Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №751/5484/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 751/5484/26 Головуючий у 1 інстанції Топіха Р. М.

Провадження № 33/4823/775/26

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Лебеженко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Зінченка Данила Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 серпня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Суд першої інстанції встановив, що 19 травня 2026 року, об 11 год. 42 хв., в м. Чернігові, по вул. Пласту, 6/2, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення від 18.05.2026 серії ЕНА №7214760 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, чим порушив вимоги п.2.1 «а» Правил дорожнього руху.

2. Вимоги та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник Зінченко Д.В.. діючи в інтересах ОСОБА_1 , просив скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну і необґрунтовану, та клопотав про зупинення судового розгляду цієї справи до моменту звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що за клопотанням захисника попередньо не були надані матеріали справи для ознайомлення у електронному вигляді за допомогою ЄСІТС, що є порушенням принципу диспозитивності розгляду.

Крім того, записи з боді-камер поліцейських були вивчені суддею безпосередньо під час розгляду справи, за участю захисника, проте йому не надали достатньо часу для їх оцінки та належної підготовки правової позиції.

Звертає увагу, що його підзахисний не мав можливості прибути у визначений судом час для участі у судовому засіданні та особисто надати пояснення по суті, оскільки перебував у зоні бойових дій у зв`язку із проходженням військової служби у Збройних Силах України.

Посилається на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності, так як він як працівник медичної бригади, безпосередньо виконував свої обов`язки щодо надання медичної допомоги військовим, які її вкрай потребували.

Вказує, що зміст складеного поліцейськими протоколу не відповідає вимогам законодавства та нормам КУпАП, так як суть порушення відповідає диспозиції ч. 2 ст. 126 КУпАП, проте його дії кваліфіковано за ч. 5 ст. 126 КУпАП, що свідчить про недійсність протоколу.

Зазначає, що зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 здійснена безпідставно, без підтвердження вчинення ним порушень правил безпеки дорожнього руху.

Крім того, апелянт посилається на судову практику вищих судових інстанцій щодо порядку відправлення судочинства відносно осіб, які перебувають на службі у ЗСУ, виконують покладені на них обов`язки, серед іншого, беруть безпосередню участь у бойових діях, що позбавляє їх можливості прибути до суду, надати особисті пояснення, а також на вимоги ст. 335 КПК України щодо зупинення провадження у кримінальній справі до моменту звільнення особи зі служби у ЗСУ або демобілізації. Захисник вважає, що судовий розгляд відносно військовослужбовця ОСОБА_1 підлягав зупиненню до його звільнення з військової служби.

Також просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, як такий, що пропущений з поважних причин.

3. Позиції учасників судового провадження.

У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник Зінченко Д.В. не з`явилися, про час і місце апеляційного розгляду справи були поінформовані належним чином.

Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4. Щодо питання поновлення пропущеного строку на оскарження постанови суду.

Захисник Зінченко Д.В. подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 поза межами строку на апеляційне оскарження постанови суду та одночасно заявив клопотання про поновлення такого строку.

На обґрунтування клопотання зазначив, що постанова винесена 04.08.2026, проте вона не була оголошена стороні захисту в той же день. Копію постанови він отримав 05.08.2026 та з її змістом ознайомився 06.08.2026.

Дослідивши відповідне клопотання і перевіривши матеріали справи, суддя апеляційного суду дійшов висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя апеляційного суду вважає за можливе поновити захиснику Зінченку Д.В. строк на апеляційне оскарження постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 серпня 2026 року, оскільки такий строк пропущений з поважних причин.

5. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 289 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Приписами п.2.1 «а» Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Адміністративним правопорушенням відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП визнається повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 669781 від 19.05.2026, згідно з яким 19 травня 2026 року, об 11 год. 42 хв., в м. Чернігові, по вул. Пласту, 6/2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення від 18.05.2026 серії ЕНА №7214760 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП;

- відеозаписом, яким підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зупинка працівниками поліції, роз`яснення йому прав та складання адміністративних матеріалів;

- копією постанови серії ЕНА №7214760 від 18 травня 2026, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки 18 травня 2026 року він керував транспортним засобом Nissan, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами;

- довідкою старшого інспектора ВАП УПП у Чернігівській області від 20.05.2026, згідно з якою ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

Щодо тверджень про порушення права на участь у розгляді справи.

В апеляційній скарзі захисник посилався на те, що 04 серпня 2026 року суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 , чим позбавив його можливості реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції неодноразово забезпечував особі можливість реалізувати свої процесуальні права та вживав заходів для забезпечення принципу змагальності. Зокрема, судом було задоволено попереднє клопотання сторони захисту про відкладення розгляду справи, а саме 16.07.2026 - за клопотанням захисника Зінченка Д.В. в інтересах ОСОБА_1 для ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 04 серпня 2026 року, попри відсутність ОСОБА_1 , брав участь його захисник Зінченко Д.В., який вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності підзахисного, з яким позиція погоджена. Також, захисник надав суду детальні пояснення щодо обставин справи, висловив заперечення стосовно протоколу, який, на його погляд, складений з порушенням норм чинного законодавства.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 126 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою. За таких обставин суд першої інстанції, за умови належного повідомлення ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи та участі його захисника, мав право розглянути справу за його відсутності.

Таким чином, сторона захисту мала реальну та повноцінну можливість відстоювати свою позицію, подавати докази, заявляти клопотання та заперечення, що свідчить про відсутність порушення чи обмеження права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на захист.

Сам по собі факт відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, за умови належного його повідомлення про час і місце розгляду справи, з врахуванням задоволення судом попереднього клопотання про відкладення розгляду справи та активної участі захисника у судовому засіданні, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Крім того, в апеляційній скарзі не наведено конкретних пояснень чи доказів, які ОСОБА_1 мав намір надати особисто, які не могли бути надані його захисником, та які мали б істотне значення для правильного вирішення справи.

Щодо тверджень про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу.

Виходячи з покладених на працівників поліції повноважень з регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками згідно із Законом України «Про дорожній рух»; «Про Національну поліцію України» поліцейські мають право застосовувати превентивні заходи, зокрема перевіряти документи та зупиняти транспортні засоби.

Посилання захисника щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не звільняє водія від обов`язку мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби.

Щодо доводів про недопустимість як доказу протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Із матеріалів справи убачається, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою службовою особою, містить усі реквізити, передбачені вимогами закону, а наведені в ньому відомості узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції.

Доводи апелянта про невідповідність протоколу вимогам КУпАП, оскільки в ньому зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, проте його дії кваліфіковано за ч.5 ст.126 КУпАП, є неспроможними, так як ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає три підстави, за яких настає адміністративна відповідальність, які вчинені повторно протягом року, що і має місце в цій справі.

Самі по собі посилання апелянта на невідповідність протоколу не свідчать про його недопустимість як доказу, оскільки такі обставини не вплинули на можливість встановлення фактичних обставин справи, не призвели до порушення права особи на захист та не ставлять під сумнів достовірність викладених у ньому відомостей.

Таким чином, суддя апеляційного суду виснує, що протокол про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Щодо доводів про вчинення адміністративного правопорушення в умовах крайньої необхідності.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 вчинив дії в умовах крайньої необхідності, оскільки він, як працівник медичної бригади, безпосередньо виконував свої обов`язки щодо надання медичної допомоги військовослужбовцям, не є переконливими з наступних підстав.

Стаття 18 КУпАП передбачає, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Суддя апеляційного суду звертає увагу на те, що ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу працівникам поліції повідомив, що він є рекрутером від бригади та їде працювати, і не вказував, що діяв у стані крайньої необхідності, що підтверджено відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 , є умисною, суспільно небезпечною дією, а тому зазначені ним обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи у зв`язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.

Щодо клопотання захисника про зупинення провадження по справі до звільнення ОСОБА_1 зі служби.

Так, нормами КУпАП не врегульовано порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією.

Відповідно до ст. 335 Кримінального процесуального кодексу України, на явку посилається захисник, серед іншого в поданій апеляційній скарзі, у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Згідно з ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому, частиною 2 цієї статті не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Також слід зазначити, що наведені вище положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи і як уже зазначалось вище, має захисника, який представляє його інтереси під час розгляду справи, тому він не позбавлений можливості забезпечити належним чином свій судовий захист.

В положеннях ст. 6 Європейської конвенції з прав людини йдеться про те, що кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому розгляд даної справи без невиправданої затримки буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відтак, суддя апеляційного суду вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Посилання захисника на судову практику вищих судових інстанцій щодо порядку відправлення судочинства особам, які перебувають на службі у Збройних Силах України, як підставу для зупинення судового провадження, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вказані судові рішення не мають преюдиційного значення для суду апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення та не спростовує обґрунтованість судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги, серед іншого, щодо ненадання матеріалів справи в електронному виді для ознайомлення та надання часу для оцінки та підготовки правової позиції після перегляду відеозапису з боді-камер поліцейських є формальними, не спростовують встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови. Крім того, сторона захисту не скористалася своїм правом та з відповідними клопотаннями до суду першої інстанції не зверталась, тому принцип диспозитивності порушено не було.

6. Висновки апеляційного суду.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП та належним чином дослідив обставини, що мають значення для її вирішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильних по суті висновків суду.

За таких обставин суддя апеляційного суду дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази та обґрунтовано визнав доведеним наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам КУпАП та меті адміністративної відповідальності, визначеній ст. 23 КУпАП. Істотних порушень закону, які могли б бути підставою для скасування постанови, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захиснику Зінченку Данилу Валентиновичу строк на апеляційне оскарження постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 серпня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Зінченка Данила Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяВ. О. Лебеженко