Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №673/905/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 673/905/26

Провадження № 33/820/720/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А.

за участю секретаря судового засідання Романової А.В.

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Довгаля П.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Деражнянського районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Відповідно до постанови судді, 12.07.2026 року о 14 год. 01 хв. на дорозіГатна-Деражня 3, водій керував ТЗ «Dacia Sandero» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки та в медичному закладі, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Деражнянськогорайонного суду Хмельницької області від 13серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Деражнянського районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2026 року і закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що не визнає своєї вини у вчиненні інкримінованого правопорушення, оскільки працівниками поліції порушено процедуру проведення огляду на стан сп?яніння та фіксацію відмови від його проходження.

Так, з долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису

№913370 вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції. На запитання поліцейського ОСОБА_2 , що від водія чути запах алкоголю, ОСОБА_1 заперечував вживання алкогольних напоїв. В ході спілкування ОСОБА_3 від поліцейського, не в зоні дії відеокамери, яка перебувала у ОСОБА_2 , чути лише було тиху промову, який ніби-то пропонував: «Давайте пройдемоосвідування на місці зупинки» (файл 14.21.33), а інший поліцейський Болдінов, який стояв в стороні від ОСОБА_1 (файл 14.21.26), не дочекавшись ОСОБА_4 щодо погодження проходити огляд або відмови у його проходженні такого огляду, продовжив розмову і запропонував пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп?яніння в медичному закладі. При цьому, на відеозаписі не зафіксовано, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 проходити огляд для встановлення стану алкогольного сп?яніння на місці зупинки із застосуванням технічного засобу Драгер Алкотестер, якого працівники поліції не пред? ОСОБА_5 для його застосування та якого, можливо, у них в наявності не було, а тому працівникам поліції вигідніше було схилити ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду та складання відповідного протоколу.

ОСОБА_1 вважає, що працівниками поліції в даній ситуації порушено процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, що свідчить про відсутність в ОСОБА_6 , як водіятранспортного засобу, складу адміністративного правопорушення.

Отже, складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №717461 від 12.07.2026 року не є належним та допустимим доказом ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Позиції учасників судового провадження

Особа, яку притягнуто до адміністративної ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Довгаль П.С. підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати постанову судді Деражнянського районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, з наведених в апеляційній скарзі підстав.

Керівництво Хмельницької обласної прокуратури було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, прокурор у судове засідання не з`явився, що відповідно до вимог ст.250, частини 6 статті 294 КУпАП не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, оскільки участь прокурора у розгляді справ цієї категорії не є обов`язковою, а є правом прокурора, згідно вимог статей 7, 250 КУпАП.

Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Довгаля П.С., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

У поданій апеляційній скарзі сторона захисту оскаржує встановлення факту відмови ОСОБА_1 від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог статей245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, а статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд, з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препараті, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, для кваліфікації діяння за частиною 1 статті 130 КУпАП, яке полягало у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно встановити та довести факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак сп`яніння, пропозиція/вимога поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

Факт керування транспортним засобом 12 липня 2026 року ОСОБА_1 не оспорюється, до того ж є зафіксованим належним чином на доданому до протоколу відеозаписі.

Відтак, у ході апеляційного перегляду встановлено, що зміст оскаржуваної постанови судді Деражнянського районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2026 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, відповідає вимогам, передбаченими статтями283-284 КУпАП, а справу суддею суду першої інстанції розглянуто відповідно до вимог статті 280 КУпАП.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.07.2026 року о 14.01 год. на дорозіГатна-Деражня 3, водій ОСОБА_1 керував т.з. «DaciaSandero» н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився на місці зупинки та в медичному закладі, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху України.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130КУпАП, ґрунтуються на наявних у справі доказах: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №717461 від 12.07.2026 (а/с 1); відеозаписах із нагрудної камери поліцейського, на яких зафіксовано у повному обсязі усі обставини події, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення поліцейськими у нього ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі, а також відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду, а тому він є належним та допустимим доказом (а/с 4).

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вважаю, що докази, які містяться у матеріалах справи, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі.

Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного,наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Згідно з частинами 2, 3 статті 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно з апеляційною скаргою, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 12 липня 2026 року не оскаржується, однак ОСОБА_1 з поміж іншого зазначається, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також, що йому не пропонувалось це зробити за допомогою приладу Драгер Алкотест.

