Вирок від 17 вересня 2026 р. у справі №681/1134/26 — Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1134/26

Провадження 1-кп/681/89/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2026 р. м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12026244000000936, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.07.2026, по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Коломия Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення проти власності за таких обставин.

Так, 29.07.2026 о 15:56 год, ОСОБА_5 , перебуваючи у сквері по вул. Перемоги, 27 у селищі Понінка Шепетівського району Хмельницької області, в період дії воєнного стану, який введений в дію Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжувався, а на час події згідно з Указом Президента України №596/2026 від 13.07.2026, затвердженого Законом України № 4928-ІХ від 14.07.2026, діючи умисно, скориставшись відсутністю потерпілої ОСОБА_6 та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу викрав залишений нею цього дня о 15:54 год на лавці гаманець із коштами в сумі 6600,00 грн, після чого з викраденим зник із місця події, розпорядившись ним на власний розсуд.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна, в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, однак повністю підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. Суду пояснив, що свої дії він не вважає крадіжкою, а розцінює їх виключно як знахідку. Вказав, що виявивши залишений без нагляду гаманець, він забрав з нього грошові кошти, а сам гаманець залишив поблизу місця події. Зазначив, що перебував на місці події близько 5 хвилин, очікуючи, що хтось повернеться за гаманцем. Переконавшись, що ніхто не з`являється, він мав намір звернутися до дільничного офіцера поліції, щоб повідомити про знайдені кошти, однак просто не встиг цього зробити до моменту зустрічі з працівниками поліції.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що 29.07.2026 близько 15.55 год вона залишила свій гаманець на лавці у сквері по АДРЕСА_3 , після чого поїхала з місця події. Приблизно через 5 хвилин вона виявила відсутність майна, повернулася до лавки, проте гаманця вже не було. Пошуки на місці результату не принесли, після чого вона звернулася до поліції. Вказала, що викрадені кошти в сумі 6600 грн їй повністю повернуті. Жодних матеріальних чи моральних претензій до обвинуваченого вона не має, просить суд суворо його не карати.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим у вчиненні крадіжки в умовах воєнного стану, його вина у таємному викраденні чужого майна повністю та беззаперечно доводиться сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які суд оцінює у їх логічному взаємозв`язку як такі, що доповнюють один одного та формують єдину цілісну картину події.

Встановлено, що підставою для початку розслідування стала заява потерпілої ОСОБА_6 про те, що 29.07.2026 вона залишила власний гаманець із 6600 грн на лавці по вул. Перемоги у с. Понінка, а повернувшись за кілька хвилин, не виявила його на місці.

Зазначені обставини щодо часу та місця повністю підтверджуються протоколом огляду відеозапису від 30.07.2026, вилученого з камери відео спостереження та оглядом DVD-R диску, де його збережено. Відеозапис фіксує хронологію дій обох осіб, а саме о 15:54 потерпіла залишає гаманець на лавці та йде, а о 15:56 до цієї ж лавки підходить ОСОБА_5 . Обвинувачений не залишається очікувати власника, натомість сідає, бере залишений гаманець, відкриває його і одразу залишає місце події. Повернення потерпілої до місця, де залишено майно о 15:59, тобто через 5 хвилин після залишення речі, підтверджує те, що вона не втратила контроль над своїм майном і достеменно знала місце його знаходження.

Заволодіння майном потерпілої безпосередньо обвинуваченим підтверджується не лише відеозаписом, а й заявою ОСОБА_5 від 29.07.2026. Відповідно до неї, він добровільно видав поліції 6600 грн, пояснивши, що дістав їх із виявленого на лавці гаманця. Згідно з протоколом огляду від 29.07.2026 та фототаблицею до нього, видані ОСОБА_5 кошти за сумою, кількістю та номіналом купюр (чотири по 1000 грн, п`ять по 500 грн та одна 100 грн) ідентичні майну, про втрату якого заявила потерпіла, що утворює узгоджену сукупність доказів.

Суд критично оцінює доводи обвинуваченого про те, що він сприймав майно як знахідку, оскільки вони спростовуються характером його дій. Суд враховує ту обставину, що ОСОБА_5 , заволодівши гаманцем, витягнув із нього виключно грошові кошти для привласнення, а сам гаманець залишив поблизу місця події. Вказані дії прямо свідчать про наявність у нього прямого умислу та корисливого мотиву, спрямованих на таємне обернення чужого майна на власну користь. Дотримання вимог цивільного законодавства щодо знахідки та намір повернути майно власнику передбачають збереження знайденої речі у цілісному вигляді. Вилучення готівки з гаманця з подальшим залишенням його на місці події вказує на мету збагачення та приховування слідів правопорушення, що є ознакою таємного викрадення. Окрім цього, твердження ОСОБА_5 про очікування власника протягом 5 хвилин спростовуються відеозаписом, який фіксує, що він покинув місце події одразу після заволодіння майном.

Визначаючи правову кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України, суд враховує сталу практику Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо розмежування крадіжки та привласнення знахідки, зокрема правову позицію у постанові від 21.08.2025 у справі № 688/2554/22. Відповідно до висновків Верховного Суду, заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося в неналежному, але відомому йому громадському місці (залишене чи забуте), особою, яка усвідомлювала або мала підстави вважати, що власник може за ним повернутися, розцінюється як крадіжка чужого майна, а не як привласнення знахідки. Майно, залишене на лавці у сквері на короткий проміжок часу (5 хвилин), не втрачає ознак приналежності конкретному власнику. Виявивши гаманець у громадському місці, обвинувачений розумів, що річ належить іншій особі, яка з високою ймовірністю за нею повернеться. Не вчинивши дій для встановлення власника, миттєво заволодівши майном і позбувшись гаманця заради привласнення готівки, ОСОБА_5 вчинив умисне таємне викрадення чужого майна, що містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд керується положеннями ст.ст. 65-67 КК України й враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Оцінюючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд виходить з того, що обвинувачений вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин.

Досліджуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 , судом встановлено, що він має середню освіту, не працює, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що пом’якшують покарання, суд зазначає наступне. Суд не визнає обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, щире каяття. За змістом кримінального закону та усталеною судовою практикою, щире каяття передбачає не лише визнання особою фактичних обставин справи, але й повне та беззастережне визнання своєї вини, надання критичної оцінки своїй протиправній поведінці, щирий жаль з приводу вчиненого та готовність нести відповідальність. Оскільки в судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у вчиненні крадіжки не визнав, наголошуючи, що вважав свої дії привласненням знахідки, тобто не засудив власну протиправну поведінку, у його діях відсутні ознаки щирого каяття.

Таким чином у справі відсутні обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_5 .

З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної межі санкції ч. 4 ст. 185 КК України. Однак, враховуючи вказані вище дані про особу винного, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_5 без реального відбування покарання, а тому доходить висновку про звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Суд вважає, що встановлення іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців буде достатнім для того, щоб обвинувачений довів своє виправлення, та покладає на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів у справі слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 місяців.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України обчислювати з дня проголошення вироку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

-грошові кошти в загальній сумі 6600 (шість тисяч шістсот) грн, а саме: чотири купюри номіналом по 1000 грн кожна (серії та номери: ЛЖ8992979, КЕ4184891, КД9710605, ЛЖ0724200), п`ять купюр номіналом по 500 грн кожна (серії та номери: ЕС3276219, ЕЕ4112153, БА6175719, ЄТ7456143, ЛИ3986227) та одну купюру номіналом 100 грн (серія та номер ЄА0663953) - повернути ОСОБА_6 ;

-DVD-R диск із відеозаписом з камери відео спостереження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов не заявлявся, запобіжний захід відносно обвинуваченої особи у цьому кримінальному провадженні не обирався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_7