Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №487/3114/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3114/26

н\п 2/490/3917/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2026 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 , в якому позивач просить стягнути з відповідачки, заборгованість в розмірі 34036,20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 07.08.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання кредиту №3826563. ТОВ «Алекскредит» направлено відповідачці електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідачка підтверджує прийняття умов Кредитного договору №3826563 від 07.08.2020 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідачки на офіційному веб-сайті Товариства. За цим Договором, Кредитодавець надає Позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит і сплатити Проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні, шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника не пізніше кінця робочого дня Кредитодавця наступного за днем підписання договору.

За цим Договором Позичальник сплачує Кредитодавцю суму кредиту та Проценти за користування кредитом, Неустойку (пеню, штраф), яка може нараховуватися у випадку порушення Позичальником умов цього Договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує Позичальник. Відповідно до умов Кредитного договору, у якості підтвердження підписання Договору (вчинення електронного правочину), надання Кредиту Позичальнику надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про Кредитодавця, Основна сума кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на Правила, якими регламентуються порядок надання паперових копій електронних документів (за необхідності) та інші аспекти виконання вимог ч. 11 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідачка уклала Кредитний договір №3826563 від 07.08.2020 року із ТОВ «Алекскредит» та отримала кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4950,00 грн.

29.10.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал») відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №29/10-2025.

31.10.2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №ДФ-31102025.

Згідно вищезазначених договорів факторингу відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №3826563 від 07.08.2020 року. Таким чином, сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «Солвентіс») становить 34036,20 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4950,00 грн, заборгованість за відсотками - 29086,20 грн.

Оскільки відповідачка не сплачує заборгованість добровільно, то позивач просить стягнути таку в судовому порядку.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.04.2026 року вищезазначену позовну заяву було передано на розгляд за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 05.06.2026 року позовну заяву було залишено без руху.

17.06.2026 року позивачем було усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 19.06.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 19.06.2026 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

07.07.2026 року представниця ОСОБА_1 - адвокат Намуйлик М.В. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зазначила, що відповідно до розділу 3 Кредитного договору №3826563 від 07.08.2020 року, строк дії даного договору встановлено із дати укладення договору 07.08.2020 року по дату закінчення договору - до 03.03.2021 року. Відповідно до копії Паспорту споживчого кредиту (міститься у додатках позовної заяви) строк кредитування скаладає: за Лояльними (покращеними) умовами - 28 днів, Спеціальний період - 180 днів. Відповідно до графіку платежів, який міститься в умовах Кредитного договору №3826563 від 07.08.2020 року, також зазначено, що кінцева дата - 03.03.2021 року Таким чином, вбачається, що вимоги позивача, який звернувся до суду з даним позовом 10.04.2026 року, про стягнення заборгованості за договором із встановленим строком користування із 07.08.2020 року по 03.03.2021 року, виходять за межі позовної давності. При цьому, на момент укладення Договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 року, термін позовної давності за Кредитним договором №3826563 від 07.08.2020 року також вже сплив.

10.07.2026 року представник ТОВ «ФК «Солвентіс» - Лановий Є.М. подав до суду відповідь на відзив, в якому просив позовні вимоги задовольнити повністю з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року. Постановою КМУ від 27.06.2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023 року.

Разом з цим, відповідно Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє до тепер. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Таким чином, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Закону№ 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Отже, за загальним правилом строк позовної давності за договором про споживчий кредит №3826563 від 07.08.2020 року не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

07.08.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання кредиту №3826563, відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 1.4 якого ТОВ «Алекскредит» надало ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 4950,00 грн, Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, у тимчасове, строкове, платне користування, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов Договору в національній грошовій одиниці України гривні. Невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на Сайті Кредитодавця www.alexcredit.ua (далі Правила). Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 1 ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до реквізитів Договору про надання кредиту №3826563 від 07.08.2020 року, укладеного між сторонами, відповідачка підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «PS3826563».

Укладаючи кредитний договір відповідачка та ТОВ «Алекскредит» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно п. 3.1. договору №3826563 від 07.08.2020 року сторони встановлюють узгоджений строк повернення кредиту до 03.03.2021 року (включно).

Відповідно до Додатку №1 до Договору про надання кредиту №3826563 від 07.08.2020 року, сторони погодили графік платежів, в тому числі у випадку виникнення заборгованості (неповернення зобов`язань до спливу узгодженого строку повернення кредиту): дата надання кредиту 07.08.2020 року; дата погашення кредиту 03.03.2021 року; сума платежу за узгоджений строк повернення кредиту 7311,60 грн, у тому числі: погашення основної суми кредиту 4950,00 грн, проценти за користування кредитом в межах узгодженого строку повернення кредиту 2361,60 грн, процента ставка в межах узгодженого строку повернення кредиту 1,7%, спеціальна процентна ставка поза межами узгодженого строку повернення кредиту 3%.

Виконання первісним кредитором ТОВ «Алекскредит» обов`язку щодо надання грошових коштів відповідачці ОСОБА_2 підтверджується довідкою ТОВ «ФК Елаєнс» від 02.11.2024 року, між ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «Алекскредит» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів №41346335_18/10/17, відповідно до зазначеного Договору за дорученням ТОВ «Алекскредит» було успішно перераховано кошти 07.08.2020 року на суму 4950,00 грн на платіжну картку №5167803007329639.

Крім того, як вбачається з відзиву на позовну заяву від 07.07.2026 року відповідачкою не заперечувався, як факт укладення нею кредитного договору, так і факт отримання нею кредитних коштів від ТОВ «Алекскредит».

З детального (щоденного) розрахунку заборгованості за Договором про надання кредиту №3826563 від 07.08.2020 року, станом на 29.10.2025 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «Алекскредит» становить 34036,20 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4950,00 грн, заборгованість за відсотками - 29086,20 грн.

29.10.2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладений Договір факторингу №29/10-2025 (далі - «Договір факторингу-1», відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право вимоги, в тому числі, за договором про надання кредиту №3826563 від 07.08.2020 року, що укладений між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_2

31.10.2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладений Договір факторингу №ДФ-31102025 (далі- «Договір факторингу-2»), відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право вимоги, в тому числі, за договором про надання кредиту №3826563 від 07.08.2020 року, що укладений між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_2 .

Згідно Договору факторингу-1 від 29.10.2025 року та Договору факторингу-2 від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №3826563 від 07.08.2020 року до нового кредитора ТОВ «ФК «Солвентіс».

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №3826563 від 07.08.2020 року у розмірі 34036,20 грн, з яких: 4950,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 29086,20 грн - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як встановлено в ст. 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір про надання кредиту №3826563 від 07.08.2020 року укладений сторонами в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною 8 даної статті встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті, зокрема заповненням формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, зокрема, є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину.

Відповідно до змісту статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитні кошти за зазначеним кредитним договором фактично надані первісним кредитором, про що свідчить наявна у справі довідка, а отже, кредитодавець свої зобов`язання за договором щодо надання коштів позичальнику виконав. Відповідач користувався кредитними коштами, однак створив заборгованість за тілом кредиту і процентами за користування ним.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Крім того, суд зазначає, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі не звільняється від обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах: №6-979цс15 від 23.09.2015 року, №278/1679/13 від 06.02.2018 року.

Щодо клопотання представниця ОСОБА_3 - адвоката Намуйлик М.В. про застосування строку позовної давності.

Відповідачка у відзиві на позовну заяву просила застосувати строки позовної давності, мотивуючи це тим, що кредитний договір №3826563 укладено 07.08.2020 року. Фактичне виконання зобов`язань було припинено 03.03.2021 року. Тому строк позовної давності сплив 04.03.2024 року.

Так, відповідно до ст. ст. 256, 257, 258, 261 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, зобов`язання з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) у своїх рішеннях надав тлумачення позовної давності, як законного права правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право не було порушено, суд відмовляє в позові у зв`язку з його необґрунтованістю. В разі встановлення судом порушеного права, але позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.

Як вбачається з договору №3826563 від 07.08.2020 року, позичальник зобов`язалася повернути використану суму в строк до 03.03.2021 року.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, перебіг строку позовної давності за позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №3826563 від 07.08.2020 року розпочався з дня закінчення терміну повернення коштів за кредитними договорами, тобто з 03.03.2021 року і закінчується 03.03.2024 року.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 23.04.2026 року.

Разом з тим, 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено в подальшому на всій території України, згідно з постанов Кабінету міністрів України.

Постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 воєнний стан було запроваджено з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено по теперішній час.

15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX, відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 258, 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності закінчувався в березні 2024 році, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду справи, а перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану, то строк в який позивач звернувся з даним позовом не виходить за строки позовної давності.

Аналізуючи викладене, суд вважає доведеним, що відповідачка, отримавши від ТОВ «Алекскредит» кошти за кредитним договором, умови договору належним чином не виконувала та кошти не повернула, внаслідок чого у відповідачки виникла заборгованість у вказаному розмірі. Зважаючи на те, що ТОВ «Алекскредит» передало право вимоги за кредитним договорами до ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Секвоя Капітал» передало право вимоги за кредитним договорами до ТОВ «ФК «Солвентіс», яке звернулось до суду з вимогою про стягнення з відповідачки коштів за кредитним договором, укладеним між відповідачкою та ТОВ «Алекскредит», тому вказані позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: копію договору №43657029/03 про надання правової допомоги від 02.01.2026 року, укладеного між ТОВ «ФК «Солвентіс» та ФОП ОСОБА_4 , копію додаткової угоди №3826563 від 27.03.2026 року до договору №43657029/03 про надання правової допомоги від 02.01.2026 року, копію акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.03.2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10 адвоката Міньковської А.В.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідачки на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 6000,00 грн є не обґрунтованим та завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 6000,00 грн є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 34036,20 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору, сплачена при подачі позову до суду, що підтверджується платіжною інструкцією №3826563 від 10.04.2026 року у сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ: 43657029, юридична адреса: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за договором про надання кредиту №3826563 від 07.08.2020 року у розмірі 34036 (тридцять чотири тисячі тридцять шість) гривень 20 копійок, з яких: 4950,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 29086,20 грн - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судові витрати у розмірі 5662 (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін