Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №750/5494/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 750/5494/26 Головуючий у 1 інстанції Кузнєцова О. О.

Провадження № 33/4823/778/26

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Лебеженко В.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Дворніченка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Дворніченка Михайла Михайловича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 серпня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, особи з інвалідністю, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Суд першої інстанції встановив, що 08 травня 2026 року, о 06 год. 14 хв., в м. Чернігові, по проспекту Миру, 277-А, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2. Вимоги та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник Дворніченко М.М. в інтересах ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на відсутність у його підзахисного видимих ознак стану алкогольного сп`яніння, а зазначені працівниками поліції ознаки об`єктивними доказами не підтверджені. Зокрема, почервоніння обличчя не спостерігається, рухи водія чіткі, а твердження про запах алкоголю з порожнини роти взагалі не може бути перевірене за допомогою відеозапису.

Суд першої інстанції не навів у постанові, на якому саме фрагменті відеозапису вбачається виражене тремтіння пальців рук, якими конкретними діями водія воно підтверджується та яким чином з відеозапису встановлено почервоніння обличчя. Фактично суд визнав достатнім саме зазначення цих ознак працівником поліції.

Крім того, відхиляючи доводи захисту, суд першої інстанції зазначив, що водій ОСОБА_1 не висловлював жодних заперечень щодо ознак сп`яніння, які йому були оголошені. Водночас, відсутність заперечень особи щодо тверджень поліцейського не є доказом існування відповідних ознак та не звільняє орган, який склав протокол, від обов`язку довести їх належними і допустимими доказами.

Також суд обмежився констатацією того, що водію було запропоновано пройти огляд на місці та в лікарні, не надавши належної оцінки тому, яким саме чином реалізовувалось встановлена законом процедура, чи було оформлено направлення до закладу охорони здоров`я, чи забезпечувалась реальна можливість проходження такого огляду та чи зафіксована вся процедура належним відеозаписом.

На думку апелянта, суд не навів мотивованої відповіді на ключовий аргумент сторони захисту – відсутність об`єктивного підтвердження зазначених у протоколі ознак алкогольного сп`яніння.

Вказує, що з досліджених відеозаписів неможливо об`єктивно встановити наявність у ОСОБА_1 тих ознак алкогольного сп`яніння, які стали підставою для вимоги пройти огляд. Натомість, поведінка та рухи водія не свідчать про наявність зазначених у протоколі проявів. Таким чином, законність первинної вимоги пройти огляд та наявність в діях його підзахисного усіх ознак складу адміністративного правопорушення, в постанові суду не наведено.

3. Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні захисник Дворніченко М.М. та особа яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

4. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви апеляційного суду

Щодо тверджень про відсутність належних доказів вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 289 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Дослідивши встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції у повному обсязі дотримався вище наведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на таке.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Приписами пункту 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, реалізувавши своє право керувати транспортним засобом, погодилась виконувати додатково покладені на неї обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України

Таким чином, проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження медичного огляду.

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими доказами, яким суд дав належну правову оцінку, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №660161 від 08.05.2026, згідно з яким 08 травня 2026 року, о 06 год. 14 хв., в м. Чернігові, по проспекту Миру, 277-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП;

- відеозаписом, яким підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зупинка працівниками поліції, озвучення виявлених у водія ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція пройти огляд на місці та в лікарні, відмова водія від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, роз`яснення йому прав та складання адміністративних матеріалів.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Із матеріалів справи вбачається, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються не лише на протоколі про адміністративне правопорушення, а й на відеозаписі з нагрудних камер поліцейських, направленні на медичний огляд, акті огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, рапортах працівників поліції, та інших матеріалах справи, які були належним чином досліджені та оцінені.

Суддя апеляційного суду вважає, що наведені докази є взаємоузгодженими, доповнюють один одного та в сукупності підтверджують обставини, встановлені судом першої інстанції. При цьому доводи апеляційної скарги не містять будь-яких об`єктивних даних, які б спростовували наведені докази або свідчили про їх недопустимість чи недостовірність.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, однак не спростовують правильності його висновків, зроблених відповідно до вимог ст.252 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

Щодо відсутності ознак алкогольного сп`яніння та про порушення порядку огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735.

Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції, є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з пунктом 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби), а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Із дослідженого відеозапису з нагрудної камери поліцейського, який узгоджуються з протоколом про адміністративне правопорушення, апеляційним судом встановлено факт відмови водія ОСОБА_1 пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та в медичній установі. Також на відеозаписі зафіксовано, що поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про те, що є підозра, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, повідомляє ознаки такого сп`яніння, пропонує йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, так і в медичному закладі.

На відеозаписі чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився як із використанням спеціального технічного засобу, так і в медичному закладі. Крім того, працівники поліції роз`яснили йому наслідки такої відмови та попередили про адміністративну відповідальність, однак, незважаючи на це, ОСОБА_1 своєї позиції не змінив та від проходження огляду відмовився.

Суддя апеляційного суду визнає відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити всі обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Таким чином, суддя апеляційного суду виснує, що у працівників поліції були передбачені Інструкцією підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому обґрунтовано було запропоновано пройти огляд для визначення такого стану у встановленому законом порядку.

Ознаки сп`яніння були належним чином зафіксовані та підтверджуються матеріалами справи, зокрема відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Порушень вимог ст.266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 під час дій працівників поліції апеляційним судом не встановлено.

Суддя апеляційного суду наголошує, що повноваження поліцейського самостійно виявляти та оцінювати наявність ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, є дискреційними, ніхто інший відповідно до чинного законодавства не має повноважень встановлювати на місці зупинки транспортного засобу наявність у водія тих чи інших ознак сп`яніння.

У зв`язку з чим, якщо у поліцейського виникають підстави вважати, що водій транспортного засобу ймовірно перебуває у стані сп`яніння, то поліцейський має законне право вимагати від водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

На підставі наведеного, суддя апеляційного суду виснує, що доводи апелянта про неможливість об`єктивно встановити наявність у ОСОБА_1 тих ознак алкогольного сп`яніння, які стали підставою для вимоги пройти огляд, не заслуговують на увагу, оскільки такі ознаки були встановлені працівником поліції в межах своїх повноважень та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, а також в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та порушення працівниками поліції встановленої процедури, є необґрунтованими та спростовуються дослідженими доказами.

5. Висновки апеляційного суду.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дотримався вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП та належним чином дослідив обставини, що мають значення для її вирішення.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильних по суті висновків суду.

За таких обставин суддя апеляційного суду дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази та обґрунтовано визнав доведеним наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Призначене адміністративне стягнення відповідає вимогам КУпАП та меті адміністративної відповідальності, визначеній ст. 23 КУпАП. Істотних порушень закону, які могли б бути підставою для скасування постанови, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Таким чином, відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Дворніченка Михайла Михайловича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяВ. О. Лебеженко