Однак вважаю такі доводи апеляційної скарги неспроможними з огляду на наступне.

З наявного в матеріалах справи відеозапису «369 кам Болдінов.mp4» вбачається, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та безпосереднього спілкуванням з останнім, працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 , що у нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння шкірного покриву обличчя, тремтіння пальців рук та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому медичному закладі.

На вимогу працівника поліції пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі ОСОБА_1 чітко відмовився.

Крім цього, після неодноразової однозначної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння працівник поліції повідомив останнього, що за таку відмову будуть складені матеріали про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАПта роз`яснили йому права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, що підтверджується наявними в матеріалах справи відеозаписами.

У подальшому ОСОБА_1 не змінював свою позицію щодо небажання проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що вимога працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння була висунута не в зоні дії відеокамери, яка перебувала у ОСОБА_2 , чути було лише тиху промову, який ніби-то пропонував: «Давайте пройдемо освідування на місці зупинки», а інший поліцейський ОСОБА_8 в стороні від ОСОБА_1 не дочекавшись відповіді ОСОБА_1 щодо погодження проходити огляд або відмови у його проходженні такого огляду, продовжив розмову.

Зазначені доводи є необґрунтованими, оскільки незважаючи на те, що другий поліцейський не перебував у полі зору бодікамери працівника поліції під час вимоги пройти огляд на стан сп`яніння, однак з відеозапису чути про зазначену вимогу від працівників поліції висловлену ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився.

Крім того, зазначена вимога до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння була неодноразово, однак ОСОБА_1 не погоджувався пройти такий огляд та його наступна поведінка свідчила про відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

На підставі наведеного та за результатами дослідження відеозапису з бодікамер поліцейського, доходжу висновку, що доводи апелянта про відсутність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння не заслуговують на увагу.

Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом з явними ознаками сп`яніння та відмовилась від проходження огляду на стан сп`яніння.

Слід зазначити, що надані відеозаписи сумнівів щодо достовірності та допустимості не викликають, оскільки не містять ознак фальсифікації, фабрикації, чи присутності на відео іншої особи, а не ОСОБА_1 та містять відеофайли, які є цілісними, безперервними і повністю відтворюють обставини вчиненого водієм правопорушення. На відео зафіксований факт зупинки автомобіля та процедура проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, яка відображена достатньо повно для можливості констатувати її законність.

З огляду на зазначене, відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення, що разом з протоколом про адміністративне правопорушення є достатнім для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Щодо тверджень ОСОБА_1 , що працівники поліції не пред?явили йому для застосування прилад Драгер, якого, можливо, у них в наявності не було, а тому працівникам поліції вигідніше було схилити ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду та складання відповідного протоколу, то такі доводи апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Водночас з матеріалів справи, зокрема відеозапису, встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу та не наполягав на проведенні такого огляду та не ставив вимогу пред`явити йому такий прилад.

За таких обставин посилання апелянта, що йому не було продемонстровано прилад Драгер є безпідставним, оскільки чинним нормативним регулюванням не передбачено обов`язку поліцейського у кожному випадку окремо демонструвати водієві спеціальний технічний засіб, якщо останній відмовився від проходження огляду та не заявляв відповідної вимоги.

При цьому встановленню у даному провадженні підлягає наявність або відсутність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановленого судом першої інстанції факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння та не дає підстав для висновку про порушення працівниками поліції встановленої процедури.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пункт 2.5 яких зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, посилання ОСОБА_1 та його захисника, що ОСОБА_1 є особою з 2 групою інвалідності, учасником бойових дій, має травми і поранення, пов`язані із захистом Батьківщини, через що за станом здоров`я йому необхідні права для керування транспортним засобом, не спростовують висновків суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та не є підставою для скасування прийнятого судом рішення.

Крім того, зі змісті ч.4 ст.30 КУпАП вбачається, що позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Таким чином, вважаю, що в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду. Сукупність зібраних та досліджених доказів за своїм змістом та якістю дозволяють суду констатувати наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, визначив вид стягнення і його розмір у межах, установлених частиною 1 статті 130 КУпАП, у межах передбачених статтею 38 КУпАП строку.

З урахуванням наведеного, доходжу висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки відсутні підстави для скасування постанови суду та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 285,294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Деражнянського районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя