Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №947/20343/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/20343/26

Провадження № 2/947/4960/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 рокуКиївський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого - судді Оренич І.В.

за участю секретаря – Коростій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8-А) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (надалі ТОВ «Кошельок») звернулося до суду з позовом в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3531606232-548121 від 15.12.2021 у розмірі 7805,20 гривень, з яких: заборгованість за кредитом – 2600 гривень, заборгованість за відсотками – 5205,20 гривень, стверджуючи, що позичальник не виконав свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі. Також позивач просив стягнути судові витрати.

Ухвалою від 16.01.2025 провадження у справі відкрито.

До судового засідання сторони не з`явились.

Матеріали справи містять заяву представника позивача щодо розгляду справи за його відсутності, в якому також зазначено, що представник не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 , повідомлявся відповідно до ст.12-1 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке було розміщено не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Згідно з ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вказаного суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ч. 1 ст. 280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

ТОВ «Кошельок» звернувшись до суду з даним позовом посилався на те, що між сторонами 15 грудня 2021 року укладено договір №3531606232-548121, при цьому до позовної заяви позивачем надано довіреність на представництво, витяг з ЄДР та квитанція про сплату судового збору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При таких обставинах та з огляду на всебічне, повне, об`єктивне та безпосереднє дослідження наявних у справі доказів, суд вважає вимоги ТОВ «Кошельок» не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України вимоги щодо стягнення судових витрат також задоволенню не підлягають.

Керуючись ст..10,12,13,18,19,81,141,178,187,211,247,258,259,273,274-279,280-282,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: І. В. Огренич