Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №946/2421/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/2421/26

Провадження № 2/946/3148/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання – Воронової В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами, якими просить встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 3,330 га, як розташована на території Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 належало вищевказане майно. За життя спадкодавець залишила заповіт, згідно якого усе майно заповіла ОСОБА_1 . Позивач, як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини мешкав разом із спадкодавцем. При зверненні до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину, позивача було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв`язку із тим, що був пропущений шестимісячний строк, для подачі заяви про прийняття спадщини.

У судовому засідання позивач не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає та просить справу розглянути без його участі .

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, якою позовні вимоги визнає та просить справу розглянути за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, допитавши свідка, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13.04.2026 було відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 належала земельна ділянка загальною площею 3,330 га, яка розташована на території Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Державного акту на право власності на землю серії ОД № 036213, виданого 11.11.2004 Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01.04.521.00137, що також підтверджено відповіддю на запит № 1351/340-26 від 26.05.2026, наданою управлінням забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

Крім цього, судом було встановлено, що ОСОБА_3 належав житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, посвідченого виконавчим комітетом Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області від 11.02.1993, зареєстрованого в реєстрі за № 4, що також підтверджено відповіддю на запит № 180 від 07.05.2026, наданою КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації».

Згідно до ст. 1216 ЦК України – спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до актового запису про смерть № 387 від 09.03.2023, складеного Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина, до якої входить вищевказане спадкове майно.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України – спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України – спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно до статей 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

При цьому право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).

Відповідно до заповіту від 16.05.2011, посвідченого секретарем Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Гончар Є.С., зареєстрованого в реєстрі за № 224, ОСОБА_3 заповіла усе її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право – ОСОБА_1 .

Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 86063711 від 21.07.2026, наданої Ренійською державною нотаріальною конторою Одеської області, заповіт ОСОБА_3 від 16.05.2011, зареєстрований за № 224 не змінювався та не скасовувався.

Частиною 1 ст. 1241 ЦК України, встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та не працездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Осіб, які мають право на обов`язкову частку, відповідно до вимог ст. 1241 ЦК України, немає.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 315 ЦПК України в судовому порядку встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звернулась до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

На підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За змістом п. п. 3.21., 3.22. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , що підтверджено довідкою № 1155 від 07.10.2024, наданою виконавчим комітетом Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області.

Враховуючи викладене, позивач вважається таким, що прийняв спадщину, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 16, 76, 200, 263-265 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) до Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області (адреса: Одеська область, Ізмаїльський район, селище Катлабуг, вул. Незалежності, буд. 47, код ЄДРПОУ - 04379166) про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини, а саме на ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

-житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 1,682 га, яка розташована на території Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 036213, виданий 11.11.2004 Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01.04.521.00137);

-земельну ділянку площею 1,648 га, яка розташована на території Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 036213, виданий 11.11.2004 Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01.04.521.00137).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2026 року.

Суддя: О.Я.Присакар