Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №441/1332/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 441/1332/26 Головуючий у 1 інстанції: Яворський Н.І.

Провадження № 33/811/1298/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Петрика Бориса Федоровича на постанову судді Городоцького районного суду Львівської області від 9 липня 2026 року,

з участю захисника правопорушника ОСОБА_1

– адвоката Петрика Б.Ф.,

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 1 червня 2026 року о 11 год. 00 хв. на вул. Львівській, 659 в м. Городок Львівського району Львівської області керував транспортним засобом МАН, н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом - цистерна НАRSAN н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився, зі згоди водія, у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Алкотест Драгер 6820, результат огляду - 1.14 проміле. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, що було зафіксовано на нагрудні бодікамери поліцейських, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 – адвокат Петрик Б.Ф. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною. Стверджує, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в час, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення. Стверджує, що огляд на стан сп`яніння, ОСОБА_1 проходив не як водій, а як громадянин, який перебував на території митниці. Зазначає, що ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд на стан алкогольного чи іншого сп`яніння підлягають лише особи (водії), які керують транспортним засобом. Звертає увагу, що транспортний засіб, заначений у протоколі, на час приїзду працівників поліції, протягом тривалого часу, перебував на стоянці митної установи у нерухомому стані. Акцентує увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено 1 червня 2026 року о 12 год. 22 хв., огляд останнього на стан сп`яніння проведений цього ж дня о 12 год. 01 хв., а з наявного у справі рапорту поліцейського вбачається про те, що транспортний засіб виявлено проте, водія на місці події не було.

Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 , дані в судовому засіданні 4 вересня 2026 року та виступ його захисника – адвоката Петрика Б.Ф. про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, зокрема настає у разі керування транспортними засобам у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.

Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п. 2.9а Правил дорожнього руху України, якими водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №681002 від 1 червня 2026 року, де викладена фабула вчиненого правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 1 червня 2026 року; рапортом працівника поліції від 1 червня 2026 року; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 та правопорушника ОСОБА_1 від 1 червня 2026 року; роздруківкою приладу Алкотест Драгер, результат – 1.14 проміле; відеозаписом події, яким суддя районного суду дала належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №681002 від 1 червня 2026 року, складений щодо ОСОБА_1 за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства, містить у собі усі необхідні дані щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та особи-порушника.

Як зазначено в протоколі, права та обов`язки згідно зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 були роз`яснені, про що свідчить підпис останнього у такому.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи правопорушника ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Петрика Б.Ф. в частині недоведення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , оскільки такі спростовуються зібраними та дослідженими по справі вищепереліченими доказами, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, а невизнання правопорушником своєї вини у скоєному, суд розцінює як спосіб уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення, та відхиляє їх.

Таким чином, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Виходячи з наведеного, покликання адвоката Петрика Б.Ф. про те, що постанова суду є незаконною та необгрунтованою, не в повній мірі відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Петрика Б.Ф. - залишити без задоволення, а постанову судді Городоцького районного суду Львівської області від 9 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік – без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.