Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №587/2369/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/2369/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гончаренко Л. М.

Номер провадження 33/816/1522/26 Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 587/2369/26 за апеляційною скаргою захисника Шудренко Тетяни Олександрівни на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 19.08.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ,

установив:

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 19.08.2026 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн.

Згідно з постановою, 08.06.2026 о 03.23 год ОСОБА_1 в с-щі Степанівка дорога Р-61 Батурин-Конотоп-Суми 145 км Сумського району керував автомобілем Honda C- RV д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на місці зупинки в установленому законом порядку та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Шудренко Т.О. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити.

В обґрунтовування апеляційних вимог, захисник зазначає, що хоча суддя суду першої інстанції і встановив, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, однак не надавав належної оцінки тому, що для військових законом встановлений спеціальний порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому вказує, що наявність у поліції повноважень щодо оформлення матеріалів не означає автоматичного надання поліцейському повноважень замінити уповноважену посадову особу ВСП під час проведення огляду.

На думку захисника, постанова містить взаємно суперечливі висновки, оскільки з одного боку, суд зазначає, що ОСОБА_1 відмовився від огляду як на місці зупинки, так і в медичному закладі, а з іншого боку, суд визнає, що направлення до закладу охорони здоров`я йому не видавалося, і вважає це правомірним лише тому, що він начебто відмовився від огляду. Апелянт вважає, що відмова від огляду на місці зупинки не звільняє поліцейського від обов`язку запропонувати та забезпечити проведення медичного огляду у встановленому порядку, навпаки, саме після такої відмови виникає обов`язок направити водія до закладу охорони здоров`я.

Матеріали справи, як встановлено самим судом, не містять направлення ОСОБА_1 до медичного закладу, висновку лікаря, довідки про прибуття до закладу або документа, який би підтверджував фактичну відмову ОСОБА_1 від медичного огляду після належного направлення. За таких обставин твердження про «відмову від огляду в медичному закладі» фактично не підтверджене належними доказами.

Апелянт зазначає, що відповідно до записів у військовому квитку військово-облікова спеціальність ОСОБА_1 пов`язана з керуванням транспортними засобами, у зв`язку з чим позбавлення його права керування транспортними засобами строком на один рік фактично унеможливлює виконання ним обов`язків за військовою спеціальністю водія та впливає на можливість проходження ним військової служби за призначенням.

Крім того, адвокат Шудренко Т.О. посилається на суперечності в матеріалах справи щодо часу події. Зокрема, час, зазначений у протоколі та покладений судом в основу постанови, не узгоджується з часом, зазначеним у службовому рапорті працівника поліції. На думку апелянта, суд не встановив достовірної хронології подій та не з`ясував, коли саме відбулася зупинка транспортного засобу, пропозиція пройти огляд, прийняття рішення про складання протоколу та чи існувала можливість направлення особи до закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду.

Також в апеляційній скарзі наголошується, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку, а тому для встановлення складу адміністративного правопорушення суд мав перевірити дотримання працівниками поліції передбаченої законом процедури огляду, законність пропозиції пройти такий огляд, повноваження відповідної службової особи, порядок направлення до медичного закладу та факт відмови від медичного огляду.

На переконання апелянта, суд першої інстанції безпідставно ототожнив відеофіксацію відмови особи від огляду з безумовним дотриманням усіх інших вимог процедури, не надавши належної оцінки наведеним суперечностям та іншим недолікам матеріалів справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, доводи адвоката Шудренко Т.О. на підтримку поданої апеляційної скарги, яка просила її задовольнити, суддя апеляційного суду дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №687000 від 08.06.2026 (а.с. 1-2);

- відео-файлами, які містяться на DVD-R дисках лазерних систем зчитування, з яких вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений на блок-пості, де у нього і були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора драгер чи в найближчому закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, зазначаючи, що він не перебуває в стані алкогольного сп`яніння, а ознаки є «остаточними», після чого водієві було повідомлено, що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду, на що останній погодився. Після чого водієві були роз`яснені права, повідомлено про відсторонення від керування автомобілем та складено відносно нього протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.

При цьому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника про те, що огляд ОСОБА_1 , як військовослужбовця, мав проводитись працівниками ВСП ЗСУ в порядку ст. 266-1 КУпАП.

Так, відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Однак, як було встановлено, у даному випадку ОСОБА_1 був зупинений в с-щі Степанівка з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами території будь-якої військової частини, про безпосереднє виконання ним обов`язків військової служби не повідомляв, доказів про це не надавав, тому поліцейські не мали підстав проігнорувати вимоги ст. 130 КУпАП.

Крім того, з аналізу норм Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції убачається, що скерування особи до медичного закладу з метою проведення огляду на стан сп`яніння оформляється поліцейським направленням за встановленою формою. При цьому Інструкцією не передбачено, що таке направлення виписується та вручається особі, яка відмовляється від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, тому доводи апеляційної скарги захисника про ненадання поліцейськими ОСОБА_1 письмового направлення на огляд на увагу не заслуговують і задоволенню не підлягають, оскільки таке направлення надається поліцейським: 1) працівнику закладу охорони здоров`я, який безпосередньо проводить медичний огляд водія чи особи, яка керує транспортним засобом; 2) коли водій чи особа, яка керує транспортним засобом, бажає пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я. Тобто, коли водій чи особа, яка керує транспортним засобом, відмовляється від проходження огляду на стан сп`янінням, то відповідне направлення не видається.

Доводи апеляційної скарги про те, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами перешкоджатиме виконанню ним обов`язків за військовою спеціальністю, не спростовують ані факту вчинення адміністративного правопорушення, ані правомірності призначеного судом стягнення, так як військово-облікова спеціальність особи не створює винятку із загальних правил адміністративної відповідальності за порушення вимог статті 130 КУпАП та не звільняє водія від обов`язку пройти огляд на вимогу поліцейського.

Посилання захисника на невідповідність часу, зазначеного у протоколі та службовому рапорті не свідчить про недостовірність усіх доказів у справі. Той факт, що в постанові та рапорті поліцейського зазначено різний час зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 хоча і має місце, однак ці обставини жодним чином не впливають на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Що стосується тверджень апелянта про те, що суд мав перевірити законність пропозиції пройти огляд, повноваження поліцейських, порядок направлення та факт відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння, то апеляційний суд зазначає, предметом судової оцінки були обставини зупинки транспортного засобу, наявність у поліцейських підстав для проведення огляду, пропозиція пройти огляд та поведінка ОСОБА_1 , яка була зафіксована технічними засобами відеозапису.

Відповідно, відеозапис у цій справі не підміняє собою всі інші елементи процедури, а є одним із доказів, за допомогою якого встановлюється фактична поведінка особи, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є припущенням. Сукупна оцінка доказів є принципово важливою: доказами у справі можуть бути протокол, пояснення, документи, показання технічних засобів відеозапису та інші фактичні дані.

Інших доводів, які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення в апеляційній скарзі його захисника Шудренко Т.О. не наведено і під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю встановлено не було.

Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин.

Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України,

постановив:

Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 19.08.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника Шудренко Тетяни Олександрівни - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова