Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №496/7233/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1821/26

Номер справи місцевого суду: 496/7233/25

Головуючий у першій інстанції Буран В. М.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду – Артеменко І.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Подуст Т.П.,

захисника особи, яка притягається до відповідальності, - Комарової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Комарової Ганни Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 19 серпня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення

18.10.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

За вказаним протоколом 18.10.2025 о 09:05 на трасі Київ – Одеса, СП Дачне 452 км, водій ОСОБА_1 керував т/з Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: підвищена жвавість, почервоніння обличчя, вираженні тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ООМЦПЗ ООР відмовився під ПВР 471145, 471950, чим порушив вимоги п.п. 2.5 ПДР України.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Короткий зміст судового рішення

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 19.08.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

Короткий зміст доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник Комарова Г.О. в інтересах ОСОБА_1 ставить питання про зміну постанови Біляївського районного суду Одеської області від 19.08.2026 в частині накладання стягнення, а саме: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

В обґрунтування скарги захисник послалась на те, що:

- ОСОБА_1 є військовослужбовцем, водієм групи обслуговування та ремонту засобів зв`язку відділення зв`язку прикордонної комендатури швидкого реагування, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, тому позбавлення права керування транспортними засобами є непропорційним стягненням, яке унеможливить виконання ним своїх посадових обов`язків;

- відмова ОСОБА_1 від походження огляду не була умисною, він не перебував у стані наркотичного сп`яніння та не мав ознак наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 не зрозумів наслідків своєї відмови, вважаючи, що може пройти огляд в цей же день самостійно і саме з цієї причини неумисно відмовився від проходження огляду;

- ОСОБА_1 усвідомив свою відповідальність за відмову від проходження огляду та бажає сплатити штраф і в подальшому не вчиняти будь-яких порушень законів України;

-відповідно до ст.7 КУпАП можливе застосування норми статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод шляхом призначення стягнення більш м`якого, ніж передбачено санкцією статті 130 КУпАП. Саме таке стягнення і буде дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав людини.

В судове засідання апеляційної інстанції захисник Комарова Г.О. в інтересах ОСОБА_1 підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.

ОСОБА_1 , будучи повідомленими належним чином про час, дату та місце розгляду справи, участі у судовому засіданні не взяв.

Судом враховано, що участь в судовому засіданні приймає захисник Комарова Г.О. в інтересах ОСОБА_1 , а також положення ч.2 ст.268 КУпАП, яка передбачає, що присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи за адміністративним правопорушенням за ст.130 КУпАП не є обов`язковою.

З огляду на зазначене, враховуючи положення ч.6 ст.294 КУпАП, у суду апеляційної інстанції відсутні перешкоди для розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника особи, яка притягається до відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові (як водія) від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП, в апеляційній скарзі не оспорюється. Судове рішення оскаржується лише в межах застосованого адміністративного стягнення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до прохання апелянта, з огляду на принцип розумності та забезпечення справедливого балансу між інтересами суспільства та особи, яка на теперішній час перебуває на військовій службі та боронить державу, змінити стягнення, не позбавляючи його права керування транспортними засобами, збереження якого вкрай необхідне для виконання бойових завдань та збереження особистої безпеки життя.

Проте такі обставини не можуть бути підставою для задоволення апеляційною скарги.

Так, у відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

За позицією апеляційного суду, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами вимоги закону судом першої інстанції були дотримані у повній мірі.

Апеляційний суд звертає увагу, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Будь-яких альтернативних видів стягнення санкція вказаної статті не передбачає. Вочевидь таке стягнення свідчить про підвищену суспільну небезпеку діяння, визначеного ч.1 ст.130 КУпАП.

Посилання захисника на проходження ОСОБА_1 військової служби на посаді водія групи обслуговування та ремонту засобів зв`язку відділення зв`язку прикордонної комендатури швидкого реагуванняне можуть бути підставою для зміни накладеного стягнення, з огляду на відсутність правових підстав для застосування аналогії закону (права) і призначення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, а саме; призначення адміністративного стягнення у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху. Характер вказаного правопорушення має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, безпідставне звільнення або часткове звільнення від відповідальності правопорушників має вкрай негативні наслідки, розгляд вказаної категорії справ є суспільно значущими та має значний суспільний інтерес.

У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засад справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч.1ст.130 КУпАП України, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення та його мети, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.

Відтак аргументи апеляційної скарги захисника щодо наявності у ОСОБА_1 статусу військовослужбовця-водія, необхідності виконання ним бойових завдань не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Санкція ч.1 ст.130 КУпАП є імперативною та не надає суду права не застосовувати додаткове стягнення у виді позбавлення права керування.

Захист Вітчизни є конституційним обов`язком громадян, який не створює привілеїв у сфері відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані із загрозою безпеці дорожнього руху. Чинне законодавство не надає суду повноважень звільняти особу від додаткового стягнення, передбаченого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, зважаючи на високу суспільну небезпеку правопорушення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортним засобом є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортним засобом та їздити на ньому, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи про призначення стягнення без позбавлення права керування транспортним засобом не відповідають вимогам закону.

Посилання захисника на мотиви відмови ОСОБА_1 від проходження огляду не спростовують правильність висновків місцевого суду, так як мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають, наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, слід зазначити, що ОСОБА_1 , будучи водієм та маючи посвідченням водія відповідної категорії, є повноправним учасником дорожнього руху і зобов`язаний досконало знати та неухильно виконувати Правила дорожнього руху України, зокрема вимоги пункту 2.5. Презюмоване знання закону є фундаментальним принципом права, згідно з яким дія нормативно-правового акта поширюється на кожного суб`єкта, незалежно від рівня його фактичної обізнаності. Незнання вимог чинного законодавства не є підставою для звільнення особи від передбаченої законом юридичної відповідальності чи закриття провадження у справі, що прямо кореспондується з положеннями статті 68 Конституції України.

Доводи апеляційної скарги в частині відсутності у ОСОБА_1 видимих ознак сп`яніння та не перебування в стані сп`яніння не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Виявлення у водіїв ознак сп`яніння є дискреційними повноваженнями поліцейського. Відсутність видимих ознак сп`яніння на відеозаписі не спростовує факт відмови від проходження огляду. Наявність таких ознак встановлює виключно працівник поліції і це є лише підставою для проведення огляду, метою якого і є встановлення або спростування факту керування у стані сп`яніння. Оскільки в рамках цієї справи ОСОБА_1 інкримінують саме відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, заперечення щодо відсутності ознак сп`яніння чи неперебування в такому стані є необґрунтованими.

За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення. Відповідальність за цим правопорушенням має формальний склад, тому воно вважається закінченим у момент висловлення водієм відмови виконати законну вимогу поліцейського.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують законність оскаржуваного судового рішення.

Апеляційним переглядом справи не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Підстави для зміни оскаржуваної постанови суду відсутні.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову місцевого суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Комарової Ганни Олексіївни – залишити без задоволення.

Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 19 серпня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко