тому що всіх можливих заходів для примирення між сторонами було вжито раніше, проте вони не дали позитивного результату. Подальше збереження шлюбу є неможливим, а поновлення подружнього життя виключається.

Позивача про судовий розгляд справи було повідомлено шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем його проживання, яка вручена останній, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 20.08.2026 року.

Відповідача про судовий розгляд справи було повідомлено шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та оголошенням на сайті суду, які вручені останньому, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 15.08.2026 року.

У зв`язку з чим, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на те, що розгляд даної справи здійснений у спрощеному провадженні без виклику учасників, підстави для проведення заочного розгляду справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено що з 27.03.1983 року що позивач ОСОБА_1 , перебуває у зареєстрованому шлюбі з Відповідачем, громадянином України, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвм про шлюб серії НОМЕР_1 від 09 липня 2005 року, яке видане Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис за № 721 від 09 липня 2005 року, яке є у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , про що свідчить Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 25.12.2006 р., яке видане Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 1138 від 25.12.2006 р., яке є у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син - ОСОБА_4 , про що свідчить Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 01.11.2018 р., яке видане Суворовським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 3283 від 01.11.2018 р., що додане до матеріалів позову.

З причини втрати взаєморозуміння між сторонами їхні подружні взаємини повністю вичерпали себе, і подальше спільне життя не складається. Кожен із подружжя має різні погляди на сімейне життя. Наразі шлюбні стосунки між Позивачем та Відповідачем фактично припинені. Впродовж тривалого часу між нами відсутні взаєморозуміння, повага та взаємопідтримка. Спільний побут та бюджет не ведуться, а шлюб носить виключно формальний характер. Протягом довгого часу збереження родини зумовлювалося прагненням виховувати спільних дітей у повній сім`ї. Сторони вживали всіх можливих заходів для збереження шлюбу та знаходження компромісів, однак вони не дали позитивного результату, а взаємні почуття подружжя остаточно згасли. На сьогодні Позивач та Відповідач є фактично чужими людьми, які мають кардинально протилежні погляди на життя, життєві орієнтири та сімейні цінності. Позивач втратила будь-яку надію на відновлення сімейних відносин і бажає проживати окремим, самостійним життям. Подальше збереження цього шлюбу є неможливим, суперечить інтересам Позивача та не відповідає моральним засадам суспільства.

Спорів щодо майна на даний час немає.

Наразі діти проживають з матір`ю та знаходяться на її утриманні.

Спорів щодо проживання та виховання дітей в сторін на даний час немає.

Часу на примирення їм з Відповідачем позивач просила не призначати, тому що всіх можливих заходів для примирення між сторонами було вжито раніше, проте вони не дали позитивного результату.

Подальше збереження шлюбу є неможливим, а поновлення подружнього життя виключається. Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Сторони проживають окремо, не підтримують шлюбних відносин, сумісного господарства не ведуть. Подружнє життя сторін не склалося, про що зазначено у позовній заяві.

Відповідно до вищезазначеного суд вважає, що майнового спору між сторонами немає, примирення між сторонами неможливе.

Враховуючи те, що однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, суд вважає, що у зв`язку з відсутністю вільної згоди позивача на продовження шлюбу, подальше збереження шлюбу суперечить його інтересам, а також принципу добровільності шлюбу, у зв`язку з чим, є неможливим.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

З урахуванням викладеного, оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін, суд вважає, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім`ї неможливо, позивач наполягає на розірванні шлюбу, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, як це передбачено ст. 112 Сімейного Кодексу України, тому шлюб між сторонами носить формальний характер і підлягає розірванню.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в порядку ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність такого стягнення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 1-12, 13, 76-80, 81, 89, 210, ст. ст. 223, 247, 258, 263-265, 268, 273, 275, 354, ЦПК України; ст. ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_1 адвоката Іванової Ганни Степанівни до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у у Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 721 та видано Свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 від 09.07.2005 року - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Відповідно ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 18.09.2026 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО